24 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/1018/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульський Г. М. - головуючий, Рогач Л. І., Волковицька Н. О.,
секретар судового засідання Зайченко О. Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Етрекс?
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 (колегія суддів: Яценко О. В. - головуючий, Хрипун О. О., Кравчук Г. А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 (суддя Карабань Я. А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ?Етрекс?
до Київської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича
про визнання незаконним і скасування рішень
за участю:
позивача: Лазоренко Ю. О. (адвокат)
відповідача: Перепелицін К. М. (самопредставництво)
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю ?Етрекс? звернулося до суду з позовом до Київської міської ради, у якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення відповідача від 20.04.2023 № 6313/6354 ?Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.11.2004 № 82-6-00245 у редакції договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014, зареєстрованого в реєстрі № 3, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Етрекс? (далі - Рішення);
- скасувати рішення державного реєстратора Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчука Віталія Анатолійовича, індексний номер рішення: 67598798 від 15.05.2023 15:32:34, прийнятого на виконання Рішення.
1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не порушував умови договору оренди земельної ділянки, тому у відповідача були відсутні підстави для односторонньої відмови від договору шляхом прийняття Рішення та вчинення дій щодо державної реєстрації про припинення права оренди позивача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
2.1 Суди розглядали справу неодноразово.
2.2 Останнім рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.3 Свої висновки суди мотивували тим, що позивачем не доведено належними та допустимим доказами тих обставин з якими він пов'язував свої вимоги.
3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи
3.1 У касаційній скарзі позивач просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким позов задовольнити.
3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 198/631/19, від 18.04.2019 у справі № 910/8763/18, від 16.04.2024 у справі № 906/397/23, від 12.09.2023 у справі № 904/2699/22, від 11.09.2018 у справі № 926/298/18, від 20.11.2018 у справі № 910/2170/18, від 04.12.2018 у справі № 923/262/18, від 27.06.2018 у справі № 910/4198/16, від 17.04.2024 у справі № 922/1626/23, від 07.06.2023 у справі № 910/7663/22, від 25.07.2019 у справі № 910/2566/16, від 13.09.2019 у справі № 910/10643/18, від 24.11.2020 у справі № 910/15057/18; від 18.06.2019 у справі № 910/8424/18; від 15.05.2018 у справі № 910/15297/17; від 07.06.2023 у справі № 910/7663/22, від 07.02.2023 у справі № 922/672/21; від 29.09.2021 у справі № 911/2259/19; від 19.11.2024 у справі № 320/3260/23; у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, від 20.11.2024 у справі № 918/391/23.
4. Мотивувальна частина
4.1. Суди встановили, що 12.11.2004 відповідачем (орендодавець) та позивачем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно з пунктом 1.1 якого, орендар, з урахуванням акта приймання - передачі від 15.11.2004, прийняв у строкове платне користування, земельну ділянку площею 0,2196 га, з кадастровим номером 8000000000:82:005:0021, яка знаходиться у м. Києві на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі, строком на 25 - ть років, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку. Даний договір був посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку.
4.2. 28.01.2014 позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н. П. та зареєстрованим в реєстрі за № 3, яким було внесено зміни до договору, зокрема, щодо розміру орендної плати.
4.3. Згідно з пунктом 5.1 договору, у редакції договору про внесення змін, на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов'язана з цільовим призначенням земельної ділянки.
4.4. Відповідно до пункті 8.1 договору, у редакції договору про внесення змін, орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з цим договором; своєчасного внесення орендної плати; дострокового розірвання цього договору; відшкодування понесених збитків, в тому числі неотриманих доходів, відповідно до чинного законодавства у разі розірвання цього договору.
4.5. Орендар зобов'язувався, зокрема завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку; використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення (пункт 8.4 договору, у редакції договору про внесення змін).
4.6. Пунктом 11.4 договору, у редакції договору про внесення змін, останній може бути розірваний: за взаємною згодою сторін; за рішенням суду, в порядку, встановленому законом; у разі необхідності використання земельної ділянки для суспільних потреб у порядку, встановленому законодавством; в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
4.7. У пункті 11.5 договору, у редакції договору про внесення змін, сторони досягли згоди про те, що останній може бути достроково розірваний у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, визначених у пунктах 5.1, 8.4 цього договору.
4.8. Суди встановили, що відповідне право оренди зазначеної земельної ділянки зі строком дії до 15.11.2029, із цільовим призначенням - "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови", 12.11.2013 було зареєстроване за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 202892380000, запис про інше речове право - право оренди земельної ділянки: 3401632). Згідно із витягом з Державного земельного кадастру від 23.01.2024 № НВ-4600062322024 цільовим призначенням земельної ділянки є: "для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови"; категорія земель - "землі житлової та громадської забудови".
4.9. 20.04.2023 відповідачем прийнято спірне Рішення, яким вирішено: 1. Розірвати укладений між відповідачем та позивачем договір оренди земельної ділянки, у редакції договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014, зареєстрований в реєстрі за № 3, для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративного будинку на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва (кадастровий номер 8000000000:82:005:0021; площа 0,2196 га). 2. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації): 2.1. Проінформувати ТОВ "Етрекс" про прийняття цього рішення. 2.2. Вчинити відповідні дії щодо державної реєстрації припинення іншого речового права (права оренди) земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:82:005:0021. 3. ТОВ "Етрекс" не пізніше тридцяти днів із дня отримання повідомлення про прийняття рішення звільнити земельну ділянку, зазначену в пункті 1 цього рішення, привівши її у стан, приданий для подальшого використання. 4. Контроль за виконанням цього рішення покласти на постійну комісію Ради з питань архітектури, містобудування та земельних відносин.
4.10. Також встановлено, що Рішення прийнято з урахуванням акта обстеження земельних ділянок від 31.03.2023 № ДК/58-АО/2023, наданого Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації), складеного відповідно до статей 187, 188 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 61, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", у якому вказано, що за наслідками проведення обстеження земельної ділянки встановлено що, вона не огороджена, вільна від будь-якої забудови та не використовується; частково заасфальтована, частково вкрита зеленими насадженнями.
4.11. На виконання Рішення, державним реєстратором Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Ради (Київської міської державної адміністрації) Пилипчуком В. А. внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про припинення права оренди позивача.
4.12. В ході нового розгляду справи, суди встановили, що 06.09.2006 відбулось засідання архітектурно-містобудівної ради при Головному управлінні містобудування, архітектури та дизайну міського середовища, на якому було розглянуто передпроектні пропозиції будівництва, експлуатації та обслуговування офісно- готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом, адміністративного будинку та розважального комплексу за адресою: Володимирський узвіз, 4 у Печерському районі м. Києва.
4.13. 26.09.2007 позивачем отримано Архітектурно-планувальне завдання № 07-0367 на проектування офісно - готельного, культурно-розважального комплексу з підземним паркінгом. Строк дії було визначено 2 роки з моменту видачі.
4.14. На замовлення позивача в 2010 році Науково-дослідним інститутом пам'яткоохоронних досліджень Міністерства культури і туризму України розроблено Історико-містобудівне обґрунтування будівництва розважально -адміністративного комплексу на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Києва, яке було погоджено Державною службою з питань національної культурної спадщини (№ 22-3301/35 від 11.11.2010). Наказом Мінкультури України №122 від 17.02.2012 затверджені методичні рекомендації щодо розроблення обґрунтувань, де передбачено строк їх дії - 5 років. Вказаний наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства культури № 1079 від 07.12.2018. Інститут розроблення науково-проектної документації - Історико-містобудівне обґрунтування ліквідований.
4.15. Позивач отримав від Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) витяг № 11395/0/12/12-03-13 від 05.07.2013 щодо чинних містобудівних регламентів та інших умов провадження містобудівної діяльності, містобудівних умов та обмежень щодо певної території, а також наявних вимог та обмежень щодо використання земельних ділянок і розташованих на них об'єктів нерухомості, у тому числі викопіювання із містобудівної документації (офіційні відомості) щодо спірної земельної ділянки. У цьому документі зазначено, що відповідно до Генерального плану міста Києва та проекту планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804, земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: м. Київ, Володимирський узвіз, 4 за функціональним призначенням відноситься до території громадських будівель і споруд.
4.16. 02.12.2014 позивач та ПрАТ «Будівельні технології» звернулись до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) із заявою про видачу містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки щодо будівництва адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі міста Києва.
4.17. Листом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.12.2014 за № 625/14/12/27-14, відмовлено у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, з посиланням на ненадання належним чином оформлених документів.
4.18. Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва у справі №826/11028/15 від 06.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2016, визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту містобудування та архітектури про відмову у видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки від 12.12.2014; зобов'язано Департамент містобудування та архітектури повторно розглянути питання видачі містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки по будівництву адміністративно-розважального комплексу з паркінгом на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі м. Київ.
4.19. 22.02.2023 позивач спільно з ПрАТ «Будівельні технології» з використанням програмних засобів Реєстру будівельної діяльності на сайті https://my.diia.gov.ua/ повторно звернулись із заявою на видачу Містобудівних умов та обмеження для проектування об'єкта будівництва з долученою копією судового рішення в справі №826/11028/15.
4.20. Наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.03.2023 № 128 на заяву про надання містобудівних умов та обмежень, повідомлено про відмову в наданні містобудівних умов та обмежень для проектування об'єкта будівництва адміністративно-ділового центру на Володимирському узвозі, 4 у Печерському районі.
4.21. Позивач вказує, що відмова у видачі містобудівних умов та обмежень оскаржується в Київському окружному адміністративному суді, справа № 320/8388/23, але рішення суду на час розгляду даної справи судом не ухвалено.
4.22. Також встановлено, що згідно акту обстеження земельних ділянок № ДК/58-А0/2023 від 31.03.2023 складеного Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації), державним інспектором з контрою за використанням та охороною земель Ліневичем П. Л. проведено обстеження земельних ділянок, наданих позивачу, у тому числі з кадастровим номером 8000000000:82:005:0021 площею 0, 2196 га (Володимирський узвіз, 4) та встановлено, що вказана земельна ділянка не огороджена, вільна від будь-якої забудови та не використовується, частково заасфальтована, частково вкрита зеленими насадженнями.
4.23. Крім того встановлено, що згідно відповідей Українського державного інституту культурної спадщини № 01-02/14 від 25.02.2025 та Департаменту охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міської ради № 066-369 від 29.01.2025:
- земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:82:005:0021, що розташована на вулиці Володимирській узвіз, 4 розташована в Центральному історичному ареалі міста Києва (наказ Міністерства культури та інформаційної політики України від 02.08.2021 № 599 ?Про затвердження меж та режимів використання території історичних ареалів міста Києва?), зоні охоронюваного ландшафту (рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 ?Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві?"; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17.05.2002 № 979 ?"Про внесення змін та доповнень до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920 ?Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам'яток історії та культури в м. Києві?; розпорядження Київської міської державної адміністрації від 25.12.2007 № 1714 ?Про внесення змін до рішення виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16.07.1979 № 920?); на території пам'ятки ландшафту і історії місцевого значення ?Історичний ландшафт Київських гір і долини р. Дніпра? (у межах Дніпровського, Шевченківського, Подільського районів) (наказ Міністерства культури і туризму України від 03.02.10 № 58/0/16-10, в редакції наказу Міністерства культури України від 16.06.2011 № 453/0/16-11, охоронний № 560-Кв);
- земельна ділянка перебуває в межах охоронної зони пам'ятки архітектури національного значення ?Національна філармонія України? (Будинок Купецького зібрання, Володимирський узвіз, 2 (наказ Міністерства культури і туризму України від 05.04.2011 № 207/0/16-11).
4.24. Рішенням Київської міської ради від 22.01.2015 № 24/889 ?Про введення тимчасової заборони (мораторії) на будівництво та продаж земельних ділянок у межах охорони (буферних) зон м. Києва?" введено тимчасову заборону (мораторій) на будівництво та продаж земельних ділянок для містобудівних потреб (нове будівництво) до затвердження Київською міською радою Плану зонування території центральної планувальної зони міста Києва та/або детального плану територій в межах охоронної (буферної) зони об'єкта № 527 Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО ?Київ: Собор Святої Софії та прилеглі монастирські будівлі, Києво-Печерська Лавра?, затвердженого наказом Міністерства культури України від 05.07.2011 N 511/0/16-11 ?Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам'яток та занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України?.
4.25. У пояснюваній записці до проекту оскаржуваного рішення відповідача, серед іншого, зазначено те, що спірна земельна ділянка належить до зони охорони пам'ятки ландшафту, історії місцевого значення та до зони охорони пам'ятки архітектури національного значення, на вказаній земельній ділянці заборонено зносити історичну забудову, змінювати історичну містобудівну структуру, перевищувати новобудовами та надбудовами гранично допустиму висоту.
4.26. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
4.27. Із встановлених судами обставин справи вбачається, що за своєю правовою природою договір є договором найму (оренди) комунального майна.
4.28. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
4.29. Згідно із частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
4.30. Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1).
4.31. Відповідно до частини першої статті 763 наведеного Кодексу договір найму укладається на строк, встановлений договором.
4.32. Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
4.33. Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд виходив із того, що позивач не надав доказів початку будівельних робіт та неможливості їх розпочати протягом усього часу перебування земельної ділянки у користуванні, позивач не звертався до відповідача з пропозицією продовжити строк здійснення забудови цієї ділянки, тобто позивач використовував її з іншою метою, ніж та, що визначена договором.
4.34. За таких обставин, апеляційний суд, погодився з висновком суду першої інстанції про те, що у відповідача виникло право на дострокове розірвання спірного договору в односторонньому порядку.
4.35. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладено у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 16.04.2024 у справі № 906/397/23.
4.36. У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку про те, що законодавець допускає розірвання договору в односторонньому порядку у випадку, якщо це передбачено умовами укладеного сторонами договору (до такого висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 17.07.2019 у справі № 388/1251/15-ц, від 16.01.2019 у справі № 420/550/16-ц, від 19.05.2021 у справі № 659/1151/19, на які також скаржник посилається на обґрунтування підстави касаційного оскарження, встановленої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України).
4.37. Разом з тим, за умовами пункту 11.4 договору, у редакції договору про внесення змін, договір може бути розірвано в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, із звільненням орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі, коли орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично (протягом півроку) не сплачує орендну плату, здійснення без згоди орендодавця відчуження права користування земельною ділянкою третім особам.
4.38. Однак таких обставин, передбачених пунктом 11.4 договору, у редакції договору про внесення змін, судами встановлено не було, а положеннями пункту 8.4 договору, у редакції договору про внесення змін, не передбачено можливості розірвання в односторонньому порядку договору.
4.39. При цьому суд касаційної інстанції враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.10.2021 у справі № 910/9849/20 про те, що невикористання орендарем земельної ділянки не є тотожним нецільовому використанню земельної ділянки.
4.40. У постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, від 24.03.2020 у справі № 640/13670/19, від 10.10.2018 у справі № 357/4277/17, від 14.11.2019 у справі № 344/10412/16-а, від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15, від 02.06.2020 у справі № 500/2308/18, від 25.05.2021 у справі № 927/703/20, від 31.05.2021 у справі № 826/1581/18 сформульовано висновок про те, що зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо). Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. Поняття «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки в інших цілях.
4.41. Отже, правові підстави для відмови у позовних вимогах про визнання незаконним і скасування рішення відповідача від 20.04.2023 № 6313/6354 відсутні, у зв'язку з чим судові рішення у цій частині спору належить скасувати і прийняти нове рішення, ці позовні вимоги задовольнити.
4.42. В іншій частині позовних вимог щодо скасування рішення державного реєстратора суди свої рішення мотивували тим, що воно прийнятого на виконання рішення відповідача від 20.04.2023 №6313/6354, ця вимога є похідною, тому задоволенню не підлягає.
4.43. У цій частині позовних вимог суд касаційної інстанції зазначає наступне.
4.44. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
4.45. Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
4.46. Позовні вимоги про скасування рішень про реєстрацію прав оренди та суборенди у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень задоволенню не підлягають як такі, що не є належним способом захисту відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 04.09.2018 у справі № 915/127/18, від 20.11.2019 у справі № 802/1340/18-а, від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, згідно з якими рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі не є скасування рішення суб'єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав.
4.47. Зазначені правові висновки є актуальними для правовідносин, що встановлені у цій справі, виходячи з принципу дії закону в часі, а обрання неналежного способу захисту порушеного права є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
4.48. Отже, у задоволенні такої вимоги слід відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту.
4.49. Таким чином, мотивувальну частину судових рішень у цій частині належить змінити, виклавши її у редакції цієї постанови, а в решті судові рішення залишити без змін.
4.50. Відповідно до частин першої, четвертої статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
4.51. За вказаних обставин касаційну скаргу належить задовольнити частково.
4.52. Відповідно до пункту 3 частини 9 статті 129, статті 315 ГПК України, судові витрати в частині задоволених позовних вимог належить покласти на відповідача, а в частині відмови у позові - на позивача.
Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 311, 315, 317 ГПК України,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ?Етрекс? у справі № 910/1018/24 задовольнити частково.
Постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради скасувати і прийняти нове рішення, позов задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати рішення Київської міської ради від 20.04.2023 № 6113/6354 ?Про розірвання договору оренди земельної ділянки від 15.11.2004 № 82-6-00245 у редакції договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 28.01.2014, зареєстрованого в реєстрі № 3, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю ?Етрекс?".
В іншій частині позовних вимог постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 та рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, а в решті - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Г. М. Мачульський
Судді Л. І. Рогач
Н. О. Волковицька