30 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 917/233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицька Н. О. - головуючий, Міщенко І. С., Случ О. В.
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарай"
на рішення Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі
за позовом Керівника Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області
до: 1) Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області,
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарай",
3) Державного реєстратора Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області Телеш Ю. В.,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача-2 - Миргородська міська рада,
про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, скасування запису про державну реєстрацію права оренди.
У судовому засіданні взяв участь прокурор - Колодяжна А. В.
1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1.1. У лютому 2019 року керівник Миргородської місцевої прокуратури Полтавської області (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області та/або позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - відповідач-1 та/або Миргородської РДА), Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарай" (далі - відповідач-2 та/або ТОВ "Шарай") та Державного реєстратора Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області Телеш Ю. В. (далі - відповідач-3 та/або Державний реєстратор), в якому просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Миргородської РДА від 29.11.2017 № 294 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Шарай" (далі - розпорядження від 29.11.2017 № 294); визнати недійсними договори оренди земельних ділянок: з кадастровим номером: 5323289200:00:004:0025 площею 107,7212 га та з кадастровим номером: 5323289200:00:013:0102 площею 58,00 га, багаторічні насадження, які розташовані на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району за межами населених пунктів, укладені 07.12.2017 (далі - спірні договори оренди землі від 07.12.2017) та скасувати державну реєстрацію права оренди зазначених земельних ділянок з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай".
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Прокурор посилався на те, що Миргородська РДА неправомірно розпорядилася спірними земельними ділянками, оскільки ці ділянки, які колись входили до колективної власності Колективного сільськогосподарського підприємства "Ленінський Шлях" (далі - КСП "Ленінський Шлях") у 2003 році згідно з розпорядженням Миргородської РДА були виключені із розпайованих, передані до державної власності та належно зареєстровані державою. Звідси права на розпорядження ними Миргородська РДА станом на 2017 рік вже не мала.
1.3. Відповідачі вимог Прокурора не визнали, наполягаючи на тому, що у 2003 році право власності на спірні земельні ділянки державі не передавалося, жодних рішень членів КСП "Ленінський Шлях" з цього приводу не приймалося.
2. Фактичні обставини справи, встановлені судами
2.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, розпорядженням голови Миргородської РДА від 19.06.2017 № 135 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 107,7212 га та земельної ділянки площею 58,00 га в натурі (на місцевості) для ведення садівництва, які розташовані за межами населеного пункту на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області і належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях".
Розпорядженням голови Миргородської РДА від 28.11.2017 № 292 затверджено ОСОБА_1 технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 107,7212 га з кадастровим номером 5323289200:00:004:0025 та земельної ділянки площею 58,00 га з кадастровим номером 5323289200:00:013:0102 в натурі (на місцевості), які розташовані за межами населених пунктів на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області і належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Розпорядженням Миргородської РДА від 29.11.2017 № 294 ТОВ "Шарай" надано в оренду земельні ділянки площею 107,7212 га з кадастровим номером 723289200:00:004:0025 та площею 58,00 га з кадастровим номером 5323289200:00:013:0102, які розташовані за межами населених пунктів на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області і належать до земель колишнього КСП "Ленінський шлях" з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, терміном на 49 років.
У подальшому 07.12.2017 між Миргородською РДА та ТОВ "Шарай" на підставі зазначеного розпорядження було укладено договори оренди земельних ділянок:
- площею 107,7212 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:004:0025. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право 23842442;
- площею 58,00 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:013:0102. Право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право 23842752.
Згідно з пунктом 2 договорів оренди землі від 07.12.2017, в оренду передаються земельні ділянки - багаторічні насадження із земель сільськогосподарського призначення, нерозподілені (невитребувані) земельні частки (паї), що належали до земель колишнього КСП "Ленінський шлях".
Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що перевіркою, проведеною ГУ Держгеокадастру у Полтавській області під час передачі Миргородською РДА в оренду ТОВ "Шарай" спірних земельних ділянок, були встановлені порушення вимог Земельного кодексу України (далі - ЗК України), про що складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об'єктом - земельної ділянки від 02.03.2018 № 180-ДК/256/АП/09/01/-18.
У ході проведення перевірки встановлено, що земельні ділянки площею 58 га та 107,7217 га багаторічні насадження входили до складу земель колективної власності, що посвідчено державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000104 від 15.12.1995, виданого колишньому КСП "Ленінський шлях".
Так, рішенням 23 сесії 23 скликання Шахворостівської сільської ради від 10.01.2002 вирішено передати із земель резервного фонду адміністративного підпорядкування Шахворостівської сільської ради до складу земель, що підлягають поділу земельну ділянку площею 39,9 га ріллі; виключити із земель, що підлягають поділу та вважати їх землями спільної сумісної власності: багаторічні насадження площею 355,6 га, сіножаті площею 89,5 га, пасовища площею 175,7 га, земельні ділянки загальною площею - 368,04 га, що підлягають залуженню.
Розпорядженням голови Миргородської РДА від 25.12.2003 № 392 погоджено схему організації території реформованого КСП "Ленінський шлях", розроблену Державним підприємством "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", виключено із раніше розпайованих земель та віднесено їх до земель загального користування (земель державної власності) багаторічні насадження площею 355,6 га.
У 2005 році Державним підприємством "Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" виготовлено проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (далі - Проект землеустрою).
Згідно з Проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області вищевказані спірні земельні ділянки не паювалися, і до нерозподілених (не витребуваних) часток паїв не відносяться.
Згідно з пояснювальною запискою до Проекту землеустрою, Схемою поділу розпайованих земель у минулому КСП "Ленінський шлях" (далі - Схема поділу) на земельні частки передбачено розміщення 1384 земельних ділянок, загальна площа земель, які підлягають поділу становить 3 490,96 га, з них: під'їзні шляхи 33,48 га, крім того, передбачено залуження рільних земель площею 368,04 га.
На час складання Проекту землеустрою уточнена в натурі площа рільних земель, поділу підлягали 3423,71 га, з них під'їзні шляхи 38,14 га. Площа зменшилася на 67,25 га, з них посвідчили право на земельні ділянки 15 громадян на 36,14 га та 31,11 га за рахунок уточнення площ.
Схема поділу, якою передбачено загальну площу земель, які підлягають поділу - 3 457,48 га, місце розташування та розмір кожної з 1 384 земельних ділянок, створення мережі під'їзних шляхів 33,48 га, залуження земельних ділянок площею 368,04 га, погоджена протоколом загальних зборів громадян, які мають право на земельну ділянку в розмірі земельної частки (паю) на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області (архівна ксерокопія від 21.05.2019, додаток до рішення Шахворостівської сільської ради від 10.01.2002) та рішенням 23 сесії 23 скликання Шахворостівської сільської ради від 10.01.2002 "Про затвердження схеми поділу розпайованих земель реформованого КСП "Ленінський шлях" Миргородського району".
Отже, згідно Проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шахворостівської сільської ради та Схеми поділу розпайованих земель бувшого КСП "Ленінський шлях" на земельні частки, які затверджені та погоджені рішеннями Шахворостівської сільської ради, загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП "Ленінський шлях", розпорядженнями голови Миргородської РДА, багаторічні насадження, з яких у подальшому були сформовані спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102 були виключені із площ земель, що підлягали поділу та були віднесені до земель загального користування - земель державної власності.
Земельна ділянка площею 58 га багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради, була сформована 20.04.2007 з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:013:0102.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка обліковувалася як землі державної форми власності.
Раніше, згідно з пунктами 4, 4.1 розпорядження голови Миргородської РДА від 20.03.2007 № 89 "Про прийняття та надання земель в оренду, надання дозволу на розробку технічних документацій" приватному підприємцю Кривчуну Сергію Васильовичу (далі - Кривчун С. В.) було передано в оренду терміном на 10 років земельну ділянку площею 58 га багаторічні насадження, із земель державної власності розташовану на території Шахворостівської сільської ради.
На підставі вказаного розпорядження Миргородською РДА та приватним підприємцем Кривчуном С. В. 19.03.2008 укладено договір оренди земельної ділянки площею 58 га багаторічні насадження, розташованої на території Шахворостівської сільської ради, та підписано акт приймання-передачі земельної ділянки.
У зв'язку з закінченням строку дії вказаного договору оренди, 20.11.2017 Кривчун С. В. згідно з актом приймання-передачі (до договору оренди від 19.03.2007), повернув Миргородській РДА земельну ділянку площею 58 га багаторічні насадження, кадастровий номер 5323289200:00:013:0102.
Земельна ділянка площею 107,7217 га багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради була сформована 14.01.2008 з присвоєнням кадастрового номера 5323289200:00:004:0025.
Відповідно до даних Державного земельного кадастру вказана земельна ділянка обліковувалася як землі державної форми власності.
Відповідно до розпорядження голови Миргородської РДА від 26.12.2007 № 418, договору оренди та акта приймання передачі від 20.12.2007 вказана земельна ділянка площею 107, 7217га багаторічні насадження, розташована на території Шахворостівської сільської ради, передавалася в оренду Державному підприємству "Фермер" (далі - ДП "Фермер"), Товариству з обмеженою відповідальністю "Роял Фрут Гарден" (далі - ТОВ "Роял Фрут Гарден") як землі державної власності.
У подальшому розпорядженням голови Миргородської РДА від 19.06.2017 № 135 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою на вищевказані земельні ділянки площею 107,7212 га та 58,00 га, які розташовані на території Шахворостівської сільської ради та належали до земель колишнього КСП "Ленінський шлях".
Між тим, на підставі заяв ОСОБА_1 21.11.2017 державним кадастровим реєстратором Відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чвалою Д. С. внесено виправлені відомості до Державного земельного кадастру про форму власності на вищевказані земельні ділянки, а саме: державну форму власності замінено на невизначену форму власності та про власників (користувачів).
Згідно з листом ГУ Держгеокадастру у Полтавській області від 23.11.2018 № 10-16-0.2-7174/2-18, державним кадастровим реєстратором Відділу у Миргородському районі ГУ Держгеокадастру у Полтавській області Чвалою Д. С. помилково внесені виправлені відомості до Державного земельного кадастру про форму власності земельних ділянок з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102.
На момент звернення з заявою про внесення змін до Поземельної книги щодо форми власності земельних ділянок з кадастровими номерами: 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102, ОСОБА_1 не набув ні права власності, ані права користування на спірні земельні ділянки.
3. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3.1. Справа розглядалася судами неодноразово.
3.2. За результатами нового розгляду, рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 у справі № 917/233/19 (суддя Погрібна С. В.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 (Гребенюк Н. В. - головуючий, судді: Слободін М. М., Шутенко І. А.) позов задоволено; визнано незаконним та скасовано розпорядження від 29.11.2017 № 294; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий 5323289200:00:004:0025, площею 107,7212 га багаторічні насадження, розташованої на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району за межами населених пунктів, укладений 07.12.2017 між Миргородською РДА та ТОВ "Шарай", право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право - 23842442 (спеціальний розділ); скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323289200:00:004:0025, проведену 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право - 23842442 (спеціальний розділ), з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай"; визнано недійсним договір оренди земельної ділянки кадастровий 5323289200:00:013:0102, площею 58,00 га багаторічні насадження, розташованої на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району за межами населених пунктів, укладений 07.12.2017 між Миргородською РДА та ТОВ "Шарай", право оренди земельної ділянки зареєстровано 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право - 23842752 (спеціальний розділ); скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 5323289200:00:013:0102, проведену 07.12.2017 Державним реєстратором, номер запису про речове право - 23842752 (спеціальний розділ) з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай".
3.3. Рішення місцевого господарського суду, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що спірне розпорядження від 29.11.2017 № 294, яким ТОВ "Шарай" надано в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102 прийнято за межами наданих повноважень в галузі земельних відносин, що передбачені статтями 17, 122 ЗК України, статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Таким чином, вказане розпорядження є протиправним, порушує права позивача та підлягає скасуванню.
Договори оренди землі від 07.12.2017, укладені на підставі розпорядження від 29.11.2017 № 294, яке визнане судом протиправним та підлягає скасуванню, також підлягають визнанню недійсними в судовому порядку. Також підлягає скасуванню державна реєстрація права оренди спірних земельних ділянок, з одночасним припиненням прав оренди ТОВ "Шарай".
4. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 917/233/19, ТОВ "Шарай" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
4.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пунктів 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
4.3. Так, на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник наголошує, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без врахування висновку щодо їх застосування у подібних правовідносинах, а саме:
застосовано положення статей 5, 7, 13, 21 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)" без врахування правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, постановах Верховного Суду від 07.12.2023 у справі № 924/607/22, від 17.12.2019 у справі № 917/258/19;
застосовано положення статей 8, 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" без врахування правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.09.2022 у справі № 925/461/21;
не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18.
4.4. Крім того, скаржник наголошує, що підставою касаційного оскарження є пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наголошуючи при цьому на відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування статей 140, 142 ЗК України в редакції від 15.10.2003 у частині можливості припинення права власності за відсутності рішення членів КСП про відмову від частини земель, що входять у межі Державного акта на право колективної власності та віднесення їх до державної форми власності.
4.5. Прокурор у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення та постанову - без змін.
4.6. Миргородська РДА Полтавської області у заяві, поданій до суду просить касаційну скаргу задовольнити.
4.7. 29.09.2025 на адресу Суду надійшло клопотання ТОВ "Шарай", в якому представник скаржника Магда В. А. просить перенести розгляд касаційної скарги на іншу дату у зв'язку з тим, що вона здійснюватиме представництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Гядт Агро" в Головному управлінні Державної податкової служби у Полтавській області.
Розглянувши вказане клопотання представника скаржника, Верховний Суд відмовив у його задоволенні з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, визначених у частині другій статті 202 ГПК України. Суд врахував, що сторони, у тому числі ТОВ "Шарай", були належним чином повідомлений про дату, час і місце призначеного на 30.09.2025 засідання суду касаційної інстанції у цій справі, процесуальний закон не містить положень щодо обов'язкового здійснення касаційного розгляду за участю представників учасників справи, участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні суд касаційної інстанції у цій справі обов'язковою не визнавав, розгляд справи касаційною інстанцією здійснюється в межах статті 300 ГПК України, а матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
5.1. У зв'язку із перебуванням судді Могила С. К. у відпустці, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.09.2025, для розгляду справи № 917/233/19 визначено колегію суддів у складі: Волковицька Н. О., Міщенко І. С., Случ О. В.
5.2. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
5.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані судові рішення в межах вимог касаційної скарги.
5.4. Як зазначалося вище, предметом спору у цій справі є визнання незаконним та скасування розпорядження від 29.11.2017 № 294, визнання недійсними договорів оренди землі від 07.12.2017 та скасування державної реєстрації права оренди зазначених земельних ділянок з одночасним припиненням права оренди ТОВ "Шарай".
Суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, зокрема, про те, що спірне розпорядження від 29.11.2017 № 294, яким ТОВ "Шарай" надано в оренду земельні ділянки з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102, які як, встановлено судами, були виключені із площ земель КСП "Ленінський Шлях", що підлягали поділу, прийнято за межами наданих повноважень в галузі земельних відносин, що передбачені статтями 17, 122 ЗК України, статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
Натомість суть доводів скаржника, викладених у касаційній скарзі, зводиться до того, що спірні земельні ділянки мають статус нерозподілених земельних ділянок колективної власності, при цьому матеріали справи не містять доказів прийняття зборами співвласників земельних часток (паїв) в межах реформованого КСП "Ленінський шлях" на території Шахворостівської сільської ради Миргородського району Полтавської області рішення щодо відмови від земель колективної власності - багаторічних насаджень загальною площею 355,6 га, що були отримані КСП "Ленінський шлях" згідно з державним актом на право колективної власності на землю ІІ-ПЛ № 000104 від 15.12.1995 та передачу їх у державну власність.
У контексті наведеного Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. У зв'язку з цим своєчасне оформлення правового статусу земельних ділянок має загальнодержавне значення.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про місцеві державні адміністрації" визначено повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій.
Статтею 13 вищевказаного закону встановлено, що до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить, окрім іншого, вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля.
Відповідно до статті 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцева державна адміністрація, зокрема розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.
До повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом; участь у розробленні та забезпечення виконання загальнодержавних і регіональних (республіканських) програм з питань використання та охорони земель; координація здійснення землеустрою та державного контролю за використанням та охороною земель; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону (стаття 17 ЗК України).
Складовою реформування земельних відносин, яка триває в Україні, є роздержавлення земель, тобто передача останніх із державної та комунальної власності у приватну власність. Землі сільськогосподарського призначення можуть передаватися з державної у приватну власність різними способами, які залежать від організаційно-правової форми сільськогосподарських підприємств, які виступають землекористувачами; відносини щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій регламентовано, зокрема, статтею 25 ЗК України. Відповідно до частини першої цієї статті при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій. Землі у приватну власність особам, зазначеним у частині першій цієї статті, передаються безоплатно (частини друга та третя статті 25 ЗК України).
Вищевказане знайшло своє відображення у правовому висновку Верховного Суду, сформованому у постанові від 01.10.2020 у справі № 917/1997/16 та постанові від 19.02.2025 у справі № 917/781/20.
У свою чергу, частинами третьою-п'ятою статті 118 ЗК України передбачено, що громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Передача земельних ділянок у власність працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа, провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
У частині тртетій статті 122 ЗК України визначено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) ведення водного господарства; б) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; в) індивідуального дачного будівництва.
Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Члени колективних сільськогосподарських підприємств, кооперативів та акціонерних товариств, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа. Наведені норми закону у такій редакції чинні з 26.04.2003.
Натомість приписи щодо паювання земель сільськогосподарського призначення містить, зокрема Указ Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Указ № 720/95), пунктом 1 якого визначено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю (пункт 2 Указу № 720/95).
У такий спосіб паювання земель сільськогосподарських підприємств як особливий порядок набуття у приватну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення є способом приватизації цих ділянок членами таких підприємств, що узгоджується зі змістом пункту 8 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України.
Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками, особливості розпорядження землями та використання земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) регламентовано Законом України від 05.06.2003 № 899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв)" (далі - Закон України № 899-IV).
Статтями 1 та 2 Закону України № 899-IV визначено, що право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай); громадяни України, евакуйовані із зони відчуження, відселені із зони безумовного (обов'язкового) або зони гарантованого добровільного відселення, а також громадяни України, що самостійно переселилися з територій, які зазнали радіоактивного забруднення, і які на момент евакуації, відселення або самостійного переселення були членами колективних або інших сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які проживають у сільській місцевості. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай); трудова книжка члена колективного або іншого сільськогосподарського підприємства чи нотаріально засвідчена виписка з неї.
Відповідно до статті 7 Закону України № 899-IV (у редакції, чинній на час прийняття розпорядження Миргородської РДА від 25.12.2003 № 392) було передбачено, що у проекті землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) визначаються місце розташування земельних ділянок, їх межі та площі сільськогосподарських угідь, що підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), їх цільове призначення, дії обмежень (обтяжень) у використанні земельних ділянок, у тому числі земельних сервітутів. Із площі земельних ділянок, що підлягають розподілу, виключаються: деградовані, малопродуктивні, а також техногенно забруднені сільськогосподарські угіддя, що підлягають консервації; заболочені землі; інші землі, які недоцільно використовувати для сільськогосподарських потреб.
Згідно зі статтею 9 Закону України № 899-IV розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування. Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі. Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).
У статті 13 Закону України № 899-IV (у редакції, чинній на час прийняття спірного розпорядження) було визначено, що нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Статтею 13 Закону України № 899-IV (у редакції, чинній на звернення з позовом у цій справі) передбачено, що нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності.
Після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок нерозподілені земельні ділянки набувають статусу невитребуваних. Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.10.2019 у справі № 922/2723/17, яку було застосовано судами попередньої інстанції, що спростовує доводи скаржника про протилежне.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, спірні земельні ділянки площею 58 га та 107,7217 га - багаторічні насадження дійсно входили до складу земель колективної власності, що посвідчено Державним актом на право колективної власності на землю серії ПЛ № 000104 від 15.12.1995, виданого колишньому КСП "Ленінський шлях". Втім, згідно з Проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) на території Шахворостівської сільської ради та Схеми поділу розпайованих земель бившого КСП "Ленінський шлях" на земельні частки, які затверджені та погоджені рішеннями Шахворостівської сільської ради, загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП "Ленінський шлях", розпорядженнями голови Миргородської РДА, багаторічні насадження з яких у подальшому були сформовані спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 5323289200:00:004:0025 та 5323289200:00:013:0102 були виключені із площ земель, що підлягали поділу та були віднесені до земель загального користування.
Ураховуючи наведене, а також те, що такі багаторічні насадження (відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв)) не увійшли до площі земель, що підлягають розподілу, вони не підлягають розподіленню та паюванню, що виключає можливість розпорядження ними в порядку статті 13 Закону України № 899-IV. Наведене узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі № 917/781/2, ухваленої у подібних правовідносин.
За таких підстав суди попередніх інстанцій обґрунтовано виснували, що спірне розпорядження від 29.11.2017 № 294, прийнято за межами наданих повноважень в галузі земельних відносин, що передбачені статтями 17, 122 ЗК України, статтею 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", статтею 13 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" є правомірним. Наведене свідчить про законність рішення суду першої інстанції та апеляційного господарського суду щодо задоволення позовних вимог.
Отже, враховуючи викладені обставини, які були встановлені судами, Верховний Суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи скаржника про неврахування ними висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 07.12.2023 у справі № 924/607/22, від 17.12.2019 у справі № 917/258/19; від 13.09.2022 у справі № 925/461/21; від 29.04.2020 у справі № 911/1455/19, від 20.05.2020 у справі № 911/1902/19, від 28.05.2020 у справі № 910/5902/18, оскільки наведені висновки зроблені судом касаційної інстанції, виходячи з інших встановлених фактичних обставин справи, щодо правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі, що переглядається.
З наведеного також слідує, що звертаючись із касаційною скаргою та обґрунтовуючи її підставою щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій приписів статей 140, 142 ЗК України в редакції від 15.10.2003, у випадку відсутності висновку щодо застосування цих норм, заявник не звернув увагу на те, що суди попередніх інстанцій вказані норм матеріального права не застосовували, а судові рішення про задоволення позовних вимог містять інші мотиви та висновки, які і є ключовими у спірних правовідносинах. Наявність посилань та зауважень щодо статей 140, 142 ЗК України в редакції від 15.10.2003 у справі яка розглядається, не є визначальним у спірному випадку та фактично не були підставою задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для формування висновку щодо норм, якими обґрунтована підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, а доводи заявника зумовлені помилковим розумінням мотивів, з яких прийняті оскаржені рішення та постанова.
Інші доводи касаційної скарги скаржника підставою касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.
6. Висновки Верховного Суду
6.1. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
6.2. Згідно з положеннями статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
6.3. Взявши до уваги викладене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
7. Розподіл судових витрат
7.1. З огляду на висновок Верховного Суду про залишення касаційної скарги без задоволення судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шарай" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 01.05.2025 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 917/233/19 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Н. О. Волковицька
Судді І. С. Міщенко
О. В. Случ