Іменем України
02 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/777/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма
"Сади України"
Харківська область, Берестинський р-он, с.Красне 64032
код ЄДРПОУ 20212313
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДобродіяТрейд"
Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Садова, буд.26-А, 15572
код ЄДРПОУ 36424505
про стягнення 543 049,98 грн
без повідомлення (виклику) сторін
Дії суду щодо розгляду справи. Позиції сторін.
Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" подано позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДобродіяТрейд" про стягнення 543 054,98 грн, з яких 140 000,00 грн боргу, 206 287,16 грн штрафу та 172 057,54 грн річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу №СУ-1490000109 від 14.12.2017.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі та встановлення їм строків для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень, що підтверджується довідкою про доставку 04.08.2025 о 17:12 електронного листа до їх електронних кабінетів в системі Електронний суд.
Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.
13.08.2025 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він частково визнає позовні вимоги в частині суми основного боргу в сумі 140 000,00 грн та 15% річних в розмірі 25 000,00 грн. При цьому, відповідач просить суд при вирішенні даної справи обов'язково врахувати порушення позивачем строку поставки товару, факт спричинення бізнесу відповідача збитків внаслідок війни з рф, наявність у відповідача кредитних зобов'язань перед банками і позикодавцями, а також загальний ступінь виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем по Договору, що у відсотках до загальної вартості поставленого товару становить 89%. Відповідач зазначає, що позивач нараховує неспівмірно великі розміри штрафних санкцій, які сумарно у 2,5 рази перевищують суму основного боргу.
20.08.2025 відповідачем подано клопотання про долучення матеріалів справи банківських довідок про поточний стан кредитної заборгованості відповідача та пов'язаних з ним компаній групи "Агріком".
Клопотання задоволено судом, документи долучено до матеріалів справи.
27.08.2025 від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що господарські відносини між позивачем та відповідачем виникли у 2018 р., тобто задовго до початку повномасштабного вторгнення. Умови договору передбачали відстрочку платежу на 8 місяців в період 2017-2018 р.р. Повномасштабне вторгнення і оголошення воєнного стану відбулось у лютому 2022 р. та воєнні дії торкнулися не тільки відповідача. Позивач вважає, що банківські довідки за період 2021-2025 р. невідомих юридичних осіб не можуть бути доказами неможливості виконання взятих на себе зобов'язань по сплаті відповідачем у 2018 р., тобто зазначені документи не стосуються фактів щодо прав, які є предметом спору. Позивач звертає увагу, що у лютому 2018 р. відповідач надав гарантійного листа на адресу позивача, у якому погодив графік погашення заборгованості, та почав дрібно сплачувати за товар, що підтверджуєтеся платіжними інструкціями доданими позивачем до позовної заяви. Також позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача щодо сплати заборгованості, проте жодної відповіді не було отримано.
29.08.2025 від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач, зокрема, зазначив, що гарантійний лист відповідача №126 від 07.12.2018 є додатковим беззаперечним доказом відповідальної і вольової поведінки позивача, направленої на компромісне мирне вирішення питання з урахуванням фактичних можливостей і особливостей бізнесу відповідача - сезонність отримання прибутку. Позивач з 08.12.2018 і по теперішній час не був позбавлений можливості задовольнити свої майнові інтереси шляхом пред'явлення відповідних вимог поручителю та заставодавцю - СТОВ АФ «ЗОРЯ» (ЄДРПОУ 25363011), як солідарному з відповідачем боржнику.
30.09.2025 від позивача надійшла заява про виправлення описки в позовній заяві, в якій зазначає, що в прохальній частині позовної заяви допущені технічні помилки та описки у зазначенні розміру штрафу та розміру 15% річних, а саме: у п. 3. - штраф в розмірі 15 % вартості Товару в сумі 206 287,16 грн; у п.4. 172 057,54 грн - 15 % річних за користування чужими грошовими коштами. Позивач просить суд прохальну частину позовної заяви по вищевказаної справі у частини - п.3, п.4. вважати поданої з урахуванням виправлення технічної помилки в наступної редакції:
П.3. Стягнути з відповідача на користь позивача штраф в розмірі 15 % вартості Товару в сумі 196 762,82 грн.
П.4. Стягнути з відповідача на користь позивача 206 287,16 грн. - 15 % річних за користування чужими грошовими коштами.
Дослідивши зміст позовної заяви, враховуючи викладені у заяві про виправлення описки обставини, суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача про виправлення описки.
Належним предметом позову у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 543 049,98 грн, з яких 140 000,00 грн боргу, 206 287,16 грн річних за користування чужими грошовими коштами та 196 762,82 грн штрафу.
Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Обставини справи встановлені судом.
14.12.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДобродіяТрейд" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №-СУ140000109 (далі - Договір).
Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти й оплатити на умовах даного договору сільськогосподарську продукцію - насіннєвий матеріал в асортименті, іменований надалі товар (п. 1.1 Договору).
Асортимент, ціна, кількість і строк поставки товару обумовлюється сторонами в специфікації на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною договору (додаток №1). (п. 1.2 Договору).
Продавець здійснює поставку товару на базисі DDU - склад Покупця Луганська область, Білокуракинський район, с. Лизине, вул. Пушкіна, б.32В (Інкотермс 2010) (п. 3.1 Договору).
Строк поставки кожної окремої партії товару вказується у специфікації (п. 3.2.1. Договору).
Товар, що поставляється Продавцем протягом дії даного Договору, замовляється і оплачується Покупцем і відвантажується Продавцем партіями, визначеними сторонами в специфікації (п. 3.3 Договору).
Датою поставки партії товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній (3.5 Договору).
Право власності на товар переходить до Покупця з моменту передачі товару на його адресу. Факт передачі товару підтверджується видатковою накладною (п. 3.6 Договору).
Загальна вартість товару складається із загальної суми товарів, поставлених відповідно до специфікацій, які є невід'ємною частиною даного договору. Сторони дійшли згоди, що ціна на товар та загальна сума товару по договору буде визначатися у додатку (додатках) - специфікації до даного договору у національній валюті України (гривня) (п. 4.1 Договору).
Оплату в грошовій формі Покупець зобов'язаний виконати наступним чином: платіж у розмірі 100% від вартості товару по договору, що складає 1 311 752,14 грн, за поставлений за договором товар Покупець зобов'язаний здійснити у строк до 01.12.2018 (п. 4.2 Договору).
При здійсненні Покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору Покупець у порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 15% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п. 4.1 Договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п. 4.2) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення (п. 4.6 Договору).
Оплата відсотків, передбачена п. 4.6 даного Договору є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (п. 4.7 Договору).
Оплата, здійснена в зазначений даним договором строк, вважається своєчасною. При проведенні оплати після строку, зазначеного п. 4.2 даного договору вважається простроченою (п. 4.9 Договору).
У випадку, якщо покупець не зробить оплату в строки, згідно п. 4.2 договору, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15 % від вартості товару (п. 7.1 Договору).
Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до "31" грудня 2018 року, а у відношенні виконання зобов'язань - до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі. (п. 10.1 Договору).
Сторони у специфікації №1 до Договору узгодили наступне:
-товар: насіння гібриду соняшнику НСХ 1749 Екстра плюс (F1) в кількості 231 мішків на суму 519 983,31 грн; насіння гібриду соняшнику НС Константін Екстра (F1) в кількості 277 мішків на суму 573143,47 грн;
-строк поставки товару: до 30.03.2018;
-оплата за поставлений товар здійснюється у порядку, передбаченому розділом 4 основного договору.
Специфікація підписана та скріплена печатками сторін.
10.04.2018, на виконання умов Договору позивачем поставлено відповідачу товар на суму 1 311 752,14 грн, що підтверджується видатковою накладною № 140000049 від 10.04.2018 та Довіреністю № 214 від 10.04.2018.
Листом №126 від 07.12.2018 відповідач просив позивача розглянути можливість здійснення оплати за поставлений товар згідно Договору за наступним графіком : січень - 437 250,71 грн; лютий - 437 250,71 грн; березень - 437 250,71 грн. при цьому, відповідач гарантував якнайшвидше виконання своїх зобов'язань.
Своєчасної та повної оплати за отриманий товар відповідач належним чином не виконав, грошові кошти за товар сплатив з порушенням погоджених сторонами у Договорі строків та не у повному обсязі, а саме:
-211 752,14 грн згідно з платіжною інструкцією № 3336690466 від 27.12.2018;
-100 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 642934062 від 29.03.2019;
-100 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 674043399 від 26.04.2019;
-300 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 705202209 від 31.05.2019;
-200 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 720519887 від 27.06.2019;
-100 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 2183957685 від 31.07.2019;
-50 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1017043949 від 23.02.2021;
-50 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 59 від 03.06.2021;
-30 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1811 від 09.12.2021;
-30 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 1859 від 16.12.2021.
У жовтні 2023 року на адресу відповідача позивачем направлено драфт позовної заяви з нагадуванням про існуючу заборгованість в сумі 140 000,00 грн, який було залишено відповідачем без відповіді, заборгованість сплачена не була.
Неналежне виконання відповідачем умов Договору в частині своєчасної та повної оплати товару стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.
Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.
У відповідності до статті 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України)
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини договору купівлі-продажу.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (стаття 663 ЦК України).
Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За приписами статті 692 та статті 693 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 1 311 752,14 грн, що підтверджено підписаною між сторонами видатковою накладною №140000049 від 10.04.2018.
При цьому суд зазначає, що відповідач поставлений товар оплатив частково на суму 1 171 752,14 грн, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 140 000,00 грн.
Відповідач доказів сплати суми боргу в повному обсязі суду не надав, суму основної заборгованості визнав у відзиві на позов.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 140 000,00 грн є правомірною, підтвердженою матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що за ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 5 ст. 694 ЦК України якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Сторонами у п. 4.6 Договору узгоджено, що при здійсненні покупцем оплати товару після строку, зазначеного в п. 4.2 даного договору покупець у порядку ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України зобов'язаний сплатити відсотки за користування коштами в розмірі 15% річних від простроченої суми, що підлягає до оплати згідно п. 4.1 Договору. Відсотки нараховуються від дня, коли товар повинен бути оплачений (п. 4.2) і до дня його фактичної оплати на суму простроченого платежу за весь період прострочення.
Оплата відсотків, передбачена п. 4.6 даного договору є оплатою за користування чужими коштами, що визначена ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України (п. 4.7 Договору).
У зв'язку із невиконанням відповідачем обов'язку з оплати переданого товару, позивач на підставі п. 4.6 Договору нарахував відповідачу 15% річних на суму 206 287,16 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 15 % річних, судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим та відповідає вимогам законодавства.
Позивачем також заявлено до стягнення 196 762,82 грн штрафу, нарахованих на підставі п. 7.1. Договору відповідно до поданого розрахунку.
За визначенням статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У випадку, якщо покупець не зробить оплату в строки, згідно п. 4.2 договору, він несе майнову відповідальність у вигляді сплати штрафу в розмірі 15% від вартості товару (п. 7.1 Договору).
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань та прострочка відповідачем оплати вартості отриманого товару, суд перевірив розрахунок позивача та дійшов висновку про правомірність нарахування штрафу в розмірі 196 762,82 грн.
Щодо зменшення розміру штрафу та відсотків за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач у відзиві на позов зазначає, що зазнав значних матеріальних збитків від початку широкомасштабної агресії рф (фактична втрата контролю над цілим кластером в Луганській області, який становив 30% від загального розміру бізнесу групи, а також знищення та пошкодження рухомого і нерухомого майна на території Чернігівської області; збитки групи компаній та відповідача від вказаних подій обраховується мільйонами доларів США), внаслідок чого відповідач третій рік поспіль фактично перебуває у гострій фінансовій кризі на межі виживання бізнесу та збереження робочих місць за рахунок отриманих ще у 2021-2022 роках недешевих кредитних ресурсів від банків та позикодавців. Обслуговування цих кредитів в поточному часі є надважким фінансовим тягарем для бізнесу відповідача внаслідок знищення і часткового пошкодження майна, яке знаходилось у заставі та іпотеці у банків). Окремим важким питанням для відповідача є намагання зберегти існуючий земельний банк компаніями групи та своєчасні розрахунки з орендодавцями за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення. За період повномасштабної війни внаслідок спричинених бізнесу збитків, у компаній групи не вистачає обігового капіталу для проведення своєчасних виплат орендодавцям землі, у зв'язку з чим утворились дво-трирічні борги по виплатах орендної плати (інформація про кількість земельних спорів щодо розірвання договорів оренди з ТОВ АФ «Іванівка АГ» через несвоєчасну виплату орендної плати наявна у відкритому доступі в Єдиному реєстрі судових справ). В той же час відповідач і всі компанії групи «Агріком» належно виконують свої зобов'язання по своєчасній виплаті працівникам конкурентної офіційної зарплати та сплаті податків і зборів всіх рівнів, зміцнюючи економіку України в цей надважкий для всіх час.
Додаткове фінансове навантаження на бізнес відповідача у вигляді стягнення з нього заявлених позивачем сум штрафних санкцій ще більше загострить і без того кризовий фінансовий стан відповідача, що в довгостроковій перспективі може призвести до його неплатоспроможності і втрати працівниками своїх робочих місць, доходу для утримання їх сімей, бюджет не доотримає десятки мільйонів гривень податків і зборів.
Поряд з цим відповідач звертає, що належно виконав свої зобов'язання по наданню позивачу забезпечень (укладені договори поруки і застави) по Договору, якими позивач не скористався з 01.12.2018 з невідомих відповідачу причин.
Відповідач не заперечує своєї провини у порушенні грошових зобов'язань по Договору, але вважає, що необхідно обов'язково врахувати в сукупності всі обставини, в тому числі й порушення позивачем строку поставки товару, факт спричинення бізнесу відповідача збитків внаслідок війни з рф, наявність у відповідача кредитних зобов'язань перед банками і позикодавцями, а також загальний ступінь виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем по Договору, що у відсотках до загальної вартості поставленого товару становить 89%. Тобто, не виконаним відповідачем грошовим зобов'язанням перед позивачем є сума, яка становить лише 11% від загальної вартості поставленого товару. І на цю суму позивач нараховує неспівмірно великі розміри штрафних санкцій, які сумарно у 2,5 рази перевищують суму основного боргу.
Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому Суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
У постанові від 19.02.2020 у справі №910/1199/19 Верховний Суд, зокрема відзначив, що, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Частина 3 статті 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Застосовуючи дану норму, суд зобов'язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення (Рішення Конституційного суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення штрафних санкцій є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.
За своєю правовою природою штрафні санкції виконують стимулюючу функцію, спонукуючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягуються в разі порушення такого зобов'язання.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України).
Правова позиція Верховного Суду щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій (пункт 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 551 ЦК України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
При цьому, суд не зобов'язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення штрафних санкцій; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення штрафу. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення неустойки, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено (ст. 86, 236-238 ГПК України) (постанова Верховного Суду від 17.07.2021 у справі №916/878/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
Поряд з викладеним суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі №918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі №922/2141/21, від 05.04.2023 у справі №910/18718/21 тощо).
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).
Враховуючи викладені обставини та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме - справедливості, добросовісності та розумності, зважаючи на інтереси обох сторін, беручи до уваги значний розмір штрафних санкцій, заявлених до стягнення позивачем, а також відсутність доказів понесення позивачем збитків, суд робить висновок про можливість у даному випадку зменшення розміру штрафу на 50%, а саме із обґрунтованого розміру 196 762,82 грн штрафу до 98 381,41 грн штрафу.
На переконання суду стягнення всієї заявленої суми штрафу є надмірною відповідальністю, що не відповідає правовому призначенню неустойки, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для відповідача.
Суд зазначає, що таке зменшення розміру неустойки на 50% від заявленого розміру жодним чином не нівелює значення штрафу, як відповідальності за порушення зобов'язання, адже одним із завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань. Так, Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 вказав, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Правова позиція щодо наведеного викладена в постанові Верховного Суду від 06 червня 2023 року у справі № 911/682/21.
Неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер. Вона не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Такі висновки Верховний Суд виклав, зокрема, у постановах від 08 червня 2023 року у справі № 917/5/22, від 09 листопада 2023 року у справі № 902/919/22.
Таким чином, виходячи зі встановлених обставини справи та наведених висновків Верховного Суду, суд зазначає, що з огляду на функцію, що виконує неустойка, яка водночас не є каральною санкцією, та необхідність у дотриманні розумного балансу інтересів сторін спору під час вирішення питання щодо застосування до боржника цивільної відповідальності у вигляді стягнення неустойки (ризик припинення боржника як суб'єкта господарювання внаслідок застосування відповідальності у заявленому обсязі), суд дійшов висновку про зменшення штрафу на 50 % від заявленого розміру.
Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають 98 381,41 грн штрафу.
Щодо зменшення розміру відсотків за користування чужими грошовими коштами суд зазначає таке.
Як зазначено вище, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
При цьому, суд зазначає, що штрафні санкції необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п'ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника. Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини третьої статті 551 ЦК України неможливе.
Виходячи з викладеного, у суду відсутні підстави застосовувати положення частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення суми процентів (15%) за користування товарним кредитом, які за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру неможливе.
Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 13 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).
За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Отже змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Водночас, відповідачем не надано належних доказів на спростування доводів позивача та підтверджених матеріалами справи обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах “Трофимчук проти України», “Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням встановлених обставин справи, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача 140 000,00 грн боргу, 206 287,16 грн річних за користування чужими грошовими коштами та 98 381,41 грн штрафу. У зв'язку із зменшенням судом розміру заявленого до стягнення штрафу на 50% в позові про стягнення 98 381,41 грн штрафу слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 129 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 5335,02 грн.
Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДобродіяТрейд" (Чернігівська область, Чернігівський район, с. Красне, вул. Садова, буд.26-А, 15572, код ЄДРПОУ 36424505) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю агрофірма "Сади України" (Харківська область, Берестинський р-он, с.Красне 64032; код ЄДРПОУ 20212313) 140 000,00 грн боргу, 206 287,16 грн річних за користування чужими грошовими коштами та 98 381,41 грн штрафу, 5335,02 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.В. Моцьор