Іменем України
03 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/747/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Демидової М.О., розглянувши матеріали позовної заяви б/н від 21.07.2025
за позовом: Козелецької окружної прокуратури,
вул. Євгена Лоскота, буд. 1, смт. Козелець, Чернігівський район, Чернігівська область, 17000, код 0291011421 в інтересах держави
в особі позивача: Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області
вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14013, код 34759704
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ»,
вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600, код 39821153
про стягнення 100826,44 грн.
22.07.2025 до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява Козелецької окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача: Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» про стягнення 100826,44 грн, з яких: 75820,00 грн основного боргу, 4901,70 грн інфляційних втрат, 1134,18 грн 3% річних, 13700,96 грн пені та 5269,60 грн штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором СК56/141 від 26.04.2023, у зв'язку з чим відповідач не поставив позивачу 1730 літрів товару на суму 75820,00 грн (300 літрів бензину А-92 Energy на суму 12900,00 грн; 150 літрів бензину А-95 на суму 6600,00 грн та 1280 літрів дизпалива Energy на суму 56320,00 грн), які підлягають стягненню на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України.
Посилаючись на приписи ст. 27, ч.5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор зазначає, що згідно з п. 5.1. Договору СК56/141 від 26.04.2023 місцем його виконання визначено АЗС за адресою вул. Любецька, буд. 28, м. Чернігів, 14017.
У прохальній частині позову прокурор просить суд прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Місцем поставки товару визначено м. Чернігів.
Ухвалою суду від 28.07.2025 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог (ухвала суду доставлена учасникам до їх електронних кабінетів в ЄСІТС 28.07.2025, 19:25, що підтверджується довідками про доставку електронного листа).
Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
22.06.2023 Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про відкриті торги щодо закупівлі Бензину А-92 Energy, бензину А-95, дизпалива Energy вартістю 104760,00 грн з ПДВ (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-06-22-009042-a), без використання електронної системи. Вказана закупівля здійснювалась за рахунок коштів Державного бюджету.
26.04.2023 між Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області (покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ» (продавець) укладено Договір № СК56/141 про закупівллю товару (далі - Договір), відповідно до п. 1.1, продавець зобов'язується продати і поставити, а покупець прийняти та оплатити паливно-мастильні матеріали, талони, відповідно до специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною ( додаток №1 до договору, далі - товар) відповідно до умов, визначених цим договором, за рахунок коштів загального фонду. (а.с. 17-20)
Пунктом 1.2 Договору стороні дійшли згоди про те, що загальна кількість, номеклатура та асортимент товару, що є предметом закупівлі за Договором, визначається у Специфікації, що додається до Договору.
Відповідно до умов спеціфікації продавець зобов'язується поставити 400 л. бензину А-92 Еnеrgу, 300 літрів бензину А-95 та 1690 літрів дизпалива Епеrgу (надалі Товар) на загальну суму 104760,00 грн. (а.с. 20). Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Згідно з п. 2.1 Договору вартість Товару за Договором складає 104760,00 грн.
Пунктом 3.6 Договору передбачено, що товар, який передається Покупцю у вигляді паливних карток, з моменту його оплати є власністю Покупця і повинен бути виданий Продавцем у вигляді пального у будь-який час у період дії Договору.
Розділом 4 Договору передбачено порядок розрахунків, зокрема, про те, що розрахунки здійснюються у національній валюті України шляхом перерахування Покупцем безготівких грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця (п.4.1); оплата товару здійснюється Покупцем протягом 5 (п'яти) календарних днів після поставки Товару, визначеного даним Договором та прийняття його Покупцем згідно видаткової накладної (п.4.3).
Згідно з п. 5.1 Договору Продавець зобов'язаний передати Покупцю Товар за адресою 14017 м. Чернігів вул. Любецька, 28, не пізніше 15.05.2023.
Відповідно до п. 6.1.3 продавець зобов'язується видати товар у вигляді паливно-мастильних матеріалів за пред'явленими покупцем паливними картками.
Як зазначає позивач у позовній заяві, єдиним можливим способом отримання товару за умовами згаданих договорів є відпуск бензину на АЗС відповідача при пред'явлені скрет-карток. На скретч-картах (паливні картки), придбаних у відповідача згідно із договором, строк дії не вказаний, тобто вони є безстроковими. (а.с. 2)
Відповідно до п.7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання з Продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості Товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості Товару.
Договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 20.05.2023, але у будь-якому випадку в частині виконання зобов'язань до повного їх виконання (пункт 10.1 Договору).
На виконання умов Договору № СК56/141 від 26.04.2023 Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області було своєчасно та в повному обсязі оплачено Товар в кількості 2390,00 літрів в тому числі ПДВ на загальну суму 104700, 00 грн, згідно наданої відповідачем видаткової накладної № 0056/0000595 від 26.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 181 від 26.04.2023 (а.с. 21-22).
На вказану суму позивач отримав скретч-картки на товар номіналом 30 л., 20 л.,15 л., та 10 л.
За доводами позивача після укладення вищевказаного договору №СК56/141 від 26.04.2023, з 01.01.2024 та до 06.01.2025 відповідач здійснював відпуск товару позивачу за скретч-картками, а потім припинив поставку товару, що підтверджується актами відсутності пального на автозаправній станції «АВІАС» за №1-4 від 06.01.2025, від 11.02.2025, від 04.03.2025 та 09.04.2025 (а.с. 3, 31-32).
Претензіями №51-58/2025 від 14.04.2025 та №51-65/2025 від 13.05.2025 позивач зазначив, що відповідачем не поставлено на адресу позивача 300 літрів бензину А-92 Energy на суму 12900 грн., 150 літрів бензину А-95 на суму 6600 грн. та 1280 літрів дизпалива Energy на суму 56320 грн., всього на суму 75820 грн, та просив добровільно виконати умови договору або грошові кошти зі сплатою штрафних санкцій, визначених пунктом 7.3 договору. (а.с. 35-36)
Доповідною запискою від 10.05.2025 начальник сектору господарського та матеріально-технічного забезпечення Управління Держспецзв'язку в Чернігівській області, адресованій начальнику Управління Держспецзв'язку в Чернігівській області, повідомляє про те, що, станом на 10.05.2025 з причин відсутності пального на заправках залишаються неотовареними паливні картки на 300 літрів бензину А-92 Energy на суму 12900 грн., 150 літрів бензину А-95 на суму 6600 грн. та 1280 літрів дизпалива Energy на суму 56320 грн., всього на суму 75820 грн. 06.01.2025, 11.02.2025, 04.03.2025, 09.04.2025 були здійснені комісійні виїзди на автозаправні станції Товариства з обмеженою відповідальністю « Інтекс Інвест» ( торгівельна марка « Авіас»), розташовані у м. Чернігові. У результаті встановлено, що вказані станції фактично не працюють, а пальне будь-якого типу та марки відсутнє ( а.с. 41).
Позивач, посилаючись на інформацією, зазначену в листі Територіального управління Служби судової охорони у Чернігівській області № 55-22-113 від 15.04.2025, та наданих документів зазначає, що станом на 11.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНТЕКС ІНВЕСТ» не поставило позивачу 1730 літрів товару на суму 75820,00 грн (бензину А-92 Епегду - 300 літрів на суму 12900 літрів,, бензину А-95 -150 літрів на суму 6600 грн та дизпалива Епегду -1280 літрів на суму 56320 грн) за наступними скретч-картками: 302530722210; 302530722211; 302530722212;302530722213; 302530722214; 302530722219; 302530722224; 302530722229; 302530722234; 302530722239; 303112058256, 303112058261, 304621151924, 304621151929, 304621151934, 304621151941, 304621151946, 304621151951, 304621151956, 302530722216; 302530722221; 302530722226; 302530722231; 302530722236; 303112058253, 303112058258, 302530722215; 302530722220; 302530722225; 302530722230; 302530722235; 303112058252, 303112058257, 304621151920,304621151921, 304621151925, 304621151926, 304621151930, 304621151931, 304621151935,304621151936, 304621151942, 304621151943, 304621151947, 304621151948, 304621151952, 304621151953, 304621151957, 304621151958, 302530722217; 302530722222; 302530722227; 302530722232; 302530722237; 303112058254, 303112058259, 304621151922, 304621151927, 304621151932, 304621151937, 304621151944, 304621151949, 304621151954, 304621151959, 302530722218; 302530722223; 302530722228; 302530722233; 302530722238; 303112058255, 303112058260, 304621151923, 304621151928, 304621151933, 304621151940, 304621151945, 304621151950, 304621151955, 304622028252, 304622028250, 304621151914, 304703825002, 304703825003. ( а.с.3, 23-30).
Вищевказані обставини відповідачем під час розгляду справи не спростовані.
За доводами прокурора неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором СК56/141 від 26.04.2023 стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 100826,44 грн, з яких: 75820,00 грн основного боргу, 4901,70 грн інфляційних втрат, 1134,18 грн 3% річних, 13700,96 грн пені та 5269,60 грн штрафу.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, всебічно та повно дослідивши обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.
Щодо підстав представництва інтересів держави Чернігівською окружною прокуратурою у даній справі суд зазначає таке.
Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України в визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою в справу, провадження в якій відкрите за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) “Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачена важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.
Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді в виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 частини 2 статті 129 Конституції України).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення її інтересів, якщо їх захист не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття “інтерес держави».
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності в статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що “інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних відносинах.
“Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко невизначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація “інтересів держави», особливо в сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише в двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звернувся до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
За частинами 4, 7 статті 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи така відповідь взагалі не отримана, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Козелецькою окружною прокуратурою скеровано позов до суду в інтересах держави в особі Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області з метою захисту і відновлення державних та суспільних інтересів, з огляду на неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань, що спричинило неефективне використання бюджетних коштів за поставлений товар.
У постанові від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що в судовому процесі, держава бере участь у справі, як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями в спірних правовідносинах.
Згідно з положеннями ст. 22 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів, що уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язані ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері.
Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області є стороною Договору, а отже діє як розпорядник бюджетних коштів (отримувач бюджетних коштів) та є замовником зазначеного товару в обсязі та в межах видатків, що визначені розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня, тобто є суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів.
З огляду на приписи ст. 22 Бюджетного кодексу України Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля товару за договором), уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель.
Відтак, у спірних правовідносинах Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області, яке зобов'язане забезпечити раціональне та максимально ефективне використання бюджетних коштів, є уповноваженим на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів місцевого бюджету, а тому є належним позивачем у справі
Козелецька окружна прокуратура листом №50-77-2304вих-25 від 28.04.2025 зверталася до Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області, у якому повідомила про неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» зобов'язань за договорами поставки бензину та просила повідомити Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України щодо виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» умов договору №СК56/141 від 26.04.2025 про закупівлю товарів (ідентифікатор закупівлі: UA-2023-06-22-009042-a) (а.с.13-14).
Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області у листі №213-25 від 05.06.2025 повідомила прокуратуру про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» умов договору №СК56/141 від 26.04.2025 та не заперечувало проти вжиття Козелецькою окружною прокуратурою заходів цивільно-правового характеру, а саме: подання позовної заяви в інтересах Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області про стягнення сплачених за неотримані паливно-мастильні матеріали коштів та штрафних санкцій згідно з умовами договору (а.с. 15).
Отже, підставою реалізації прокуратурою представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, який є компетентним органом у спірних правовідносинах, і у разі виявлення порушень законодавства має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів, однак цього не зробив.
У порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурор листом №50-77-3027вих-25 від 16.05.2025 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області (а.с. 43).
За таких обставин у їх сукупності суд дійшов висновку про доведення Козелецькою окружною прокуратурою бездіяльності Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.
Щодо стягнення з відповідача коштів за недопоставлений товар суд зазначає таке.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наведеного нижче.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 Цивільного кодексу України).
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати в установлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його в підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлене договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
За ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його в строк, установлений договором або законом.
Судом установлений факт укладення 26.04.2023 між Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» договору №СК56/141 від 26.04.2025 про закупівлю товарів, за умовами якого відповідач зобов'язався відповідно до специфікації поставити позивачу товар 400 л. бензину А-92 Еnеrgу, 300 літрів бензину А-95 та 1690 літрів дизпалива Епеrgу на загальну суму 104760,00 грн. Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Відповідно до умов п.2.1. договору вартість товару складає 104760,00грн, з урахуванням ПДВ - 6853,45 грн.
При цьому з умов п. 5.1. Договору вбачається, що Продавець зобов'язаний передати Покупцю Товар за адресою 14017 м. Чернігів вул. Любецька, 28, не пізніше 15.05.2023.
Як встановлено судом, з 01.01.2024 до 06.01.2025 відповідач здійснював відпуск товару позивачу за скретч-картками.
Починаючи з 06.01.2025, на АЗС постачальника були відсутні факти поставки позивачеві пального згідно з умовами Договору, що підтверджується актами відсутності пального на автозаправній станції «АВІАС» за №1-4 від 06.01.2025, від 11.02.2025, від 04.03.2025 та 09.04.2025.
За таких обставин суд доходить висновку про те, що матеріалами справи підтверджено доводи прокурора про те, що зазначені у Договорі АЗС є непрацюючими, у зв'язку із чим постачальником фактично недопоставлено Управлінню Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області 1730 літрів палива на суму вартістю 75820,00 грн.
Прокурором надано до матеріалів справи копії невикористанних скретч-карток на 300 л. бензину А-92 Еnеrgу, 150 літрів бензину А-95 та 1280 літрів дизпалива Епеrgу на загальну суму 75820,00 грн), за якими за його твердженнями, позивач не зміг отримати пальне.
Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155, талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери (п. 10.3.3.1 Інструкції).
Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП (п. 10.3.3.2 Інструкції).
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону/картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Таким чином, покупець як власник талонів/карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою, товару (пального) по талонах / картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
Пунктом 9 Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою КМУ від 20.12.1997 №1442, передбачено, що розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку про те, що підписання сторонами видаткової накладної №0056/0000595 від 26.04.2023 не свідчить про поставку постачальником замовнику товару за договором, оскільки фактично позивачу передані талони на пальне надають право замовнику на отримання відповідної кількості вже попередньо оплаченого товару (палива) за Договором у майбутньому.
У підтвердження неможливості отримати 1730 літрів дизельного палива прокурор надав перелічені вище доповідну записку та акти працівників позивача, зміст яких свідчить про те, що позивач не зміг отримати пальне на АЗС АВІАС які знаходяться у м. Чернігів, у зв'язку з тим, що АЗС не працювали.
Вказані доводи відповідачем не спростовані.
Відповідно до видаткової накладної №0056/0000595 від 26.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест» передало, а Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області прийняв 400 л. бензину А-92 Еnеrgу на суму 17200,00 грн., 300 літрів бензину А-95 на суму13200,00 грн. та 1690 літрів дизпалива Епеrgу на суму 74360,00 грн., загальна сума разом із ПДВ склала 104760,00 грн. Вказаний товар сплачено покупцем у повному обсязі платіжною інструкцією № 181 від 26.04.2023, призначення платежу «оплата за паливно-мастильні матеріали, дог №СК56/141 від 26.04.2023 та вид. нак. №0056/0000595 від 26.04.2023» (а.с. 22).
Відповідач зазначеного факту передачі товару та повної його оплати під час розгляду справи не спростував та не заперечив.
Прокурором додано до матеріалів справи претензії №1 від 14.04.2025 та №2 від 13.05.2025 про поставку товарів/або повернення коштів, адресовані Управлінням Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтекс Інвест», з вимогою виконати зобов?язання за Договором №СК56/141 від 26.04.2023 належним чином та поставити товар у повному обсязі або повернути грошові кошти зі сплатою штрафних санкцій у повному обсязі. На підтвердження доказів направлення зазначеної претензії надано копії фіскальних чеків від 14.04.2025 та 13.05.2025 (а.с. 39-00).
Відповідь відповідача на зазначені претензії претензії №1 від 14.04.2025 та №2 від 13.05.2025 про поставку товарів/або повернення коштів у матеріалах справи відсутня.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
У даному випадку судом враховується те, що фактично станом на дату закінчення строку дії укладеного сторонами у справі Договору - 20.05.2023 (п. 10.1. Договору), а також після закінчення цього строку залишилися невиконаними зобов?язання відповідача у справі щодо поставки палива на суму передплати у розмірі 75820,00 грн.
Договір №СК56/141 про закупівлю товару від 26.04.2023 сторонами не продовжувався і є припиненим з 21.05.2023. Позивач втратив можливість отримання палива після припинення договору.
Вказані обставини не спростовані відповідачем у справі.
Доказів поставки палива у повному, передбаченому договором та додатками до нього, обсязі, саме на суму передплати у розмірі 104760,00 грн (яка була внесена позивачем) відповідачем під час розгляду справи не надано.
Станом на дату звернення прокурора до суду з даним позовом з моменту закінчення укладеного сторонами Договору №СК56/141 про закупівлю товару від 26.04.2023 спливло майже 26 місяців і за цей період відповідач жодним чином не комунікував із позивачем з приводу допоставки палива у повному обсязі.
При цьому прокурор наводить дані про невикористані позивачем скретч-картки.
Доказів поставки (копії фіскальних чеків на поставку) палива відповідач суду не надав.
За таких обставин вимоги в частині стягнення 75820,00 грн основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо стягнення штрафних санкцій суд зазначає таке.
Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 13700,96 грн пені за період прострочки з 06.01.2024 по 22.05.2025 та 5269,60 грн. штрафу.
Відповідно до статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється в відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4, 6 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються в розмірі, передбаченому в договорі.
За частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлене законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконане.
Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3 договору сторони узгодили, що за порушення строків виконання зобов'язання з продавця стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної вартості Товару.
Судом здійснена перевірка розрахунку пені та встановлено, що ним правильно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметичний розрахунок здійснений правильно, відтак, вимога позивача про стягнення пені у сумі 13700,96 грн та штрафу у сумі 5269,60 грн. є правомірними.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає таке.
Прокурором заявлено до стягнення з відповідача 4901,70 грн інфляційних нарахувань за період прострочки з 06.01.2025 по 06.07.2025 та 1134,18 грн 3% річних за період прострочки з 06.01.2025 по 06.07.2025.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла в постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постанові від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Матеріалами справи підтверджено прострочку виконання відповідачем договірних зобов?язань, тому задоволенню підлягають вимоги про стягнення 4901,70 грн інфляційних нарахувань та 1134,18 грн 3% річних.
За приписами частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про обґрунтованість позову та необхідність його задоволення у повному обсязі.
При ухваленні рішення у справі суд у тому числі вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами.
Відповідно до п. 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається в спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на те, що позов підлягає задоволенню, за рахунок відповідача Чернігівській обласній прокуратурі підлягають відшкодуванню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.
Керуючись статтями 53, 55, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, статтями 233, 238, 241, 247, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» (вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600, код 39821153) на користь Управління Державної служби спеціального зв?язку та захисту інформації України в Чернігівській області (вул. Шевченка, 28, м. Чернігів, 14013, код 34759704) 75820,00 грн основного боргу, 4901,70 грн інфляційних нарахувань, 1134,18 грн 3% річних, 13700,96 грн пені та 5269,60 грн штрафу.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтекс Інвест» (вул. Мандриківська, буд. 47, офіс 206/2, м. Дніпро, 49600, код 39821153) на користь Чернігівської обласної прокуратури (вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02910114, отримувач: Чернігівська обласна прокуратура, банк: Державна казначейська служба України м. Київ, рахунок UA248201720343140001000006008) 2422,40 грн судового збору.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Рішення складено та підписано 03.10.2025.
Суддя М.О. Демидова