Іменем України
03 жовтня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1455/23(620/5004/25)
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Белова С.В., у межах справи про банкрутство
за заявою кредитора: ОСОБА_1 , правонаступником якого є Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю БАТЬКІВЩИНА», вул. Незалежності, буд. 51, с. Калюжниці, Прилуцького району, Чернігівської області, 17311, код ЄДРПОУ 30875436
до боржника: Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433
про порушення провадження у справі про банкрутство
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін справу
За заявою: Ніжинської окружної прокуратури, код 0291011423, вул. Овдіївська,2, м.Ніжин, Чернігівська область, 16600
в інтересах держави в особі
Позивача: Державної екологічної інспекції у Чернігівській області, код 38053846, вул. Пантелеймонівська,12, м. Чернігів, 14017
Відповідач: Державне підприємство “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України», код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433;
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 )
предмет спору: про визнання протиправною бездіяльність
02.05.2025 через систему “Електронний суд» Ніжинська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001;
зобов'язати Державне підприємство “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 16.05.2025 відкрито провадження у справі № 620/5004/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2025 постановлено провадження у справі №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії закрити. Матеріали справи №620/5004/25 за позовом Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області до Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд до Господарського суду Чернігівської області, у провадженні якого перебуває справа №927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства "Дослідне господарство "Іванівка" Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України.
Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 04.08.2025 постановлено справу № 620/5004/25 прийняти для розгляду в межах справи № 927/1455/23 про банкрутство Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України» (код ЄДРПОУ 00729853) за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) сторін; номером справи визначити № 927/1455/23(620/5004/25); розгляд справи № 927/1455/23(620/5004/25) розпочати спочатку; залучити арбітражного керуючого Лященко Павла Володимировича (свідоцтво №335 від 28.02.2013 року, РНОКПП НОМЕР_1 ) до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; сторонам встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті спору.
Обґрунтовуючи вимоги, прокурор вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України, що стало підставою для його звернення до суду.
У відзиві від 18.08.2025 відповідач заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Арбітражним керуючим Лященко П.В., як третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача подано суду пояснення щодо позову від 18.08.2025 в яких він заперечує щодо заявлених позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні.
Прокурор у відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача та арбітражного керуючого, просить задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у позові.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:
Матеріалами справи встановлено, що Розпорядженням голови Ніжинської РДА від 16.12.2021 № 256 утворено робочу комісію з комплексної інвентаризації та утилізації непридатних до використання неопізнаних хімічних засобів захисту рослин. Упродовж грудня 2022 - січня 2023 років та грудня 2023 - січня 2024 цією Комісією проведено інвентаризацію місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин (далі -ХЗЗР), які залишаються на території Борзнянської міської територіальної громади Ніжинського району.
Відповідно до Актів інвентаризації Комісіъ від 10.01.2023 та 04.01.2024, встановлено що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків на відстані 2 км від с.Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно в обсязі 29,0 тонн (100 мішків - 15 тонн та пролиті, розсипані пестициди - 14 тонн), власник відсутній, відходи класифікуються як безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР.
За висновками Комісії вказані безхазяйні, непридатні до використання ХЗЗР зберігаються у непридатному стані, у зв'язку з чим комісією надано пропозицію щодо необхідності їх перезатарення та вивезення для утилізації.
При цьому, у листі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській обласі №14-25-0.2-4350/2-24 від 30.07.2024 зазначено, що вказаній земельній ділянці, яка розташована біля с. Іванівка та на якій знаходяться непридатні до використанні ХЗЗР, присвоєно кадастровий номер 7420883200:04:001:0001. Площа земельно ділянки складає 4106,5583 га та перебуває в постійному користуванні ДП «ДГ «Іванівка» Інституту сільського господарств; Північного Сходу національної академії аграрних наук України.
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, серії ЯЯ № 376879 від 22.12.2011, земельна ділянка з кадастровим номера 7420883200:04:001:0001 наразі у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН згідно державного акту на право постійного користування землею.
Згідно Інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, вказану земельну ділянку віднесено до земель сільськогосподарського призначення.
26.12.2024 Комісією за участі представників Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН проведено інвентаризацію вказаного місця зберігання ХЗЗР. Відповідно до акту інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин від 26.12.2024, встановлено, що на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР. Також, вказано про ризик підтоплення місяця зберігання ХЗЗР дощовими водами. Комісія прийшла до висновків, що безхазяйні, невпізнані і непридатні до використання ХЗЗР зберігаються в незадовільному стані. При цьому, комісією зазначено, що внаслідок займання сухої рослинності біля місця зберігання вигоріло та випарувалося в повітря біля 9 тонн речовин. Решта 20 тонн потребують перезатарення та вивезення на утилізацію (відповідальне зберігання).
Згідно листа №01-16/1424 від 25.02.2025 Ніжинської районної державної адміністрації Ніжинську окружну прокуратуру повідомлено, що копії актів з супровідними листами надіслано до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (10.01.2025), Державної екологічної інспекції у Чернігівській області (21.01.2025) та ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН (10.01.2025).
Відповідно до листа Державної екологічної інспекції у Чернігівській області від 18.03.2025 №04/775, наданого у відповідь на лист Ніжинської окружної прокуратури (від 06.03.2025 №52-77-1471ВИХ-25), повідомлено, що Інспекцією проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН у вересні 2020 року, про що складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020. У ході перевірки встановлено, що на балансі ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались ХЗЗР. Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося в напівзруйнованому, не задовільному стані. Зі слів керівництва в ході заходів по утилізації неопізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів рослин, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв'язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були перезатарені в нову мішкову тару та приготовлені для завантаження в бігбеги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання ХЗЗР, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року №4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII “Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18.
Матеріалами справи підтверджено, що прокурор листом № 52-77-1471ВИХ-25 від 06.03.2025 звертався до позивача з листом про надання інформації щодо заходів державного контролю щодо порушення відповідачем природоохоронного законодавства. Позивачем листом № 1879-25 від 24.03.2025 повідомлено прокурора, що заходи примусового характеру щодо зобов'язання вчинити дії по утилізації хімічних засобів захисту рослин не здійснювались та в найближчі терміни здійснюватись не плануються. Згідно повідомлення в порядку ст. 23 Закону України “Про прокуратуру» прокурором 01.05.2025 повідомлено позивача про скерування відповідного позову до суду.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
З огляду на невжиття самостійно уповноваженим органом у спірних правовідносинах, ефективних заходів щодо усунення виявлених порушень, вбачаються підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі позивача та звернення до суду із вказаним позовом у даній справі.
За наведених обставин, суд доходить висновку, що прокурор підтвердив наявність у нього підстав для представництва інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції у Чернігівській області у суді при зверненні із цим позовом.
Відповідно до ст. 13, 16 Конституції України земля, її надра, атмосферне повЬ водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядувань межах, визначених цією Конституцією, а забезпечення екологічної безпеки підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Відповідно достатті 50 Конституції Україникожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Статтею 16 Конституції Українипередбачено, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави.
Закон України «Про охорону земель» визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.
Зокрема, відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про охорону земель» власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані, у тому числі дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України,- проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів; уживати заходів щодо запобігання негативному і екологонебезпечному впливу на земельні ділянки та ліквідації наслідків цього впливу.
Природоохоронним законодавством визначено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.
З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.
Правові, організаційні, економічні засади діяльності щодо запобігання утворенню, зменшення обсягів утворення відходів, зниження негативних наслідків від діяльності з управління відходами, сприяння підготовці відходів до повторного використання, рециклінгу і відновленню з метою запобігання їх негативному впливу на здоров'я людей та навколишнє природне середовище визначає Закон України «Про управління відходами».
Статтею 3 Закону України «Про управління відходами» визначено, що основними цілями державної політики у сфері запобігання утворенню та управління відходами є, зокрема, захист здоров'я людей та навколишнього природного середовища від негативного впливу відходів. Положенням ст. 7 Закону України «Про управління відходами» визначено що відходи поділяються на два класи: небезпечні відходи та відходи, що не є небезпечними.
Статтею 1 Закону України «Про управління відходами» визначено, що відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися; небезпечні відходи - відходи, що мають одну чи більше властивостей, що роблять їх небезпечними, наведених у Переліку властивостей, що роблять відходи небезпечними (додаток 3); видалення відходів - операція, що не є відновленням відходів, навіть якщо одним із наслідків такої операції є використання речовин або енергії. Перелік операцій з видалення відходів наведено в додатку 1 (згідно якого розміщення на поверхні чи в землі, у тому числі захоронення тощо є однією з операцій з видалення відходів); оброблення відходів - операція з відновлення або видалення відходів, включаючи підготовку відходів до таких операцій; власник відходів - фізична або юридична особа, яка відповідно до закону володіє, користується і розпоряджається відходами.
Статтею 12 Закону України «Про управління відходами» визначено, що власник або користувач земельної ділянки, на якій виявлено відходи, власник яких не встановлений, невідкладно, але не пізніше 24 годин з моменту виявлення таких відходів, інформує про це орган місцевого самоврядування або місцевий орган виконавчої влади.
Матеріалами справи встановлено та не оспорюється сторонами, що земельна ділянка з кадастровим номера 7420883200:04:001:0001, на якій знаходяться непридатні до використанні ХЗЗР, перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН згідно державного акту на право постійного користування землею.
Судом встановлено, що з 26.12.2024 за результатами інвентаризації місць накопичення заборонених і непридатних до використання в сільському господарстві хімічних засобів захисту рослин Комісією в т.ч. за участю представника відповідача, останньому стало достеменно відомо, що на земельній ділянці, що перебуває у його користуванні на відкритій неогородженій земельній ділянці, без попереджувальних/заборонних знаків, без насипу та дренажної системи для стоку поверхневих вод на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521) виявлено орієнтовно 20 тонн безхазяйних непридатних до використання ХЗЗР, згідно Акту Комісії.
Листом від 10.01.2025 № 01-16/318 Ніжинська РДА повідомила відповідача про необхідність вжиття заходів з утилізації непридатних ХЗЗР, що знаходяться на земельній ділянці належній відповідачу.
При цьому судом враховано, що Актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №85/08 від 02.09.2020 встановлено, що на балансі ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН знаходиться складське приміщення, в якому зберігались ХЗЗР. Саме приміщення, на момент перевірки, знаходилося в напівзруйнованому, не задовільному стані. Зі слів керівництва в ході заходів по утилізації неопізнаних та непридатних до подальшого використання хімічних засобів рослин, що проводились у Борзнянському районі в 2012 році, ХЗЗР були винесені назовні зі складу, у зв'язку з чим була частково розібрана стіна. ХЗЗР були перезатарені в нову мішкову тару та приготовлені для завантаження в бігбеги для подальшої передачі на утилізацію. Роботи проводились спеціалізованою фірмою. Подальші роботи по знешкодженню ХЗЗР не проведені. В ході проведення заходу контролю, керівництвом ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН надано довідку про те, що дані ХЗЗР зняті з балансу підприємства при передачі спеціалізованій фірмі. Тобто про наявність небезпечних відходів на належній відповідачу ділянці, ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН було відомо в 2020 році.
Матеріали справи не містять доказів невідкладного інформування відповідачем, як користувачем земельної ділянки, на якій виявлено відходи та власник яких не встановлений органу місцевого самоврядування або місцевого органу виконавчої влади про виявлення таких відходів ні в 2020 році, ні в 2025.
Згідно ч.1, ч.4 ст. 11 Закону України «Про управління відходами» суб'єктами права власності на відходи є фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. У разі зміни власника чи користувача земельної ділянки, на якій розміщені відходи, питання про право власності на відходи вирішується договором. За відсутності таких положень у договорі власником відходів є власник земельної ділянки або землекористувач.
Відповідачем не надано суду доказів наявності договору з третіми особами щодо вирішення питання про право власності на відходи, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 і перебуває у постійному користуванні ДП ДГ «ІВАНІВКА» ІСГПС НААН.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що власником небезпечних відходів, а саме непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 є відповідач.
Статтею 27 Закону України «Про управління відходами» визначено, що утворювачі та власники небезпечних відходів, крім небезпечних відходів у складі побутових відходів, зобов'язані: 1) зберігати небезпечні відходи окремо від інших видів відходів у спосіб, що не становить загрози для здоров'я людини та навколишнього природного середовища; 2) забезпечувати збирання, перевезення, оброблення відходів самостійно, за наявності дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами, або шляхом укладення договору з суб'єктом господарювання у сфері управління відходами; 3) не допускати передачі небезпечних відходів суб'єктам господарювання, які не мають дозволу на здійснення операцій з оброблення відходів та ліцензії на здійснення господарської діяльності з управління небезпечними відходами.
В супереч прямої вимоги закону відповідачем упродовж тривалого часу не вжито належних заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) ХЗЗР та усунення вказаної загрози для навколишнього природного середовища і місцевих мешканців.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльність Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин є правомірними та підлягають задоволенню.
Оскільки державна екологічна політика держави спрямована на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захист життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, вимога про зобов'язання відповідача вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001 підлягає задоволенню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь прокуратури судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ВИРІШИВ:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853) щодо невжиття заходів, спрямованих на ліквідацію (утилізацію, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001.
3. Зобов'язати Державне підприємство “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України вжити заходів щодо ліквідації (утилізації, знищення та знешкодження) непридатних до використання хімічних засобів захисту рослин, які зберігаються на відкритій земельній ділянці на відстані 2 км до с. Іванівка Ніжинського району (географічні координати: широта - 51,224899, довгота - 32,602521), на земельній ділянці з кадастровим номером 7420883200:04:001:0001.
4. Стягнути з Державного підприємства “Дослідне господарство “Іванівка» Інституту сільського господарства Північного Сходу Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00729853, вул. Перемоги, 5, с. Іванівка, Борзнянський район, Чернігівська область, 16433) на користь Чернігівської обласної прокуратури (одержувач: Чернігівська обласна прокуратура, рахунок UA248201720343140001000006008, код ЄДРПОУ 02910114, банк отримувача: ДКСУ, м. Київ) сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складений та підписаний 03.10.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.В. Белов
Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua