Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"03" жовтня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2393/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Добрелі Н.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради
доТовариства з обмеженою відповідальністю "ОБЕРІГ-ПЛЮС"
простягнення коштів
без виклику учасників справи
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 440.130,48 грн за використання земельної ділянки по пров. Подільському, 16 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:015:0033 за період з 01.01.2020 по 13.04.2020, а також витрати зі сплати судового збору.
Позов мотивовано тим, що відповідач є власником нерухомого майна, котре знаходиться на земельній ділянці, яка перебувала у власності позивача; у період з 01.01.2020 по 13.04.2020 відповідач фактично користувався земельною ділянкою безоплатно, без договору оренди, в результаті, на думку позивача, відповідач без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею; ці кошти на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України він зобов'язаний повернути позивачу.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 15.07.2025 у справі №922/2393/25 позовну заяву Харківської міської ради залишено без руху.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025, враховуючи незначну складність та характер спірних правовідносин, справу №922/2393/25 визнано малозначною, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін та встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
20.08.2025 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив (вх. №19161/25), в якому проти позову заперечує та зазначає, що укладення між Харківською міською радою та ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" договору купівлі-продажу земельної ділянки від 06.02.2020 №39 унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України. В той же час, відсутність державної реєстрації права власності відповідача на спірну земельну ділянку не скасовує чинності договору купівлі-продажу земельної ділянки в період з 06.02.2020 до 14.04.2020. З огляду на це, фактичне володіння відповідачем земельною ділянкою в період з 06.02.2020 до 14.04.2020 не може вважатися безпідставним набуттям чи збереженням майна, оскільки здійснювалося у відповідності до умов укладеного сторонами договору.
Правом на подання відповіді на відзив позивач не скористався.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
За висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розгляну за наявними матеріалами справи.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
Відповідач ТОВ "ОБЕРГІ-ПЛЮС" з 01.12.2016 є власником нежитлової будівлі літ. "А-2", загальною площею 963,9 кв. м, яка знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, пров. Подільський, 16 (далі - Майно), про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2025 №418917112.
Майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:01:015:0033 загальною площею 0,3336 га, яка перебувала у власності територіальної громади м. Харкова (далі - Земельна ділянка).
Рішенням 31 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про продаж земельних ділянок юридичним та фізичним особам" від 27.11.2019 №1841/19 вирішено продати ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" земельну ділянку із земель комунальної власності з кадастровим номером 6310138800:01:015:0033, площею 0,3336 га, місце розташування: м. Харків, пров. Подільський, 16, ціна продажу - 2.438.000,00 грн (далі - Рішення).
На підставі Рішення між Харківською міською радою (продавець) та ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки від 06.02.2020, який посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. та зареєстрований у реєстрі за №39 (далі - Договір купівлі-продажу). Згідно з умовами якого продавець передав за плату, покупець прийняв і оплатив вартість Земельної ділянки.
Державним реєстратором приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. 14.04.2020 проведена державна реєстрація права власності на Земельну ділянку за відповідачем.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 16.06.2020 у справі №922/518/20 стягнуто з ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 1.342.877,02 грн за бездоговірне користування сформованою Земельною ділянкою за період з 01.11.2018 до 31.12.2019.
Відповідно до листа ГУДПС у Харківській області від 18.03.2025 №5727/5/20-40-04-07-12 ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" у 2020-2025 роках плату за землю не нараховує та не сплачує.
На думку позивача в період з 01.01.2020 до 13.04.2020 відповідач використовував Земельну ділянку без виникнення права власності/користування, що свідчить про порушення прав та інтересів Харківської міської ради та є підставою для їх захисту шляхом стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, що підлягала б сплаті в разі укладення договору оренди.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
В даному разі названі умови наявні лише частково, а саме в період з 01.01.2020 до 05.02.2020 включно, про що свідчить викладене нижче.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Земельною ділянкою є частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).
Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї (частини перша, третя, четверта, дев'ята статті 79-1 ЗК України).
Використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 ЗК України).
Частина перша статті 93 ЗК України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов'язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 ЗК України).
Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").
Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 ЗК України).
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1. статті 14 ПК України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (частина перша статті 190 ЦК України).
Нормами статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України встановлено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти (крім багатоквартирних будинків).
Судом встановлено, що Земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав з 03.10.2018 і належала територіальній громаді м. Харкова на праві комунальної власності. Це підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 03.10.2018 №НВ-6306561352018. Згідно з ним земельна ділянка площею 0,3336 га по пров. Подільському у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:01:015:0033 зареєстрована 03.10.2018 у Відділі в м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.
Зазначений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією, яка викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
На Земельній ділянці знаходиться нерухоме майно, власником якого є відповідач, що підтверджується витягом з реєстру нерухомості. Договір оренди між позивачем та відповідачем з приводу передачі останньому в строкове платне володіння та користування Земельної ділянки для розміщення та обслуговування Майна відповідача в період з 01.01.2020 до 05.02.2020 не міститься в матеріалах справи. Відповідно, орендна плата відповідачем позивачеві за фактичне володіння і користування Земельною ділянкою не сплачувалась. Дана обставина відповідачем не заперечувалася у відзиві.
З огляду на це та враховуючи, що: 1) земельна ділянка є сформованою, як об'єкт права; 2) земельна ділянка в період з 01.01.2020 до 05.02.2020 належала територіальній громаді м. Харкова від імені якої діє позивач; 3) відповідач фактично використовував Земельну ділянку для розміщення належного йому Майна; 4) за користування Земельною ділянкою на користь позивача підлягають сплаті кошти у вигляді орендної плати; 5) договір оренди Земельної ділянки не укладено; 6) кошти, які б у разі укладення договору оренди були б сплачені відповідачем позивачеві, відповідач утримує (зберігає) у себе, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем у відповідності до статті 1212 ЦК України в період з 01.01.2020 до 05.02.2020 виникли кондикційні правовідносини, в силу яких відповідач зобов'язаний повернути повивачеві кошти збережені ним в результаті несплати орендної плати за фактичне користування Земельною ділянкою належною позивачу.
Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, у постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 12.03.2019 у справі №916/2948/17, від 09.04.2019 у справі №922/652/18, від 21.05.2019 у справі №924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14 та у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 у справі №922/2413/19.
Кваліфікація спірних правовідносин як кондикційних, тобто, зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених статтями 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
За змістом позовних вимог, Харківська міська рада просить стягнути з ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" 440.130,48 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання Земельної ділянки за період з 01.01.2020 до 13.04.2020.
Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є саме нормативна грошова оцінка земель, а її зміна є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.
Відповідно до частини другої статті 20 та частини третьої статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Обов'язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, про що також наголошено у постановах Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі №922/1276/18, від 01.10.2019 у справі №922/2082/18, від 06.11.2019 у справі №922/3607/18, від 29.05.2020 у справі №922/2843/19.
При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.
Відповідно до наданого позивачем до позовної заяви Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 04.03.2025 №НВ-9950358792025 нормативно грошова оцінка Земельної ділянки складає 40.400.093,04грн.
За правовим висновком, викладеним у пунктах 7.19, 7.25, 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, постанові судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20, пунктах 38, 46, 51, 58 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пунктах 5.7, 5.10 постанови Верховного Суду від 14.09.2022 у справі №904/4933/15, постанові Верховного Суду від 01.03.2023 у справі №751/1543/19, витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки - це роздруковані за допомогою програмного забезпечення актуальні дані про земельну ділянку, які є у Державному земельному кадастрі та технічній документації з нормативної грошової оцінки земель станом на певну дату. Витяг з нормативної грошової оцінки земельної ділянки може бути доказом проведення такої оцінки та визначати дані про таку оцінку як на момент його видачі, так за попередній період за умови, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки була сталою та не зазнала змін у цей період.
З інформації, яка наявна у відритому доступі вбачається, що технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 була затверджена Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 і застосовується з 01.01.2020. Вказане рішення є чинним та в судовому порядку недійсним не визнавалося, доказів протилежного матеріали справи не містять.
Зазначене вище Рішення було прийнято під час дії Постанови Кабінету Міністрів України «Про методику нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 23.03.1995 №213 (далі Постанова №213) та Наказу Міністерства аграрної політики та продовольства України «Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів» від 25.11.2016 №489 (далі Наказ №489).
Зі змісту Постанови №213 та Наказу №489 вбачається, що нормативна грошова оцінка земель населених пунктів визначалася за формулою: Цн = В*Нп/Нк*Кф*Км, де: Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території в розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (під житлову та громадську забудову, для промисловості, транспорту тощо); Км - коефіцієнт, який характеризує місцерозташування земельної ділянки.
Умовами пункту 2-1 Постанови №213 передбачено, що дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.
Форма витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки була затверджена в Додатку 9 до Наказу №489.
В подальшому Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147 (далі Постанова №1147) була затверджена нова Методика нормативної грошової оцінки земельних ділянок (далі Методика). Цією ж постановою визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Постанова №213.
Окрім цього Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 04.04.2023 №716 визнано таким, що втратив чинність Наказ №489.
Згідно з пунктом 3 Методики Нормативна грошова оцінка земельної ділянки (Цн) визначається за такою формулою: Цн = Пд х Нрд х Км1 х Км2 х Км3 х Км4 х Кцп х Кмц х Кні, де: Пд - площа земельної ділянки, квадратних метрів; Нрд - норматив капіталізованого рентного доходу за одиницю площі згідно з додатком 1; Км1 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зони впливу великих міст; Км2 - коефіцієнт, який враховує курортно-рекреаційне значення населених пунктів; Км3 - коефіцієнт, який враховує розташування території територіальної громади в межах зон радіаційного забруднення; Км4 - коефіцієнт, який характеризує зональні фактори місця розташування земельної ділянки; Кцп - коефіцієнт, який враховує цільове призначення земельної ділянки відповідно до відомостей Державного земельного кадастру; Кмц - коефіцієнт, який враховує особливості використання земельної ділянки в межах категорії земель за основним цільовим призначенням; Кні - добуток коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель за період від затвердження нормативу капіталізованого рентного доходу до дати проведення оцінки.
Також Методикою затверджена нова форма Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок (додаток №17).
Разом із тим у пункті 4 Постанови №1147 зазначено, що затверджена з урахуванням вимог пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України до набрання чинності Методикою, затвердженою згідно з пунктом 1 цієї постанови, технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, технічна документація із загальнонаціональної (всеукраїнської) нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення (на відповідній території) є чинною до початку застосування рішення відповідного органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Отже, до затвердження нової технічної документації всі значення вартості (нормативної грошової оцінки) земельних ділянок, встановлені до набрання чинності новою Методикою, тобто з використанням даних цієї технічної документації (базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова; опис меж економіко-планувальних зон міста Харкова з відповідними значеннями коефіцієнтів функціонального використання земельної ділянки; зонального коефіцієнта, що характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту тощо) залишаються чинними.
Зазначене правило, стосується, зокрема, витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлених в період від 01.01.2020 до 10.11.2021 (дата набрання чинності затвердженою Постановою №1147 Методикою визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок) на підставі комплексу технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213.
Тобто витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, виготовлені у встановленому порядку в період від 01.01.2020 до 10.11.2021, дійсно можуть використовуватися для визначення поточної вартості земельної ділянки до початку застосування рішення органу місцевого самоврядування про затвердження нової технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
З аналізу Методики, яка була затверджена Постановою №213, та Методики, затвердженою Постановою №1147, вбачається, що відбулася зміна формули, на підставі якої визначається нормативна грошова оцінки земельної ділянки (Цн). Та, відповідно, витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок оформлюється наразі у відповідності до положень та за формою нової Методики, яка затверджена Постановою №1147. Тобто, з 03.11.2021 і на майбутнє істотно змінилась методика розрахунку нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Після набрання чинності Постановою №1147 і, відповідно втрати чинності Методикою нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої Постановою №213 встановлення нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України «Про землеустрій» (стаття 18 Закону України «Про оцінку земель») за методиками, затвердженими Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 38 Закону України «Про землеустрій») з використанням засобів програмно-апаратного комплексу, що реалізує алгоритм розрахунку, передбачений чинною на дату оцінки методикою, тобто, з 10.11.2021 - саме за Методикою нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженою Постановою №1147.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20 йдеться саме про нормативно-грошову оцінку конкретної земельної ділянки, а не про нормативну грошову оцінку земель населених пунктів, які визначаються в межах принципово відмінних алгоритмів (перша згідно Методики нормативної грошової оцінки земельних ділянок, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2021 №1147, а друга згідно Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 №213) і мають принципово різне змістовне наповнення безвідносно до пролонгованості показників Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої згаданим Рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 №1474/19.
Проте, позивач надав до матеріалів справи відомості про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 04.03.2025 без жодного обґрунтування правомірності її застосування до спірного періоду з 01.01.2020 до 05.02.2020, оскільки наданий позивачем витяг з технічної документації сформовано 04.03.2025 на підставі нової методики з новою формулою розрахунку, у зв'язку з чим даний витяг не може бути доказом на підставі якого можливо обрахувати розмір безпідставно збережених коштів за період заявлений позивачем з 01.01.2020 до 05.02.2020 .
А отже, суд вважає, що з урахуванням вищенаведених змін у нормативно-правових актах, якими врегульовано проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок, відповідне унеможливило дотримання умови незмінності (сталості) нормативної грошової оцінки земельної ділянки протягом всього періоду з 01.01.2020 до 04.03.2025.
Відтак, в силу норм чинного законодавства та правової позиції щодо його застосування, наведеної в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20, суд зазначає, що позивачем не доведено наявності такої необхідної умови для врахування наданого ним Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 04.03.2025 №НВ-9950358792025 як незмінність нормативно-грошової оцінки земельної ділянки у відповідний період.
Відповідно до частини першої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74, частиною першою статті 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що позивач не підтвердив належними й допустимими доказами складові розрахунку суми стягнення, зокрема, розмір нормативної грошової оцінки Земельної ділянки, без доведення факту її незмінності протягом спірного періоду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 212.060,98 грн за період з 01.01.2020 до 05.02.2020.
Щодо іншої частини періоду (з 06.02.2020 до 13.04.2020) нарахування безпідставно збережених коштів у розмірі 228.069,50 грн, суд зазначає наступне.
Як вже зазначалося судом, кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України (пункти 29, 30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).
Як свідчать наявні в матеріалах справи докази та не заперечується й самими сторонами у справі, на підставі Рішення між Харківською міською радою (продавець) та ТОВ "ОБЕРІГ-ПЛЮС" (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець передав за плату, покупець прийняв і оплатив вартість Земельної ділянки.
Відповідно до пункту 11.1. Договору купівлі-продажу цей Договір є обов'язковим для сторін з моменту його підписання та набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення.
Договір купівлі-продажу був посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Галіщевою О.А. 06.02.2020 та зареєстрований у реєстрі за №39. Таким чином, починаючи з 06.02.2020 між позивачем та відповідачем почали існувати договірні відносини з приводу Земельної ділянки, що унеможливлює застосування до спірних правовідносин положень глави 83 ЦК України.
При цьому проведення державної реєстрації права власності на Земельну ділянку за відповідачем лише 14.04.2020 не спростовує належність відповідачу цієї Земельної ділянки на праві приватної власності, оскільки державна реєстрація не є способом набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду 12.03.2019 у справі №911/3594/17.
З урахуванням викладеного, решта позовних вимог позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі 228.069,50 грн за період з 06.02.2020 до 13.04.2020 також не підлягають задоволенню, оскільки в межах цього періоду між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, що унеможливлює застосування кондикційних зобов'язань.
Суд зазначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ГПК України).
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі. На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).
З урахуванням викладеного, судом вжиті всі можливі заходи для надання учасникам справи часу для реалізації ними своїх процесуальних прав, передбачених ГПК України, в тому числі, права на висловлення (викладення шляхом надіслання на поштову/електронну адреси суду) своєї позиції щодо поданих учасниками справи заяв по суті спору, доказів та аргументів.
Підсумовуючи вищенаведене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.
Відповідно до статті ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною четвертою статті 11 ГПК України унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).
З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Частиною четвертою статті 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви залишаються за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В позові відмовити повністю.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за Харківською міською радою.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "03" жовтня 2025 р.
Суддя Н.С. Добреля