про відмову в забезпеченні позову
03.10.2025м. СумиСправа № 920/1250/25
Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 02.10.2025 (вх.№5263 від 02.10.2025) про забезпечення позову та матеріали справи №920/1250/25
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «КИРИКІВСЬКЕ»
(вул. Правдинська, буд. 1, смт. Кириківка, Великописарівський район,
Сумська область, 42830, код ЄДРПОУ 34205529)
2. Фермерського господарства «КАЛЮХ О.М.»
(вул. Кардашівська, буд. 13, с. Кардашівка, Охтирський район,
Сумська область, 42760, код ЄДРПОУ 39462339)
про визнання договору недійсним,
02.09.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить суд визнати Договір поставки зерна майбутнього урожаю від 28.09.2021 №28/9-1, який укладений між ФГ «КАЛЮХ О.М.» та ТОВ «КИРИКІВСЬКЕ» недійсним, а також стягнути судові витрати.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.
Ухвалою суду від 15.09.2025 2025 позовну заяву залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви та зазначено спосіб усунення недоліків.
22.09.2025 через підсистему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву від 22.09.2025, б/н (вх.№4513) про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 30.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/1250/25; призначено підготовче засідання на 28.10.2025, 10:00; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.
02.10.2025 через систему «Електронний суд» позивачем надано до суду заяву (вх.№5263) про забезпечення позову, відповідно до якої ОСОБА_2 просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:
- заборонити Фермерському господарству «КАЛЮХ О.М.» вчиняти певні дії, а саме здійснювати поставку кукурудзи 3-го класу за договором поставки зерна майбутнього урожаю від 28.09.2021 №28/9-1, який укладено з ТОВ «КИРИКІВСЬКЕ» до набрання судовим рішенням законної сили;
- заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «КИРИКІВСЬКЕ» вчиняти певні дії, а саме здійснювати платежі за договором поставки зерна майбутнього урожаю від 28.09.2021 №28/9-1, який укладено із ФГ «КАЛЮХ О.М.» до набрання судовим рішенням законної сили.
Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову у справі суд приходить до наступних висновків.
Згідно з ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.
За змістом частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача та являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.
Враховуючи вищенаведене, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає у рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Адекватність заходу для забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Оскільки позивач звернувся до суду з позовною вимогою немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Наведену правову позицію викладено, зокрема, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.
Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач просить суд заборонити відповідачам вчиняти певні дії, пов'язані з виконанням Договором поставки зерна майбутнього урожаю від 28.09.2021 №28/9-1, який позивач у позовній заяві просить суд визнати недійсним.
Розглянувши заяву позивача суд зазначає, що такі заходи забезпечення позову фактично мають ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні приписів ст. 137 ГПК України.
Застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії Товариству з обмеженою відповідальністю «КИРИКІВСЬКЕ» та Фермерському господарству «КАЛЮХ О.М.» призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і, за умови недоведеності наявності порушення у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушення збалансованості інтересів сторін справи.
Відповідно до правової позиції викладеній у постанові Верховного Суду від 27.12.2022 у справі № 916/1324/22 (предмет позову - визнання недійсними договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти та додаткової угоди до нього), тобто зі спору, що виник із подібних процесуальних правовідносин:
1) забезпечення позову шляхом заборони відповідачам проводити (здійснювати) будь-які фінансові операції та будь-які роботи (дії) за договором фактично має ознаки вирішення спору по суті, що є недопустимим у розумінні положень статті 137 ГПК України;
2) застосування такого заходу забезпечення позову, як заборона відповідачу-1 проводити будь-які фінансові операції зі сплати коштів, а відповідачу-2 - проводити будь-які роботи за спірним укладеним між ними договором, призводить до блокування господарської діяльності відповідачів, і за умови недоведеності наявності порушення прав позивачів у зв'язку з укладенням спірного правочину, свідчить про його (заходу забезпечення позову) неспівмірність та порушуватиме збалансованість інтересів сторін справи;
3) забезпечуючи позов у цій справі, суди попередніх інстанцій не врахували того що, забороняючи відповідачам виконувати умови договору, вони фактично поставили під сумнів правомірність укладення оспорюваного правочину та спонукали сторони до невиконання умов укладеного ними договору, який на час прийняття оскаржуваних судових рішень недійсним не визнавався.
Таким чином, вжиті заходи забезпечення позову у виді заборони відповідачам вчиняти дії з виконання укладеного між ними договору про закупівлю, визнання якого недійсним є предметом позову, мають ознаки часткового вирішення спору по суті, оскільки фактично зводяться до застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину ще до ухвалення та набрання законної сили рішенням суду про визнання правочину недійсним та повністю припиняють виконання сторонами договору своїх зобов'язань за цим договором ще до ухвалення судом рішення по суті спору, ставлячи при цьому під сумнів правомірність вчинення оспорюваного правочину та спонукаючи сторони до невиконання умов договору, що свідчить про недотримання положень частини 11 статті 137 ГПК України.
Крім того, встановлення такої заборони фактично призводить до втручання суду в договірні відносини сторін оспорюваного договору, що є складовою господарської діяльності, блокує її, свідчить про неспівмірність такого заходу забезпечення позову та порушує збалансованість інтересів сторін договору.
Отже, у спорі про визнання недійсним договору про закупівлю, вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона сторонам оспорюваного договору виконувати договірні зобов'язання: 1) не відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності заходу забезпечення позову із заявленими позовними вимогами; 2) порушує збалансованість інтересів сторін такого договору; 3) є неспівмірним із негативними наслідками, що можуть настати в результаті вжиття судом такого заходу забезпечення позову; 4) спрямоване на втручання в господарську діяльність сторін оспорюваного договору; 5) фактично підмінює собою судове рішення у справі, яке має ухвалюватися за результатами розгляду справи по суті заявлених позовних вимог (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.02.2025 № 906/593/24).
Також суд враховує, що позивачем не наведено фактичних обставин, які б свідчили про реальну ймовірність ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту його прав, за захистом яких він звернувся з позовом до суду, у разі задоволення позову. Водночас, як зазначає сам позивач у заяві про забезпечення позову, зобов'язання за спірним договором його сторонами в повному обсязі не виконані.
За викладених обставин суд відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 (вх.№ 5263 від 02.10.2025) про забезпечення позову у справі шляхом заборони відповідачам вчиняти будь-які дії, пов'язані з виконанням договору, за її необґрунтованістю.
Керуючись статтями 136-140, 234, 235, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 від 02.10.2025 (вх.№5263 від 02.10.2025) про забезпечення позову - відмовити.
Дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня її складення.
Ухвалу складено та підписано суддею 03.10.2025.
Суддя С.В. Заєць