вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"22" вересня 2025 р. Справа № 911/756/25
Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Рженецької М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Комунальної організації "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОШИНА»
про стягнення 101 287,50 гривень
за участь представника позивача Шалаєва О.В. (самопредставництво) та представника відповідача Мартиненка А.М. (ордер серії АХ №1211386 від 27.09.2024)
28.02.2025 з використанням підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" у формі електронного документа до Господарського суду Київської області подано позовну заяву Комунальної організації "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" (далі також - КО "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС"/позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОШИНА» (далі також - ТОВ “ДНІПРОШИНА»/відповідач) про стягнення 101 287,50 грн неустойки (штрафу).
Господарський суд Київської області ухвалою від 05.03.2025 у справі №911/756/25 прийняв позовну заяву КО "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" до розгляду та відкрив провадження, а також:
- постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, без проведення судового засідання;
- постановив, що протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відповідач вправі надати суду у письмовій формі відзив на позов та докази по справі (за наявності).
Приписами частин 5, 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що, зокрема, якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом.
Днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З наявних в автоматизованій системі “Діловодство спеціалізованого суду» (ДСС) відомостей слідує, що означену вище ухвалу доставлено до електронного кабінету (електронної пошти) ТОВ “ДНІПРОШИНА» в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» 05.03.2025 о 22:55, а підтвердження про таку доставку судом отримано 06.03.2025 о 00:17.
З огляду на вказане суд висновує, що днем вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у цій справі є 06.03.2025, а тому останнім днем для вчинення відповідачем процесуальних дій з подання відзиву на позов є 21.03.2025.
21.03.2025 у підсистемі ЄСІТС «Електронний суд» ТОВ “ДНІПРОШИНА» зареєстровано та подано до Господарського суду Київської області відзив на позовну заяву.
28.03.2025 з використанням ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від КО "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" надійшла відповідь на відзив.
Господарський суд Київської області ухвалою від 02.04.2025 у справі №911/756/25 призначив розгляд цієї справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 26.05.2025, відтак таке засідання ухвалою від 15.05.2025 суд призначив на 30.06.2025.
Водночас 04.04.2025, 16.04.2025 та 14.05.2025 з використанням ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від сторін надійшли відповідно:
- заперечення відповідача на відповідь позивача на відзив;
- додаткові пояснення позивача стосовно означених заперечень відповідача;
- заява відповідача про надання заперечень на додаткові пояснення позивача;
- додаткові пояснення позивача стосовно вказаної вище заяви відповідача.
Господарський суд Київської області занесеною до протоколу судового засідання ухвалою від 30.06.2025 у справі №911/756/25 відклав розгляд справи на 14.07.2025.
Господарський суд Київської області ухвалами від 14.07.2025, 25.08.2025 та 08.09.2025 у справі №911/756/25 відклав розгляд справи на 25.08.2025, 08.09.2025 та 22.09.2025 відповідно.
Водночас 11.07.2025 та 05.09.2025 з використанням ЄСІТС "Електронний суд" до Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення, які судом прийнято до розгляду з усіма раніше поданими сторонами поясненнями та заявами, позаяк останні стосуються питання зменшення неустойки, що не обмежено процесуальними строками.
У судовому засіданні 22.09.2025, після закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, відтак оголосив вступну і резолютивну частини рішення, яким
22.10.2024 між Комунальною організацією "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" як замовником та ТОВ “ДНІПРОШИНА» як учасником укладено договір про закупівлю товарів №348к (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого учасник, якого замовником визначено переможцем відкритих торгів зобов'язується поставляти та передати у власність замовника шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини автомобільні зимові) (далі - товар) належної якості, а замовник зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.
Пунктами 1.2., 5.2., 5.4., 5.5, 5.7., 7.1., 10.1. та 10.4. договору сторони погодили такі умови, відповідно:
- найменування, асортимент, кількість, ціна за одиницю та вартість товару визначається у специфікації (додаток №1 до договору);
- поставка здійснюється учасником партіями, обсяг і строки поставки окремої партії визначаються сторонами на підставі заявок замовника;
- учасник зобов'язується здійснити передачу товару в кількості, що зазначана в письмовій заявці, відповідно до технічної специфікації заявки у строк, що не перевищує трьох робочих дній з дати надсилання замовником заявки, надати замовнику належним чином оформлену видаткову накладну, надати замовнику товарно-транспортну накладну (ТТН);
- поставка товару здійснюється на умовах DDP - Київ (Інкотермс у редакції 2010 р.). Учасник здійснює поставку товару на склад замовника за адресою: м. Київ, вул. Куренівська, 16-В (понеділок - п'ятниця з 08:00 години до 16:00 години);
- строк поставки товару: до 31.10.2024;
- за порушення строків поставки товару (партії товару) учасник на вимогу замовника сплачує неустойку (штраф) у розмірі 50% від вартості товару (партії товару), зокрема, поставленого з порушенням строку, зазначеного у заявці замовника;
- цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 30.11.2024, але в будь-якому разі до повного виконання своїх зобов'язань сторонами;
- договір діє в частині поставки товару до 31.10.2024, а в частині грошових зобов'язань - до повного виконання сторонами таких зобов'язань, а в частині гарантійних зобов'язань - до закінчення гарантійного пробігу (наробітку), установленого згідно специфікації (додаток №1 до договору).
До позовної заяви додано копії вказаного вище договору та підписаної сторонам до вказаного правочину специфікації (додаток №1 до договору), якою погоджено до поставки товар загальною вартістю 1 057 386,00 грн з ПДВ, серед якого, зокрема, шина індексом навантаження 112/110R у кількості 94 шт. ціною за одиницю - 2 775,00 грн з ПДВ.
Відповідно до викладених у позові обґрунтувань та обставин 28.10.2024 позивач направив відповідачу на визначену у договорі електронну адресу письмову заявку за вих. №1751-7 на поставку шин індексом навантаження 112/110R у кількості 73 шт. (одинці) у строк до 31.10.2024 (далі - заявка на поставку).
В підтвердження вказаних обставин до позову додано копію означеної заявки на поставку та паперову копію електронного листа (знімок екрана персонального комп'ютера з поштової програми) про направлення такої заявки відповідачу на електронну пошту.
Водночас, за доводами позивача, відповідач 31.10.2024 замовлений товар не поставив та, надалі, не відповів ані на електронний лист від 05.11.2024 стосовно повідомлення причин непоставки, ані на претензію про сплату штарфу за відповідне прострочення.
До позовної заяви додано паперову копію електронного листа від 05.11.2024 (знімок екрана персонального комп'ютера з поштової програми), копії вказаної вище претензії з описом вкладення про її надіслання поштовою адресою відповідачу, а також паперову копію електронного листа (знімок екрана персонального комп'ютера з поштової програми) про направлення такої претензії 29.11.2024 відповідачу на електронну пошту.
Мотивуючи звернення до суду із позовом у цій справі, КО "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" зазначено, що з огляду на прострочення відповідачем поставки товару, згідно пункту 7.1. ним здійснено нарахування 101 287,50 грн неустойки (штрафу), як 50% від вартості непоставленої в строк партії товару.
Ураховуючи наведене позивач звернувся до суду із відповідною вимогою про стягнення з відповідача 101 287,50 грн штрафу.
Своєю чергою у відзиві на позов ТОВ “ДНІПРОШИНА» визнало обставини виконання заявки на поставку з порушенням погодженого строку, зауваживши на тому, що шини у кількості 73 шт. на суму 202 575,00 грн поставлено позивачу 29.11.2024, тобто в межах дії договору згідно пункту 10.1., тоді як позивач не повернув примірник накладної №4737 від 29.11.2024.
На підтвердження обставин поставки до відзиву на позов відповідач додав звіт про виконання договору про закупівлю, а також копії відповідної видаткової накладної, підписаної з боку відповідача, та платіжної інструкції позивача від 05.12.2024 №2432 про оплату товару на суму 202 575,00 грн згідно договору №348к від 22.10.2024 та накладної 4737 від 29.11.2024.
Покликаючись на вказане, відповідач зауважив, що попри наявність труднощів з відсутністю необхідного товару та певними логістичними проблемами, він повністю виконав свої зобов'язання та поставив товар в межах строку дії договору.
Звідси відповідач визнав обставини поставки товару за договором на суму 202 575,00 грн з простроченням, а саме: з 01.11.2024 по 29.11.2024, тобто на 29 днів.
Водночас, на переконання відповідача, нараховані позивачем 101 287,50 грн штрафу за вказане прострочення (29 днів) у розмірі 50% від вартості товару (202 575,00 грн), є надмірно великим та несправедливим, у зв'язку з чим, з посиланням на ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України, відповідач заявив про зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу до 7% - 14 180,25 грн.
Так, у розірізі приписів ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України та підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, відповідач зауважив, зокрема, на такому:
- відповідач виконав договір в повному обсязі на загальну суму 1 057 386,00 грн, тоді як прострочення мало місце лише щодо поставки частини товару на суму 202 575,00 грн;
- таке прострочення склало 29 днів та відбулось в межах дії договору, а тому можна обґрунтовано припустити, що це не призвело до заподіяння збитків позивачу;
- відповідач вживав всіх можливих заходів для здійснення поставки, що в результаті і призвело до здійснення поставки в межах строку дії договору, тоді як заподіяння збитків позивачу не доведено, а тому сплата 101 287,50 грн штрафу фактично збагатить позивача;
- виплата такого штрафу призведе до унеможливлення виконання відповідачем зобов'язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим;
- встановлений договором штраф (101 287,50 грн) є очевидно завеликим та неспівмірним із сумою прострочення - 202 575,00 грн, відтак цей штраф набуває для відповідача ознак каральної санкції.
Розмір же штрафу, до якого відповідач просить його зменшити - 7 % (14 180,25 грн), мотивовано відповідачем тим, що договір фінансується з бюджету, як наслідок за аналогією слід врахувати вставлений ч. 2 ст. 231 ГК України максимальний та водночас дійсно справедливий розмір штрафу - сім відсотків вартості товару, прострочення поставки якого відбулось понад тридцять днів.
У відповідь на вказане позивач не погодився з доводами відповідача про поставку товару 29.11.2024 та в межах строку договору з огляду на те, що поставка відбулась 02.12.2024.
В підтвердження зазначених обставин позивач надав, зокрема, копію товарно-транспортної накладної №Р1477 від 02.12.2024 (далі - ТТН №Р1477 від 02.12.2024).
Отже, позивач наголосив, що прострочення поставки товару складає 32 дня (з 01.11.2024 по 02.12.2024) та виходить за межі строку дії договору, а саме 30.11.2024, як наслідок, з урахуванням ст. 617 ЦК України, у відповідача відсутні законі підстави, які б знімали з нього відповідальність за неналежне виконання господарського зобов'язання за договором №348к від 22.10.2024.
Також позивач вважає доказово непідтвердженими, сумнівними та перебільшеними доводи відповідача про те, що виплата 101 287,50 грн штрафу призведе до унеможливлення виконання певних зобов'язань з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам.
У розрізі зазначеного позивач звернув увагу на те, що згідно доданої до вказаної відповіді на відзив інформації з електронного майданчика в системі «Prozzoro» ТОВ «Дніпрошина» тільки в березні 2025 року визнано переможцем декількох відкритих торгів з наміром укласти договори на загальну суму 4 637 818,00 грн, що, на переконання позивача, спростовує твердження відповідача про невиправдано обтяжливий тягар у виплаті 101 287,50 грн штрафу.
Стосовно ж аргументів про збагачення позивача за рахунок такої суми штрафу, то позивач зазначив таке:
- відповідач, керуючись принципом свободи договору, мав право не погодитись з штрафними санкціями, їх кількістю, видом, розміром та умовам порушення зобов'язання, а саме з п. 7.1. договору;
- договір № 348к від 22.10.2024 укладено сторонами в добровільному порядку із взяттям на себе відповідальності щодо дотримання зазначених в ньому прав та обов'язків, відтак зміна умов договору після закінчення строку його дії, в тому числі розміру неустойки (штрафу) є неможливою;
- є хибним твердження відповідача про фінансування договору з Державного бюджету України та можливість застосування при розгляді цієї справи ч. 2 ст. 231 ГК України, оскільки згідно з Положенням Комунальної організацією "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" та випискою з рахунку за 05.12.2024, копії яких додано до відповіді на відзив, 202 757,00 грн сплачено з бюджету міста Києва, а не з Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.
Решта ж пояснень сторін у розрізі обставин прострочення поставки товару та можливість зменшення нарахованої позивачем неустойки за своїм змістом загалом є тотожними вказаним вище заявам по суті, відтак зводяться до такого.
Позивач стверджує, що:
- відповідач вчасно не поставив товар, достовірно знаючи про ті негативні фінансові наслідки, які потягне за собою неналежне виконання зобов'язання, відтак відповідно до вимог статті 74 ГПК України не навів жодних обставин, які можуть бути враховані судом при вирішені питання про наявність або відсутність підстав для зменшення розміру штрафу;
- основною метою діяльності позивача, як бюджетної (неприбуткової) організації, є спеціалізоване транспортне обслуговування та забезпечення спеціалізованим автотранспортом бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- наразі на КО «Київмедспецтранс» припадає більше ніж 95% всіх видів спеціалізованого медичного транспортного забезпечення закладів охорони здоров'я м. Києва та з перших днів повномасштабної війни спецавтомобілі швидкої медичної допомоги позивача постійно задіються для переміщення важкопоранених українських військових із Запорізької, Дніпропетровської, Одеської та інших областей України до лікарень і військових шпиталів Києва, Львова та Тернополя;
- шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (шини автомобільні зимові), які є предметом договору, призначені для використання під час осінньо-зимового періоду експлуатації автомобілів швидкої медичної допомоги позивача, а тому несвоєчасна поставка такого товару призводить до неможливості своєчасної заміни в автомобілях швидкої медичної допомоги виникнення дорожньо-транспортних пригод та пов'язаних з цим негативних наслідків;
- враховуючи ймовірність повторних ракетно-дронових ударів по м. Києву, відсутність справних спецавтомобілів швидкої медичної допомоги може призвести до катастрофічних наслідків (загибелі людей) та колапсу всієї структури екстреної медичної допомоги міста Києва, що становить не аби яку загрозу громадській безпеці;
- несвоєчасна поставка товару, зазначеного позивачем у заявці, завдає значної шкоди не тільки позивачу (унеможливлює виконання ним покладених на нього завдань), але й територіальній громаді міста Києва, оскільки може призвести до несвоєчасного прибуття бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги на місце події, що ставить під загрозу життя та здоров'я мешканців та гостей міста Києва;
- відповідач та позивач у договорі є рівними сторонами та між ними не існує правовідносин підпорядкування чи управління, як і не доведено відповідачем, що він є слабшою стороною;
- для КО «Київмедспецтранс» використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на неї повноважень у сфері охорони здоров'я, відтак позивач не зловживав своїм неіснуючим привілейованим становищем, не чинив протиправний тиск на відповідача, не діяв незаконно чи недобросовісно та штучно не створив умов для стягнення неустойки (штрафу);
- зменшення процентів неустойки (штрафу) призведе до зведенням нанівець відповідальності за порушення умов договору невиконанням або неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань переможцями відкритих торгів або іншими постачальниками критично важливих товарів для позивача;
- зі змісту позицій Верховного Суду, викладених зокрема у постанові від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, слідує, що для стягнення неустойки (штрафу), у передбаченому договором розмірі, позивач не зобов'язаний доводити наявність та розмір збитків, завданих йому простроченням, тоді як довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має саме відповідач як заінтересована особа;
- КО «Київмедспецтранс» у позовній заяві не зазначала вимог щодо відшкодування збитків, а просила стягнути з відповідача неустойку (штраф) за порушення умов договору, у зв'язку з чим немає обов'язку доказування наявності збитків;
- у позивача відсутня можливість виміряти збитки понесені громадянами та гостями України при втраті ними життя та здоров'я у разі невчасного прибуттям на місце пригоди автомобіля екстреної (швидкої) медичної допомоги, у зв'язку з відсутністю автомобільних шин.
З огляду на вказане позивач вважає, що відповідач поступив недобросовісно при виконанні прийнятих на себе договірних зобов'язань, а тому у він має понести відповідальність, яку сторони передбачили при укладенні договору, за загальними засадами справедливості, добросовісності, розумності.
Згідно аргументів відповідача, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
У розрізі такої норми права відповідач зауважив, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, за доводами відповідача, використані у правових конструкціях категорії «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника.
Отже, відповідач наголосив, що позивачем не спростовано наявність обставин, з якими частина третя статті 551 ЦК України та стаття 233 ГК України (враховуючи висновки щодо застосування вказаних норм права, викладені в постановах Верховного Суду), пов'язує можливість зменшення судом розміру штрафу.
У судовому засіданні 22.09.2025 на запитання суду сторони надали пояснення щодо моменту здійснення відповідачем поставки, зокрема представник ТОВ “ДНІПРОШИНА» пояснив, що видаткову накладну оформлено у день поставки - 29.11.2024, що був п'ятницею, як наслідок у зв'язку з наступними двома вихідними днями та неприйняттям товару у п'ятницю з невідомих причин, відповідач переоформив товарно-транспортну накладну наступним робочим днем - 02.12.2024.
Представник відповідача також зауважив, що безспірними для обох сторін є обставини повного виконання договору на всю суму 1 057 000,00 грн, з яких вартість простроченої партії - 202 575,00 грн, складає лише 19% від усієї суми договору.
Водночас на запитання суду стосовно доказів вжиття заходів з поставки спірної партії товару, то представник ТОВ “ДНІПРОШИНА» визнав, що письмові докази відсутні, оскільки такі заходи вживались усно.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов таких висновків.
Приписами ч. ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Згідно з ч. 1 ст. 655, ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 526, ч. 1 статті 530, статті 629 Цивільного кодексу України що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Договір є обов'язковим для виконання.
З огляду наведених норм закону суд дійшов висновку, що підписання сторонами договору без будь-яких заперечень щодо вказаних у ньому положень свідчить про погодження позивача та відповідача з таким правочином, відповідно, породжучи для сторін взаємні права і обов'язки по виконанню його умов з метою досягнення результату - передання товару у власність позивача, зокрема для ТОВ “ДНІПРОШИНА» - обов'язок по переданню КО "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" товару у визначений договором та у заявці на поставку термін - 30.10.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 610 та ч. 1 ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно приписів ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 75 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Зі змісту наявної в матеріалах справи копії ТТН №Р1477 від 02.12.2024 слідує, що відповідач передав позивачу товар - шини у кількості 73 шт., загальною вартістю 202575,00 грн, тобто датою фактичного виконання відповідачем заявки та поставки товару є 02.12.2024, оскільки саме ТТН містить підписи обох сторін про передачу та прийняття товару та, відповідно, приймається судом як належний доказ поставки товару у відповідну дату.
Означені обставини фактичного оформлення господарської операції з передачі товару позивачу саме 02.12.2024 сторонами під час розгляду справи визнано та не заперечено, як і визнано обома сторонами обставини порушення відповідачем визначеного договором та заявкою терміну поставки товару - 30.10.2024.
Частина перша статті 546 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Відповідно до частин першої та другої статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
З огляду на встановлені вище судом та визнані обома сторонами обставини поставки товару на суму 202 575,00 грн з порушенням визначеного заявкою терміну - 30.10.2024, суд дійшов висновку про обгрунтованість доводів позивача про наявність підстав для відповідальності відповідача згідно пункту 7.1. договору, зокрема в частині сплати позивачу штрафу - 50% від згаданої вартості непоставленого в строк товару (партії товару), розмір якого (штарфу) згідно здійсненого перерахунку є арифметично правильним, що свідчить про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача 101 287,50 грн штрафу.
Висновуючи вказане, судом враховано, що для нарахування та стягнення передбаченого пунктом 7.1. договору штрафу не є кваліфікуючими кількість днів прострочення та/або період такого прострочення.
Крім того судом не застосовано до спірних у цій справі правовідносин приписів статті 231 Госопдарського кодексу України, який діяв станом на момент виникнення між сторониам таких відносин, позаяк встановлений, зокрема, частиною другою цієї статті штраф у розмірір 7% від вартості товару, поставку якого прострочено понад 30 днів,
застосовуються виключно у передбачених цією нормою випадках, попри те спірні у цій справі правовідносини ані за суб'єктним, ані за предметом складом під ці випадки не підпадають.
У розрізі вказаного суд зазначає, що статтею 231 Госопдарського кодексу України передбачено можливість законодавчого встановлення до окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, що мають імперативний характер (тобто, їх розмір не може бути змінений за згодою сторін та не залежить від їх волевиявлення), а також можливість законодавчого встановлення щодо окремих видів зобов'язань штрафних санкцій, розмір яких може бути змінений сторонами за умовами договору, зокрема:
- частиною 2 згаданої статті визначено уніфікований розмір штрафних санкцій за певні види правопорушень (порушення вимог щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг), порушення строків виконання негрошового зобов'язання) у господарському зобов'язанні, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, якщо інше не передбачено законом або договором.
- частиною ж четвертою статті 231 ГК України законодавець передбачає застосування штрафних санкцій, у разі якщо їх розмір законом не визначено, у розмірі, визначеному умовами господарського договору.
Відповідну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі №904/4156/18 (провадження №12-117гс19), відступів від якої станом на момент виникення спору та розгляду цієї справи Верховним Судом не зроблено.
Стосовно ж питання зменшення розміру означеного вище штрафу суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Частиною ж 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Так, при застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними та конкретизуються судом у кожному конкретному випадку, а вказані норми направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником, оскільки засвоєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію.
У розрізі вказаного суд зазначає, що завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
До моменту порушення зобов'язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки.
Після ж порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника.
Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Звідси, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити чи є даний випадок винятковим, виходячи:
- з інтересів сторін, які заслуговують на увагу;
- ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання;
- наслідків порушення зобов'язання; невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам;
- поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення ж розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного вище, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути як нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення, так і несправедливим щодо боржника та третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним, відтак у таких випадках має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Так, поряд із такою засадою цивільного законодавства свобода договору, частина перша статті 3 ЦК України також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами.
Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що законодавець надав суду можливість зменшувати штрафні санкції, який, у свою чергу, має керуватися при вирішенні такого питання не лише принципом свободи договору, який полягає у можливості узгодити сторонами правочину різноманітні штрафні санкції, так і принципом справедливості, добросовісності та розумності.
Отже, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, тоді як чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер.
Звідси і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень.
Усе зазначене вище судом кореспондує усталеній та послідовній позиції Верховного Суду, відступів від якої станом на момент виникення спору та розгляду цієї справи Верховним Судом не зроблено.
Зі встановлених у зазначеній справі обставин слідує, що:
- предметом спору у цій справі є сума штрафу, який, своєю чергою, не є основним доходом позвача і не може впливати на його господарську діяльність;
- станом на момент звернення позивача до суду із цим позовом із усього погодженого до поставки об'єму товару у сумі 1 057 386,00 грн з ПДВ ТОВ “ДНІПРОШИНА» виконало своє зобов'язання повністю, відтак порушення терміну поставки лише однієї партії товару не може бути кваліфіковане як повторне чи систематичне;
- оплату відповідно простроченої партії товару позивач здійснив після фактичного отримання цього товару, тобто в період прострочки - з 01.11.2024 по 02.12.2024, відповідач не користувався такими коштами позивача;
- повномасштабне вторгнення збройних сил російської федерації на територію України вплинуло на господарську діяльність усіх юридичних осіб, зокрема, у вигляді перебоїв з постачанням палива, блокування логістики поставки продукції тощо;
- обставин понесення будь-яких збитків, майнових та/або фінансових втрат в період прострочки поставки замовленої партії товару - з 01.11.2024 по 02.12.2024, судом не встановлено;
- розмір заявленого до стягнення штрафу очевидно не може бути співмірним не зазначеному та доказово не підтвердженому розміру збитків позивача, що в такому випадку може бути рівним нулю.
Так, стосовно наявності/відсутності понесених позивачем збитків внаслідок прострочення відповідачем терміну поставки 73 одиниць шин на суму 202 575,00 грн, суд звертає увагу, що ці обставини мають бути не просто теоретичними та безвідносними до спірної поставки, а такими, що виникли та існували в період прострочення.
Зокрема позивач не вказав жодних конкретних негативних наслідків та впливу, яких він зазнав внаслідок відсутності у нього у власності та розпорядженні замовлених відповідачу до поставки шин індексом навантаження 112/110R у кількості 73 шт. (одинці), зокрема і в період з 01.11.2024 по 02.12.2024.
Ураховуючи наведене вище, доводи та інтереси сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, беручи до уваги наявність зовнішніх обставин та можливий їх вплив на терміни виконання зобов'язання, які відповідач добросовісно намагався усунути в розумні строки без прояву з його боку грубої недбалості, а також неспівмірність розміру штрафу з непідтвердженим розміром майнових збитків позивача через порушення відповідачем договірного обов'язку з поставки товару, суд дійшов висновку про зменшення в порядку ч. 3 ст. 551 ЦК України розміру заявленогодо стягнення штрафу на 50% - до 50 643,75 грн, що відповідно підлягають стягненню з відповідача.
Заперечення ж позивача щодо зменшення штрафу визнаються неспроможними з огляду на усе зазначене вище судом, а також те, що:
- штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі;
- застосування до відповідача штрафних санкцій у розмірі, заявленому позивачем до стягнення, не може відповідати критеріям розумності та справедливості, позаяк цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права, а наявність у кредитора можливості стягувати із боржника грошові суми як неустойку без мети стимулювання боржника до виконання основного договірного обов'язку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
- відповідне зменшення штарфу на 50% є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язання з поставки однієї партії товару і проявом балансу між інтересами кредитора і боржника та узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, а також є засобом недопущення використання неустойки як інструменту отримання безпідставних доходів, а не як способу стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань.
Суд також звертає увагу позивача на те, що попри визначення ч. 1 ст. 550 ЦК України права кредитора на неустойку незалежно від наявності у нього збитків конструкція ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає можливість дослідження судом такої категорії як значне перевищення розміру збитків з метою зменшення розміру неустойки.
Означені норми права не є взаємно пов'язаними та не встановлюють можливості дослідження судом значного перевищення розміру збитків виключно в залежність від предмету позову та заявлених кредитором вимог (чи заявлє він про стягнення збитків чи ні).
Стосовно ж обопільного посилання сторін на позиції Верховного Суду, зокрема і щодо права та/або обов'язку кредитора доводити розмір збитків під час вирішення питання про зменшення заявленої до стягнення неустойки, суд зазначає, що:
- саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах;
- в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій;
- в питаннях підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення.
Схожі висновки викладено у постанові Велика Палата Верховного Суду від 05.06.2024 у справі №755/10947/17 та у постанові Верховного Суду від 13.05.2025 у справі cправа №922/3639/24.
При вирішенні питання про зменшення неустокий за спором у цій справі судом не застосовано ч. 1 ст. 233 ГК України, якою передбачено право суду зменшити розмір санкцій, оскільки така норма означеного кодексу, який втратив чинність станом на момент ухвалення відповідного рішення, є процедурною та має застосовуватись станом не на момент виникнення спору, а станом на момент прийняття відповідного рішення щодо вказаного питання.
Беручи до уваги наведене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 101 287,50 грн неустойки (штрафу) підлягає задоволенню частково у розмірі 50 643,75 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача повністю та у сумі, необхідній до сплати, виходячи з розміру заявленої до стягнення та обґрунтованої суми штрафу, без урахування зменшення розміру останньої.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ДНІПРОШИНА»(вулиця Шевченка, 100-а, місто Бориспіль, Київська область, 08301, ідентифікаційний код 41676522) на користь Комунальної організації "КИЇВМЕДСПЕЦТРАНС" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 25, ідентифікаційний код 01993807) 50 643 (п'ятдесят тисяч шістсот сорок три) грн 75 коп. неустойки (штрафу) та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене у апеляційному порядку - до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 02.10.2025.
Суддя В.А. Ярема