Рішення від 08.09.2025 по справі 910/15043/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.09.2025Справа № 910/15043/21 (910/10413/24)

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

В межах справи № 910/15043/21

За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс»

про банкрутство

Суддя Чеберяк П.П.

Представники сторін:

Від позивача не з'явились

Від відповідача Гуртовий В.В.- представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа №910/15043/21 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вінстар» про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на стадії процедури санації, введеної ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2025.

23.08.2024 до Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 60 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-0102-20-00129 від 06.04.2020 року у зв'язку з настанням страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику транспортного засобу «Audi A5», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок чого до позивача перейшло право вимоги до відповідача, як власника транспортного засобу «DAF FTCF 85.410», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з вини співробітника якого сталася дорожньо-транспортна пригода.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 матеріали справи №910/10413/24 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.09.2024, справу № 910/15043/21 (910/10413/24) передано судді Івченку А.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

26.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив відповідача на позов.

27.09.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла відповідь позивача на відзив відповідача.

03.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

07.10.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли заперечення позивача на заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2024, справу № 910/15043/21 передано судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 матеріали справи №910/15043/21 (910/10413/24) за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди передано для розгляду в межах справи № 910/15043/21 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс».

Згідно протоколу про передачу судової справи раніше визначеному складу суду від 16.01.2025 матеріали справи № 910/15043/21 (910/10413/24) передано на розгляд судді Чеберяку П.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2025 прийнято до свого провадження справу № 910/15043/21 (910/10413/24) та призначено розгляд справи на 12.03.2025.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 розгляд справи відкладено на 12.05.2025.

У судовому засіданні 12.05.2025 було оголошено перерву до 21.07.2025.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.07.2025 розгляд справи відкладено на 08.09.2025.

У судовому засіданні 08.09.2025 представник відповідача заперечував проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача у судове засідання не з'явився.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2020 між ПАТ «Страхова компанія «УСГ» (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 (далі - страхувальник) був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №28-0102-20-00129 (далі - Договір №28-0102-20-00129 від 06.04.2020) предметом якого є страхування транспортного засобу «Audi A5» д.н.з. НОМЕР_3 .

02.10.2020 у м. Києві, по проспекту Броварському, 36, сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів DAF FTCF 35.410 д.н.з. НОМЕР_4 (водій - ОСОБА_2 ) та Audi A5 д.н.з. НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_3 ). Внаслідок ДТП транспортні засоби тримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №755/15552/20 вищевказана ДТП відбулась внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, в результаті чого останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Транспортний засіб DAF FTCF 85.410 д.н.з. НОМЕР_2 перебуває у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (далі - відповідач), з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.

07.10.2020 страхувальник звернувся до страховика (позивача) із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування.

13.10.2020 позивачем на підставі Рахунку №0000065433 від 05.10.2020 було складено страховий акт №ККА-73325 та розрахунок страхового відшкодування до нього.

На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 190 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №25249 від 13.10.2020, копія кого міститься в матеріалах справи.

Цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу ОСЦПВ АО-7027204.

17.11.2020 позивач звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування №43717 до ПАТ «НАСК «Оранта».

11.06.2021 ПАТ «НАСК «Оранта» сплатила позивачу страхове відшкодування в розмірі ліміту за шкоду завдану майну передбаченого полісом, а саме, 130 000,00 грн.

Відтак, залишок боргу який залишився становить 60 000,00 грн. (190 000,00 грн. -130000,00 грн. = 60 000,00 грн)

В силу приписів статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

01.08.2023 позивач звернувся із позовною заявою №48806 про відшкодування

ОСОБА_2 шкоди, заподіяної внаслідок ДТП до Вишгородського районного суду Київської області, але рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 26.02.2024 в задоволенні позову було відмовлено, у зв'язку з тим, що вимога про стягнення суми страхового відшкодування має бути заявлена до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди внаслідок ДТП в розмірі 60 000,00 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про страхування" (в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Частиною 1 ст. 16 Закону України Про страхування" (в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП) встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про страхування" (в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП) визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч.2 ст.8 Закону України "Про страхування" (в редакції, що діяла на момент вчинення ДТП) є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Частинами 1 ст. 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована; страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно, з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до ст.1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц зроблено висновок, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки -роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Так, як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №755/15552/20 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі №363/4234/23 від 26.02.2024 встановлено факт перебування винного ОСОБА_2 у трудових відносинах з ТОВ «Комплекс Агромарс».

Матеріалами справи підтверджується виплата позивачем страхового відшкодування на користь страховика в розмірі 190 000,00 грн. відповідно до платіжного доручення №25249 від 13.10.2020, а також виплата в подальшому ПАТ «НАСК «Оранта», як страховика відповідача, страхового відшкодування в розмірі ліміту за шкоду завдану майну передбаченого полісом, а саме, 130 000,00 грн.

Таким чином, 60 000,00 грн. - залишок боргу (190 000,00 грн. -130000,00 грн. = 60 000,00 грн), який підлягає сплаті відповідачем.

04.03.2024 позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №50717 з проханням в добровільному порядку сплатити суму страхового відшкодування в розмірі 60 000,00 грн. Відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не погасив.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно із ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Отже, аналізуючи викладене в сукупності, з огляду на те, що постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 30.10.2020 у справі №755/15552/20 водія вказаного автомобіля - ОСОБА_2 , який перебував у трудових відносинах з відповідачем, визнано винним у вчиненні правопорушення, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 60 000,00 грн. з відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності для звернення позивачем до суду із цим позовом, суд зазначає таке.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

ЦК України визначено два види строків позовної давності: а) загальний; б) спеціальні.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Так, відповідач зазначає, що перебіг позовної давності має розпочинатися з моменту часткового задоволення ПАТ «НАСК «Оранта» заяви позивача на виплату (страхового) відшкодування у сумі 130 000,00 грн. внаслідок подій ДТП та переходу права вимоги грошових коштів у ТОВ «Комплекс Агромарс».

Оскільки 11.02.2021 ПАТ «НАСК «Оранта» здійснила виплату грошових коштів в межах суми страхового полісу транспортного засобу «DAF FTCF», д.н.з. НОМЕР_2 (130 000,00 грн.), позивач отримав право суброгації до відповідача саме 12.02.2021. Отже, початок перебігу позовної давності має обраховуватись саме з цієї дати, а тому строк позовної давності щодо пред'явлення грошових вимог в порядку страхового відшкодування до відповідача сплив 13.02.2024.

В свою чергу, позивач пов'язує початок перебігу строку позовної давності із рішенням Вишгородського районного суду Київської області у справі № 363/4234/23 від 26.02.2024, яким встановлено обставини перебування транспортного засобу «DAF FTCF 85.410», д.н.з. НОМЕР_5 , у володінні роботодавця, а саме, ТОВ «Комплекс Агромарс» та факт перебування винуватця ДТП у трудових відносинах з вказаним товариством.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Отже, у пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) до 30.06.2023.

Крім того, 24.02.2022 у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. В подальшому, Указами Президента воєнний стан неодноразово продовжено, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» № 478/2025 від 14.07.2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05:30 07.08.2025 строком на 90 діб.

Таким чином, станом на теперішній час продовжено строк дії воєнного стану в Україні до 05.11.2025.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено пунктом 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».

Отже, з наведеного вбачається, що у пункті 19 «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності.

Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України щодо поновлення перебігу позовної давності» виключено пункт 19 розділу «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України».

Вищевказаний закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108, відтак, набирає чинності з 04.09.2025.

Таким чином, з 04.09.2025 поновлюються строки, перелік яких був визначений пунктом 19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України.

За вказаних обставин, з урахуванням положень п. 12 та п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України суд дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до суду у межах строку позовної давності, що має наслідком відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (02094, м. Київ, вул. Дмитра Багалія, буд. 3; ідентифікаційний код 30160757) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Івана Федорова, буд. 32-А; ЄДРПОУ 30859524) заборгованість в розмірі 60 000 (шістдесят тисяч) грн. 00 коп., судовий збір в розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Копію рішення направити сторонам та керуючому санацією.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 15.09.2025.

СуддяП.П. Чеберяк