03.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/831/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Малєєвої О. В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу, у якій
позивач - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВОС АГРО",
відповідач - ФЕРМЕРСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО "БОРЩІВСЬКЕ КБ",
про стягнення 14 358,52 грн, з яких 5 424,90 грн - інфляційні втрати, 1 302,46 грн - 3% річних, 7 631,16 грн - пеня,
ухвалив таке рішення.
1. Предмет позову.
1.1. Предметом позову є вимога про стягнення 14 358,52 грн, нарахованих у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором поставки від 19.06.2024 № 19.06/2024, з яких 5 424,90 грн - інфляційні втрати, 1 302,46 грн - 3% річних, 7 631,16 грн - пеня.
2. Вирішення процесуальних питань під час розгляду справи.
2.1. Суд відповідно до приписів ст. 252 ГПК України ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами (ухвала про відкриття провадження від 21.07.2025). Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило.
3. Зміст заяв по суті справи.
3.1. Позовна заява від 10.07.2025 (вх. №6055/25).
Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами був укладений договір поставки від 19.06.2024 №19.06/2024. Позивач на виконання умов вказаного договору поставив відповідачу товар на загальну суму 54 800 грн. Відповідач оплату за поставлений товар своєчасно не здійснив. У зв'язку із простроченням оплати нарахував інфляційні втрати, 3% річних та пеню. Позовні вимоги обґрунтовує приписами ст. 16, 509, 526, 549, 625, 655, 691, 692, 712, ЦК України, ст. 20, 173, 193, 230, 232, 265, 266, 267 ГК України.
3.2. Відзив на позовну заяву від 09.08.2025 (вх.№ 13370/25 від 14.08.2025).
Відповідач зазначив, що предмет спору в частині основної заборгованості відсутній, оскільки 29.07.2025 ним було повністю сплачено 54 800 грн основного боргу. Вказав, що прострочення погашення заборгованості не було наслідком ухилення від виконання зобов'язань, що позивач не пред'являв досудових вимог, а відповідач, дізнавшись про відкриття провадження у справі, негайно сплатив борг у повному обсязі.
Щодо заявлених до стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені просив зменшити їх розмір до 800 грн, 500 грн та 900 грн, відповідно, посилаючись на принципи розумності та справедливості. Вказав, що позивач не довів завдання йому будь-яких збитків. Просить врахувати його участь у забезпеченні обороноздатності держави за чинними договорами постачання, зокрема за договором № 460/25 від 23.07.2025, та наголошує, що накладення надмірних санкцій негативно вплине на його фінансовий стан і можливість виконання таких контрактів.
3.3. Відповідь на відзив від 22.08. 2025 (вх.№ 13842/25 від 25.08.2025).
Позивач підтвердив сплату основного боргу та наполягав на стягненні з відповідача нарахованих ним інфляційних втрат, 3 % річних та пені, оскільки граничний строк оплати товару за видатковою накладною № 82 від 19.06.2024 настав 26.06.2024, за видатковою накладною № 438 від 21.11.2024 - 28.11.2024, проте відповідач тривалий час не виконував грошового зобов'язання. Зазначив, що інфляційні втрати та 3% річних не є штрафними санкціями і не підлягають зменшенню на підставі ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України .
3.4. Заперечення від 25.08.2025 (вх. №13927/25).
Відповідач не погоджується з доводами позивача про неможливість зменшення пені, 3 % річних та інфляційних; вказує, що правові висновки ВС допускають зменшення цих нарахувань з огляду на обставини справи.
4. Обставини справи, оцінка доказів.
Дослідивши зібрані у справі докази, суд встановив таке.
4.1. Між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено договір поставки від 19.06.2024 № 19.06/2024 (далі - Договір), за умовами якого покупець здійснює оплату товару протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання видаткової накладної (п. 5.1. Договору). Передбачено, що за несвоєчасну оплату покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного виконання покупцем свого зобов'язання щодо оплати (п. 7.2. Договору).
4.2. Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 54 800 грн, що підтверджується видатковими накладними № 82 від 19.06.2024 на суму 24 200 грн та № 438 від 21.11.2024 на суму 30 600 грн.
4.3. Відповідач здійснив оплату за поставлений товар в розмірі 54 800 грн 29.07.2025.
5. Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.
5.1. При вирішенні спору суд керується приписами ГК України, які були чинні на час існування спірних правовідносин. Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 265 ГК України). Вказане положення кореспондується з приписами ст. 712 ЦК України.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до наведеного укладений між сторонами Договір є договором поставки.
5.2. На підставі господарського договору між суб'єктами господарювання виникають господарські зобов'язання (ст. 173, 174 ГК України). Згідно з ч. 1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
В ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
За умовами п. 5.1. Договору відповідач зобов'язаний був оплачувати поставлений товар протягом 7-ми календарних днів з моменту підписання видаткової накладної.
Відповідач прострочив оплату товару за видатковою накладною від 19.06.2024 № 82 на суму 24 200 грн з 27.06.2024 до 29.07.2025, за видатковою накладною від 21.11.2024 № 438 на суму 30 600 грн - з 29.11.2024 до 29.07.2025.
5.3. Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних.
Позивач за прострочення нарахував інфляційні втрати в розмірі 5 424,90 грн та 3 % річних у розмірі 1 302,46 грн. Перевіривши розрахунки, суд встановив, що вони є правильними.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України суд не може зменшити вказані інфляційні втрати та 3% річних з огляду на правові позиції щодо застосування ст. 625 ЦК України, викладені в постанові ВП ВС від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 (п.п. 116 - 119, 125).
Враховуючи правову природу процентів річних як визначеної законом плати боржника за користування грошовими коштами кредитора, їх розмір може бути зменшено. Проте 3% річних є законодавчо встановленим мінімумом, який не може бути зменшено судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і є способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
5.4. Відповідно до ч. 1 ст. 216, 230, 231 ГК України за неналежне виконання господарського зобов'язання застосовуються штрафні санкції в розмірі, передбаченому договором, зокрема пеня.
Згідно з п. 6.2. Договору позивач за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання здійснив нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме: 3 173,11 грн на суму боргу 24 200 грн за період з 27.06.2024 до 27.12.2024 та 4 458,05 грн на суму боргу 30 600 грн за період з 29.11.2024 по 29.05.2025.
Суд перевірив розрахунки і встановив, що вони зроблені правильно. Загальна сума пені становить 7 631,16 грн.
Суд не вбачає наявності підстав для зменшення пені, оскільки згідно з ч. 1 ст. 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. В ч. 3 ст. 551 ЦК України також передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У застосуванні вказаних норм права суд враховує правову позицію, яка викладена в постанові КГС ВС від 29.10.2019 у справі № 904/5405/18 (п. 7.13). Вирішуючи питання про зменшення розміру пені суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи, зокрема, з причин неналежного виконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Суд враховує те, що згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання нараховано 6 727,36 грн інфляційних втрат та 3 % річних, які є майновими втратами (збитками), коли позивач не повинен доводити їх дійсний розмір (постанова ВП ВС від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, п. 8.36.). Розмір пені становить 7 631,16 грн і не є надмірним, який значно перевищує розмір збитків. Попри те, що відповідач сплатив заборгованість за поставлений товар після звернення позивача до суду, він не вказав причини неналежного виконання зобов'язання і не надав докази наявності виняткових обставин. Не довів він і те, що стягнення пені у вказаному розмірі ставить під загрозу виконання договору постачання у сфері забезпечення обороноздатності держави.
6. Висновки суду.
6.1. Позовні вимоги про стягнення 14 358,52 грн, з яких 5 424,90 грн - інфляційні втрати, 1 302,46 грн - 3% річних, 7 631,16 грн - пеня, належить задовольнити.
7. Судові витрати.
7.1. Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в розмірі 2 422,40 грн (платіжна інструкція від 07.07.2025 № 74).
7.2. Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, враховуючи задоволення позову про стягнення 14 358,52 грн, судовий збір у розмірі 502,93 грн покладається на відповідача.
7.3. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Позивач просить стягнути 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, на підтвердження яких надав: договір про надання правової допомоги від 07.07.2025, акт приймання-передачі послуг від 04.08.2025, рахунок №1/08-25 від 01.08.2025, платіжну інструкцію від 01.08.2025 № 129 та банківську виписку. В акті приймання-передачі послуг від 04.08.2025 вказано такі послуги: попереднє вивчення матеріалів справи, консультації з клієнтом, підготовка проекту позовної заяви, сканування додатків, подання позову до господарського суду, подання заяви про усунення недоліків, інформування про відкриття провадження у справі. Вартість кожної окремо послуги не визначена.
Відповідач заперечує проти стягнення вказаних витрат, вважає їх недоведеними та неспівмірними зі складністю справи. Просить зменшити їх розмір до 2 000 грн.
Суд враховує те, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (постанова ВП ВС від 15.06.2021 у справі №904/5726/19). В постанові ВП ВС від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19 викладено правовий висновок про те, що суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Встановлюючи реальність (необхідність) адвокатських витрат, суд вважає, що попереднє вивчення матеріалів, консультації, складання проекту позовної заяви, заяви про усунення її недоліків, сканування додатків тощо фактично є єдиною послугою - підготовкою та поданням позовної заяви.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову.
Суд вважає, що спір є юридично нескладним, стосується несвоєчасної оплати двох поставок товару, має невеликий обсяг доказів та усталену судову практику. Факт поставки не оспорювався, а основний борг відповідач добровільно сплатив після відкриття провадження.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат у сумі 15 000 грн є завищеним, не відповідає критерію реальності (необхідності) та не є співмірним з ціною позову, складністю справи та фактичним обсягом наданих послуг.
Суд визнає обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.
7.4. Таким чином з відповідача на користь позивача належить стягнути 5 502,93 грн судових витрат, з яких 502,93 грн - судовий збір, 5 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст. 2, 86, 129, 233, 236 - 238, 241, 256 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ФЕРМЕРСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА "БОРЩІВСЬКЕ КБ" (78317, Івано-Франківська обл., Снятинський р-н, с. Борщівська Турка, вул. Бригадна, буд. 5, ідентифікаційний код 40759864) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НОВОС АГРО" (81621, Львівська обл., Миколаївський р-н, с. Новосілки-Опарські(з), вул. Підвисока, буд. 10, ідентифікаційний код 44177870) 14 358,52 грн (чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят вісім гривень п'ятдесят дві копійки), з яких 5 424,90 грн - інфляційні втрати, 1 302,46 грн - три відсотки річних, 7 631,16 грн - пеня, а також 5 502,93 грн (п'ять тисяч п'ятсот дві гривні дев'яносто дві копійки) судових витрат, з яких 2 422,40 грн - судовий збір, 5 000 грн - витрати на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03.10.2025.
Суддя О. В. Малєєва