ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01.10.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/660/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Державної установи "Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України"
про стягнення заборгованості в сумі 81227,14 грн, з них: 44744,92 грн - основного боргу, 15202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 18149,54 грн - інфляційних втрат
за участю:
від позивача: Жигадло І.Б.
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Державної установи "Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 152091,59 грн, з них: 115609,37 грн - основного боргу, 15202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 18 149,54 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 в частині здійснення оплати за поставлений позивачем газ у березні місяці 2024 року на підставі Акту приймання-передачі газу від 10.04.2024, внаслідок чого виникла заборгованість. На прострочену суму заборгованості позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані приписами ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України.
24.06.2025 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог (вх.№30595/25 від 24.06.2025), в якій зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу на суму 70 864,45 грн та відповідно просить стягнути 81 227,14 грн, з них: 44 744,92 грн - основного боргу, 15 202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 18149,54 грн - інфляційних втрат.
Відповідно до п.2 ч.2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Суд прийняв заяву про зменшення позовних вимог, оскільки така процесуальна дія не суперечить закону та не порушує прав чи інтересів сторін, а спір вирішується відповідно до зменшених позовних вимог.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та просив суд про задоволення позову в повному обсязі.
Відповідач повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчить долучена до матеріалів справи Довідка від 29.09.2025 про доставку електронного листа в його електронний кабінет. Будь-яких клопотань про відкладення розгляд справи суду не подав.
Відповідно до поданих відповідачем заперечень у відзиві на позовну заяву (вх.310215/25 від 17.06.2025) , останній наявність заборгованості за поставлений газ в сумі 44744,92 грн не заперечив, а прострочення оплати наданих послуг по поставці газу обгрунтовує відсутністю бюджетного фінансування. Разом з тим, нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем від суми заборгованості 115609,37 грн, в той час, як на його думку, слід раховувати від зменшеної суми заборгованості-44744,92 грн.
За наведеного та беручи до уваги: - приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку; - норми частин 1, 3статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника; - те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а його явка не визнавалась судом обов'язковою; - те, що у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті - спір вирішується у відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у справі.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Державною установою "Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 (далі - Договір).
Договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ), а споживач в свою чергу - прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.1. Договору сторонами погоджено кількість та фізико-хімічні показники природного газу із зазначенням розрахункового періоду, який замовлено споживачем.
Відповідно до п.3.5. Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється відповідним актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1.-3.5.4. Договору сторонами погоджено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Пунктом 4.1. Договору сторонами погоджено ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором.
Розділом 5 Договору сторонами встановлено порядок та умови проведення розрахунків за переданий природний газ.
Зокрема, п.5.1. Договору постачання природного газу оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності Акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. п.3.5 цього договору.
Цей договір набуває чинності з 01.01.2024 та діє в частині поставки газу до 15.04.2024 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. Договору).
На виконання умов договору позивач у період січень 2024 року-березень 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 640 892,86 грн, що підтверджується Актами приймання-передачі природного газу №1 від 12.02.2024 (передача газу за січень 2024 року) на суму 370 347,05 грн, від 11.03.2024 (передача газу за лютий 2024 року) на суму 154 936,44 грн, від 10.04.2024 (передача газу за березень 2024 року ) на суму 115 609,37 грн.
Відповідач здійснив повну оплату поставленого природного газу згідно Актів приймання-передачі №1 від 12.02.2024 ( за січень 2024 року) на суму 370 347,05 грн, від 11.03.2024 ( за лютий 2024 року) на суму 154 936,44 грн у строки встановлені договором.
Кошти за природний газ поставлений на підставі Акту від 10.04.2024(за березень 2024 року), сплачено відповідачем із простроченням платежу- частково 23 травня 2025 року в сумі 70 864,45 грн , решту суми в розмірі 44 744,92 грн залишилась не погашеною.
Предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 81 227,14 грн, з них: 44 744,92 грн - основного боргу, 15 202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 18 149,54 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням умов Договору постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 відповідач по справі зобов'язався оплатити за отриманий ним на умовах договору природний газ, загальна вартість, якого, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу.
Факт передачі позивачем та отримання відповідачем у березні 2024 року природного газу на суму 115 609,37 грн, на підставі Договору постачання природного газу № 08-5156/24-БО-Т від 04.12.2023 зафіксовано в акті приймання-передачі природного газу від 10.04.2024 . Акт направлений відповідачу відповідно до п.3.5.2. Договору, але відповідач підписаний акт не повернув, мотивованої відмови від підписання не надав. Направлення акту підтверджується витягом про його направлення на електронну пошту відповідача , а згідно п. 3.5.4 Договору обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС за період з 01.03.2024 по 31.03.2024. Вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору, якщо відповідач не повернув підписаний акт приймання-передачі.
З метою доведення обсягів природного газу, поставлених відповідачу в період з січня по квітень 2024 року, позивач звернувся з адвокатським запитом від 10.04.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС).
На адвокатський запит позивача від Оператора ГТС отримано лист від 16.04.2025 № ТОВВИХ-25-6173 з Інформаційної платформи Оператора ГТС, відповідно до якого споживач з ЕІС-кодом 56XS0001297М800R закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (ЕІС-код: 56XS0000010610Х) у період з 01.03.2024 по 14.03.2024 спожив з ресурсу позивача за березень 2024 природний газ в обсязі (об'ємі) 6 983,82, що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в акті приймання-передачі природного газу за березень 2024 року.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідач доказів погашення заборгованості в сумі 44744,92 грн не надав, доводи позивача не спростував.У відзиві на позов та додаткових письмових запереченнях відповідач наявну суму заборгованості не заперечував, натомість несплату обгрунтовував відсутністю бюджетного фінансування.
Суд звертає увагу, що нормами Цивільного кодексу України не передбачено звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання з оплати поставки через відсутність бюджетного фінансування .
Натомість, ст. 617 ЦК України прямо передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
За наведеного позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 44744,92 грн є обгрунтованими та такими що підлягають задоволенню.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Згідно ст. 627 ЦК України визначено свободу договору відповідно до ч. 1 якої встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Так п.7.2 Договору сторонами погоджено стягнення пені за прострочення строків оплати зобов'язання, річних та інфляційних втрат.
Зокрема, встановлено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4 Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
За прострочення виконання відповідачем зобов'язань по договору, позивач здійснив нарахування пені в розмірі 15 202,95 грн, 3129,73 грн - 3% річних та 18 149,54 грн - інфляційних втрат.
Водночас , судом здійснено перевірку правильності нарахування позивачем пені, інфляційних втрат та 3% річних та встановлено, що нарахування позивачем інфляційних втрат на суму заборгованості 115609,37 грн за період 01.06.24-31.03.2025 ( період зазначений у розрахунку) не відповідає сталій практиці та Рекомендаціям Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ №62-97р від 03.04.1997.
Тому суд здійснивши розрахунок інфляційних втрат у базі "Законодавство" прийшов до висновку , що стягненню підлягають інфляційні втрати у розмірі -15784,46 грн. При цьому розрахунок 3% річних та пені визнається судом арифметично вірним.
Принагідно, у відповідь відповідачу про невірне нарахування позивачем пені , 3% річних та інфляційних втрат від суми заборгованості в розмірі 115 609,37 грн, а не від фактичної суми заборгованості - 44744,92 грн, суд зазначає, що часткова сплата за поставлений газ 70 864,45 грн здійснена 21.05.2025, а розрахунок нарахування - включає період прострочення з 01.06.2024 до 31.03.2025. Тобто, в цей період сума заборгованості складала -115 609, 37 грн.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, зокрема в в частині стягнення 78 862,06 грн заборгованості, з них: 44 744,92 грн - основного боргу, 15 202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 15 784,46 грн - інфляційних втрат. В частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 2 365,08 грн слід відмовити.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач заявив про відшкодування судового збору, сплаченого із врахуванням понижувального коефіцієнту (0,8), у зв'язку із подання позову через систему "Електронний суд"- в розмірі 2 422,40 грн, що відповідає розміру встановленому законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням правил процесуального закону та результату вирішення спору , судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача в розмірі 2351,87 грн.
Керуючись ст.73, 74, 86, 123, 129, 178, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Державної установи "Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" про стягнення заборгованості в сумі 81 227,14 грн, з них: 44 744,92 грн - основного боргу, 15 202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних та 18 149,54 грн - інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з Державної установи "Івано-Франківський обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров'я України" (вул. Шевченка, буд.4, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, код 38331800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка,1, м. Київ, Київська область, 04116, код 42399676) 78 862,06 грн, з них: 44 744,92 грн - основного боргу, 15 202,95 грн - пені, 3129,73 грн - 3% річних, 15 784,46 грн - інфляційних втрат та 2 351,87 грн - судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 03.10.2025.
Суддя С. М. Кобецька