номер провадження справи 19/123/25
26.09.2025 Справа № 908/2236/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді ОСОБА_1 , розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовом: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 )
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 )
про стягнення 178 953,45 грн
без виклику учасників справи
До ІНФОРМАЦІЯ_3 надійшла позовна заява (вх. №2446/08-07/25 від 21.07.2025) ІНФОРМАЦІЯ_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення 178 953,45 грн, з яких: 153 768,27 грн - заборгованість з оплати орендної плати, 17 295,60 грн - інфляційні втрати, 3 944,79 грн - 3% річних, 3 944,79 грн штраф.
Позов обґрунтовано приписами ст. ст. 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст. 222 ГК України, Законом України «Про оренду державного та комунального майна» та мотивовано не виконанням відповідачем своїх зобов'язань по внесенню щомісячних платежів за договором за період з 01.09.2023 по 31.05.2025.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 21.07.2025 справі присвоєно єдиний унікальний номер 908/2236/25 та визначено до розгляду судді ОСОБА_1 .
Оскільки, предметом спору у даній справі є зокрема стягнення з відповідача суми в розмірі 178 953,45грн, справа не відноситься до визначеного ч. 4 ст. 247 ГПК України виключного переліку категорій справ, які не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження, дана справа підлягає розгляду у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ухвали ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.07.2025 позовну заяву КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » про стягнення 178 953,45 грн прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2236/25, присвоєно справі номер провадження 19/123/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; запропоновано відповідачу подати до суду не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі відзив на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України, одночасно надіслати позивачу - копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду до початку розгляду справи (з описом вкладення). Суд також зазначив, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 28.07.2025, яка надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена у позові та відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_2 , повернулась до суду 15.08.2025 з відміткою в довідці пошти: «за закінченням терміну зберігання».
Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу положення п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Згідно з календарним штемпелем відділення поштового зв'язку, що міститься на конверті адресованому відповідачеві в якому на адресу суду повернулася ухвала про відкриття провадження у даній справі, днем вручення ухвали є 13.08.2025, відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.
Отже останнім днем строку для подання відзиву, встановленим в ухвалі суду про відкриття провадження, є 18.08.2025.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції, пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного та своєчасного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
Крім того, в даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 ГПК України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень», для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі № 908/2236/25 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ).
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву (ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України).
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно зі ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
За таких обставин, суд визнав наявні в матеріалах справи № 908/2236/25 письмові докази достатніми для всебічного, повного та об'єктивного розгляду спору.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 26.09.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.
15.06.2001 між ІНФОРМАЦІЯ_6 (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (орендар відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № 735 (Договір).
Відповідно до пункту 1.1 Договору орендодавець, а орендар приймає в строкове користування комунальне державне : нежитлові приміщення в гуртожитку, розташованому за адресою: АДРЕСА_3 , яке знаходиться на балансі ВАТ « ІНФОРМАЦІЯ_7 », не ввійшло до його статного фонду, не підлягає приватизації, а саме: вбудовані в перший та другий поверхи нежитлові приміщення загальною площею 96,5 кв.м, в тому числі: приміщення в першому поверсі - площею 74,5 кв.м. (літера А5, приміщення №33), приміщення в другому поверсі-площею 22.0 кв.м (№107), відповідно до плану (Додаток №3).
Згідно з п. 2.1 Договору, ступ Орендаря у користування майном наступає одночасно з підписанням сторонами Договору та Акта прийому-передачі вказаного майна (додаток №2 до Договору).
Згідно п. 10.1. Договір діє до 15.06.2004 року.
Договором про зміни №3 від 27.06.2007 р. до Договору строк дії Договору продовжено до 10.06.2008 р.
Відповідно до Договору про зміни №4 від 25.03.2008 р. до Договору змінено площу орендованого приміщення, та визначено, що майно, що передається в оренду вбудоване нежитлове приміщення № 33 площею по внутрішньому обміру 74,5 кв.м. на першому поверсі будівлі гуртожитку (літера А5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Договором про зміни №5 від 03.07.2008 р. до Договору змінено площу орендованого приміщення та продовжено строк дії Договору до 10.06.2009 р.
Додатковою угодою №6 від 01.11.2010 р. до Договору змінено назву Орендодавця на ІНФОРМАЦІЯ_8 , долучено нову сторону Балансоутримувача - Комунальне підприємство « ОСОБА_2 », строк дії Договору продовжено до 10.06.2012 р., Договір викладено у новій редакції.
Додатковою угодою №7 від 01.06.2011 р. змінено Орендодавця на ІНФОРМАЦІЯ_9 .
Додатковою угодою №8 від 11.06.2012 р. строк дії Договору продовжено до 11.05.2015 р.
Додатковою угодою № 9 від 03.09.2013 р. змінено Балансоутримувача на МКП «Основаніє».
Додатковою угодою від 04.09.2013 р. змінено площу та характеристику орендованого приміщення.
Додатковою угодою від 11.05.2015 р. строк дії Договору продовжено до 11.04.2018 р.
Додатковою угодою від 13.07.2017 р. змінено балансоутримувача на КП « ІНФОРМАЦІЯ_10 » Запорізької міської ради.
Додатковою угодою від 25.09.2018 р. термін дії Договору продовжено до 11.10.2018 р., змінено площу орендованого приміщення, замінено Балансоутримувача на КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 », Договір викладено у новій редакції.
Додатковою угодою від 01.04.2019 р. строк дії Договору продовжено до 11.10.2020 р.
Додатковою угодою від 16.03.2021 р. строк дії Договору продовжено до 15.03.2026 р., Договір викладено у новій редакції.
Згідно з Додатковою угодою від 01.05.2022 р. п.3.3. Договору викладено у наступній редакції: «Орендна плата розраховується Орендарем самостійно та сплачується у розмірі 100% розміру орендної плати (з нарахуванням ПДВ) за кожен місяць Балансоутримувачу не пізніше останнього дня місяця, наступного за звітним.
Позивач вказує, що відповідач належним чином не виконував зобов'язання за Договором, плату орендних платежів не здійснював.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку за період з вересень 2023 - червень 2025 року заборгованість відповідача за Договором оренди складає 161 813,74 грн.
До стягнення КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 » заявлено заборгованість в розмірі 153 768,25 грн за період з 01.09.2023 по 31.05.2025.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, виходячи з наступного.
Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
З положень частини 1 статті 174 Господарського кодексу України слідує, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У ч. 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 735 від 15.06.2001.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 283 ГК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення містить ст. 759 ЦК України, відповідно до якої за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
За змістом статті 287 Господарського кодексу України, орендодавцями щодо комунального майна є, зокрема, органи, уповноважені місцевими радами управляти майном.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.
Згідно з ч. 4 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як зазначено судом вище та слідує з матеріалів справи, станом на 01.07.2025 за ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » обліковується заборгованість за Договором зі сплати орендної плати в розмірі 153 768,27 грн перед балансоутримувачем - позивачем.
Як слідує з наданого позивачем розрахунку заборгованості, за відповідачем у період з 01 вересня 2023 по 31 травня 2025 обліковується заборгованість в розмірі 153 768,27 грн
Відповідачем доказів сплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором до матеріалів справи не надано. Доказів відсутності підстав для сплати вказаної суми боргу також не долучено.
Позивачем, в свою чергу, доведено належними доказами наявність у відповідача спірної заборгованості за Договором в розмірі 153 768,27 грн на користь балансоутримувача - позивача.
Таким, чином вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 153 768,27 грн заборгованості з орендної плати на користь позивача підлягають задоволенню.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлена вимога про стягнення з ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » 3% річних в розмірі 3944,79 грн, 7 295,60 грн - втрат від інфляції, штраф в розмірі 3944,79 грн.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Отже, наведеною нормою закону встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій і передбачена можливість обрання їх розміру сторонами договору.
За приписами ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно п. 3.6. Договору за порушення строків оплати та обсягу платежу Орендар сплачує штраф у розмірі 3% річних від простроченої суми орендного платежу, щодо якого було допущено відповідне порушення.
Враховуючи прострочення відповідачем оплати орендних платежів, позивачем заявлена вимога про стягнення 3944,79 грн штрафу на користь КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Судом перевірений наданий позивачем розрахунок штрафу та встановлено, що його виконано правильно.
З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача штрафу підлягає задоволенню в заявленому розмірі 3944,79 грн на користь КП « ІНФОРМАЦІЯ_4 ».
Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Так, згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов'язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.
Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано, наведений розрахунок позивача є арифметично правильним.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код юридичної особи НОМЕР_1 ) заборгованість з орендної плати в розмірі 153 768,27 грн (сто п'ятдесят три тисячі сімсот шістдесят вісім гривень 27 коп.), втрати від інфляції в розмірі 17 295,60 грн (сімнадцять тисяч двісті дев'яносто п'ять гривень 60 коп.), 3% річних в розмірі 3 944,79 грн (три тисячі дев'ятсот сорок чотири гривні 79 коп.), штраф в розмірі 3944,79 грн (три тисячі дев'ятсот сорок чотири гривні 79 коп.).
3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 03.10.2025.
Суддя ОСОБА_1