номер провадження справи 19/29/25
17.09.2025 Справа № 908/989/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Давиденко І.В.,за участю секретаря судового засідання Лисенко К.Д., розглянувши матеріали справи
за позовом Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, ідентифікаційний код юридичної особи 33873405 (вул. Кобилянського, буд. 223А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50002)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (69096, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-а, каб.8, ідентифікаційний код 40308189)
про стягнення 3 665 874,90 грн
представники сторін:
від позивача: Зубик Н.В.,довіреність від 26.11.2024( в режимі відеоконференції);
від відповідача: не з'явився
До Господарського суду Запорізької області через підсистему Електронний суд 06.02.2025 надійшла позовна заява Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» про стягнення заборгованості за договором поставки в розмірі 3 665 874,90 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.04.2025, справі єдиний унікальний номер 908/989/25 та визначено до розгляду судді Давиденко І.В.
Ухвалою суду від 21.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/989/25, присвоєно справі номер провадження 19/29/25, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження з викликом представників сторін, та призначено підготовче судове засідання на 13.05.2025.
12.05.2025 від Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій через підсистему Електронний суд надійшла заява про проведення судового засідання без участі представника позивача.
Ухвалою суду від 13.05.2025 підготовче засідання відкладено на 12.06.2025.
Ухвалою суду від 12.06.2025 підготовче провадження закрито та призначено розгляд справи по суті на 08.07.2025.
08.07.2025 від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів належної якості.
Враховуючи неможливість проведення судового засідання, призначеного на 08.07.2025, у зв'язку з перебуванням суді на лікарняному, судове засідання було призначене на 15.07.2025.
Відповідно до ухвали суду від 15.07.2025 здійснено повернення на стадію підготовчого провадження у справі № 908/989/25, підготовче засідання призначено на 13 серпня 2025 року о 09 год. 30 хв, також витребувано у Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій всі оригінали первинних документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги та на які є посилання у розрахунку, одночасно з направлення матеріалів до суду направити їх копії відповідачу.
Ухвалою суду від 13.08.2025 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 17.09.2025.
До матеріалів справи долучено довідку про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі №908/989/25 від 21.04.2025, до електронного кабінету відповідача 21.04.2025, 20:14.
Судом встановлено, що в установлений ухвалою суду строк, відзив до суду не надійшов.
Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.
Згідно положень ч. 2 ст. 178 ГПК України встановлено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судовому засіданні 17.09.2025 заслухано вступне слово представника позивача. Позивач позов підтримав, просить стягнути з відповідачі заборгованість за договором.
В засіданні суду здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору.
У судовому засіданні 17.09.2025, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з'ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів.
Представник позивача в судовому засіданні 17.09.2025 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Заслухавши представника позивача, дослідивши докази, після переходу до стадії ухвалення судового рішення, в судовому засіданні, в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини) та повідомлено, що повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.
29.04.2024 між Державним воєнізованим гірничорятувальним (Аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі -позивач, покупець ДВГРЗ ДСНС України ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інкам Фінанс» (далі - відповідач, постачальник) укладено Договір поставки №СК 7/61/145.
Відповідно до п.п. 1.1-1.2 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця бензин, дизельне паливо (далі- товар), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток №1), що додається до Договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість. Талон/скетч-карта тощо є документом обов'язкової звітності встановленого Постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Покупця або уповноваженої ним особи на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Термін дії талонів/скетч-карт тощо не повинен бути менше ніж 24 місяці з дати з дати їх отримання.
Згідно з п. 2.1 Договору, сума Договору становить 4 540 000,00 грн. вартість одиниці Товару -Бензин А-92 грн/літр (50,00) з ПДВ, Бензин А-95 грн/літр (51,00) з ПДВ, Дизпаливо грн./літр (50,25) з ПДВ.
Розділом 4 договору встановлено порядок здійснення розрахунків, відповідно до розрахунок за товар здійснюється Покупцем у безготівковій форм шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 10 календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної (п. 4.1. Договору).
Датою оплати є дата перерахування коштів з поточного рахунку Покупця та поточний рахунок Постачальника (п. 4.2 Договору).
Відповідно до п.5.1 Договору, Постачальник здійснює передачу талонів/скетч-карток тощо на Товар згідно замовлень Покупця.
За умовами п. 5.4 Договору, приймання-передача талонів/скетч-карт, тощо здійснюється шляхом підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної та Акта приймання-передачі талонів/скрет-карт, тощо, в якому зазначаються їх номери, номінал та, в разу наявності серії талонів/скетч-карт, тощо.
Згідно з п. 5.6 Договору, Постачальник зобов'язується забезпечити та передати замовлену кількість Товару за першою вимогою Покупця по факту пред'явлення ним талонів/кетч-карти, тощо на АЗС.
Поставка товару здійснюється шляхом відпуску Постачальником Товару за талонами/скетч-картами тощо Покупцю або уповноваженій особі, цілодобово, через мережу АЗС Постачальника у межах України.
Відповідно до п. 6.3 Договору Постачальник зобов'язаний: забезпечити передачу талонів/скетч-карт тощо, на Товар та поставку Товару у строки, встановлені даним Договором.
Згідно з п. 7.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.
Пунктом 7.4 Договору узгоджено, що у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки Товару за талонами /скрет-картами тощо через мережу АЗС або поставки Товару за талонами/скетч/картами, тощо не в повному обсязі, Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого Товару, за талонами/скетч-картами, тощо за кожен день порушення виконання зобов'язання, а за прострочення понад п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.
Відповідно до п. 11.1 Договору, договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.
До Договору сторонами складено Специфікацію на Товар: Бензин А-95 30 000 літрів, сума 1275000,00 грн, Бензин А-92 20 000 літрів, сума 833 333,33 грн, , Дизпаливо 40000 літрів, суму 1675000,00 грн, загальна сума 4 540 000,00 грн.
На виконання договору відповідачем виписано рахунок-фактуру №0007/0000246 від 03.05.2024 на суму у 4 540 000,00 грн.
06.05.2024 покупець здійснив оплату за пальне в розмірі 4 540000,00 грн, що підтверджується випискою Філії «Державний експортно-імпортний банк» по рахунку позивача за 06.05.2024.
ТОВ «Інкам Фінанс» здійснив часткову поставку пального за договором поставки №СК 7/61/145.
Позивач зазначає, що частина скретч-карток (паливних талонів), наданих ТОВ «Інкам Фінанс», не була реалізована через відсутність палива на відповідних АЗС, починаючи 28 лютого 2025 року.
Вартість недоотриманого від ТОВ «Інкам Фінанс» товару за договором поставки №СК 7/61/145 складає 3 549 660,00 грн, що відображено в акті звірки від 14.03.2025.
Позивач вказує, що 10.03.2025 направив відповідачу вимогу про розірвання Договору та повернення коштів за не отриманий товар, проте вимога залишена відповідачем без реагування, кошти не повернуто, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України).
Договір підписаний уповноваженими особами сторін та скріплено печатками.
Договір у встановленому порядку не оспорений; не розірваний; не визнаний недійсним.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між сторонами, їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів купівлі-продажу (поставки).
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України (приписи якого діяли на момент виникнення спірних правовідносин сторін) за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 4 ст. 265 ГК України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ч. 6 ст. 265 ГК України).
Частинами 1 та 2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно частин 1, 2 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Талони є способом забезпечення оперативного обліку та фактичного відпуску обсягів пального, продаж (постачання) якого мав відбутись у межах господарського Договору поставки.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (зі змінами) затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (АЗС), абзац 2 п. 3 Правил.
Згідно з п. 9 Правил розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери, п. п. 10.3.3.1; заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП, п.п.10.3.3.2.
Виходячи з наведеного, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, то покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже у розумінні приписів наведеної норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення передплати за непоставлений товар. Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання - повернути кошти.
Відповідачем з урахуванням ст. ст. 73, 76, 77, 80 ГПК України, не надано належних та допустимих доказів повного виконання умов договорів поставки, доводи та докази наведені позивачем в обґрунтування позову не спростовані.
Додатково до суми основного боргу позивач просить стягнути з відповідача штраф в розмір 116 214,90 грн за період прострочення з 28.02.2025 по 08.04.2025.
В обґрунтування заявленої суми позивач послався на п.7.4 Договору та ст.ст.217, 343 ГК України, ст. 549 ЦК України та зазначив наступне.
Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Статтею 217 Господарського кодексу України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до п. 7.4.Договору, у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки товару за талонами/скретч-картами, тощо через мережу АЗС, або поставки Товару за талонами/стретч-картами, тощо не в повному обсязі, Постачальник (Відповідач у справі) сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за талонами/скретч-картами, тощо, за кожен день порушення виконання зобов'язання, а за порушення понад п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вказаної суми.
Відповідно до ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За твердженням позивача, неустойка передбачена п. 7.4. Договору хоча і називається в Договорі штрафом за своєю суттю є пенею.
Відповідно до ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Також позивач вказує, що, оскільки Відповідачем з 28 лютого 2025 року не виконуються зобов'язання з поставки через мережу АЗС Товару визначеного умовами Договору Позивачем була нарахована неустойка в сумі 116 214,90 грн.
Щодо заявленого позивачем штрафу су3д зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (положення частини першої ст. 611 ЦК України).
За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до п. 7.1. договорів, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Відповідно до п. 7.4 Договору узгоджено, що у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки Товару за талонами /скрет-картами тощо через мережу АЗС або поставки Товару за талонами/скетч/картами, тощо не в повному обсязі, Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого Товару, за талонами/скетч-картами, тощо за кожен день порушення виконання зобов'язання, а за прострочення понад п'ять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вказаної суми.
Як визначено умовами пунктів 1.2 Договору, талон/скетч-карта тощо є документом обов'язкової звітності встановленого Постачальником зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Покупця або уповноваженої ним особи на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Термін дії талонів/скетч-карт тощо не повинен бути менше ніж 24 місяці з дати з дати їх отримання.
Позивач зазначає, що починаючи з 28 лютого 2025 року відповідач припинив відпуск палива по скретч-картам на АЗС, термін дії яких не закінчився.
Умовами договору не визначено чіткого строку закінчення поставки товарів.
Таким чином, ані з умов договорів, ані з скретч-карток не можливо встановити чіткої календарної дати або настання події, з якою пов'язано початок прострочення виконання свого зобов'язання відповідачем.
Відповідно до приписів ч. ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За тестом позовної заяви позивач вказує, що відповідач припинив відпуск пального на АЗС з 28.02.2025, а також зазначає про направлення відповідачу вимоги від 10.03.2025 про повернення коштів за неотриманий Товар.
Позивачем не надано та матеріали справи не містять належних доказів звернення позивача до ТОВ «Інкам Фінанс» з вимогою виконання зобов'язань за договорами поставки.
З долученої позивачем копії вимоги не можливо встановити її зміст та дату направлення відповідачу через погану якість документу.
На вимогу суду надати в матеріали справи копії доданих до позову документів належної якості (читабельні копії), позивач надав копію договору, рахунку-фактури, виписки по рахунку, специфікацію №0007/0000633-С накладної на повернення від 1.04.2024, видаткової накладної від 28.02.2025, прибуткового ордеру №161 від 28.02.20255, видаткової накладної від 31.01.2025, прибуткового ордеру № 75 від 31.01.2025. Копію вимоги належної якості надано не було.
Відповідно до розрахунку позивачем нараховується штраф з 28.02.2025, при цьому зазначено про направлення вимоги відповідачу 10.03.2025 та складений сторонами акт звірки від 14.03.2025.
Таким чином, з урахуванням наведеного суд вважає, що позивачем належним чином не обґрунтовано та не визначено початок перебігу строку для нарахування штрафу (пені).
Суд не вбачає підстав для стягнення вказаних коштів, внаслідок помилковості та безпідставності наведених позивачем розрахунків.
Разом з тим, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами поставки № СК7/61/145, суд вбачає підстави для стягнення суми вартості непоставленого пального.
Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітися як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь вмотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід'ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково в розмірі 359 660,00 грн.
Судовий збір, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача в розмірі 42595,923 грн, враховуючи, що позов задоволено частково.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, каб.8, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Державного воєнізованого гірничорятувального (Аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ідентифікаційний код юридичної особи 33873405, вул. Кобилянського, буд. 223А, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 50002) заборгованість в розмірі 3 549 660,00 грн (три мільйони п'ятсот сорок дев'ять тисяч шістсот шістдесят гривень 00 коп.), судові витрати в розмірі 42 595,92 грн ( сорок дві тисячі п'ятсот дев'яносто п'ять гривень).
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У зв'язку з постійними повітряними тривогами через загрозу ракетних обстрілів обласного центру і, відповідно, наявністю обставин, що загрожують життю, здоров'ю та безпеці, рішення складено та підписано 03.10.2025.
Суддя І.В. Давиденко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.