номер провадження справи 26/37/25
31.07.2025 Справа № 908/714/25(908/1190/25)
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Юлдашев Олексій Олексійович, розглянувши матеріали позовної заяви
за позовом Підприємства об'єднання громадян “КОМПАНІЯ АРОНІЯ», код ЄДРПОУ 43564517 (69071 Україна, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 52)
до відповідача: Головного управління ДПС у Львівській області, код ЄДРПОУ ВП 43968090 (79026, Україна, м. Львів, вул. Стрийська, 35)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
в межах справи № 908/714/25
про банкрутство - Підприємство об'єднання громадян “КОМПАНІЯ АРОНІЯ», код ЄДРПОУ 43564517 (69071 Україна, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 52)
кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю “ДЕПОРТ ІМПОРТ», код ЄДРПОУ 43851241 (08713 Україна, Київська область, Обухівський район, село Великі Дмитровичі, вул. Щаслива, буд. 30/17)
розпорядник майна - Мірошник Ігор Вікторович (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 820 від 17.04.2013; адреса: а/с 1176, м. Запоріжжя, 69005)
Представники сторін:
від позивача - Плецька Ю.В.
від відповідача - Мерза Д.С.
До Господарського суду Запорізької області 28.04.2025 року через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Підприємства об'єднання громадян “КОМПАНІЯ АРОНІЯ», код ЄДРПОУ 43564517 (69071 Україна, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 52) до відповідача: Головного управління ДПС у Львівській області, код ЄДРПОУ ВП 43968090 (79026, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у розмірі 84 591 409, 75 грн. для розгляду в межах справи № 908/714/24 про банкрутство позивача.
29.04.2025 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/1190/25 розподілено судді Юлдашеву О.О.
Ухвалою суду від 30.04.2025 прийнято позовну заяву Підприємства об'єднання громадян “КОМПАНІЯ АРОНІЯ» до Головного управління ДПС у Львівській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, для розгляду в межах справи № 908/714/25 про банкрутство позивача, відкрито провадження з розгляду позовної заяви; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 29.05.2025 о/об 14-00 год.
Ухвалою суду від 29.05.2025 у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області (вх. №10856/08-08/25 від 27.05.25) про закриття провадження у справі відмовлено; у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області (вх. №10174/08-08/25 від 16.05.25) про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено; відкладено судове засідання на 17.06.2025р. о 13-00; зобов'язано позивача надати суду письмові пояснення на клопотання Головного управління ДПС у Львівській області (вх. №10985/08-08/25 від 28.05.25) про залишення позову без розгляду в частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №12927/13-01-07-05 від 06.06.2023.
До суду 05.06.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення по справі та заперечення на клопотання відповідача про залишення без розгляду позову у частині вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення №12927/13-01-07- 05 від 06.06.2023, як такого, що подано з пропуском строку звернення до суду після завершення процедури адміністративного оскарження без подання відповідного клопотання про поновлення строку.
Ухвалою вд 17.06.2025 справу № 908/714/25(908/1190/25) ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження, у підготовчому засіданні 17.06.2025; підготовче засідання у справі призначено на "08" липня 2025 р. о 14:00.
У судовому засіданні 08.07.2025 оголошено перерву до 31.07.2025.
У судовому засіданні 31.07.2025 за згодою представників сторін, суд перейшов до розгляду справи по суті.
Відповідач заперечує проти позову про що, викладено у наданому суду відзиві.
У судовому засіданні 31.07.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Оцінивши надані докази, наведені обґрунтування сторін, проаналізувавши діюче законодавство, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства, Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 (пункти 100-102 постанови) зауважила, що судові рішення у процедурі банкрутства можна поділити на дві групи. Одна з них стосується не вирішення спорів, а розв'язання специфічних питань, притаманних саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню: про відкриття провадження у справі про банкрутство, про припинення дії мораторію щодо майна боржника, про закриття провадження у справі про банкрутство, про затвердження плану санації, про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, про призначення керуючого санацією, ліквідатора тощо. Друга група стосується виключно вирішення спорів. До неї належать судові рішення щодо розгляду спорів, стороною в яких є боржник. Такі спори розглядаються за позовом сторони, тобто в позовному провадженні. Хоча вони вирішуються тим судом, який відкрив провадження у справі про банкрутство, ці спори не стосуються непозовного провадження, яке врегульоване КУзПБ, а тому регламентуються правилами про позовне провадження, встановленими у ГПК України.
Таке розмежування є цілком виправданим з точки зору того, що справи відокремленого позовного провадження мають різний суб'єктний склад сторін спору, предмети і підстави позову, розглядаються та вирішуються господарським судом із застосуванням усього інструментарію позовного провадження, на відміну від спрощеного порядку розгляду заяв, скарг і клопотань в основній справі про банкрутство (правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду, викладена у постанові від 15.02.2021 у справі №910/11664/20).
Як свідчать матеріали справи Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі Наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 05.05.2023 № 1641-ПП проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки складено Акт №15372/6/13-01-07-05 від 18.05.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» (далі - Акт № 1), яким встановлено порушення: 1) п.44.1, п.44.6 статті 44, п.85.2 статті 85, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 статті 200 ПК України в результаті чого відмолено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за лютий 2023 року у сумі 19 432 942 грн.; 2) п.44.1, п.44.6 статті 44, п.85.2 статті 85 ПК України, не надання документів, що пов'язані з предметом перевірки.
На підставі Акта № 1 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
· Податкове повідомлення-рішення № 12931/13-01-07-05 від 06.06.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн.
· Податкове повідомлення-рішення № 12927/13-01-07-05 від 06.06.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 19 432 942 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі Наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 26.05.2023 № 1898-ПП щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки складено Акт перевірки №163156/13-01-07-05/43564517 від 16.06.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» (далі - Акт № 2), яким встановлено порушення: 1) п.44.1, п.44.6 статті 44, п.85.2 статті 85, п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 статті 200 ПК України в результаті чого відмолено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за березень 2023 року у сумі
29 972 798 грн.; 2) п.44.1, п.44.6 статті 44, п.85.2 статті 85 ПК України, не надання документів, що пов'язані з предметом перевірки.
На підставі Акта № 2 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
· Податкове повідомлення-рішення № 16604/13-01-07-02 від 18.07.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 2040 грн.;
· Податкове повідомлення-рішення № 16588/13-01-07-02 від 18.07.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 29 972 798 грн.
Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі Наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 27.06.2023 № 2358-ПП проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування.
За результатами перевірки складено Акт перевірки №17908/13-01-07-04/43564517 від 07.07.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» (далі - Акт № 3), яким встановлено порушення: 1) п.185.1 ст.185; п. 187.1 ст.187; п. 188.1 ст.188; п.200.1, п. 200.4 ст.200; п. 8 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в результаті чого підприємством завищено суму податку на додану вартість, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за квітень 2023 року у сумі 26 841 695 грн.; 2) п.200.1, п.200.4, п.200.7, п.200.8 статті 200 ПК України в результаті чого відмолено у бюджетному відшкодуванні на рахунок платника у банку за квітень 2023 року у сумі 1 629 471 грн.
На підставі Акта № 3 винесено наступні податкові повідомлення-рішення:
· Податкове повідомлення-рішення № 17619/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн.;
· Податкове повідомлення-рішення № 17618/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 1 629 471 грн.;
· Податкове повідомлення-рішення № 17616/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «В1», яким встановлено завищення бюджетного відшкодування у розмірі 26 841 695 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6 710 423, 75 грн.
Не погоджуючись із прийнятими податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судом установлено наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України визначено, що платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, та за власною ініціативою пояснення з питань, що не запитувалися контролюючим органом, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки, у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з положеннями підпунктів 21.1.1 та 21.1.4 пункту 21.1 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
Глава 8 розділу II Податкового кодексу України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. При цьому приписи Податкового кодексу України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
Положення статті 79 Податкового кодексу України визначають особливості проведення документальної невиїзної перевірки.
Так, згідно з абзацами першим та третім пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.
У застосуванні положень пункту 79.2 статті 79 ПК України Верховний Суд дотримується усталеної позиції (постанова від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19), що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Окрім цього, Суд звертає увагу, що абзацом другим пункту 79.2 статті 79 ПК України передбачено, що у разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.
Суд зазначає, що для правильного вирішення справи необхідно вирішити питання щодо дотримання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України у взаємозв'язку із пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України щодо виконання відповідачем обов'язку (обов'язкової вимоги чинного податкового законодавства) з вручення позивачу відповідної копії наказу та повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки до початку її проведення.
Відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Підпунктом 1.4.2 пункту 1.4 розділу І Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затвердженого наказом Державної фіскальної служби України від 31 липня 2014 року № 22 (далі - Методичні рекомендації), встановлено, що з метою дотримання вимог статті 77 та 79 розділу II Кодексу підрозділи органу державної фіскальної служби, які очолюють здійснення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки, забезпечують надсилання рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення під розписку платнику податків (посадовій особі або законному (уповноваженому) представнику) копії наказу про проведення документальної планової або позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення.
Указаним підпунктом Методичних рекомендацій також роз'яснено контролюючому органу, що з метою дотримання вимог Кодексу та прав платників податків доцільно забезпечити завчасне надіслання (вручення) повідомлень про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
За правилами абзаців першого-третього пункту 42.4 статті 42 ПК України платники податків, які подають звітність в електронній формі та/або пройшли електронну ідентифікацію онлайн в електронному кабінеті, можуть здійснювати листування з контролюючими органами засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Листування контролюючих органів з платниками податків, зазначеними в абзаці першому цього пункту, які подали заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, здійснюється засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги" шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет.
Документ, надісланий контролюючим органом в електронний кабінет, вважається врученим платнику податків, якщо він сформований з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та «Про електронні довірчі послуги" та є доступним в електронному кабінеті.
Датою вручення платнику податків документа є дата, зазначена у квитанції про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично та свідчить про дату та час доставки документа платнику податків (перше речення абзацу четвертого пункту 42.4 статті 42 ПК України).
Абзац п'ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов'язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.
Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв'язку, здійснюється через електронний кабінет.
Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов'язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року №637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.
З аналізу наведених норм податкового законодавства слідує, що передумовою використання контролюючим органом способу листування з платником податків шляхом надіслання йому документів засобами електронного зв'язку в електронній формі є подання платником податків відповідної заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет. За відсутності такої заяви контролюючий орган повинен надсилати відповідні документи платнику податків в порядку, встановленому пунктом 42.5 статті 42 ПК України. У разі ж виявлення платником податків бажання отримувати документи через електронний кабінет підтвердженням для податкового органу про доставку документа є відповідна квитанція. Податковий орган також повинен сповістити платника податків про надіслання документів в його електронний кабінет шляхом надсилання таких відомостей на його електронну адресу (адреси).
Аналогічний висновок викладений у постанові КАС ВС від 06.07.2023 у справі № 380/7418/22, від 23.01.2025 у справі №380/9517/23, від 10.04.2025 у справі № 140/2600/24.
Тобто, якщо платником податків не виявлено бажання (не подано заяви про електронний документообіг) отримувати документи через електронний кабінет - контролюючий орган не може направляти документи в електронний кабінет.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що 1) з Акта перевірки №15372/6/13-01-07-05 від 18.05.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» вбачається, що Наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 05.05.2023 № 1641-ПП щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування та повідомлення від 05.05.2023 року № 14405/6/13-01-07-05 було направлено в електронний кабінет платника податків.
З Акта перевірки № 1 також вбачається, що останній був направлений в електронний кабінет платника податків (аркуш 20 Акта перевірки).
2) З Акта перевірки №163156/13-01-07-05/43564517 від 16.06.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» вбачається, що Наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 26.05.2023 № 1898-ПП щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування та повідомлення від 26.05.2023 року № 16309/6/13-01-07-02 було направлено в електронний кабінет платника податків.
З Акта перевірки № 2 також вбачається, що останній був направлений в електронний кабінет платника податків (аркуш 20 Акта перевірки).
Суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи Відповідачем надано Заяву про приєднання до договору про визнання електронних документів від 10.09.2019 № 2615001 (далі - Договір), примірну форму якого визначено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, та розміщено на субсайті офіційного веб-порталу ДПС від 22.04.2020 року № 1.
Дослідивши дану заяву, Суд заначає наступне. Наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року №557 затверджено Порядок обміну електронними документами з контролюючими органами (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за №959/30827, далі - Порядок №557
Відповідно до пункту 2 розділу І Порядку №557 перша квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі (стандарті), затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу за результатами автоматизованої перевірки електронного документа та засвідчує факт і час отримання такого електронного документа в момент такого отримання; друга квитанція - електронне повідомлення, що формується у форматі, затвердженому в установленому законодавством порядку, програмним забезпеченням контролюючого органу (адресатом) за результатами ідентифікації, обробки електронного документа та засвідчує факт і час приймання (неприймання) чи реєстрації такого електронного документа.
За приписами пунктів 3 - 6 розділу II Порядку №557 автор створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов'язкових реквізитів та з використанням надійного засобу ЕЦП, керуючись цим Порядком, а також Договором (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами). Обов'язкові реквізити електронних документів визначаються законодавством. Контроль за введенням даних, їх повнотою та достовірністю при створенні електронного документа покладається на його автора. Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді. Послуги ЕЦП можуть бути отримані у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів (далі - АЦСК).
Після накладання ЕЦП автор здійснює шифрування електронного документа з дотриманням вимог до форматів криптографічних повідомлень, затверджених в установленому законодавством порядку, та надсилає його у форматі (стандарті) засобами телекомунікаційного зв'язку до адресата протягом операційного дня.
Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів.
Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання.
Із пунктів 9, 10 розділу II Порядку №557 слідує, що автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення.
Автоматизована перевірка електронного документа включає: перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК; перевірку обов'язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку; перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту); перевірку наявності обов'язкових реквізитів; перевірку наявності Заяви про приєднання до Договору; перевірку дії Договору.
Згідно з пунктом 11 розділу II Порядку №557 перша квитанція надсилається автору електронного документа протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі - протягом перших двох годин наступного операційного дня.
У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у пункті 10 цього розділу, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та цим Порядком, формується друга квитанція. Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції) (пункт 12 розділу II порядку №557).
Порядок укладення договору про визнання електронних документів визначено розділом IIІ Порядку №557, за приписами пункту 1 якого юридичні особи, самозайняті особи, податкові агенти, контролюючі органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування набувають статусу СЕД з дати укладення Договору, примірну форму якого визначено у додатку 1 до цього Порядку, шляхом приєднання до нього на підставі Заяви про приєднання до Договору у порядку, визначеному цим розділом. Фізичні особи, які не є самозайнятими особами, автоматично вважаються СЕД та мають право подавати електронні документи до контролюючих органів виключно з використанням ЕЦП.
За змістом пунктів 2 - 4 розділу IIІ Порядку №557 автор створює Заяву про приєднання до Договору в електронному вигляді. Усі реквізити Заяви про приєднання до Договору обов'язкові для заповнення. У випадку їх відсутності Заява про приєднання до Договору до розгляду не приймається, формується перша квитанція із зазначенням причини неприйняття та надсилається автору. Підписувач (в особі якого автор приєднується до Договору) завершує створення Заяви про приєднання до Договору накладенням ЕЦП. Підписувачем Заяви про приєднання до Договору має бути особа, яка згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) є керівником. За наявності електронної печатки на Заяву про приєднання до Договору спочатку накладається ЕЦП, після нього - електронна печатка.
Після надходження Заяви про приєднання до Договору здійснюється її автоматизована перевірка у порядку, визначеному пунктами 9-11 розділу ІІ цього Порядку.
Відповідно до пунктів 6 - 8 розділу IIІ Порядку №557 Заява про приєднання до Договору приймається до розгляду контролюючим органом (визначеним відповідно до пункту 5 цього розділу) у разі, якщо перша квитанція не містить переліку помилок.
Контролюючий орган, яким отримано Заяву про приєднання до Договору, розглядає її протягом одного робочого дня.
Якщо до моменту спливу робочого дня, наступного за днем отримання контролюючим органом Заяви про приєднання до Договору (дата, зафіксована у першій квитанції), контролюючий орган не повідомив автора про приєднання до Договору або відмову в приєднанні до Договору, приєднання автора до Договору здійснюється автоматично у момент спливу такого строку (дата, зафіксована у другій квитанції).
Підтвердженням про приєднання автора до Договору є отримання автором другої квитанції про прийняття Заяви про приєднання до Договору, на яку накладається технологічний сертифікат контролюючого органу.
Суд зауважує, що ГУ ДПС не надано ні першої, ні другої квитанції. Тобто, у матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що Відповідач мав право здійснювати документообіг з Позивачем в електронній формі. Наявність самої лише заяви про приєднання - не є належним доказом приєднання та здійснення електронного документообігу.
Суд враховує практику Верховного Суду, яка викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.05.2024 року № 280/923/23, де зазначено, що за приписами статті 11 Закону України «Про електронні документи і електронний документообіг» електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.
Абзац п'ятий пункту 42.4 статті 42 ПК України встановлює, що у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
При цьому строк доставки документа в електронний кабінет, визначений абзацом п'ятим цього пункту, не зараховується до строку надіслання документів, визначеного цим Кодексом.
Платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет (абзац абзац шостий, сьомий пункту 42.4 статті 42 ПК України).
При цьому абзац перший пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
Відповідно до абзаців четвертого, п'ятого пункту 42-1.5 статті 42-1 ПК України платник податків, що пройшов ідентифікацію в електронному кабінеті, самостійно визначає спосіб взаємодії з контролюючим органом, а саме в загальному порядку чи в електронній формі, про що робить відповідну позначку в електронному кабінеті з одночасним обов'язковим зазначенням своєї електронної адреси (адрес). У разі зміни електронної адреси платник податків зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня внести відповідні зміни до своїх облікових даних в електронному кабінеті.
Починаючи з дня, наступного за днем обрання платником податків електронної форми взаємодії з контролюючим органом через електронний кабінет, крім вихідних та святкових днів, взаємодія між ними, яка може бути реалізована в електронній формі засобами електронного зв'язку, здійснюється через електронний кабінет.
Відповідно до підпункту 14.1.56-2 пункту 14.1 статті 14 розділу І Податкового кодексу України з метою реалізації платниками податків та державними, у тому числі контролюючими, органами своїх прав та обов'язків, визначених Кодексом, іншими законодавчими та нормативно-правовими актами був розроблений Порядок функціонування електронного кабінету, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14 липня 2017 року № 637 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2017 року за № 942/30810.
Таким чином, податковим законодавством передбачено можливість листування контролюючих органів з платниками податків в електронній формі, шляхом надіслання документа в електронний кабінет з одночасним надісланням платнику податків на його електронну адресу (адреси) інформації про вид документа, дату та час його надіслання в електронний кабінет. Лише квитанція про доставку у текстовому форматі, що відправляється з електронного кабінету автоматично, в якій зазначено дату вручення та час доставки документа платнику податків, є належним доказом відправлення на електронний кабінет платника документів з електронного кабінету контролюючого органу. При цьому, у разі неотримання контролюючим органом квитанції про доставку документа в електронний кабінет протягом двох робочих днів з дня його надіслання такий документ у паперовій формі на третій робочий день з дня відправлення з електронного кабінету надсилається за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручається платнику податків (його представнику).
Суд зазначає, що жодної квитанції про доставку Наказу про проведення перевірки, повідомлення про перевірку, Акту перевірки - матеріали справи не містять, Відповідачем не надано.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Суд звертає увагу, що Відповідачем, як і в справі № 280/923/23 надано фото екрану на підтвердження направлення Наказів про проведення перевірки, повідомлень про проведення перевірки, Актів перевірки.
Дослідивши дані фото екрану, суд зазначає наступне. На даних фото лише зазначено ПОГ «КОМПАІНЯ АРОНІЯ», електронний кабінет, і «дата» направлення, проте з наданих фото неможливо встановити дату «відправлення», «отримання», оскільки дані стовпці є пустими. Судом також враховується, що стовпець «квитанція» є пустим.
Отже, наданий контролюючим органом фото екрану не дають підстав вважати, що відповідні документи були отримані платником податків.
Водночас, з урахуванням наведених норм податкового законодавства, суд звертає увагу на те, що належним та допустимим доказом надіслання платнику податків документу в електронний кабінет є квитанція про доставку. Однак, такого документу відповідачем не надано. Докази відправлення спірного наказу та повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особистим врученням платнику податків (його представнику) судом також не встановлено та у матеріалах справи відсутні.
Таким чином, Відповідачем не надано належних та допустимих доказів направлення/вручення Наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 05.05.2023 № 1641-ПП; Акту №13372/6/13-01-07-05 від 18.05.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування»; письмового повідомлення від 05.05.2023р. №14405/6/13-01-07-05; Наказу Головного управління ДПС у Львівській області від 26.05.2023 № 1898-ПП; письмового повідомлення №16309/6/13-01-07-02 від 26.05.2023; Акту перевірки №163156/13-01-07-05/43564517 від 16.06.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування».
За результатами перевірки складено Акт перевірки №17908/13-01-07-04/43564517 від 07.07.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування»
Суд зазначає, що з Акта перевірки №17908/13-01-07-04/43564517 від 07.07.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» вбачається, що Наказ Головного управління ДПС у Львівській області від 27.06.2023 № 2358-ПП з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за квітень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування відповідно до копії фіскального чека трек номер відправлення 7903600386854, вбачається що наказ з повідомленням були здані на відділення АТ «Укрпошта» 27.06.2023 року о 17 годин 47 хвилин 34 секунди. Суд враховує, що перевірка проводилася з 29.06.2023 року по 03.07.2023 року. Фактично, Наказ на проведення документальної невиїзної перевірки було направлено за день до проведення перевірки.
Відповідно до пункту 4.1 Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 грудня 2007 року № 1149 (далі - Нормативи №1149), нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) складають: місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+1; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+2; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. Відповідно до пункту 4.2 Нормативів при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Враховуючи, що станом на початок перевірки підприємство було зареєстровано у м. Києві, а Наказ, повідомлення та запит направлялися з м. Львів, Відповідач був обізнаний про фізичну неможливість доставки відправлення Позивачу, оскільки доставка між обласними центрами за звичайних умов функціонування оператора поштового зв'язку мало б бути доставлено після початку перевірки.
З рекомендованого повідомлення № 7903600386854 (напис здійснено власноручно, проте відповідно до правил, має бути наклеєний штрих-код), вбачається, що воно вручено 03.07.2023 року. Встановити, які документи були направлені даним конвертом - не є можливим. Аналогічно не можливо встановити - кому дане повідомлення та на підставі чого було вручено.
Таким чином, станом на початок перевірки 29.06.2023 та її закінчення 03.07.2023 року у Відповідача були відсутні докази належного повідомлення платника податків про її початок.
У постанові КАС ВС від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19, від 23 жовтня 2024 року у справі №380/11112/23, від 15 лютого 2024 року справа № №640/9016/20 зазначено, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об'єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.
Тобто, за усталеною позицією Верховного Суду не виконання контролюючим органом вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України є істотним порушенням процедури перевірки, тобто, є самостійною та достатньою підставою для скасування податкових повідомлень-рішень та інших рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, відповідно до якої перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб'єктом владних повноважень, який зобов'язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки; акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність такого рішення. З урахуванням цього суд касаційної інстанції зазначив про відсутність необхідності перевірки порушення позивачем вимог ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов'язання.
Таким чином, ГУ ДПС не дотримано вимоги податкового законодавства, шодо порядку проведення перевірки, що є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Як вже було встановлено раніше Акт №13372/6/13-01-07-05 від 18.05.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування»; письмового повідомлення від 05.05.2023р. №14405/6/13-01-07-05; Акт перевірки №163156/13-01-07-05/43564517 від 16.06.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування» були направлені через електронний кабінет платника податків, проте належних, допустимих та достатніх доказів направлення та вручення вищенаведених документів Відповідачем не було надано.
Суд погоджується з твердженням Позивача, що фактично, Відповідач позбавив Позивача на право подання заперечень, оскільки Позивач не був обізнаний про отримання Акта №13372/6/13-01-07-05 від 18.05.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування»; та Акта перевірки №163156/13-01-07-05/43564517 від 16.06.2023 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПОГ «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) з питань дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2023 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до бюджетного відшкодування».
Пунктом 75.1 статті 75 ПК передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Статтею 86 Податкового кодексу України визначено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з підпунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на проведення перевірки) визначено, що у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У силу вимог підпункту 86.7.1 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України Акт перевірки, заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи і пояснення, у разі їх подання платником податку у визначеному цим пунктом порядку (далі - матеріали перевірки), розглядаються комісією такого контролюючого органу з питань розгляду заперечень та пояснень до актів перевірок (далі - комісія з питань розгляду заперечень), яка є постійно діючим колегіальним органом контролюючого органу. Склад комісії та порядок її роботи затверджуються наказом керівника контролюючого органу.
Розгляд матеріалів перевірки здійснюється комісією з питань розгляду заперечень контролюючого органу протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень відповідно до цього пункту (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у запереченнях, додаткових документах та поясненнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
У відповідності до підпункту 86.7.2 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень, контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про місце і час проведення розгляду матеріалів перевірки. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду.
За правилами підпункту 86.7.3 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України платник податків має право брати участь у процесі розгляду матеріалів перевірки особисто або через свого представника. Безпосередньо під час розгляду матеріалів перевірки платник податку має право надавати письмові та/або усні пояснення з приводу предмета розгляду.
Відсутність платника податку або його представника, повідомленого в передбаченому цією статтею порядку про час і місце розгляду матеріалів перевірки, не є перешкодою для розгляду матеріалів перевірки.
Згідно підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України при розгляді матеріалів перевірки контролюючим органом досліджуються всі наявні фактичні дані, що стосуються предмета розгляду, у тому числі документи, надані платником податків або витребувані у нього, письмові та усні пояснення платника податку, інші фактичні дані, що наявні або доступні контролюючому органу.
За результатами розгляду матеріалів перевірки комісія з розгляду заперечень приймає висновок, що є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
У разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, проведеної на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу у зв'язку з розглядом наданих у порядку, визначеному цим пунктом, заперечень до акта (довідки) перевірки, або розглядом скарги на прийняте контролюючим органом податкове повідомлення-рішення, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу, який проводив таку перевірку, протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки). Розгляд таких заперечень окремо не здійснюється. Такі заперечення долучаються до матеріалів перевірки або матеріалів щодо розгляду скарги, а наведені в них факти та дані враховуються контролюючим органом при формуванні у передбаченому цим підпунктом порядку висновку за результатами розгляду матеріалів перевірки або під час розгляду скарги на прийняте податкове повідомлення-рішення у порядку, встановленому статтею 56 цього Кодексу.
Відповідно до приписів підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
З аналізу вищевикладених норм вбачається чіткий порядок проведення перевірки, за наслідками якої складається акт, заперечення до якого, розглянуті комісією є невід'ємною частиною матеріалів перевірки, а відповідно висновок, прийнятий комісією за результатами розгляду заперечень є також невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Таким чином, позбавлення Позивача на право подання заперечень на Акт перевірки є самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.
Аналогічний висновок викладений у посанові КАС ВС від 29.09.2020 року справа № 520/2305/19, від 15.01.2019 справа № №826/3576/15.
Суд вважає за необхідне також дослідити зміст господарських операцій, які стали підставою для формування податкового кредиту.
Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
За правилами підпункту «в» пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку із ввезення товарів на митну територію України.
Згідно із пунктом 187.8 пункту 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до підпункту «ґ» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За правилами абзаців першого, другого пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
В свою чергу, пункт 201.12 статті 200 ПК України передбачає, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
У постанові від 03.10.2023 у справі №640/16289/22 Верховний Суд дійшов висновку, що з моменту подання платником податків митної декларації для митного оформлення ввезених на митну територію України товарів у останнього виникають відповідні податкові зобов'язання зі сплати податку на додану вартість. Після сплати цього податку до бюджету платник податків набуває право на віднесення таких сум до податкового кредиту відповідного періоду. Таке розуміння норм Податкового кодексу України відповідає характеру і змісту правового регулювання податку на додану вартість та суті його адміністрування, оскільки право на податковий кредит перебуває у прямій залежності саме від факту сплати відповідної суми податку на додану вартість до бюджету. При цьому митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, є належним документом, що посвідчує право на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту за відповідний період, оскільки вона підтверджує фактичну сплату суми податку до відповідного бюджету.
У постанові від 23.05.2024 у справі №380/5557/22 Верховний Суд погодився із таким висновком, не вбачав підстав відступу від нього та зазначив, що пункт 198.6 статті 198, пункт 201.12 статті 201 ПК України у своєму взаємозв'язку імперативно вказують на те, що задекларовані платником податків показники податкового кредиту, сформованого за наслідками ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України, мають бути підтверджені саме шляхом надання до перевірки відповідних митних декларацій, на підставі яких були здійснені такі операції.
Підприємства об'єднання громадян «КОМПАНІЯ АРОНІЯ» (код ЄДРПОУ 43564517) зареєстровано як юридична особа, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основним чинником виникнення від'ємного значення з ПДВ є: застосування нульової ставки оподаткування по ПДВ згідно з п.197.6 ст.197 та пункту 8 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України на підставі розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 05.04.2021 №189 про надання дозволів на право користування пільгами з оподаткування підприємствам та організаціям громадських організацій осіб з інвалідністю та здійснення експортних операцій (одяг, що був у користуванні, для подальшого використання з текстильних матеріалів).
Для здійснення господарської діяльності Позивачем залучалися працівники, що підтверджується штатним розписом за квітень 2021, травень 2021, червень 2021 року, липень 2021 року, серпень 2021, жовтень 2021, лютий 2022 року.
Звітами відрахування до фонду, розрахунковими відомостями за січень 2021, лютий 2021, березень 2021, квітень 2021, травень 2021, червень 2021, липень 2021, серпень 2021, вересень 2021, жовтень 2021, листопад 2021, грудень 2021, січень 2022, лютий 2022, червень 2022, липень 2022
Інвалідність працівників підтверджується довідками МСЕК, які долучаються до матеріалів справи.
Наявність основних засобів підтверджується: Договором суборенди приміщення №01-04/21 від 01.04.2021 року (комплекс виробничих нежитлових приміщень площа 704,4 м.2), актом прийому-передачі від 01.04.2021, актом прийому-передачі обладнення від 01.04.2021 (отримано обладнення для здійснення господарської діяльності); договір оренди № 4 від 22.07.2021 (оренда нежитлових виробничих приміщень та обладнення), Актом прийому-передавання в оренду приміщення від 22.07.2021, Додаткова угода від 31.12.2021; Договором оренди нежитлових приміщень №08/08/169 від 15.11.2020.
Таким чином, суд зазначає, що у Позивача наявні основні засоби та трудові ресурси для здійснення господарських операцій.
Придбання товару підтверджується: договорами поставки, видатковими накладними, а саме:
Договір поставки між Позивачем та ТОВ «АЙСБЕРГ ФІШ» № 982 від 15.04.2021 відповідно до якого ТОВ «АЙСБЕРГ ФІШ» зобов'язується передати у власність позивача рибоморепродукцію, а Позивач зобов'язується її прийняти та оплатити.
Договір поставки між Позивачем та ТОВ «АЙСБЕРГ ФІШ» № 378 від 22.07.2021 відповідно до якого ТОВ «АЙСБЕРГ ФІШ» зобов'язується передати у власність позивача рибоморепродукцію, а Позивач зобов'язується її прийняти та оплатити.
Видатковими накладними №№ РН-0001803 від 16.04.2021, РН-0001823 від 19.04.2021, РН-0001851 від 20.04.2021, РН-0001852 від 20.04.2021, РН-0001881 від 21.04.2021, РН-0001904 від 22.04.2021, РН-0001907 від 22.04.2021, РН-0001940 від 23.04.2021, РН-0001976 від 26.04.2021, РН-0001974 від 26.04.2021, РН-0001994 від 27.04.2021, РН-0002017 від 28.04.2021, РН-0002018 від 28.04.2021, РН-0002035 від 29.04.2021, РН-0002043 від 30.04.2021, РН-0002515 від 31.05.2021, РН-0002475 від 28.05.2021, РН-0002474 від 28.05.2021, РН-0002453 від 27.05.2021, РН-0002434 від 26.05.2021, РН-0002402 від 26.05.2021, РН-0002375 від 24.05.2021, РН-0002344 від 21.05.2021, РН-0002321 від 20.05.2021, РН-0002294 від 19.05.2021, РН-0002271 від 18.05.2021, РН-0002244 від 17.05.2021, РН-00022213 від 14.05.2021, РН-0002193 від 13.05.2021, РН-0002173 від 12.05.2021, РН-0002148 від 11.05.2021, РН-0002104 від 07.05.2021, РН-0002081 від 06.05.2021, РН-0002063 від 05.05.2021, РН-0002883 від 28.06.2021, РН-0002860 від 23.06.2021, РН-0002844 від 22.06.2021, РН-0002810 від 18.06.2021, РН-0002786 від 17.06.2021, РН-0002764 від 16.06.2021, РН-0002722 від 24.06.2021, РН-0002672 від 10.06.2021, РН-0002651 від 09.06.2021, РН-0002569 від 03.06.2021, РН-0005800 від 21.12.2021, РН-0005802 від 21.12.2021, РН-0005896 від 29.12.2021, РН-0005845 від 23.12.2021, РН-0000248 від 31.01.2022, РН-0000234 від 28.01.2022, РН-0000222 від 27.01.2022, РН-0000195 від 25.01.2022, РН-0000188 від 24.01.2022, РН-0000187 від 24.01.2022, РН-0000177 від 21.01.2022, РН-0000178 від 21.01.2022, РН-0000162 від 20.01.2022, РН-0000151 від 19.01.2022, РН-0000152 від 19.01.2022, РН-0000140 від 18.01.2022, РН-0000141 від 18.01.2022, РН-0000124 від 17.01.2022, РН-0000122 від 17.01.2022, РН-0000104 від 14.01.2022, РН-0000095 від 13.01.2022, РН-0000083 від 12.01.2022, РН-0000072 від 11.01.2022, РН-0000044 від 10.01.2022, РН-0000033 від 06.01.2022, РН-0000021 від 05.01.2022, РН-0000020 від 05.01.2022, РН-0000008 від 04.01.2022, РН-0000009 від 04.01.2022, РН-0000383 від 18.02.2022, РН-0000365 від 17.02.2022, РН-0000354 від 16.02.2022, РН-0000339 від 15.02.2022, РН-0000330 від 14.02.2022, РН-0000319 від 11.02.2022, РН-0000310 від 10.02.2022, РН-0000299 від 09.02.2022, РН-0000298 від 09.02.2022, РН-0000289 від 07.02.2022, РН-0000285 від 04.02.2022, РН-0000273 від 03.02.2022, РН-0000272 від 03.02.2022, РН-0000262 від 02.02.2022, РН-0000261 від 02.02.2022, РН-0000250 від 01.02.2022, РН-0000249 від 01.02.2022, РН-0004821 від 21.10.2021, РН-0004842 від 22.10.2021, РН-0004863 від 25.10.2021, РН-0004892 від 26.10.2021, РН-0004926 від 28.10.2021, РН-0004905 від 27.10.2021,
Укладено Договір поставки №0401-2-2021 від 04.01.2021 року між Позивачем та ТОВ «СІГМА ОПТІМА» відповідно до якого ТОВ «СІГМА ОПТІМА» постачає продукцію.
Операції підтверджуються видатковими накладними: № 2 від 05.01.2021, № 1 від 05.01.2021, № 3 від 06.01.2021, № 4 від 06.01.2021, № 5 від 06.01.2021,
Укладено Договір постачання товару № 75/2021 від 10.03.2021 між Позивачем та ТОВ «КРАМАР ЛТД»» відповідно до якого ТОВ «КРАМАР ЛТД» постачає продукцію.
Операції підтверджуються видатковими накладними РН-002255 від 17.03.2021, РН-002255 від 24.03.2021, РН-001714 від 22.03.2021, РН-001599 від 19.03.2021, РН-001559 від 18.03.2021, РН-001943 від 01.04.2021, РН-00211 від 08.04.2021, РН-002253 від 08.04.2021, РН-002195 від 12.04.2021, РН-00222 від 13.04.2021, РН-003133 від 15.04.2021, РН-002408 від 20.04.2021, РН-002598 від 23.04.2021, РН-002691 від 27.04.2021,
Операції з ТОВ «НІКО ОЙЛ ГРУПП» підтверджуються видатковою накладною № 5 від 05.01.2021, рахунком на оплату № 1 від 05.01.2021,
Укладено Договір постачання товару № 0101-1-2021 від 04.01.2021 між Позивачем та ТОВ «ЕЛІТМ'ЯСТОРГ» відповідно до якого ТОВ «ЕЛІТМ'ЯСТОРГ» постачає продукцію.
Операції з ТОВ «ЕЛІТМ'ЯСТОРГ» підтверджуються видатковою накладною № 2, 3 ід 05.01.2021, №4, 5 від 06.01.2021.
Укладено Договір постачання товару № 26 від 05.04.2021 між Позивачем та ТОВ «ЮГЛА-Н» відповідно до якого ТОВ «ЮГЛА-Н» постачає продукцію.
Операції підтверджуються видатковими накладними № 76 від 29.04.2021, № 89 від 24.05.2021, № 92 від 31.05.2021, № 93 від 31.05.2021, № 90 від 27.05.2021, № 81, 80 від 05.05.2021, № 82 від 11.05.2021, № 79 від 05.05.2021, № 107, № 106 від 25.06.2021, № 103 від 23.06.2021, № 95 від 02.06.2021, № 118, №116 від 15.07.2021, №114 від 14.07.2021, №109 від 02.07.2021, №108 від 01.07.2021,
Укладено Договір постачання товару № 14 від 12.04.2021 між Позивачем та ТОВ «РИБПОРТ» відповідно до якого ТОВ «РИБПОРТ» постачає продукцію (морепродукти).
Операції підтверджуються видатковими накладними № 2 від 12.04.2021, № 13 від 22.06.2021, № 14 від 22.06.2021, № 18 від 23.06.2021,
Укладено Договір постачання товару № 5 від 01.04.2021 між Позивачем та ТОВ “ЕСТЕЛ ГРУП» відповідно до якого ТОВ “ЕСТЕЛ ГРУП» постачає продукцію
Операції підтверджуються видатковими накладними №№ РН-0000197 від 01.04.2021, №РH-0000234, PH-0000233, № РH-0000232, № РН-0000231 від 15.04.2021, № PH-0000230, № PH-0000229, № РH-0000228 від 14.04.2021, № РH-0000226, № РН-0000225 від 13.04.2021, № РH-0000226, № PH-0000222 від 12.04.2021, № РH-0000220, № РН-0000219 від 09.04.2021, № PH-0000218, № PH-0000216 від 08.04.2021, № PH-0000218, № PH-0000213 від 07.04.2021, № PH-0000212, № PH-0000212, № PH-0000210 від 06.04.2021, № PH-0000206, № РH-0000209, № PH-0000208, № РH-0000207 від 05.04.2021, № PH-0000205 від 05.04.2021, № PH-0000200, № PH-0000203 № PH-0000202, № PH-0000201, від 02.04.2021, № PH-0000196 від 01.04.2021, № РН-0000195, № РН-0000195 від 29.04.2021, № РН-0000195, № PH-0000256 від 28.04.2021, № РH-0000252 від 27.04.2021, № PH-0000251 від 27.04.2021, № PH-0000246 від 23.04.2021, № РH-0000245 від 22.04.2021, № PH-0000243 від 21.04.2021, № РH-0000242 від 20.04.2021, № PH-0000239 від 19.04.2021, № PH-0000238 від 19.04.2021, № PH-0000235 від 16.04.2021, № PH-0000313 від 25.05.2021, № PH-0000304 від 21.05.2021, № PH-0000295 від 18.05.2021, № PH-0000290 від 17.05.2021.
Операції з ТОВ «ГОЛДЕН фіш ЛТД» підтверджуються видатковими накладними № 1 від 01.04.2021, № 57, 58 від 06.04.2021, № 35 від 28.04.2021, №37 від 30.04.2021, № 20 від 23.04.2021, № 33 від 26.04.2021, № 67 від 20.05.2021, № 68 від 25.05.2021, № 69 від 28.05.2021 та рахунками на оплату.
Укладено Договір постачання товару № 9 від 01.04.2021 між Позивачем та ТОВ “ВЕЛСІТ ТРЕЙД» відповідно до якого ТОВ “ВЕЛСІТ ТРЕЙД» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “ВЕЛСІТ ТРЕЙД» підтверджуються видатковими накладними № РН-0000252 від 13.04.2021, № РH-0000267, № PH-0000268, № PH-0000266 від 16.04.2021, РH-0000267, № PH-0000281 від 21.04.2021, № РH-0000278, № PH-0000277, № PH-0000276 від 20.04.2021, № PH-0000273, № PH-0000272, № РH-0000271 від 19.04.2021, № PH-0000266, № PH-0000262, № РH-0000261 від 15.04.2021, № PH-0000257, № PH-0000256 від 14.04.2021, № РН-0000253, № РH-0000251 від 13.04.2021, № РН-0000247, № РН-0000246, № РН-0000245 від 12.04.2021, № РH-0000241, № РН-0000240 від 09.04.2021, № РН-0000240, № РH-0000235 від 08.04.2021, № РH-0000231, № РН-0000230, № РH-0000229 від 07.04.2021, № РH-0000229, № РН-0000224, № РH-0000223 від 06.04.2021, № РН-0000219, № РH-0000218, № РH-0000217, № РH-0000217 від 05.04.2021, № PH-0000216, № РН-0000211, № РН-0000210 від 02.04.2021, № РH-0000206, № РH-0000205, № РН-0000204 від 01.04.2021,. № РН-0000284, № РН-0000285 від 17.05.2021,. № РН-0000288, № РН-0000290, № РН-0000289 від 18.05.2021, № РН-0000294 від 19.05.2021, № РН-0000297, № РН-0000298 від 20.05.2021, № РН-0000301, № РН-0000302, № РН-0000303 від 21.05.2021, № РН-0000307, № РН-0000308 від 24.05.2021, № РН-0000312, № РН-0000313, № РН-0000314, № РН-0000315 від 25.05.2021, № РН-0000318 від 26.05.2021, № РН-0000319, № РН-0000320, № РН-0000321, № РН-0000322 від 26.05.2021, № РН-0000325, № РН-0000326 від 27.05.2021, № РН-0000330, № РН-0000331 від 28.05.2021, № РН-0000335 від 31.05.2021, № РН-0000336 від 31.05.2021, № РН-0000337 від 31.05.2021, № РН-0000339 від 16.06.2021, № РН-0000340, № РН-0000341 від 16.06.2021, № РН-0000343, № РН-0000344 від 17.06.2021, № РН-0000346, № РН-0000347, № РН-0000348 від 18.06.2021, № РН-0000352, № РН-0000353, № РН-0000354 від 22.06.2021, № РН-0000356, № РН-0000357, № РН-0000358 від 23.06.2021, № РН-0000360, № РН-0000361, № РН-0000362 від 24.06.2021, № РН-0000364 від 25.06.2021, № РН-0000365 від 29.06.2021, № РН-0000366 від 30.06.2021.
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Укладено Договір постачання товару № 0504/1 від 05.04.2021 між Позивачем та ТОВ “БРИЗТОЛЬ» відповідно до якого ТОВ “БРИЗТОЛЬ» постачає продукцію
Операції з ТОВ “БРИЗТОЛЬ» підтверджуються видатковими накладними № 267, № 268, від 05.05.2021, № 324 від 24.05.2021, № 325 від 25.05.2021, № 335, № 336 від 27.05.2021, № 364 від 28.05.2021, № 221 від 08.04.2021, № 252 від 27.04.2021, № 258 від 28.04.2021 також надані рахунки на оплату.
Укладено Договір постачання товару № 11 від 01.04.2021 між Позивачем та ТОВ “АТІК ВЕСТ» відповідно до якого ТОВ “АТІК ВЕСТ» постачає продукцію
Операції з ТОВ “АТІК ВЕСТ» підтверджуються видатковими накладними № PH-0000253, № РH-0000252 від 15.04.2021, № PH-0000253 від 21.04.2021, № PH-0000279 від 22.04.2021, № PH-0000278, № PH-0000278 від 21.04.2021, № PH-0000278, № PH-0000270 від 20.04.2021, № РH-0000269, № PH-0000265 від 19.04.2021, № PH-0000264, № PH-0000260, № РH-0000259, № РH-0000257, № PH-0000256 від 16.04.2021, РН-0000244, № РН-0000243 від 13.04.2021, № PH-0000240, № РH-0000239, № РH-0000238 від 12.04.2021, № РН-0000235, № РH-0000234 від 09.04.2021, № РH-0000230, РH-0000229 від 08.04.2021, № РН-0000225, № РН-0000224, № РН-0000223 від 07.04.2021, № PH-0000220, № РН-0000218 від 06.04.2021, № РН-0000215, № РН-0000214 від 05.04.2021, № РН-0000215, № РН-0000211, № РН-0000209 від 02.04.2021, № РH-0000210, № РH-0000203 від 01.04.2021, № РH-0000248, № РH-0000247 від 14.04.2021, № РH-0000309, № РH-0000308 від 24.05.2021, № РH-0000303 від 20.05.2021, № РH-0000299, № РH-0000298 від 19.05.2021, № РH-0000293, № РH-0000292 від 18.05.2021,
Транспортування товару підтверджується товарно-транспортними накладними.
Укладено Договір постачання товару № 141 від 06.04.2021 між Позивачем та ТОВ “АЛЬТА МАР» відповідно до якого ТОВ «АЛЬТА МАР» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “АЛЬТА МАР» підтверджуються видатковими накладними № 101 від 13.04.2021, № 105 від 29.04.2021, № 141 від 21.05.2021
Укладено Договір постачання товару № 33/23 від 23.03.2021 між Позивачем та ТОВ “АГРОС МОРЕ» відповідно до якого ТОВ “АГРОС МОРЕ» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “АГРОС МОРЕ» підтверджуються видатковими накладними № 1330 від 01.04.2021, № 1285 від 30.03.2021, №1225 від 25.03.2021, також надано рахунки на оплату.
Укладено Договір постачання товару № 12 від 01.04.2021 між Позивачем та ТОВ “ЮРМАЛА-ФІШ» відповідно до якого ТОВ “ЮРМАЛА-ФІШ» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “ЮРМАЛА-ФІШ» підтверджуються видатковими накладними № РН-0000056 від 31.05.2021, № РН-0000055 від 28.05.2021, № РН-0000054 від 21.05.2021, № РН-0000051 від 13.05.2021, № РН-0000047 від 11.05.2021, № РН-0000046 від 06.05.2021, № РН-0000058 від 04.06.2021, № РН-0000064 від 01.07.2021,
Укладено Договір постачання товару № 7 від 14.05.2021 між Позивачем та ТОВ “ІНТЕР ВЕЛС ГРУП» відповідно до якого ТОВ “ІНТЕР ВЕЛС ГРУП» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “ІНТЕР ВЕЛС ГРУП» підтверджуються видатковими накладними № РН-000029, № РН-0000290 від 27.05.2021, № РН-0000283 від 26.05.2021, № РН-0000274, № РН-0000276, № РН-0000277, № РН-0000278 від 25.05.2021, № РН-0000268, № РН-0000267, № РН-0000270, № РН-0000269 від 24.05.2021, № РН-0000261, № РН-0000260, № РН-0000262, № РН-0000263 від 21.05.2021, № РН-0000254, № РН-0000253, № РН-0000255, № РН-0000256 від 20.05.2021, № РН-0000249, № РН-0000248, № РН-0000247 від 19.05.2021, № РН-0000241, № РН-0000240, № РН-0000239, № РН-0000243, № РН-0000242 від 18.05.2021, № РН-0000233 від 17.05.2021, № РН-0000232, РН-0000231, РН-00002334, РН-0000235 від 17.05.2021, № РН-0000284, № РН-0000285 від 26.05.2021, № РН-0000315, № РН-0000314 від 22.06.2021, № РН-0000311 від 21.06.2021, № РН-0000308 від 18.06.2021, № РН-0000300 від 16.06.2021, № РН-0000303, № РН-0000304, № РН-0000305 від 17.06.2021, № РН-0000332, № РН-0000331, № РН-0000330 від 30.06.2021, № РН-0000329, № РН-0000328, № РН-0000327 від 29.06.2021, № РН-0000326, № РН-0000325, № РН-0000324 від 25.06.2021, № РН-0000321 від 24.06.2021, № РН-0000320, № РН-0000319, № РН-0000318 від 23.06.2021.
Укладено Договір постачання товару № 07/21 від 04.06.2021 між Позивачем та ТОВ “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОКЕАН»» відповідно до якого ТОВ “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОКЕАН»» постачає продукцію.
Операції з ТОВ “ТОРГІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ОКЕАН»» підтверджуються видатковими накладними №3467 від 07.06.2021, та надано рахунки на оплату.
Укладено Договір постачання товару № ДН 081121/А від 01.11.2021 між Позивачем та ТОВ «РІККОНЕ» відповідно до якого ТОВ «РІККОНЕ» постачає продукцію.
Використання придбаного товару в господарській діяльності підтверджується: Технологічною карткою № 1 риба копчена, Технологічною карткою № 2 (консерва), Довідками про технологічні витрати сировини гарячого копчення, Довідками про відходи в процесі діяльності.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ «Торговий дім «МЕГАПАК» укладено договір про виготовлення та поставку продукції № 11112021/1 від 11.11.2021 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити продукцію
Продукція - матеріал для пакування
Здійснення операцій підтверджується видатковими накладними № 56 від 08.02.2022, №76 від 18.02.2022, № 71 від 11.02.2022, №84 від 22.02.2022, № 86 від 23.02.2022, № 21 від 17.01.2022, № 6 від 05.01.2022. Транспортування підтверджується товарно-транспортними накладними.
Транспортування товару підтверджується Договором про надання послуг з перевезення вантажу №04/01-21/5 від 04.01.2021, Актом здачі прийняття - робіт, товарно-транспортними накладними.
Реалізація товару підтверджується: Договорами поставки та видатковими накладними. Судом приймається до уваги, що в Акти перевірки не містять жодних зауважень до реалізації торгово-матеріальних цінностей.
Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
У статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Надані документи містять всі обов'язкові реквізити первинного документа.
Оплата підтверджується банківськими виписками, жодних зауважень до яких - Відповідачем не наведено.
Також на підтвердження здійснення господарських операцій в матеріалах справи наявні оборотно-сальдові відомості та аналізи по рахунках 25, 26, 91, 92, 93, 201, 204, 209, 231, 301, 311, 361, 362, 631, 661, 6851. Дослідивши оборотно-сальдові відомості, аналізи рахунків, первинні документи, банківські виписки, документи внутрішнього обліку, податкові декларації з податку на додану вартість та додатки до них, судом не встановлено наявність розбіжностей між наведеними даними.
З матеріалів справи, також вбачається, що у спірний період Позивачем здійснювався імпорт товару на підставі договору комісії укладеним між ПОГ « КОМПАНІЯ АРОНІЯ» та ПП «ІНВАЛІДІВ ДІВА» Договір комісії № IFTK/02 від 01.02.2021 за умовами якого комісіонер зобов'язується за дорученням комітента здійснювати від свого імені та за рахунок комітента за обумовлено договором винагороду такі дії:
- придбання у нерезидентів України вживаних одягу, взуття, речей. Асортимент, кількість, ціна та інші характеристики зазначеного товару визначаються у Додатках до цього договору, які є його невід'ємною частиною;
- укладає імпортні зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товару з нерезидентами України;
- збереження та транспортування товару відповідно до базису поставки за контрактом;
- укладає необхідні договори митного оформлення товару при отриманні та за необхідності може виконувати всі необхідні митні платежі.
Відповідно до пункту 1.2 договору товар, що пройшов митне оформлення передається комісіонером комітенту, та є власністю комітента.
Товар, що є предметом цього договору, передається комісіонером комітенту за актом приймання-передачі у місці зберігання відповідними паріями товару та/або частинами партії товару згідно Додатку, який складається на кошту партію товару окремо, за адресою, зазначеною у відповідному додатку (пункт 1.3 договору).
Згідно з пунктом 1.4 договору сторони погодили, що вантажоодержувачем товару буде безпосередньо сам комісіонер.
Пунктом 3.1 договору визначено, що імпортна ціна товару вказується в Додатках до цього договору , які є невід'ємною частиною.
Комітент перераховує грошові кошти для оплати продавцям нерезидентам України за поставлений товар на поточний рахунок комісіонера, зазначений в п.8 цього договору, в національній валюті Україні - гривні. Купівлю валюти для розрахунків із нерезидентами продавцям за поставлений товар комісіонер здійснює самостійно та приймає на себе всі ризики щодо коливання курсі іноземної валюти (пункт 3.2 договору).
Відповідно до пункту 3.4 договору ціною цього договору є вартість наданих комісіонером послуг відповідно до Звітів комісіонера та актів прийому-передачі наданих послуг.
Імпорт товару підтверджується ВМД UA100410/2021/688985; UA100410/2021/688980.
Так, ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно п. 187.8 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання нерезидентами суб'єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.
Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Водночас, згідно п. 201.12 ст. 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.
При цьому, відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу; б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно п. 200.14 ст. 200 ПК України у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Слід зазначити, що наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.08.2022 за №1372/21684 затверджено Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок №651), який визначає правила заповнення граф митних декларацій (далі - МД) на бланках єдиного адміністративного документа форми МД-2 (далі - ЄАД), додаткових аркушів до нього форми МД-3 (далі - додаткові аркуші), специфікації форми МД-8 (далі - специфікація), порядок унесення відомостей до доповнення форми МД-6 (далі - доповнення), випадки застосування специфікації, а також порядок оформлення, розподілу та використання аркушів МД форм МД-2, МД-3, МД-6, МД-8.
Згідно п. 47 розділу ІІ Порядку №651 графа 47 «Нарахування платежів» заповнюється у разі сплати (необхідності застосування заходів забезпечення сплати відповідно до розділу Х Митного кодексу України) митних платежів та/або сплати за МД єдиного збору, що справляється в пунктах пропуску через державний кордон України (далі - єдиний збір), та/або сплати плати.
У графі наводяться відомості про нарахування митних платежів. Якщо за МД нараховуються та справляються єдиний збір та/або плата, то відомості про їх нарахування наводяться у цій графі ЄАД. Якщо товар не є об'єктом оподаткування відповідним митним платежем, відомості про нараховування такого платежу в графі не наводяться.
У першій колонці «Вид» зазначається код виду платежу відповідно до класифікатора видів надходжень бюджету, що контролюються митними органами. другій колонці «Основа нарахування» зазначаються: при нарахуванні плати - кількість годин роботи посадової особи митного органу, витрачених на виконання митних формальностей поза місцем розташування митного органу або поза робочим часом, установленим для митного органу, незалежно від кількості оформлених МД; при нарахуванні мита: за адвалорною ставкою - митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД; за специфічною ставкою - кількість товару у відповідних одиницях вимірювання та обліку; при нарахуванні акцизного податку: у разі обчислення акцизного податку із застосуванням адвалорних ставок - відповідна база оподаткування (вартість товарів (продукції), що ввозяться на митну територію України, за встановленими імпортером максимальними роздрібними цінами на товари (продукцію), які він імпортує, без податку на додану вартість та з урахуванням акцизного податку);
у разі обчислення акцизного податку із застосуванням специфічних ставок з ввезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) - відповідна база оподаткування (величина, визначена в одиницях виміру ваги, об'єму, кількості товару (продукції), об'єму циліндрів двигуна автомобіля або в інших натуральних показниках);
при нарахуванні податку на додану вартість:
митна вартість товару, зазначена в графі 45 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком);
фактурна вартість товару, зазначена в графі 42 МД, перерахована у валюту України за курсом, указаним у графі 23 МД, збільшена на суму мита (для товарів, що підлягають обкладенню митом) та акцизного податку (для товарів, що підлягають обкладенню акцизним податком), якщо митна вартість товару менша, ніж фактурна вартість;
при нарахуванні єдиного збору - дані, на підставі яких здійснюється розрахунок суми єдиного збору (кількість залізничних вагонів, довжина маршруту тощо). Якщо єдиний збір складається з декількох складових (за проведення контролю, плати за проїзд транспортних засобів автомобільними дорогами України, плати за проїзд автомобільних транспортних засобів з перевищенням установлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів), відомості про нарахування таких складових зазначаються окремими рядками.
У третій колонці «Ставка» зазначаються: при нарахуванні мита - установлений законодавством розмір ставки мита; при нарахуванні акцизного податку - установлений законодавством розмір ставки акцизного податку; при нарахуванні податку на додану вартість - установлений законодавством розмір ставки податку на додану вартість; при нарахуванні плати - установлений законодавством розмір ставки плати; при нарахуванні єдиного збору - установлений законодавством розмір ставки цього збору.
У четвертій колонці «Сума» зазначається нарахована сума відповідного митного платежу. Розмір плати визначається залежно від кількості зазначених у колонці «Основа нарахування» годин з урахуванням установленого законодавством розміру плати за одну годину.
При декларуванні товарів з використанням комплектів додаткових аркушів права нижня частина графи 47 додаткових аркушів не заповнюється.
У п'ятій колонці «Спосіб платежу» зазначається код способу розрахунку відповідно до класифікатора способів розрахунку.
Відповідно до класифікатора видів надходження до бюджету, що контролюються митними органами, опублікований на офіційному сайті Державної податкової служби України код виду надходжень 020 - Мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами господарювання, а код виду надходжень 028 - Податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я).
У графі зазначається у валюті України заявлена митна вартість товару.
Всі митні декларації містять заповнену графу 47 «Нарахування платежів» із визначенням виду надходжень 028, а саме: податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання (крім лікарських засобів, дозволених для виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру лікарських засобів та медичних виробів за переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України; а також лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, дозволених для застосування у межах клінічних випробувань, дозвіл на проведення яких надано центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я).
При цьому, згідно ч. 1 ст. 74 Митного кодексу України (далі - МК України) імпорт (випуск для вільного обігу) - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Скаржник здійснювався імпорт товарів, тобто в межах спірних правовідносин підлягав застосуванню митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.
Тобто, для ввезення імпортованого товару та випуску його у вільний обіг покупцем має бути сплачено всі митні платежі, встановлені законом на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей.
Митні декларації, додані до позову були надані Позивачем і до перевірки. У свою чергу, контролюючим органом жодних зауважень щодо їх форми та зазначених в них відомостей в акті перевірки не наведено.
Тобто, в даному випадку первинним документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства і яка безпосередньо підтверджує сплату такого податку.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року справа № 320/16177/23, від 02 квітня 2024 року № 640/21773/22; від 03 жовтня 2023 року № 640/16289/22, від 20 березня 2025 року № 320/32828/23, від 09 травня 2025 року № 320/42204/23, від 04 травня 2025 року № 320/7062/24.
Щодо посилання Відповідача на ризиковість контрагентів. Суд зазначає, що Відповідачем надано рішення про відповідність контрагентів Позивача вимогам ризиковості. З даного питання, суд зазначає наступне. Відповідно до загальної практики Верховного Суду (постанови КАС від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15) чинне законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності у останніх основних фондів, тощо. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних і трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання такими платниками господарських операцій і не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, позаяк залучення інших субпідрядників (працівників чи організацій) є можливим за умови укладання відповідних договорів.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, що свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Позивач не може нести відповідальність за можливе невиконання його контрагентами своїх податкових зобов'язань, адже поняття добросовісний платник, що вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Щодо посилання Відповідача на наявність кримінального провадження, суд зазначає наступне. Матеріали досудового розслідування по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не є доказом, а лише відомостями про джерело тих обставин, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом.
Внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагентів позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 квітня 2025 року по справі № 320/16607/24.
Щодо посилань відповідача про невірність заповнення додатків до декларації з податку на додану вартість, суд зауважує наступне, що рекомендації щодо способу відображення платниками податку від'ємного значення податку на додану вартість, наведені в листі ДФС України від 22.07.2016 №24830/7/99-99-15-03-02-17, носять виключно рекомендаційний (інформаційний) характер та не встановлюють обов'язку платника застосовувати принцип хронології при формуванні від'ємного значення. Аналогічний висновок викладений у постанові КАС ВС від 03.10.2023 року справа № 640/19677/20.
Враховуючи вищенаведен, суд зазначає, що контролюючим органом не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про порушення його контрагентів або, що метою здійснення господарських операцій було одержання необґрунтованої вигоди чи здійснення нікчемного правочину.
На момент фактичного виконання господарських операцій усі контрагенти позивача як юридичні особи були внесені в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, були зареєстрованими платниками ПДВ. В ході судового розгляду факту узгодженості дій Позивача з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями встановлено не було.
Відповідач не надав доказів, які б беззаперечно спростовували зафіксовані в первинних документах господарські операції; фактично його висновки ґрунтуються на припущеннях, а не на фактах, встановлених належними та допустимими доказами.
При цьому, інших доказів, які б вказували на фіктивність правочинів Позивача із вказаними контрагентами податковим органом не зафіксовано ані в акті перевірки, ані в ході судових засідань, а зауважень Відповідача до наданих первинних документів матеріали справи також не містять.
Оглянуті судом первинні документи не мають дефектів форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.
При цьому слід наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz.Spain) серія. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Беручи до уваги вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку що висновки Головного управління ДПС у місті Києві в частині встановлення порушень податкового законодавства, що мало наслідком прийняття оскаржуваного податкового повідомлень- рішень є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
У зв'язку з чим виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, які містяться в матеріалах справи, у суду наявні всі підстави для висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись положеннями ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 12931/13-01-07-05 від 06.06.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн.
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 12927/13-01-07-05 від 06.06.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 19 432 942 грн.
4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 16604/13-01-07-02 від 18.07.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 2040 грн.
5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 16588/13-01-07-02 від 18.07.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 29 972 798 грн.
6. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 17619/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «ПС», яким застосовано штрафну санкцію в розмірі 1020 грн.
7. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 17618/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «В3», яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні у розмірі 1 629 471 грн.
8. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 17616/13-01-07-04 від 03.08.2023 року форми «В1», яким встановлено завищення бюджетного відшкодування у розмірі 26 841 695 грн. та застосовано штрафну санкцію в розмірі 6 710 423, 75 грн.
9. Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області, код ЄДРПОУ ВП 43968090 (79026, Україна, м. Львів, вул. Стрийська, 35) на користь Державного бюджету України (отримувач: ГУК у Зап.обл/м.Зап./Вознес./22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37941997, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA768999980313131206083008513) 847 840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. судового збору.
10. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 03.10.2025.
Суддя О.О. Юлдашев