вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"30" вересня 2025 р. Cправа № 902/538/16(902/753/25)
Господарський суд Вінницької області у складі : головуючий суддя Тісецький С.С., секретар судового засідання Шарко А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали у справі
за позовом: Головного управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, 21028, код ЄДРПОУ ВП 44069150)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (вул. Вінницька, 49-Б, смт.Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320, код ЄДРПОУ 31836403)
про стягнення 122 565,16 грн податкового боргу
в межах справи № 902/538/16
за заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (код ЄДРПОУ 31836403)
про визнання банкрутом
за участю :
від Позивача: Бурка М. В., за довіреністю
В провадженні Господарського суду Вінницької області перебуває справа № 902/538/16 про банкрутство ТОВ "Рітон".
Ухвалою суду від 09.08.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рітон"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю..
Також, ухвалою суду від 23.07.2025 року, серед іншого, продовжено строк процедури розпорядження майна у справі № 902/538/16 про банкрутство ТОВ "Рітон" та повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна) Бєлкіна Д.Ю. до 06.10.2025 року. Розгляд справи у підсумковому судовому засіданні призначено на 06.10.2025 року.
Разом з тим, 06.06.2025 року до суду від Головного управління ДПС у Вінницькій області надійшла позовна заява б/н від 06.06.2025 року (вх. № 804/25) про стягнення з ТОВ "Рітон" 122 565,16 грн податкового боргу.
Згідно витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 06.06.2025 року, зазначену вище позовну заяву передано на розгляд судді Тісецькому С.С. (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/538/16(902/753/25).
Ухвалою суду від 10.06.2025 року відкрито провадження у справі №902/538/16(902/753/25) за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Рітон" про стягнення 122 565,16 грн податкового боргу, в межах справи № 902/538/16 про банкрутство ТОВ "Рітон". Ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання у справі призначено на 16.07.2025 року.
В подальшому, ухвалою суду від 16.07.2025 року відкладено розгляд справи №902/538/16(902/753/25), в межах справи № 902/538/16 про банкрутство ТОВ "Рітон" на 30.09.2025 року.
На визначену дату - 30.09.2025 року в судове засідання з'явився представник Позивача. Відповідач повноважного представника для участі в судовому засіданні не направив.
Водночас, в судовому засіданні представник Позивача вказав про можливість розгляду справи.
Поряд з цим, судом встановлено, що копія ухвали суду від 16.07.2025 року у №902/538/16(902/753/25), яка була надіслана Відповідачу - ТОВ "Рітон" на юридичну адресу: вул. Вінницька, 49-Б, смт. Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320, повернулася до суду із поштовою відміткою - "адресат відсутній за вказаною адресою".
Водночас, суд зважає на те, що згідно відомостей з комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", вказана вище ухвала суду була доставлена до електронного кабінету ЄСІТС - ТОВ "Рітон" - 22.07.2025 року.
Разом з цим, за змістом ч. 1, ч. 2 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 120 ГПК України, суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
За змістом ч. 5, п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. №475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").
Слід зазначити, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Враховуючи викладене та положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а також беручи до уваги те, що Відповідача належним чином повідомлено про розгляд відповідної справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду цієї справи за відсутності представника Відповідача та за наявними матеріалами справи.
В ході розгляду справи, представник Позивача надав пояснення по суті поданої позовної заяви, та повідомив, що наразі борг є актуальним.
Суд, заслухавши представника Позивача та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, встановив наступне.
За змістом позову та наданих доказів, позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ "Рітон" (далі - Відповідач) являється платником податків і зборів, передбачених Податковим кодексом України від 02.12.2010р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями).
Згідно картки особового рахунку платника податків за Відповідачем рахується податкова заборгованість в сумі 122 565,16 грн, яка складається з наступних платежів :
- земельний податок з юридичних осіб в сумі 5 682,38 грн, з яких: 4 662,38 грн - основний платіж, 1 020,00 грн - штрафна санкція;
- орендна плата з юридичних осіб в сумі 11 650,92 грн, з яких : 10 630,92 грн - основний платіж, 1 020,00 грн - штрафна санкція;
- адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1 020,00 грн - штрафна санкція;
- податок на додану вартість в сумі 104 211,86 грн - штрафна санкція.
Таким чином, за Відповідачем рахується заборгованість, яка підлягає стягненню за даним позовом в загальній сумі 122 565,16 грн, та складається із : 15 293,3 грн - основного платежу, 107 271,86 грн - штрафної санкції.
Разом з цим, зазначена заборгованість підтверджується карткою особового рахунку, самостійно поданими податковими деклараціями з плати за землю від 22.02.2021 року, від 22.02.2021 року, податковими повідомленнями - рішеннями, а саме : № 0249930402 від 05.07.2024 року, № 0249940402 від 05.07.2024 року, № 0275280704 від 31.07.2024 року, №0141340406 від 15.09.2023 року, № 0139830406 від 13.09.2023 року, № 0113880406 від 28.07.2023 року, № 0093360406 від 21.06.2023 року, № 0092120406 від 20.06.2023 року, №0034760406 від 29.03.2023 року, № 0027630406 від 15.03.2023 року, № 0027650406 від 15.03.2023 року.
Водночас, зазначені податкові повідомлення-рішення не були оскаржені у адміністративному чи судовому порядку, а тому набули статусу узгоджених.
Також, на виконання вимог пункту 59.1 ст. 59 ПК України, ГУ ДПС у Вінницькій області була направлена Відповідачу податкова вимога № 298353-50 від 03.12.2019 року.
Однак, з моменту направлення/вручення податкової вимоги, борг Відповідача не погашався у повному обсязі.
На підставі викладеного, Позивач просить суд постановити рішення яким стягнути з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують ТОВ "Рітон" (ЄДРПОУ 31836403) податковий борг в сумі 122 565,16 грн.
З врахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.
Частина 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 2 ст. 7 КУзПБ, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.
Принагідно, суд зважає на те, що згідно долучених до позову копій податкових декларацій, податкових повідомлень - рішень, карток особового рахунку платника податків - ТОВ "Рітон", довідки про суму податкового боргу ТОВ "Рітон" станом на 06.06.2025 року, податковий борг в сумі 122 565,16 грн виник у період з 01.11.2021 по 21.08.2024 року.
Разом з цим, як вказано вище, ухвалою суду від 09.08.2016 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Рітон"; введено процедуру розпорядження майном боржника; призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Бєлкіна Д.Ю..
Отже, заявлений Позивачем до стягнення з Відповідача податковий борг виник після відкриття провадження у справі про банкрутство останнього.
Згідно ст. 1 КУзПБ, поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відповідно до абз. 3 ч. 8 КУзПБ, до визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються в межах справи про банкрутство шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом.
Оскільки, наразі провадження у справі про банкрутство Відповідача - ТОВ "Рітон" перебуває на стадії розпорядження майном та Позивачем пред'явлені позовні вимоги до Відповідача, які по суті є поточними вимогами, суд дійшов висновку про правомірність подання Головним управлінням ДПС у Вінницькій області зазначеної вище позовної заяви.
Частиною 1 ст. 2 ГПК України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В силу ч. 1, ч. 2 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За змістом ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно карток особового рахунку платника податків (копії наявні у справі) за Відповідачем рахується податкова заборгованість, яка складається з наступних платежів :
- земельний податок з юридичних осіб в сумі 5 682,38 грн, з яких: 4 662,38 грн - основний платіж (нараховано платником самостійно у період з 01.11.2021 по 31.01.2022), 1020,00 грн - штрафна санкція (19.06.2024 донараховані штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік), податкове повідомлення-рішення № 0249940402 від 05.07.2024 року);
- орендна плата з юридичних осіб в сумі 11 650,92 грн, з яких : 10 630,92 грн - основний платіж (нараховано платником самостійно у період з 01.11.2021 по 31.01.2022), 1020,00 грн - штрафна санкція (19.06.2024 донараховані штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік), податкове повідомлення-рішення № 0249930402 від 05.07.2024 року);
- адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 1 020,00 грн - штрафна санкція (30.07.2024 донараховані штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік), податкове повідомлення-рішення № 0275280704 від 31.07.2024 року);
- податок на додану вартість в сумі 104 211,86 грн - штрафна санкція (донараховані штрафні санкції за актом перевірки (поточний рік), донараховано штрафні санкції за несвоєчасну сплату у період з 28.02.2023 по 28.08.2023; податкові повідомлення-рішення №0141340406 від 15.09.2023 року, № 0139830406 від 13.09.2023 року, № 0113880406 від 28.07.2023 року, № 0093360406 від 21.06.2023 року, № 0092120406 від 20.06.2023 року, №0034760406 від 29.03.2023 року, № 0027630406 від 15.03.2023 року, № 0027650406 від 15.03.2023 року).
Водночас, в матеріалах справи наявні копії податкових декларацій з плати за землю (платник - ТОВ "Рітон") від 22.02.2021 року, а також копії зазначених вище податкових повідомлень-рішень та квитанцій про достаку відповідних податкових повідомлень-рішень в Електронний кабінет платнику податків - ТОВ "Рітон".
Також, Позивачем була направлена Відповідачу податкова вимога № 298353-50 від 03.12.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (вручено 14.12.2019 (копії наявні у справі).
У цій вимозі повідомлено, що станом на 02.12.2019 року сума податкового боргу ТОВ "Рітон" становить 226 269,08 грн.
Отже, заявлені Позивачем у позові позовні вимоги до Відповідача щодо стягнення з останнього податкового боргу в загальній сумі 122 565,16 грн (4 662,38 грн + 1 020,00 грн + 10 630,92 грн + 1 020,00 грн + 1 020,00 грн + 104 211,86 грн), підтверджуються наявними у справі доказами.
Згідно п. 6.1 ст. 6 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету або на єдиний рахунок, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпунктів 14.1.39., 14.1.156., 14.1.175. п. 14.1. ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України.
Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
За змістом пп. 16.1.4. п. 16.1. ст. 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пп. 20.1.19. п. 20.1. ст. 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право: застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; стягувати суми недоїмки із сплати єдиного внеску; стягувати суми простроченої заборгованості суб'єктів господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, а також за кредитами із бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом та іншими законами України.
Пунктом 31.1. ст. 31 ПК України передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
Відповідно до пп. 41.1.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно 42.1. ст. 42 ПК України, податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу і відображатися в електронному кабінеті.
За змістом п. 54.1. ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Приписами п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно п. 57.1. ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 57.3. ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Відповідно до п. 59.1. ст. 59 ПК України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Приписами пунктів 113.1., 113.7., 113.8. ст. 113 ПК України передбачено, що граничні строки застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) до платників податків відповідають строкам давності для нарахування грошових зобов'язань, визначеним статтею 102 цього Кодексу.
У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення-рішення.
За одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до пп. е) п. 176.1. ст. 176 ПК України, платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 27.09.2022 у справі № 380/7694/20 наведено висновок, що "за загальним правилом обов'язок з обчислення суми податкового зобов'язання і зазначення такої у відповідній податковій декларації покладено на платників податків (крім випадків, передбачених ПК України). Строк для сплати податкового зобов'язання становить 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації (крім випадків, встановлених цим Кодексом). Якщо під час проведення перевірки контролюючий орган встановить порушення платником податків вимог податкового законодавства, що призвело до заниження у податковому (звітному) періоді суми податкового зобов'язання з відповідного податку та/або збору, обов'язок з визначення суми такого заниження покладено на контролюючий орган. За змістом статті 58 ПК України визначення контролюючим органом такої суми відбувається за кожним видом податку та/або збору шляхом надіслання (вручення) податкового повідомлення-рішення, у якому також у випадках, визначених ПК України, визначається сума штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Така сума коштів, до якої входить сума податкового зобов'язання та сума штрафних (фінансових) санкцій, є грошовим зобов'язанням платника податків."
Відповідно до пунктів 95.1., 95.2., 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд звертає увагу на те, що матеріали справи не містять доказів щодо оскарження Відповідачем зазначених вище податкових повідомлень-рішень у адміністративному чи судовому порядку,
Також, судом встановлено, що станом на момент розгляду цієї справи, доказів щодо спростування чи погашення Відповідачем податкового боргу в сумі 122 565,16 грн, який заявлений Позивачем до стягнення з ТОВ "Рітон", останнім не надано.
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021 у справі № 917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44. постанови від 16 лютого 2021 року у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі №917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 4 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23 серпня 2016 року у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Виходячи з наведеного Верховний Суд зазначив про те, що суд зобов'язаній надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом.
Враховуючи викладене та встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з Відповідача на користь держави податкового боргу в сумі 122 565,16 грн, з мотивів наведених вище.
Обґрунтованість та правомірність заявлених вимог підтверджуються наданими та дослідженими судом письмовими доказами, наявними у матеріалах справи.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно матеріалів справи, Позивачем не сплачувався судовий збір за подання 06.06.2025 року до суду вказаної вище позовної заяви.
Так, згідно п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (тут і далі - у редакції чинній на момент подання позовної заяви у цій справі), від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи - в частині стягнення сум податкового боргу, заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлена у такому розмірі : 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", установлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 3028 гривень.
З огляду на вказане, сума судового збору, яка б підлягала сплаті за подання згаданого вище позову становить 3 028,00 грн, з огляду на наведені вище приписи Закону України "Про судовий збір" та заявлену Позивачем до стягнення з Відповідача суму боргу 122 565,16 грн.
Отже, беручи до уваги те, що судом повністю задоволено позов у цій справі та зважаючи на викладені норми законодавства, судовий збір в сумі 3 028,00 грн підлягає стягненню з Відповідача в дохід Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 2, 3, 12, 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Задоволити позов Головного управління ДПС у Вінницькій області до ТОВ "Рітон" про стягнення 122 565,16 грн податкового боргу, в межах справи № 902/538/16 про банкрутство ТОВ "Рітон".
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (вул. Вінницька, 49-Б, смт.Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320, код ЄДРПОУ 31836403) на користь держави податковий борг в сумі 122 565,16 грн з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, що обслуговують ТОВ "Рітон" (код ЄДРПОУ 31836403).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рітон" (вул. Вінницька, 49-Б, смт.Сутиски, Тиврівський р-н, Вінницька обл., 23320, код ЄДРПОУ 31836403) в дохід Державного бюджету України (Отримувач коштів : ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ 37993783); Банк отримувача : Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету : 22030106) 3 028,00 грн - судового збору за подання до господарського суду позовної заяви.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів ЄСІТС та на адреси електронної пошти: ГУ ДПС у Вінницькій області - vin.official@tax.gov.ua; арбітражного керуючого (розпорядника майна відповідача) Бєлкіна Д.Ю. - ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 256 ГПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку та строки встановлені статтями 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України повне рішення складено 03 жовтня 2025 р.
Суддя Тісецький С.С.
Віддрук. прим.: 1 - до справи.