23 вересня 2025 року м. Харків Справа № 904/3505/23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В. , суддя Плахов О.В.
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.
за участю представників сторін:
позивача - Панич О.В.
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (вх. № 1827Д/1) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 (повний текст якого складено та підписано 22.02.2024 суддею В.Г. Бєлік в приміщенні господарського суду Дніпропетровської області)
за позовом Державного підприємства "Конструкторське бюро "ПІВДЕННЕ" ім. М.К. Янгеля"
до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ"
про визнання недійсними пунктів додаткової угоди до контракту, стягнення авансу та штрафних санкцій
Державне підприємство "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (далі - АТ "ДНІПРОВАЖМАШ"), в якій просило:
- визнати недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005;
- визнати недійсним пункт 2 укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005 у частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних із контрактом;
- стягнути суму авансу в розмірі 3 571 200,00 грн, 3% річних у розмірі 185 800,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 261 757,38 грн.
Позовні вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005 (далі - контракт від 01.02.2006 № 6-32/005) та додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 (щодо повернення невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн).
ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" зазначало, що підпункт 1.2 пункту 1 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, згідно з яким повернення авансу поставлено в залежність від певної події - укладення АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" договору з іншою особою та отримання від неї суми авансу, яка може і не відбутися, суперечить вимогам статті 252 Цивільного кодексу України. На думку позивача, цей підпункт додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 підлягає визнанню недійсним відповідно до частини 1 статті 215, статті 203 Цивільного кодексу України.
ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" зазначало, що пункт 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом, суперечить частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частині 1 статті 8 Закону України "Про судоустрій та статус суддів України", частинам 1, 5 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки право на звернення до суду гарантується та не може бути обмежено в будь-якому випадку. Тому позивач вважав, що пункт 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 слід визнати недійсним відповідно до вимог частини 1 статті 215, статті 203 Цивільного кодексу України.
ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля", обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення авансу, зазначало, що позивач на виконання умов контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 перерахував АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" як аванс 4 327 200,01 грн, проте відповідач виконав роботи на 756 000,01 грн. Тому розмір суми невикористаного авансу, за твердженням позивача, підлягає поверненню.
Посилаючись на положення статті 625 Цивільного кодексу України, позивач зазначав про необхідність стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у зв'язку з неповерненням авансу на вимогу ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" у строк, визначений у претензії ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля".
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 (суддя Бєлік В. Г.) у справі № 904/3505/23 позовні вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" задоволено частково.
У задоволенні вимог ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ", відмовлено.
У задоволенні вимог ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" про визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ", в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005, відмовлено.
Вирішено стягнути з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" суму невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн, а також витрати зі сплати судового збору в сумі 53 568,00 грн.
У задоволенні вимоги про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" 3% річних у розмірі 185 800,00 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 261 757,38 грн відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, місцевий господарський суд керувався тим, що зміст цього пункту не суперечить вимогам чинного законодавства та загальним засадам цивільного законодавства, оскільки відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія / дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб.
Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" про визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, господарський суд першої інстанції зазначив, що пункт 2 додаткової угоди в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005, є недійсним в силу закону, і визнання його недійсним у судовому порядку чинним законодавством не вимагається.
Задовольняючи позовну вимогу про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн, місцевий господарський суд керувався тим, що сторони, домовившись про звільнення одна одної від контрактних зобов'язань (згідно з пунктом 1.2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005), про припинення контракту без взаємного стягнення штрафів і санкцій (згідно з пунктом 3 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005), не відмовились від зобов'язання щодо повернення авансу. При цьому суд першої інстанції встановив, що ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" направляло вимогу про повернення авансового платежу на адресу відповідача неодноразово, однак ця вимога була залишена без задоволення. Отже, першої інстанції виснував про невиконання АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" умов договору щодо повернення авансового платежу.
При цьому суд першої інстанції також зазначив, що надані відповідачем докази не є належними та такими, що підтверджують факт використання попередньої оплати за контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005 та виконання 1, 2 та 3 етапів робіт. Суд першої інстанції зазначив, що акти здачі-приймання виконаних робіт за етапами 2, 3 сторони не складали. За висновком місцевого господарського суду, багаторазові демонстраційні випробування, протоколи переговорів, інші контракти, листування, документи про результати інвентаризацій і результати аналітичних робіт також не є належними доказами в розумінні положень статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України. Суд зазначив, що сумісний звіт Дніпровського представництва генерального замовника - Державного космічного агентства України, ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" за підсумками переговорів з Бінаціональною компанією "Алкантара Циклон Спейс" про доцільність прямого контракту між АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" та Бінаціональною компанією "Алкантара Циклон Спейс" від 17.05.2012 обґрунтовує лише доцільність укладення прямого контракту та стосується контракту від 25.07.2011 № 6/ACS/2011. Відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що непідтвердження виконавцем використання авансу шляхом надання актів виконаних робіт є підставою для повернення цих коштів замовнику.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 185 800,00 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 261 757,38 грн., суд першої інстанції керувався тим, що за умовами пунктів 2, 3 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони цілком і повністю звільняють одна одну від контрактних зобов'язань, окрім тих, що викладені в пунктах 1.1 і 1.2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, а припинення (розірвання) контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 відбувається без взаємного стягнення штрафів та санкцій, тобто без жодних нарахувань.
Не погодившись з вказаним рішенням, Акціонерним товариством "Дніпроважмаш" подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 в оскаржуваній частині та відмовити в задоволенні позову повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що:
- суд першої інстанції хибно ототожнює відмову від права на звернення до господарського з відмовою сторін від жодних судових розглядів з певних вимог. На думку AT «Дніпроважмаш» відмова від будь-яких судових розглядів не є відмовою сторони на звернення до господарського суду. Відмова сторони від будь-яких судових розглядів з певних вимог не є перешкодою у зверненні сторони правочину до суду, що підтверджується зверненням ДП КБ «Південне» до суду з позовною заявою у справі № 904/3505/23. Відмова сторін від будь-яких судових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом є відмовою від позовних вимог відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з Контрактом, що не лише не суперечить нормам ГПК України, а і дозволено стороні згідно п. 1 ч. 2 ст. 46, ч. 1 ст. 191 ГПК України;
- матеріалами справи підтверджується, що у ДП КБ «Південне» не виникло права вимагати від AT «Дніпроважмаш» повернення авансового платежу у сумі 3 571 200,00 грн. за Додатковою угодою № 11, оскільки не настала відкладальна обставина, визначена пп. 1.2. п.1 Додаткової угоди № 11;
- висновок суду про невиконання умов договору щодо повернення авансового платежу не базується на матеріалах справи, суперечить попереднім висновкам суду та правовим висновкам Верховного Суду, що наведені у постанові від 03.11.2021 у справі № 285/3536/20, оскільки відкладальна обставина, визначена пп.1.2 п.1 Додаткової угоди 11, не настала, а тому не виникли умовні права та обов'язки щодо повернення авансового платежу;
- вимога ДП КБ «Південне», зазначена у претензії від 26.08.2021 № 14/1708, про повернення авансу ніяким чином не призвела до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків жодною стороною. Таким чином вимога, про яку вище говорить суд, не породжувала жодного самостійного зобов'язання у AT «Дніпроважмаш» повернути авансовий платіж, тому що умовні права та обов'язки не виникли за п.1 Додаткової угоди N 11;
- умови додаткової угоди №11 про повернення авансу взагалі не кореспондуються з вимогами позивача про повернення невикористаної частини авансу;
- станом на 08.04.2015 ДП КБ «Південне» визнає, що контракт № 6- 32/005 не було розірвано за п.1 додаткової угоди № 11. Вказане свідчить про те, що між БК «АЦС» та AT «Дніпроважмаш» не було укладено нового контракту з авансуванням, а тому між ДП КБ «Південне» та AT «Дніпроважмаш» не були проведенні взаєморозрахунки. Отже, контракт №6-32/005 не було розірвано згідно умов п. 1 Додаткової угоди № 11, а контракт №6-32/005 припинився 31.12.2015 на підставі Додаткової угоди № 12;
- суд залишив поза уваги, що після 30.11.2011р. - спливу строків виконання робіт за етапом 2, ДП КБ «Південне» запропонувало передати виконану частину робіт по етапу 2 та 3 за контрактом № 6-32/005 до нового контракту AT «Дніпроважмаш» з БК «АЦС», про що було укладено додаткову угоду № 11;
- ДП КБ «Південне» визнавало часткове виконання робіт AT «Дніпроважмаш» по етапу 2 контракту № 6-32/005. Свідченням цього може бути, наприклад лист ДП КБ «Південне» від 30.11.2015 вих. № 424/9 про необхідність AT «Дніпроважмаш» забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини;
- отриманий від ДП КБ Південне аванс на виконання робіт по етапу № 2 був повністю використаний на виконання робіт по контракту і перевищує залишок у розмірі 3 571 200,00 грн., про який стверджує ДП КБ Південне;
- ще у 2015 році ДП КБ «Південне» було відомо, що між AT «Дніпроважмаш» та БК «АЦС» не буде укладено прямого контракту на заміну контракту №6/ACS/2011. Вказане свідчить про пропуск ДП КБ «Південне» строку позовної давності з 2015 року. Суд проігнорував, що позовну вимогу про стягнення невикористаної частини авансу по етапу 2, З ДП КБ «Південне» заявило у позовній заяві від 29.05.2023р., тобто з пропуском строку позовної давності. AT «Дніпроважмаш» не визнає законними вимоги ДП КБ «Південне» по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу. При цьому AT «Дніпроважмаш» зазначило, що якщо суд першої інстанції дійде іншого висновку, то AT «Дніпроважмаш» наполягає на застосуванні наслідків спливу позовної давності по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу у сумі 3 571 200,00 грн;
- ДП КБ «Південне» мав право після 30.11.2011 вимагати повернення невикористаної частини авансу за ч.2 ст. 849 ЦК України. Позовну вимогу про стягнення невикористаної частини авансу по етапу 2, 3 ДП КБ «Південне» заявило у позовній заяві від 29.05.2023р., тобто з пропуском строку позовної давності. AT «Дніпроважмаш» заявляло в суді першої інстанції про застосування наслідків спливу позовної давності по стягненню з AT «Дніпроважмаш» невикористаної частини авансу у сумі 3 571 200,00 грн;
- суд першої інстанції не взяв до уваги жодних висновків експерта щодо витрат на матеріали по контракту № 6-32/005, оплату праці, адміністративні витрати з 2012 по 15.04.2015 тощо;
- суд залишив без уваги, що результати робіт ДП КБ «Південне» не прийняло у AT «Дніпроважмаш». Листом від 30.11.2015р., вих. № 424/9, ДП КБ «Південне», як замовник, розпорядилось до особливого розпорядження Міжвідомчої комісії при КМ України забезпечити зберігання виготовленої матеріальної частини для можливості її подальшого використання при створенні КРК «Циклон-4» на новому місці базування (т. 1, а.с. 283). Отже, за розпорядженням ДП КБ «Південне», навіть після укладення додаткової угоди № 11 AT «Дніпроважмаш» забезпечує зберігання виготовленої частини по контракту № 6-32/005.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/3505/23 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 в частині стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн та в частині стягнення витрат зі сплати судового збору в сумі 53 568,00 грн скасовано.
Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля".
В решті рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої інстанції не встановив підстав для визнання підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 недійсним. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржується, тому відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України не переглядається судом апеляційної інстанції.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, суд апеляційної інстанції зазначив, що цей пункт в частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005, є недійсним в силу закону, і визнання його недійсним в судовому порядку чинним законодавством не вимагається.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" про стягнення невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн, виходив із того, що :
- умовами контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони передбачили конкретний і чіткий порядок засвідчення факту виконання робіт, всі виконані роботи та звітні матеріали передаються виключно за актами здачі-приймання;
- відповідач не виконав етапи № 2, № 3 робіт за контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005. Як зазначив суд апеляційної інстанції, у змісті дослідницької частини висновку експерта не встановлено, яка саме фінансова звітність, документи зведеного бухгалтерського та аналітичного обліку, калькуляція витрат за замовленнями підтверджує обсяг фактично виконаного АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" виробництва науково-технічної продукції і вартість фактично понесених витрат за контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005 та її обґрунтований розрахунок;
- в межах розгляду справи № 904/3505/23 відповідач не надав доказів передачі позивачу ані актів здачі-приймання, ані звітних матеріалів за виконаний етап чи роботу в цілому за етапами № 2, № 3 робіт, які згідно з пунктом 4.2 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 мають передаватися відповідачем позивачу згідно з актами здачі-приймання. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що висновок експерта № 4161/4162-18 не є належним доказом використання відповідачем авансу на виконання робіт за контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005;
- АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" не повернуло згідно з умовами контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 суму невикористаного авансу, не відзвітувало про його використання актами форми КБ-2в, КБ-3 та про вартість устаткування, що придбавається, не виконало роботи протягом установленого контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005 строку, тому визнав доведеним порушення відповідачем умов контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 та виснував про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення з відповідача невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн.;
- відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених до нього вимог у поданому суду відзиві. Суд апеляційної інстанції зазначив, що відлік строку позовної давності щодо позовної вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" до АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" про повернення авансу має обраховуватися з наступного дня після 31.12.2015 - дати припинення контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, після якого у позивача виникло право вимоги про повернення авансу і останнім днем цього строку є перший робочий день 2019 року - 02.01.2019 (середа).
- позивач звернувся з цим позовом до господарського суду Дніпропетровської області 04.07.2023, а клопотання про визнання поважними причин пропуску строку позовної давності ДП "Конструкторське бюро "Південне ім. М.К. Янгеля" до суду не подавалося, разом з цим, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач після залишення позову прокурора у справі № 904/1956/18 без розгляду, починаючи з 22.06.2022 і до 03.07.2023, не звертався з аналогічними вимогами до суду, а зробив це лише 04.07.2023; суд апеляційної інстанції виснував, що час, який минув, є значним, а позивачем не наведено обставин, що не залежали від заявника та які є об'єктивними критеріями, що вплинули на тривалість витрачання часу для подачі нової позовної заяви.
- відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що строк позовної давності для звернення до суду з позовними вимогами про стягнення з АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" на користь ДП "КБ "Південне" ім. М.К. Янгеля" суми невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн станом на день подання позовної заяви закінчився, відповідачем у відзиві на позовну заяву заявлено про застосування наслідків спливу строку позовної давності, тому за відсутності визнаних судом поважними причин його пропуску наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.
Постановою від 22.07.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" задовольнив частково.
Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/3505/23 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" про стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн. Справу № 904/3505/23 в цій частині передав на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
В іншій частині постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/3505/23 залишено без змін.
Здійснюючи касаційний перегляд справи в частині позовних вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" про стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн., Верховний Суд зазначав про те, що:
- посилаючись на листи від 28.10.2015 вих. № 381/9 та від 30.11.2015 вих. № 424/9, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про пропуск ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" строку позовної давності з 2015 року щодо вимоги про стягнення з відповідача невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн.;
- проте, з одного боку, суд апеляційної інстанції зазначив, що ці листи від 28.10.2015 вих. № 381/9 та від 30.11.2015 вих. № 424/9 не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином відповідно до статті 79 Закону України "Про нотаріат", тому не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку, проте, з іншого боку, суд апеляційної інстанції встановив обставини пропуску строку позовної давності, посилаючись на зміст саме цих листів;
- суд апеляційної інстанції не з'ясував розуміння сторонами змісту цих листів, а відтак не з'ясував, чи є листи від 28.10.2015 вих. № 381/9 та від 30.11.2015 вих. № 424/9 належними і допустимими доказами, на підставі яких можна встановити обставини пропуску позивачем позовної давності за позовними вимогами про стягнення суми авансу, відтак висновки суду щодо встановлення фактичних обставин на підставі листів від 28.10.2015 вих. № 381/9 та від 30.11.2015 вих. № 424/9 є суперечливими та не відповідають принципу рівності сторін перед законом та судом та принципу змагальності сторін;
- суд апеляційної інстанції зазначив, що подія, яка була передбачена додатковою угодою від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, не настала, і сторони в наступній додатковій угоді від 28.05.2015 № 12 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 за спільною згодою визначили, що момент розірвання цього контракту буде пов'язаний із настанням певного терміну, а саме дати - 31.12.2015, відтак суд апеляційної інстанції зазначив, що відлік строку позовної давності щодо позовної вимоги ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" до АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" про повернення авансу має обраховуватися з наступного дня після 31.12.2015 - дати припинення контракту, після якого у позивача виникло відповідне право вимоги;
- проте суд апеляційної інстанції не врахував висновків Верховного Суду, викладених в постановах Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 916/1349/21, від 14.07.2021 у справі № 740/2904/17, від 12.01.2022 у справі № 754/4475/19 щодо застосування положень статті 530 Цивільного кодексу України, а також від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, від 10.02.2021 у справі № 908/288/20, від 16.09.2022 у справі № 913/703/20, на які посилається скаржник, щодо строку припинення зобов'язання та строку припинення договору, відтак суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводи відповідача про пропуск позовної давності та не визначив дату початку перебігу позовної давності;
- суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності до заявлених до нього вимог у поданому суду відзиві на позовну заяву, водночас, за змістом відзиву АТ "ДНІПРОВАЖМАШ", поданого до суду першої інстанції 28.07.2023, відповідач заявив про пропуск позивачем позовної давності за іншими вимогами, а саме: вимогами про недійсність підпункту 1.2 пункту 1 та умов пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005;
- апеляційний суд посилався як на преюдиціальні факти на те, що у справі № 904/8118/21 суд апеляційної інстанції зробив висновок про погодження сторонами у додаткових угодах № 11 від 14.04.2014 та № 12 від 28.05.2015 до контракту умов припинення контракту, зокрема, повернення авансу в сумі 3 571 200,00 грн. та що направлення позивачем претензії від 26.08.2021 № 14/1708, яка містить відмову від контракту ( який вже і так припинено) та про повернення авансу (що узгоджено сторонами у додатковій угоді № 11 від 14.04.2014 до контракту), жодним чином не призвело до набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків жодною стороною;
- проте предметом позову у справі 904/8118/21 були вимоги АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" про визнання недійсним правочину щодо односторонньої відмови від контракту від 01.02.2006 № 6-32/005, відтак наявність чи відсутність підстав для повернення АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" суми авансу, встановлення конкретної суми авансу, яка підлягає поверненню, не було предметом спору у справі 904/8118/21, до того ж, посилання апеляційного суду на висновки у справі № 904/8118/21 зроблені без урахування правових позицій Верховного Суду про те, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом;
Згідно з розпорядженням голови Центрального апеляційного господарського суду від 13.08.2025 "Про передачу справи на розгляд господарського суду, найбільш територіально наближеного до Центрального апеляційного господарського суду", відповідно до положень частини 4 статті 31 Господарського процесуального кодексу України, справу № 904/3505/23 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 передано на розгляд до Східного апеляційного господарського суду.
20.08.2025 справа № 904/3505/23 надійшла до Східного апеляційного господарського суду.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2025, для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., судді Гребенюк Н.В., Плахов О.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 призначено справу № 904/3505/23 до розгляду на "23" вересня 2025 р. на 11:00 год.
Ухвалу Східного апеляційного господарського суду отримано позивачем та позивачем 25.08.2025 о 16:18, а позивачем - 25.08.2025.
29.08.2025 від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначає про те, що :
- позивачем на виконання умов контракту № 6-32/005 згідно з платіжними дорученнями №№ 89, 95, 183 як аванс було перераховано відповідачу 4 327 200,01 грн., проте останнім було виконано і передано позивачу робіт всього на 756 000,01 грн., про що свідчить наявний в матеріалах справи акт-здачі приймання № 1 робіт по етапу № 1., отже, сума невикористаного відповідачем авансу по контракту № 6-32/005 становить 3 571 200,00 грн. (4 327 200,01 - 756 000,01), підписавши додаткову угоду № 11 до контракту № 6-32/005 відповідач визнав той факт, що сума авансу, яку він має повернути позивачу становить саме 3 571 200,00 грн. (пп. 1.1. та пп. 1.2 п. 1);
- у пункті 5.48 постанови від 22.07.2025р. у справі № 904/3505/23 Верховний Суд встановив, що відповідач не заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн. по укладеному між сторонами контракту № 6-32/005 від 01.02.2006;
- оскільки ані термін, ані строк повернення відповідачем позивачу невикористаної суми авансу умовами контракту № 6-32/005 не встановлено, позивач мав право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, такі письмові вимоги надсилались позивачем на адресу відповідача 26.08.2021р., 22.03.2023р. та 12.07.2023р., а провадження у даній справі за позовом позивача було відкрито у 2023 році, тому позивачем дотримано строк позовної давності.;
- ані «Письма», ані «Протоколы», ані «Отчеты», ані «Соглашения», ані «Заключения», ані «Решения», які складені на іноземній (російській) мові, і подані відповідачем без їх перекладу на українську мову та нотаріального засвідчення перекладу, не є належними та допустимими доказами, так як вони не оформлені в установленому законом порядку;
В судове засідання 23.09.2025 з'явився представник позивача, який підтримав апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце його проведення повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи довідка про доставку до електронного кабінету відповідача листа (ухвали Східного апеляційного господарського суду від 25.09.2025 призначено справу № 904/3505/23).
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників учасників справи в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, у справі достатньо матеріалів для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача в даному судовому засіданні за відсутністю представника відповідача.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.
Як свідчать матеріали справи та було правильно встановлено місцевим господарським судом, 01.02.2006 між Державним конструкторським бюро "Південне" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля") (замовник) та Відкритим акціонерним товариством "ДНІПРОВАЖМАШ" (в подальшому змінено організаційно-правову форму на Акціонерне товариство) (виконавець), укладено контракт на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) № 6-32/005, відповідно до якого позивач доручив, а відповідач взяв на себе зобов'язання виконати складові частини дослідно-конструкторської роботи: 1. Комплекс засобів обслуговування; 2. Комплекс засобів обслуговування ГБ; 3. Комплекс вантажнозахватних засобів; 4. Комплекс монтажно-стикувальних візків; 5. Комплекс допоміжного устаткування; 6. Комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; 7. Рухомий стенд ГБ.
Згідно з пунктом 1.4 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 етапи та терміни виконання робіт передбачені календарним планом (додаток № 2).
Попередня вартість робіт встановлена в сумі 4 350 000,03 грн, крім того ПДВ 870 000,010 грн, всього з ПДВ 5 220 000,04 грн, у тому числі на етап № 1 - 630 000,01 грн, крім того ПДВ 126 000,00 грн, всього з ПДВ 756 000,01 грн (пункт 3.1 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005).
Відповідно до пунктів 3.2, 3.3 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 обсяг фінансування на кожний наступний етап, починаючи з другого, визначається додатковою угодою. Замовник надає виконавцю аванс у розмірі 50 % від вартості поточного етапу робіт за цим контрактом, на підставі виставленого рахунку виконавця. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за кожний етап.
Пунктом 3.4 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони погодили, що датою виконання робіт за контрактом вважається дата підписання замовником акта здачі-приймання.
Розрахунки за виконані роботи здійснюються за договірними цінами поетапно через відповідні рахунки в установах банків в 3-денний термін з дати підписання акта здачі-приймання відповідного етапу (пункт 3.5 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005).
Згідно з пунктом 4.2 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 акт здачі-приймання (в тому числі співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап чи роботу в цілому виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані терміну робіт.
Відповідно до пункту 4.3 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 замовник протягом 10 робочих днів після прийняття робіт відповідного етапу, направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання робіт.
Пунктом 8.1 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони погодили строк дії контракту до 31.12.2008.
Згідно з календарним планом робіт на 2006-2008 роки відповідно до пункту 1.1 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 відповідач мав виконати етапи робіт за контрактом у такі строки:
- етап 1 - розробка складових частин дослідно-конструкторської роботи у складі: комплекс засобів обслуговування; комплекс засобів обслуговування ГБ; комплекс вантажнозахватних засобів; комплекс монтажно-стикувальних візків; комплекс допоміжного устаткування; комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; рухомий стенд ГБ - у строк чотири місяці з моменту видачі ТЗ на виконання роботи - з 01.03.2006 до 30.06.2006. Назва науково-технічної продукції, що підлягає здачі замовнику - РКД на комплекти згідно з узгодженим переліком. Вартість робіт за цим етапом - 630 000,01 грн;
- етап 2 - виготовлення складових частин дослідно-конструкторської роботи, у строк дев'ять місяців після виконання етапу № 1 - з 01.07.2006 до 31.03.2007. Вартість робіт за цим етапом - 3 670 000,02 грн;
- етап 3 - транспортування і проведення випробувань складових частин дослідно-конструкторської роботи. Строк виконання - після виконання етапу № 2 - з 01.07.2007 до 31.07.2008. Вартість робіт за цим етапом - 50 000,00 грн.
Додатковою угодою від 14.06.2006 № 1 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони змінили пункт 3.3 контракту в частині розміру авансу, який замовник видає виконавцю з 50% від вартості поточного етапу робіт до 80 % від вартості робіт за контрактом.
Додатковими угодами від 23.06.2006 № 2, від 18.09.2006 № 3, від 11.12.2006 № 4 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони переносили строк виконання робіт етапу № 1.
Додатковою угодою від 16.03.2010 № 5 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони продовжили термін дії контакту до 31.12.2011.
Додатковою угодою від 19.05.2011 № 7 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони ввели в дію нову редакцію календарного плану, відомостей виконання робіт, протоколу погодження договірної ціни.
Згідно з новою редакцією календарного плану робіт на 2006-2011 роки та відомостей виконання робіт на 2006-2011 роки в редакції додаткової угоди від 19.05.2011 № 7 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 згідно з пунктом 1.1 контракту відповідач мав виконати етапи робіт за контрактом у такі строки:
- етап 1 - розробка складових частин дослідно-конструкторської роботи у складі: комплекс засобів обслуговування; комплекс засобів обслуговування ГБ; комплекс вантажнозахватних засобів; комплекс монтажно-стикувальних візків; комплекс допоміжного устаткування; комплекс вантажнозахватних засобів ГБ; рухомий стенд ГБ - виконано. Назва науково-технічної продукції, що підлягає здачі замовнику - РКД на комплекти згідно з узгодженим переліком. Вартість робіт за цим етапом - 630 000,01 грн;
- етап 2 - виготовлення складових частин дослідно-конструкторської роботи. Загальна вартість робіт за цим етапом - 5 749 200,00 грн.;
- етап 3 - транспортування складових частин дослідно-конструкторської роботи до порту відправки. Загальна вартість робіт за даним етапом - 350 155,00 грн.
Відповідно до протоколу розбіжностей до додаткової угоди від 19.05.2011 № 7 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 строк виконання етапу № 2 змінено з 28.02.2011 на 30.11.2011.
Додатковою угодою від 02.09.2011 № 8 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони відповідно до статті З пункту 4 Закону України "Про акціонерні товариства" змінили у контракті організаційно-правову форму відповідача (Відкрите акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ" перейменовано у Публічне акціонерне товариство "ДНІПРОВАЖМАШ") та продовжили термін дії контракту до 31.12.2013.
Додатковою угодою від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони домовилися припинити дію контракту після виконання наступних умов:
1.1. Виконавець поверне отриманий від замовника аванс за контрактом у сумі 3 571 200,00 грн з ПДВ.
1.2. Повернення авансу в сумі 3 571 200,00 грн з ПДВ повинно бути здійснене виконавцем протягом 7 банківських днів після укладення ПАТ "ДНІПРОВАЖМАШ" контракту на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим замовником і отримання першого авансового платежу.
За змістом пункту 2 цієї додаткової угоди до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 сторони цілком і повністю звільняють один одного від контрактних зобов'язань, окрім тих, що викладені в пунктах 1.1 і 1.2 додаткової угоди № 11, а також відмовляються від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних з контрактом.
Відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди сторони домовилися про те, що розірвання контракту відбувається без взаємного стягнення штрафів та санкцій.
Додаткова угода від 14.04.2014 № 11 є невід'ємною частиною контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 (пункт 4).
Додатковою угодою від 28.05.2015 № 12 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 були внесені зміни до контракту, а саме пункт 8.1 контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 викладено в такій редакції: "Контракт набуває чинності з дня підписання і діє до 31.12.2015. Інші умови, не передбачені угодою, визначаються контрактом. Ця угода набуває сили з дати підписання і є невід'ємною частиною контракту".
Позивач на виконання умов контракту від 01.02.2006 № 6-32/005 в якості авансу перерахував відповідачу 4 327 200,01 грн. Проте відповідач виконав роботи на загальну суму 756 000,01 грн, що підтверджується актом здачі-приймання № 1. Тому у відповідача залишився невикористаний аванс у розмірі 3 571 200,00 грн.
Позивач направив відповідачу претензію від 26.08.2021 вих. № 14/1708 та повідомив відповідача про те, що відмовляється від послуг відповідача з приводу виконання умов контракту від 01.02.2006 № 6-32/005. Цією претензією позивач також вимагав від відповідача протягом трьох днів із дня отримання вказаної претензії повернути позивачу невикористану частину одержаного відповідачем авансу за контрактом від 01.02.2006 № 6-32/005 у розмірі 3 571 200,00 грн. Претензію було отримано відповідачем 27.08.2021. Вимогу позивача залишено без задоволення.
30.09.2021р. на адресу КБ “Південне» надійшла позовна заява АТ “Дніпроважмаш» від 24.09.2021р., в якій останнє просило Господарський суд Дніпропетровської області визнати недійсним правочин щодо односторонньої відмови від контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи № 6-32/005 від 01.02.2006, укладеного ДП “Конструкторське бюро “Південне ім. М.К. Янгеля» та АТ “Дніпроважмаш», що вчинений ДП “Конструкторське бюро “Південне ім. М.К. Янгеля» у формі претензії від 26.08.2021р. № 14/1708.
У даному позові (абз. 5, а.с. 4) АТ “Дніпроважмаш» повідомило про те, що ним (всупереч пункту 1.2 Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до Контракту), не буде укладено новий контракт на виготовлення, випробування та постановку НТО ТК та СК для КРК “Циклон-4» з новим замовником і не буде отримано перший авансовий платіж, так як перемовини між бінаціональною компанією “Алкантара Циклон Спейс» та АТ “Дніпроважмаш» щодо укладення такого контракту були припинені за ініціативи бразильської сторони.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.03.2023 у справі № 904/8118/21, залишено без змін рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні зазначеного позову АТ "ДНІПРОВАЖМАШ".
Позивач у даній справі (КБ “Південне) звернувся до відповідача і з ще однією претензією, яка датована 22.03.2023р., та в якій позивач повторно вимагав від відповідача повернути невикористану частину одержаного авансу по Контракту у розмірі 3 571 200,00 грн.
З трекінгу поштових відправлень вбачається, що дану претензію було отримано відповідачем 29.03.2023р.
Проте, станом на день подання позову, відповідач суму невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн. позивачу не повернув.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач звернувся із позовом у даній справі про:
- визнання недійсним підпункт 1.2 пункту 1 укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005;
- визнання недійсним пункт 2 укладеної між ДП "КБ "Південне" ім. М. К. Янгеля" та АТ "ДНІПРОВАЖМАШ" додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005 у частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних із контрактом;
- стягнення суму авансу в розмірі 3 571 200,00 грн, 3% річних у розмірі 185 800,00 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 261 757,38 грн.
Як вже зазначалося, за результатами касаційного розгляду даної справи Верховний Суд постановою від 22.07.2025 залишив без змін постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/3505/23 в частині позовних вимог про визнання недійсним підпункту 1.2 пункту 1 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005, а також про визнання недійсним пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту на виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) від 01.02.2006 № 6-32/005 у частині відмови сторін від будь-яких судових та позасудових розглядів відносно оплат, фіскальних чеків, претензій та компенсацій, пов'язаних із контрактом) та про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 185 800,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 1 261 757,38 грн..
Тобто Верховний Суд погодився із висновками Центрального апеляційного господарського суду щодо відсутності достатніх правових підстав для визнання вищенаведених правочинів недійсними та стяґнення заявлених позивачем до стягнення сум 3% та інфляційних втрат.
Водночас, в частині позовних вимог Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М. К. Янгеля" про стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн. постанову Центрального апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у справі № 904/3505/23 скасовано і справу № 904/3505/23 в цій частині передано на новий розгляд до Центрального апеляційного господарського суду.
Отже колегія суддів здійснює апеляційний перегляд лише в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн.
Здійснюючи апеляційний перегляд справи в частині позову про стягнення з відповідача суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн., колегія суддів зазначає про таке.
Як було правильно встановлено господарським судом першої інстанції, укладений між сторонами Контракт за своєю юридичною суттю є договором підряду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися, зокрема на ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Статтею 849 Цивільного кодексу України визначені підстави відмови замовника від договору підряду, а саме: замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (частина друга цієї статті); замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору (частина четверта цієї статті).
При цьому колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що частина четверта статті 849 Цивільного кодексу України передбачає абсолютне право замовника відмовитись від договору підряду у будь-який час до закінчення роботи без роз'яснення ним підряднику причин чи підстав такої відмови.
Частиною 1 ст.509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно з частиною 3 статті 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Статтею 653 Цивільного кодексу України визначені правові наслідки розірвання договору: зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Отже, одним із наслідків розірвання договору є припинення зобов'язань сторін, що виникли у сторін такого Договору відповідно до п.1 ч.2 ст.11 та ст.509 Цивільного кодексу України.
Відтак за змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір (постанови Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17, від 18.11.2019 №910/16750/18).
За висновком, викладеним в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.09.2022 у справі № 913/703/20 розірвання Договору, який був припинений, на підставі частини другої або частини четвертої ст.849 є фактично неможливим.
У справі 910/16750/18 Верховний Суд дійшов висновку, що навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання. Проте розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився).
Відповідно, право замовника відмовитись від договору, передбачене ст.849 ЦК, зокрема, якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим (ч.2), якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином (ч.3) або передбачене ч.4 цієї статті безумовне право відмовитись від договору до закінчення роботи виникають лише щодо тих договорів, які на момент такої відмови були чинними.
Строк дії спірного Контракту закінчився 31.12.2015 у відповідності до п.1 Додаткової угоди № 12 від 28.05.2015 до контракту № 6-32/005 від 01.02.2006 (а.с.67 том 1).
Тож, підстави для відмови (розірвання) спірного контракту, передбачені статтею 849 ЦК України відсутні.
Згідно з статтями 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 631 ЦК України та ч.7 ст.180 ГК України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи спір про повернення попередньої оплати за договором підряду у постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 зазначила про те, що "закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 ГК України такою підставою є виконання, проведене належним чином (п.6.4.). З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи скаржника про те, що після закінчення строку дії укладеного між сторонами Договору є неможливим виконання відповідачем робіт за цим Договором та їх прийняття позивачем (п.6.5)".
Відповідно, не зважаючи на припинення строку дії спірного контракту зобов'язання сторін, в тому числі щодо повернення авансового платежу, що виникли між ними до закінчення строку дії цього Контракту, не є припиненими.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19, постанова Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст.1212 ЦК можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18).
З урахуванням викладеного, положення статтей 849, 1212 ЦК України не підлягають застосуванню.
Щодо правових підстав для стягнення з відповідача невикористаної суми авансового платежу, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про їх наявність, зважаючи на таке.
Обов'язок відповідача повернути авансовий платіж у сумі 3 571 200,00 грн передбачено п.1.2. Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014.
Підставою повернення авансу є укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим Замовником і отримання першого авансового платежу; строк повернення авансу позивачу - протягом семи банківських днів після укладення контракту.
Відповідач не заперечує, що результати робіт та подальші роботи по Контракту № 6-32/005 мали бути включенні у новий контракту між АТ “Дніпроважмаш» та БК АЦС згідно з додатковою угодою №11. Новий контракт не було укладено між АТ “Дніпроважмаш» та БК АЦС у тому числі тому, що ДП КБ Південне не розірвало свій контракт з БК АЦС №6/АS5/2011 від 25.07.2011. Строк дії Контракту № 6-32/005 сплив 31.12.2015.
Відповідач зазначив, що до закінчення строку дії контракту № 6-32/005, укладеного між ДП КБ Південне та АТ “Дніпроважмаш», ДКА у повідомило про необхідність призупинення робіт за контрактами, укладеними БК АЦС, у тому числі за контрактом №6/АS5/2011 від 25.07.2011 р., укладеним між БК АЦС і ДП КБ Південне, який виконувався ДП “КБ» Південне» через виконання контракту № 6-32/005, призупинення робіт за контрактом № 6-32/005 відбулось не звини АТ “Дніпроважмаш». Роботи за контрактом № 6-32/005 не поновлювались за ініціативи сторін, або ДП КБ “Південне», або ДКАУ. У цьому зв'язку, у ДП КБ Південне немає правової підстави стверджувати про порушення АТ “Дніпроважмаш» строків виконання робіт по контракту № 6-32/005, відсутність актів виконаних робіт по етапам.
Контракт № 6-32/005 припинився у зв'язку зі спливом строку дії контракту. Уряд Бразилії денонсував Договору між Україною та Федеративною Республікою Бразилія “Про довгострокове співробітництво щодо використання ракети-носія “Циклон-4» на пусковому центрі Алкантара». До закінчення строку дії контракту № 6-32/005 роботи були призупиненні ДКАУ і не були поновленні.
Отже, результати робіт по контракту № 6-32/005 можуть підтверджуватись не тільки актами приймання-передавання, а й іншими документами, що містять дані про стан та вартість виконання робіт по контракту.
Відповідач зазначив, що отриманий від ДП КБ Південне аванс на виконання робіт по етапу № 2 був повністю використаний на виконання робіт по контракту і перевищує залишок у розмірі 3 571 200,00 грн., про який стверджує ДП КБ Південне.
Відповідач наголосив на тому, що після складання Звіту про доцільність укладення нового контракту від 17.05.2012 р., ДП КБ Південне не здійснило жодних інших платежів по контракту на користь АТ “Дніпроважмаш». АТ “Дніпроважмаш» неодноразово доводив, що підприємство діяло добросовісно та з метою виконання умов Контракту № 6-32/005 від 01.02.2006. Кошти отримані за Контрактом були використанні виключно для досягнення головної мети контракту - виконання дослідно-конструкторської роботи (ДКР) інноваційного проекту КРК “Циклон4».
Матеріали справи не містять доказів того, що мала місце така подія, як укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту на виготовлення, випробування та поставку НТО ТК та СК для КРК "Циклон-4" з новим замовником. Це також не заперечується учасниками цієї справи. Про неможливість укладення ПАТ "Дніпроважмаш" контракту з новим замовником сторони дізнались 16.07.2016.
Отже, виконання умов Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014, з якими сторони пов'язували припинення дії контракту (п.1. цієї угоди), не відбулося.
Проте, як правильно зазначив місцевий господарський суд, домовившись про звільнення один одного від контрактних зобов'язань (п.1.2. Додаткової угоди № 11 від 14.04.2014), про припинення контракту без взаємного стягнення штрафів і санкцій (п.3 Додаткової угоди № 11), сторони не відмовились від зобов'язання щодо повернення авансового внеску.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлена обов'язковість договору до виконання.
Як свідчать матеріали справи, вимога про повернення авансового платежу направлялась на адресу відповідача неодноразово, однак була залишена без задоволення.
З урахуванням викладеного, позивачем доведено факт невиконання умов договору щодо повернення авансового платежу.
За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську документацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи (ст. 892 ЦК України).
За частиною першою статті 894 ЦК України виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи.
Щодо наданих відповідачем докази, які, на його думку, підтверджують повне використання попередньої оплати за договором та виконання робіт 1, 2 та 3 етапів, то колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду , що зазначені докази не є належними та допустимими, зважаючи на таке.
Порядок здачі та приймання НТП здійснюється відповідно до розділу 4 Контракту від 01.02.2006 № 6-32/005.
Приймання НТП здійснюється відповідно до вимог ТЗ замовника з участю ДПГЗ-НКАУ (п.4.1.) .
Акт здачі-приймання (в тому числі співвиконавців) та звітні матеріали за виконаний етап та роботу в цілому виконавець надає замовнику за 10 днів до обумовленого в календарному плані терміну робіт (п.4.2.).
Згідно п.4.3 Контракту замовник протягом 10 робочих днів після прийняття робіт відповідного етапу гензамовником по Держконтракту № 14-01 від 09.04.2004 направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання, чи мотивовану відмову від приймання робіт.
Розроблена (виготовлена) та прийнята замовником НТП знаходиться у виконавця на відповідальному зберіганні (п.4.4.).
Датою виконання робіт за Контрактом вважається дата підписання замовником акту здачі-приймання.
Верховний Суд у постановах від 22.01.2019 у справі №922/1119/18, від 07.12.2018 у справі №910/23196/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, дійшов висновку, що належними і допустимими доказами використання одержаного авансу є, зокрема, підписані сторонами примірні форми КБ-2в "Акт приймання виконаних будівельних робіт", КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати".
Акти здачі-приймання виконаних робіт по етапу 2, 3 сторонами не складалися.
Багаторазові демонстраційні випробування, протоколи переговорів, інші контракти, листування, документи про результати інвентаризацій і результати аналітичних робіт також не є належними доказами в розумінні статей 74,76 ГПК України.
Сумісний Звіт ДПГЗ, ДП КБ "Південне" та АТ "Дніпроважмаш" за підсумками переговорів з БК АЦС про доцільність прямого контракту між АТ "Дніпроважмаш" та БК АЦС від 17.05.2012, на який посилається відповідач, обґрунтовує лише доцільність укладання прямого контракту та стосується Контракту № 6/ACS/2011 від 25.07.2011.
Отже, виконавцем не доведено факту використання авансу відповідними актами виконаних робіт, що є підставою для повернення даних коштів замовнику.
Щодо Висновку експертів за результатами проведення комісійної судово-економічної експертизи № 4161/4162-18 від 11.02.2021 за результатами проведення судової експертизи у господарській справі № 904/1956/18, який долучено в матеріали справи № 904/3505/18, слід зазначити про таке.
Згідно з ч.1,7 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
У відповідності до ч.3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи.
Частиною 1 ст. 99 ГПК України передбачено, що суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В п. 2, 5 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" № 4 від 23.03.2012 роз'яснено, що судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.
Отже, експертиза призначається судом у випадку необхідності встановлення фактів (обставин), дані про які вимагають спеціальних знань, та які мають суттєве значення для правильного вирішення спору по суті.
За приписами ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши складений судовим експертом Семеновою Н.Ю. висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи № 4161/4162-18 від 11.02.2021 у господарській справі № 904/1956/18. Зі змісту дослідницької частини самого висновку не вбачається, яка саме фінансова звітність, документи зведеного бухгалтерського та аналітичного обліку, калькуляція витрат механоскладального та зборо-зварювального виробництва (з зазначенням аркушів справи та томів, на яких вони знаходяться) підтверджує об'єм виконаних робіт по Контракту № 6/32-005 від 01.02.2006 на суму 5 083 272,15 грн та її обґрунтований розрахунок.
До того ж, як вбачається з останнього абзацу а.с. 14 висновку, експерт розраховував виробничу собівартість на підставі наданих відповідачем зведених калькуляційних витрат. З аркушів 1-3 висновку вбачається, що надані відповідачем калькуляційні витрати охоплюють період з 2012р. по грудень 2017р.
Калькуляційні витрати це витрати на окремі види виробів, а також витрати на основне і допоміжне виробництва.
Виробнича собівартість це розрахунок, при якому до загальних виробничих витрат додаються цехові витрати. Це може містити навчання працівників роботі з новим обладнанням, тощо.
Разом з тим, як зазначалось вище, на підставі п. 2 додаткової угоди № 11 від 14.04.2014р. до контракту № 6-32/005, сторони звільнили один одного від контрактних зобов'язань (окрім зобов'язань з повернення відповідачем невикористаного авансу), а тому, відповідно, відповідач, починаючи з 15.04.2014р. не міг нести жодних витрат, пов'язаних з виконанням умов контракту № 6-32/005, в тому числі не міг нести калькуляційні витрати та витрати на виробничу собівартість.
За таких обставин, висновок експерта в частині розрахунку виробничої собівартості є неправильним, оскільки експерт здійснював її розрахунок на підставі калькуляційних витрат, які охоплюють період з 15.04.2014р. по грудень 2017р., тобто поза межами дії договору.
Отже, оскільки АТ "Дніпроважмаш" не повернуло згідно з умовами договору сум невикористаного авансу та не здійснило належного звіту щодо його використання за допомогою складання актів форми КБ-2в, КБ-3, а також звіту щодо вартості устаткування, що придбавається, не виконало робіт протягом установленого договором строку, не обґрунтувало поважності причин неможливості їх виконання у строк, передбачений договором, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо доведеності позивачем факту порушень відповідачем умов договору та, відповідно, підстав для стягнення з відповідача невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн.
Водночас щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності до вимог про стягнення з відповідача невикористаного авансу у розмірі 3 571 200,00 грн. слід зазначити про таке.
Верховний Суд у пункті 5.48 постанови від 22.07.2025р. у справі № 904/3505/23 зазначив, що відповідач у відзиві на позовну заяву не заявляв про пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення суми невикористаного авансу в розмірі 3 571 200,00 грн. по укладеному між сторонами контракту № 6-32/005 від 01.02.2006, оскільки в зазначеному процесуальному документі відповідачем заявлено про пропуск строку позовної давності за іншими позовними вимогами, а саме: вимогами про недійсність підпункту 1.2 пункту 1 та умов пункту 2 додаткової угоди від 14.04.2014 № 11 до контракту від 01.02.2006 № 6-32/005.
Окрім цього, оскільки ані термін, ані строк повернення відповідачем позивачу невикористаної суми авансу умовами контракту № 6-32/005 не встановлено, позивач мав право вимагати виконання такого зобов'язання у будь-який час за правилами частини другої статті 530 ЦК України, а відповідач повинен був виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги
Така правова позиція була підтримана Верховним Судом, що вбачається зі змісту п. 5.46, 5.47 постанови від 22.07.2025р. у справі № 904/3505/23.
Такі письмові вимоги надсилались позивачем на адресу відповідача 26.08.2021р., 22.03.2023р. та 12.07.2023р., а провадження у даній справі за позовом позивача було відкрито у 2023 році, тому, відповідно, позивачем дотримано строк позовної давності.
Як заначив зазначив Верховний Суд у постанови від 22.07.2025р. у справі № 904/3505/23, висновки Центрального апеляційного господарського суду щодо встановлення фактичних обставин на підставі листів від 28.10.2015 вих. № 381/9 та від 30.11.2015 вих. № 424/9, які виготовлені іноземною мовою та подані до суду без належним чином засвідченого перекладу на державну мову, є суперечливими та не відповідають принципу рівності сторін перед законом та судом та принципу змагальності сторін.
Крім того, у огляді судової практики Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду щодо окремих питань застосування положень Господарського кодексу України, та у постанові Верховного Суду від 12.03.2025р. у cправі № 910/20940/21 (910/19964/23) також викладена правова позиція про те, що складені на іноземній (російській) мові, без їх перекладу на українську мову документи не є належними та допустимими доказами, так як вони не оформлені в установленому законом порядку.
Отже, надані відповідачем документи, які мовою оригіналу мають назви «Письмо», «Протокол», «Отчет», «Соглашения», «Заключения», «Решения», які складені на іноземній (російській) мові, і подані відповідачем без їх перекладу на українську мову із нотаріальним засвідченням такого перекладу не є належними та допустимими доказами, так як вони не оформлені в установленому законом порядку.
До того ж, умовами контракту № 6-32/005 сторони передбачили конкретний і чіткий порядок засвідчення факту виконання робіт. Згідно п. 3.4 даного контракту датою виконання робіт вважається саме дата підписання позивачем як замовником акту здачі приймання. При цьому контрактом № 6-32/005 не передбачено того, що факт виконання робіт може засвідчуватися іншими, аніж актами здачі, документами, в тому числі наведеними вище документами, які складені іноземною мовою..
Зважаючи на викладене, місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми авансу в розмірі 3 571 200,00 грн., повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни рішення в цій частині відсутні.
Враховуючи вимоги ст. 129 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на заявника апеляційної скарги.
Крім того, за змістом частини 14 статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Розподіл судових витрат щодо сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг судового збору залежить, в тому числі і від результату остаточного вирішення спору у господарському суді (відмови чи задоволення позову), а тому такий розподіл судових витрат здійснює той господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи.
Отже, оскільки за результатами перегляду Східним апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, то на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 85 708,80 грн.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (вх. № 1827Д/1) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 12.02.2024 у справі № 904/3505/23 залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий острів, буд. 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь Державного підприємства "Конструкторське бюро "Південне" ім. М.К. Янгеля" (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 3, код ЄДРПОУ 14308304) витрати по сплаті судового збору за подання касаційної скарги в сумі 85 708,80 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 03.10.2025.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя О.В. Плахов