03 жовтня 2025 року м. Харків Справа № 917/777/20(752/10606/18)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Тарасова І.В.,
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вх.№1973П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20(752/10606/18)
за позовною заявою Jan Impris, Konigstr. 11, 12105, Berlin, через представника ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», 36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261
про відшкодування матеріальної та моральної шкоди
в межах справи про банкрутство №917/777/20
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Променергобуд Україна», вул. Данила Щербаківського, 58, м. Київ, ідент. код 34014304
до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», вул. Чорновола, 22а, м. Полтава, 36039, ідент. код 32017261
про відкриття провадження у справі про банкрутство
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20(752/10606/18) (суддя Білоусов С.М.) позов задоволено, стягнуто з Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (36039, м. Полтава, вул. Чорновола, 22а, ідент. код 32017261) на користь ОСОБА_2 (громадянина Німеччини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , Berlin) 151915520,00 грн моральної шкоди та 432503,48 грн матеріальної шкоди.
Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції просить скасувати повністю рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20(752/10606/18) як таке, що ухвалене з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права; та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» у повному обсязі; вирішити питання про розподіл судових витрат, поклавши їх на позивача, як на сторону, чиї вимоги підлягають відхиленню.
Відповідач також звертається з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому зазначає, що поважні, об'єктивні та незалежні від його волі обставини, зробили неможливим своєчасне звернення до суду апеляційної інстанції; ухилення від строків не зумовлене зловживанням правом, а складається із низки форс-мажорних та критичних виробничо-організаційних причин. Також повідомляє суд, що клопотання із долученням документальних підтверджень зазначених обставин, буде долучене окремим документом.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.09.2025 у справі №917/777/20(752/10606/18) апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» залишено без руху; встановлено Дочірньому підприємству «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення її недоліків шляхом надання йому можливості звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження та доказів сплати судового збору у сумі 740040,00 грн. Роз'яснено, що наслідки не усунення недоліків, визначених цією ухвалою, у строк, встановлений судом, передбачені статтями 174, 260, 261 ГПК України.
Зазначена ухвала від 17.09.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 17.09.25 о 16:44. Таким чином, заявник апеляційної скарги мав усунути її недоліки у строк до 29.09.2025 (з урахуванням вихідних днів).
29.09.2025 від відповідача надійшли заява про відстрочення сплати судових витрат за подання апеляційної скарги або зменшення їх розміру до суми, співмірної з майновим станом заявника, та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Так, в заяві про відстрочення сплати судових витрат Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» зазначає, що воно перебуває в процедурі банкрутства та має заборгованість із виплати заробітної плати майже 15 млн грн, що підтверджується звітом про заборгованість з оплати праці на 1 вересня 2025 року. Фінансовий стан підприємства підтверджується Звітом про фінансові результати за І півріччя 2025 року з додатком, випискою по особовому рахунку з АБ «УКРГАЗБАНК». Кредиторська заборгованість підприємства становить 100802000,00 грн, що підтверджує Звіт про фінансові результати за І півріччя 2025 року з додатком. Заявник стверджує, що у нього відсутній стабільний дохід, що унеможливлює сплату судового збору у визначеному розмірі740040,00 грн, а його сплата призведе до ще більшого погіршення становища підприємства та фактично позбавить можливості виплачувати заробітну плату працівникам, що суперечить соціальним гарантіям держави.
Окрім того, відповідач просить врахувати, що на сьогоднішній день у нього відсутні кошти на рахунках, та він вживає активні дії щодо їх отримання. На момент спливу строку у підприємства не було реальної можливості сплатити судовий збір у зазначеному розмірі. Підприємством проводиться претензійна робота зі своїми дебіторами, відповідно до якої апелянт розраховує на те, що в найближчий час матиме можливість здійснити перерахування судового збору за перегляд даної справи апеляційним судом. Лише зараз, після отримання підтвердження про очікуване надходження коштів, підприємство подає апеляційну скаргу разом із цим клопотанням. Одразу після отримання коштів, підприємство зможе сплатити судовий збір.
До заяви відповідач надає копії претензії №87-3 від 11.08.2025 року, відповіді на претензію №48 від 11.09.2025 року, звіту про фінансові результати за перше півріччя 2025 року (звіт про сукупний дохід та баланс), звіту про заборгованість з оплати праці станом на 01.09.2025, виписки по особовому рахунку.
В обґрунтування клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025, відповідач зазначає, зокрема, що:
- підприємство знаходиться в процедурі банкрутства, що тягне за собою значні організаційні та фінансові труднощі; на підприємстві довгий час була відсутня бухгалтерська служба у період, коли мали бути здійснені заходи з підготовки апеляційної скарги та своєчасного її подання (на підтвердження чого надає копії наказів про звільнення головного бухгалтера від 11.02.2025 № 4-К та заступника головного бухгалтера від 11.02.2025 № 3-К);
- у період між датою ухвалення рішення та подачею скарги на підприємстві змінилося три керівника (на підтвердження чого надає копії наказів про їх призначення та звільнення), які не отримали вчасно матеріали справи, не володіли інформацією про строки та інші попередні документи, що унеможливлювало ухвалення своєчасних управлінських рішень;
- важливим аспектом, в тому числі однією з підстав нереальності та не співмірності суми стягнення моральної шкоди є надзвичайна фінансова скрута - великі борги, особливо з виплати заробітної плати (14938,0 тис грн.) та сплати податків, що потребують першочергового врегулювання, не дозволяли скеровувати ресурси на юридичні заходи вчасно;
- велика завантаженість у господарському процесі, брак трудових ресурсів, переведення працівників на неповний робочий тиждень та їх скорочення ускладнило юридичне реагування;
- перебої з інтернетом, доступом до електронної пошти та відключенням електричної енергії призвели до неможливості вчасного ознайомлення з рішенням суду від 31.03.2025. При цьому, за твердженням заявника, наявність зареєстрованого електронного кабінету не є доказом того, що підприємство могло вчасно ознайомитися з матеріалами справи, оскільки для цього потрібно мати доступ до інформації, працюючу електронну пошту та електронний ключ;
- зміна керівництва відповідача перешкодила вчасно звернутися до суду;
- керівник, який був призначений 09.04.2025 року не мав змоги ознайомитися ні з рішенням, ні з багатотомними матеріалами справи, адже не мав електронного ключа для доступу до системи Електронного суду;
- підприємство виконувало критично важливі господарські завдання в умовах війни, що ускладнило ведення процесуальної діяльності, що підтверджується укладеним договором 2-1 № від 21.04.2025 року про виконання робіт з підвищення обороноздатності області;
- на момент спливу строку у підприємства не було реальної можливості сплатити судовий збір у зазначеному розмірі. Лише зараз, після отримання підтвердження про очікуване надходження коштів, підприємство подає апеляційну скаргу разом із цим клопотанням;
- підприємство не мало наміру зловживати процесуальними правами. Пропуск строку викликаний виключно об'єктивними обставинами, в тому числі, надмірним розміром судового збору, сплата якого була фінансово неможливою. Відмова у поновленні строку позбавить відповідача права на перегляд справи апеляційним судом і порушить гарантії ст. 6 Конвенції;
- у цій справі поновлення строку на апеляційне оскарження є необхідним і обов'язковим для забезпечення права на справедливий суд, адже ухвалене рішення Господарським судом Полтавської області від 30.03.2025 року у справі №917/777/20 (752/10606/18) ухвалене з істотними порушеннями норм матеріального та процесуального права, суперечить принципам верховенства права, а також не відповідає завданням господарського судочинства, визначеним статтею 2 ГПК України, грубо порушує вимоги чинного законодавства України, а також є повністю необґрунтованим як у фактичному, так і в правовому аспекті.
Розглянувши заяву про відстрочення сплати судових витрат, суд враховує таке.
Частинами 1 - 3 статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу за попередній календарний рік фізичної особи, яка подає позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу; або 2) особами, які подають позовну заяву, іншу заяву, скаргу, апеляційну чи касаційну скаргу, є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю; або 4) заявником (позивачем) у межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) є юридична або фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, яка перебуває у судових процедурах розпорядження майном, санації або реструктуризації боргів, за клопотанням арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, керуючого реструктуризацією) або боржника. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу змісту статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення (п. 37 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.05.2021 у справі №917/777/20 відкрито провадження у справі про банкрутство Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та введено процедуру розпорядження майном боржника.
За даними балансу (звіту про фінансовий стан) на 30.06.2025 Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» декларує непокритий збиток у розмірі 203834 тис грн, зобов'язання за розрахунками з оплати праці 14242 тис грн. При цьому, загальний розмір довгострокових зобов'язань складає 1377 тис грн, а поточних зобов'язань і забезпечень - 287302 тис грн.
Згідно звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І півріччя 2025 валовий збиток підприємства складає 9633 тис грн, а чистий фінансовий результат виражений у вигляді збитку у розмірі 12280 тис грн.
За даними звіту про заборгованість з оплати праці на 01.09.2025 сума заборгованості відповідача з виплати заробітної плати складає 14938 тис грн. Дана інформація також підтверджується довідкою відповідача №01-10/126 від 26.09.2025.
Відповідно довідки №01-10/126-2 від 26.09.2025 кредиторська заборгованість підприємства перед бюджетом складає 148765 тис грн.
Виписка по особовому рахунку Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» за період з 07.04.2025 по 26.09.2025 не свідчить про надходження на нього значних сум коштів. Проте, суд зауважує, що такий доказ не свідчить про відсутність у боржника інших відкритих рахунків в установах банків.
Враховуючи обставини перебування відповідача у процедурі банкрутства та його фінансовий стан, наведені заявником апеляційної скарги обставини могли б бути визнані слушними та прийняті судом до уваги при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору або зменшення його розміру.
Проте, враховуючи, що заявником апеляційної скарги істотно пропущено строк на її подання, колегія суддів вважає за необхідне першочергово розглянути питання щодо можливості його поновлення.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що лише сам факт подання клопотання про поновлення пропущеного строку, не передбачає обов'язок суду автоматично його відновлювати, оскільки в кожному випадку суд має визначити, з якої причини такий строк було пропущено заявником, та чи підлягає він відновленню; у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин справи оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та докази, що підтверджують доводи заявника, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України основними засадами судочинства визначено, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи.
При цьому, реалізація конституційного права, зокрема, на апеляційне оскарження судового рішення ставиться в залежність від положень відповідних процесуальних норм.
Нормами глави 1 розділу ІV ГПК України врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження судових рішень у господарському судочинстві.
Так, згідно з положеннями ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України).
Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Приписами статті 42 ГПК України встановлено обов'язок учасників справи виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини другої цієї статті).
Відповідно до частини першої статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, поважними причинами пропуску процесуального строку слід розуміти неможливість особи подати заяву у визначений законом строк у зв'язку з такими обставинами, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили звернення до суду у визначений законом строк.
Вирішуючи питання про поновлення пропущеного процесуального строку суд має оцінити доводи заявника та подані ним докази, що підтверджують поважність причин пропуску такого строку. При цьому, такі доводи та докази мають підтверджувати об'єктивну неможливість заявника вчинити відповідну процесуальну дію у встановлені строки. У разі ж коли пропуск такого процесуального строку настав у зв'язку із суб'єктивними чинниками, які залежали лише від самого заявника, а не через об'єктивно непереборні причини, або коли такі об'єктивно непереборні причини заявником не доведені, у суду відсутні правові підстави для визнання підстав пропуску процесуального строку поважними.
Отже, можливість поновлення судом апеляційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов'язується із наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Суд у кожному випадку, з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 у справі №1227/8971/2012 зазначила, що з аналізу практики ЄСПЛ вбачається, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути обґрунтованим та вважається співвідносним та виправданим стосовно неповного забезпечення принципу правової визначеності, у випадках, якщо: 1) недотримання строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду попередньої інстанції, зокрема, особі не надіслано протягом строку на оскарження судового рішення копію повного тексту рішення суду попередньої інстанції (справа «Мушта проти України»); 2) пропуск строку на оскарження обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру (справи «Рябих проти Росії», «Устименко проти України»); 3) відновлення строку необхідне для виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок) (справи «Безруков проти Росії», «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania).
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2018 у справі № 916/3188/16 звернуто увагу на необхідність врахування практики ЄСПЛ щодо поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У рішенні від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України, Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими. Тому, від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Колегія суддів зазначає, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
У справі «Устименко проти України» (рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача «поважних причин» для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції.
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. Про відповідне зазначено у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 06.04.2021 у справі № 902/560/20, від 25.01.2021 у справі № 911/224/20.
Як звернув увагу Верховний Суд у постанові від 09.10.2019 у справі №7/74, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.
Таким чином, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв'язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі №5/452/06).
Аналогічні висновки щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від ід 12.07.2022 у справі 9/430-05-11867, від 05.07.2023 у справі №910/186/21.
Колегія суддів зазначає, що Дочірнє підприємство «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» має електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.
Оскаржуване рішення від 31.03.2025 відповідач отримав в електронному кабінеті 31.03.2025 о 19:05 год, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (том 7 а.с.16).
Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення відповідачу копії рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 є 01.04.2025. Отже, останній день на апеляційне оскарження сплив 21.04.2025 (з урахуванням того, що 20.04.2025 є вихідним днем).
Проте, апеляційна скарга на вказане судове рішення подана через підсистему електронний суд лише 12.09.2025, тобто з істотним пропуском встановленого ст.256 ГПК України строку.
Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність електропостачання, а також доступу до власного електронного кабінету в системі «Електронний суд» через несправну електронну пошту та електронний ключ, не беруться до уваги колегією суддів, оскільки не підтверджені відповідними доказами.
Так, надані відповідачем копії претензій з вимогами погашення заборгованості за спожиту електроенергію, а також попереджень про припинення розподілу електроенергії не свідчать про фактичне припинення її постачання. Окрім того, на вказаних попередженнях відсутні підписи (в будь-якій формі) відповідної уповноваженої особи.
Обставини зміни керівництва та бухгалтера відповідача судова колегія також не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, оскільки відносяться до внутрішньо-організаційних питань функціонування юридичної особи та носять суб'єктивний характер. Юридична особа повинна виважено підходити до виконання своїх функцій, у тому числі щодо належної участі у судових провадженнях та дотримання вимог процесуального законодавства стосовно порядку подачі апеляційної скарги та оформлення її змісту.
Посилання відповідача на «неможливість ознайомитися з матеріалами справи на близько 2000 сторінках за короткий період» також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки дана справа розглядалася в судах з 2018 року. Відповідач брав активну участь в її розгляді з моменту пред'явлення позову, про що свідчать численні заяви з його боку та протоколи судових засідань, в яких зафіксована явка його представників.
Разом із цим, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи міститься заява представника відповідача вих.№01-10/46-4 від 10.04.2025 про ознайомлення з матеріалами справи (т. 7 ас. 19, 20), в якій прямо зазначається про його обізнаність з обставинами ухвалення судом першої інстанції 31.03.2025 рішення у даній справі. На вказаній заяві міститься власноручний напис представника про ознайомлення з матеріалами справи 10.04.2025.
Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про необізнаність із рішенням суду та матеріалами справи, і відповідно неможливість своєчасного подання апеляційної скарги не відповідають дійсності.
Крім того, законодавцем встановлено достатній (однаковий для всіх учасників справи) строк на апеляційне оскарження рішення суду.
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією заявника, який зацікавлений в апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
В даному випадку, період пропуску строку на апеляційне оскарження є істотним (майже шість місяців), що не свідчить про те, що заявник, реалізуючи відповідні процесуальні права, намагався діяти добросовісно та сприяв своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи.
При цьому, доводи відповідача про те, що він не міг подати апеляційну скаргу, оскільки у підприємства не було реальної можливості сплатити судовий збір, не мають прямої взаємозалежності та спростовуються обставинами подання даної скарги також без сплати судового збору з використанням правового механізму звернення з клопотанням про звільнення, відстрочку, розстрочку або зменшення судового збору.
Таким чином, заявником апеляційної скарги не наведено обставини, які зумовлені та пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, що не залежали від його волі та унеможливили своєчасне, у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.
За матеріалами даної справи судом апеляційної інстанції не встановлено, що недотримання заявником апеляційної скарги строків було зумовлене діями (бездіяльністю) суду першої інстанції. Як було зазначено, повне рішення суду було надіслано відповідачу у його електронний кабінет у день його ухвалення. Окрім того, представник відповідача ознайомився з матеріалами справи у повному обсязі 10.04.2025, тобто у період строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Заявником не доведено, що пропуск строку на оскарження був обумовлений особливими і непереборними обставинами суттєвого та переконливого характеру, а зміст апеляційної скарги не свідчить, що відновлення цього строку пов'язане із необхідністю виправлення фундаментальних недоліків або помилок правосуддя (виправлення серйозних судових помилок).
За таких обставин, колегія суддів не вважає, що поновлення строку на оскарження судового рішення може бути в даному випадку обґрунтованим, співвідносним та виправданим, а тому може призвести до порушення принципу правової визначеності.
Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як непереборні та такі, що об'єктивно перешкоджали Дочірньому підприємству «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати поважними.
За положеннями ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 статті 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційної скаргою Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор».
Оскільки апеляційна скарга була подана в електронному вигляді через систему «Електронний суд», її матеріали, які були роздруковані судом, заявнику не надсилаються.
На підставі викладеного, керуючись ст. 119, 234, 242, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною Дочірнього підприємства «Полтавський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (вх.№1973П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 31.03.2025 у справі №917/777/20(752/10606/18).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Порядок і строки її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя І.В. Тарасова