ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 вересня 2025 року Справа № 906/605/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.,
суддя Гудак А.В.,
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2025 (суддя Вельмакіна Т.М., повне рішення складено 31.07.2025)
за позовом Антимонопольного комітету України
до Акціонерного товариства "Житомирські ласощі"
про стягнення 2030125,00 грн
за участю представників:
позивача - Прохорова Є.І.
відповідача - Кучерявого О.В., Наумової А.М.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 17.07.2025 позов задоволено. Стягнуто з АТ "Житомирські Ласощі" у дохід загального фонду Державного бюджету України 2030125,00 грн пені. Стягнуто з АТ "Житомирські Ласощі" на користь Антимонопольного комітету України 24361,50 грн витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування ухваленого рішення суд, встановивши несплату відповідачем у визначений ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строк штрафу, накладеного рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України від 03.10.2023 №48-р/тк, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з АТ "Житомирські ласощі" пені у розмірі 2 030 125,00 грн.
Щодо можливості застосування строку позовної давності суд вказав, що нарахування та стягнення пені у спірних правовідносинах має обов'язковий характер та не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій, відтак позовна давність не може застосовуватись у даній справі. Також встановив відсутність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру пені.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, АТ "Житомирські Ласощі" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу відповідач вказує про порушення строку нарахування розміру пені, оскільки судом першої інстанції не враховано тривалість його зупинення на період оскарження рішення Антимонопольного комітету України №48-р/тк від 03.10.2023 та його розгляду Господарським судом м.Києва.
Зазначає, що поданий позивачем розрахунок пені є неправильним, оскільки останній зроблений без врахування проплат штрафу від 09.08.2024 та від 12.08.2024.
Апелянт вказує про сплив строку позовної давності для звернення з даним позовом, так як минуло більше шести місяців від дати сплати штрафу та більше року з дня прийняття Антимонопольним комітетом України рішення про його накладення.
Вважає, що стягнення пені у розмірі 2 030 125,00 грн здійснено непропорційно, без вимог розумності, покладаючи на відповідача додатковий фінансовий тягар, який може призвести до припинення роботи підприємства у період воєнного стану в Україні.
У відзиві на апеляційну скаргу Антимонопольний комітет України зазначає, що під час нарахування пені за прострочення сплати накладеного штрафу у розмірі 2 030 125,00 грн, останнім було враховано період оскарження позивачем рішення Антимонопольного комітету України №48-р/тк від 03.10.2023 та зупинено її нарахування з 05.12.2023 до 31.01.2024 (розгляд справи №910/18430/23 Господарським судом м.Києва) та з 08.03.2024 по 24.06.2024 (розгляд справи №910/18430/23 Північним апеляційним господарським судом).
Щодо зупинення виконання рішення позивач вказує, що норма ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", відповідно до якої двомісячний строк для сплати штрафу зупиняється на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу комітету, не можуть братись до уваги, оскільки її було прийнято після того, як комітет прийняв рішення, відтак остання не підлягає застосуванню.
Зазначає, що посилання апелянта щодо пропущення строків позовної давності є помилковим, оскільки нарахування та стягнення пені, передбаченої ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" має обов'язковий характер та не потребує будь-якого рішення органу державної влади про її застосування, а тому не підпадає під ознаки адміністративно-господарських санкцій. Введення воєнного стану в Україні не звільняє відповідача від обов'язку здійснення оплати пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Антимонопольного комітету України №48-р/тк від 03.10.2023, оскільки останнє є обов'язковим до виконання.
З огляду на вказане, позивач вважає оскаржуване рішення обґрунтованим та винесеним без порушення норм матеріального та процесуального права.
До апеляційного суду надійшла відповідь на відзив, в якій АТ "Житомирські ласощі" вказує про неправильно здійснений розрахунок пені позивачем, надаючи свій контррозрахунок.
У судове засідання, що відбулося 30.09.2025, з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення щодо обставин справи та підтримали свої позиції, викладені у апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу та відповіді на відзив.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, вивчивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України №48-р/тк від 03.10.2023 визнано, що АТ "Житомирські ласощі" вчинило порушення, передбачене п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимогу Голови Антимонопольного комітету України - державного уповноваженого від 31.05.2021 №126-26.13./01-8081 у встановлений ним строк. За вищевказане порушення на АТ "Житомирські ласощі" накладено штраф у розмірі 2030125,00 грн, який підлягав сплаті у двомісячний строк з дня отримання такого рішення.
16.10.2023 Антимонопольний комітет України (далі - АМКУ) листом №126-26.13/30-23 направив АТ "Житомирські ласощі" копію вищевказаного рішення, яке було отримано останнім 20.10.2023 (поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0303515924674).
Відповідач, не погоджуючись із Рішенням АМКУ №48-р/тк від 03.10.2023, оскаржив його в судовому порядку до Господарського суду міста Києва, рішенням якого від 31.01.2024 (залишене в силі Північним апеляційним господарським судом від 24.06.2024) відмовлено у задоволенні позовних вимог АТ "Житомирські ласощі" до АМКУ про визнання його протиправним та скасування повністю.
Позивач, встановивши, що штраф був сплачений відповідачем після закінчення двомісячного строку, а саме 09.08.2024 та 12.08.2024 (платіжна інструкція №5508 на суму 1000000,00 грн; №5511 на суму 250000,00 грн та №5518 на суму 780125,00 грн), нарахував пеню за його прострочення у розмірі 2 030 125 грн та звернувся для її стягнення до суду.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів враховує наступне.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності визначено Законом України "Про захист економічної конкуренції".
Антимонопольний комітет України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності (ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі, про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.
Згідно з ч.2 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ч.1, 3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Апеляційним судом встановлено, що АМКУ прийнято рішення №48-р/тк "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" від 03.10.2023, яким визнано порушення АТ "Житомирські ласощі" п.13 ст.50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та накладено на останнього штраф у розмірі 2 030 125,00 грн.
Дане рішення було надіслано відповідачу та отримано останнім 20.10.2023, тому з врахуванням визначеного законом двомісячного терміну на його оплату, останнім днем для сплати штрафу є 20.12.2023.
Відповідно до ч.1 ст.60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.
Матеріалами справи підтверджено, що АТ "Житомирські ласощі" оскаржило рішення №48-р/тк від 03.10.2023 до Господарського суду м.Києва, за рішенням якого від 31.01.2024 (залишене в силі Північним апеляційним господарським судом від 24.06.2024), у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Згідно з ч.8 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.
Колегією суддів встановлено, що відповідач сплатив позивачу штраф у розмірі 2030125,00 грн у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями: №5508 від 09.08.2024 на суму 1 000 000,00 грн; №5511 від 09.08.2024 на суму 250 000,00 грн; №5518 від 12.08.2024 на суму 780 125,00 грн, однак така сплата відбулася після закінчення двомісячного строку, встановленого ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Частинами 5, 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" врегульовано, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу. Нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом: справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу; відповідного рішення (постанови) господарського суду. У разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.
Варто зазначити, що тривалість такого зупинення визначається виключно періодом часу, протягом якого фактично здійснювався зазначений розгляд чи перегляд (наприклад, у суді першої інстанції - від дня порушення провадження у справі до дня прийняття рішення в ній; у судах апеляційної та касаційної інстанцій - від дня прийняття апеляційної чи касаційної скарги до дня прийняття постанови), і в цей період не включається час знаходження матеріалів справи у суді, коли згадані розгляд чи перегляд не здійснювалися (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/408/18, від 27.11.2018 у справі №910/4081/18, від 19.03.2019 у справі №904/3536/18, від 16.04.2019 у справі №910/11550/18, від 31.10.2019 у справі №904/3778/18, від 22.01.2019 у справі №915/304/18, від 16.06.2022 у справі №917/530/21, від 06.08.2024 у справі №914/3599/23)
Здійснивши перевірку розрахунку нарахування пені, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині періодів її нарахування.
Зокрема, як було встановлено вище, 03.10.2023 АМКУ прийнято рішення №48-р/тк про накладення на відповідача штрафу у розмірі 2030125,00 грн.
20.10.2023 дане рішення було отримано АТ "Житомирські ласощі".
Відтак, перебіг строку для добровільної сплати штрафу розпочався 21.10.2023 та, згідно з ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", останнім днем його закінчення є 20.12.2023.
Згідно з абз.2 ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" строки, передбачені абзацом першим цієї частини, зупиняються на час розгляду судом справи про оскарження рішення органу Антимонопольного комітету України у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також на час проведення перевірки чи перегляду рішення у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органом Антимонопольного комітету України.
Колегія суддів зазначає, що 09.08.2023 було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" (набрав чинності 01.01.2024), яким вищевказану статтю викладено в новій редакції, зокрема додано абз.2 щодо можливості зупинення двомісячного строку для сплати штрафу.
Разом з тим, розгляд справи №910/18430/23 (щодо оскарження рішення АМКУ від 03.10.2023) розпочався Господарським судом м.Києва з моменту відкриття провадження -05.12.2023 та тривав до ухвалення рішення - 31.01.2024, як встановлено ч.3 ст. 232 ГПК України.
Отже, починаючи з 01.01.2024 (дата набрання чинності нової редакції Закону України "Про захист економічної конкуренції") до 31.01.2024 (дата ухвалення рішення суду), Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства про захист економічної конкуренції та діяльності Антимонопольного комітету України" набрав чинності та діяв.
За змістом ч. 2 ст. 176, ч. 3 ст. 232 ГПК України, "часом розгляду справи" є період, перебіг початку якого виникає з винесення судом ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, а закінчення - ухваленням рішення суду. Час розгляду судом справи по суті є єдиною і неподільною стадією судового процесу.
Враховуючи, що у вищевказаний період розгляду справи Господарським судом м.Києва, положення абз.2 ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" вже набрало чинності, колегія суддів, з урахуванням ст.58 Конституції України, дійшла висновку про розповсюдження вказаної норми на весь період розгляду справи судом, починаючи з дати постановлення судом першої інстанції ухвали про відкриття провадження у справі №910/18430/23, а саме з 05.12.2023.
З огляду на вказане, з моменту початку перебігу строку на добровільну оплату штрафу (з 21.10.2023) до його зупинення (до 05.12.2023) пройшло 45 днів. (з наданого Законом двомісячного строку).
Відповідно до абз.3 ч.5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.
Таким чином, протягом розгляду справи Господарським судом м.Києва №910/18430/23 з 05.12.2023 по 31.01.2024 підстави для нарахування пені відсутні.
Разом з тим, з 01.02.2024 було відновлено строк для сплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ №48-р/тк від 03.10.2023, де протягом наступних 16 днів (залишок днів з наданого Законом двомісячного строку) відповідач мав право добровільно його оплатити - по 16.02.2024 включно.
Колегія суддів зазначає, що у зв'язку із закінченням двомісячного строку для добровільної оплати штрафу (з 21.10.2023 по 04.12.2023 включно та з 01.02.2024 по 16.02.2024 включно), у позивача з 17.02.2024 настало право для нарахування пені за кожний день його прострочення.
Дане право АМКУ міг реалізувати по 07.03.2024 включно, оскільки з 08.03.2024 по 24.06.2024 строк нарахування пені зупинився, у зв'язку з переглядом рішення Господарського суду м.Києва від 31.01.2024 у справі №910/18430/23 Північним апеляційним господарським судом.
В подальшому, підстави для нарахування пені знову відновились з 25.06.2024 (наступний день після прийняття Північним апеляційним господарським судом постанови у справі №910/18430/23) по 11.08.2024 включно (день, який передував даті повної сплати штрафу).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів зазначає, що правомірними періодами для нарахування пені за прострочення сплати штрафу є: з 17.02.2024 по 07.03.2024, з 25.06.2024 по 08.08.2024 та з 09.08.2024 по 11.08.2024.
Апеляційним судом здійснено перерахунок розміру пені, яка підлягає до нарахування, що в сукупності становить 2 014 477,50 грн:
- за період з 17.02.2024 по 07.03.2024 (2 030 125 грн * 1,5%) * 20 днів = 609 037,50 грн;
- за період з 25.06.2024 по 08.08.2024 (2 030 125 грн * 1,5%) * 45 днів = 1 370 334,38 грн;
- за період з 09.08.2024 по 11.08.2024 (780 125 грн (з врахуванням часткової оплати) * 1,5%) * 3 дні) = 35 105,62 грн.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 2 014 477,50 грн пені.
Оцінюючи доводи апелянта щодо наявності підстав для зупинення строку нарахування пені на час оскарження рішення АМКУ в судах першої та апеляційної інстанцій без можливості його переривання, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки таке зупинення можливе лише на час розгляду справи чи її перегляду, як передбачено абз.3 ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", тобто фактичного розгляду, не включаючи строк передачі матеріалів справи з суду першої інстанції до апеляційної інстанції, час знаходження їх у суді, коли такий розгляд чи перегляд не здійснювались.
Окрім того, помилковим є твердження АТ "Житомирські ласощі", що до часу зупинення нарахування пені також необхідно включати дати складення повних текстів судових рішень, оскільки згідно з ч.3, ч. 4 ст.232 ГПК України, розгляд справи по суті судом першої інстанції чи перегляд рішення суду судами апеляційної чи касаційної інстанцій закінчується ухваленням рішення суду чи відповідної постанови.
Частинами 1,5 статті 240 ГПК України передбачено, що рішення суду (повне або скорочене) проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ст.283, 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції проголошується за правилами, встановленими ст.240 цього Кодексу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
З огляду на вищевказані норми, до строку розгляду справи не відносяться дати складення повних текстів рішення чи постанови, відтак нарахування пені зупиняється лише з моменту відкриття провадження у справі до моменту ухвалення рішення чи постанови у судах першої чи апеляційної інстанціях.
Оцінюючи доводи апелянта щодо наявності підстав для зменшення пені та, відповідно, розглянувши подане до апеляційного суду клопотання про зменшення пені, колегія суддів зазначає наступне.
Пеня, нарахована позивачем, є видом відповідальності за несплату штрафу у строк встановлений ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Вказаний закон, на підставі приписів якого нараховано штраф та пеню, визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.
Відносини, пов'язані з притягненням до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, шляхом накладення штрафів та їх стягнення у судовому порядку органами АМКУ, не є господарськими (або цивільними) відносинами, оскільки в даному випадку орган АМКУ не виступає як суб'єкт господарсько-правових (або цивільно-правових) відносин, а реалізує повноваження, встановлені законодавством про захист економічної конкуренції.
При застосуванні приписів ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції (щодо стягнення з суб'єктів господарювання штрафу та пені у зв'язку з порушенням ними законодавства про захист економічної конкуренції) необхідно враховувати, що даний Закон не містить норм, які надавали б господарському суду право зменшувати розмір (а відтак і суму) стягуваних штрафу та/або пені (у разі їх правомірного нарахування). (Схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.06.2022 у справі №917/530/21)
Накладений на відповідача штраф є видом відповідальності за вчинення правопорушення, а нарахована пеня - способом забезпечення сплати цього штрафу. Нарахування пені в даному випадку не є видом відповідальності за вчинене порушення антиконкурентного законодавства; вказані нарахування застосовані територіальним відділенням АМК на підставі Закону та не пов'язані з невиконанням чи неналежним виконанням грошового зобов'язання або зобов'язання щодо сплати податків і зборів, а тому не належать до цивільних правовідносин.
Водночас нарахування та стягнення пені, передбаченої ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", має обов'язковий характер та не потребує прийняття будь-якого рішення органу державної влади про її застосування.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що на відміну від норм цивільного законодавства, приписами Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачено можливість зменшення розміру пені, заявленої до стягнення (у разі її правомірного нарахування), оскільки такий вид нарахування пені є видом відповідальності за несплату штрафу у строк, встановлений ч.3 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Однак, як було встановлено вище, судом першої інстанції помилково зроблено висновок про правомірність заявленого позивачем розміру нарахованої пені, а тому, колегією суддів здійснено її перерахунок та задоволено до стягнення з відповідача 2 014 477,50 грн.
Твердження апелянта про нерелевантність до спірних правовідносин висновків, зроблених у постановах Верховного Суду у справі №915/304/18 від 22.01.2019, у справі №904/3536/18 від 19.03.2019 та у справі №910/4081/18 від 27.11.2018, апеляційний суд вважає помилковими, оскільки в останніх сформовано правову позицію про тривалість зупинення нарахування пені та відсутність у Законі України "Про захист економічної конкуренції" повноважень господарського суду щодо зменшення її розміру (у разі правомірного нарахування), що безпосередньо стосується спірних правовідносин.
Оцінюючи доводи апелянта та розглянувши його клопотання щодо наявності підстав для застосування строку позовної давності і шестимісячного строку для нарахування неустойки, колегія суддів зазначає наступне.
У частині 1 статті 19 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що органи Антимонопольного комітету України керуються лише законодавством про захист економічної конкуренції, яким в свою чергу встановлено особливі (спеціальні) строки давності для притягнення до відповідальності за порушення антиконкурентного законодавства органами Антимонопольного комітету України, які не є строками позовної давності, встановленими цивільним законодавством.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, цивільне законодавство не є складовою законодавства про захист економічної конкуренції. Відносини сторін у цій справі не є цивільно - правовими, а тому й позовна давність, як інститут саме цивільного права до цих відносин не може бути застосована.
Порядок, розмір і період нарахування пені, як гарантії сплати штрафу накладеного на відповідача передбачено вимогами спеціального закону, яким в даному випадку є Закон України "Про захист економічної конкуренції".
Згідно з ч.1 ст.258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Статтею 42 "Про захист економічної конкуренції" визначено, що суб'єкт господарювання не може бути притягнений до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, якщо минув строк давності притягнення до відповідальності. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції становить п'ять років з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення. Строк давності притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п.13-16 ст.50 цього Закону, становить три роки з дня вчинення порушення, а в разі триваючого порушення - з дня закінчення вчинення порушення.
Колегія суддів зазначає, що вищевказана стаття встановлює строки притягнення до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції органами АМКУ, а не судом у вирішенні спору про стягнення у судовому порядку пені, нарахованої за порушення строків сплати штрафу, накладеного рішенням органу АМКУ.
Крім того, ст.42 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює строки притягнення саме до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тоді як сам Закон України "Про захист економічної конкуренції" відносить до заходів відповідальності штраф і не визначає пеню, як міру (захід) відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відносячи її сплату до порядку виконання рішень (розпоряджень) органів АМКУ, голів територіальних відділень АМКУ.
Таким чином, строк позовної давності, визначений ЦК України, не може застосовуватися до правовідносин у даній справі, оскільки останні регулюються не цивільним законодавством, а нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", Закону України "Про Антимонопольний комітет України".
Щодо застосування шестимісячного строку для нарахування неустойки, колегія суддів вказує, що правила для її нарахування у спірних правовідносинах регулюються спеціальною нормою ч.5 ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції, а тому загальна норма, визначена у ч.6 ст. 232 ГК України (яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин), застосуванню не підлягає.
З врахуванням наведеного, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання АТ "Житомирські ласощі" про застосування шестимісячного строку для нарахування неустойки та застосування строків позовної давності, оскільки вважає такі доводи апелянта необґрунтованими.
Щодо доводів апеляційної скарги про введення воєнного стану в Україні, зниження фінансової можливості відповідача, а також неправомірного покладення на нього додаткового тягаря у вигляду нарахованої пені, колегія суддів зазначає, що нарахована на АТ "Житомирські ласощі" пеня є способом забезпечення накладеного штрафу за вчинене правопорушення законодавства про захист економічної конкуренції.
Статтею 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет" встановлено, що з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання АМКУ, його територіальні відділення, у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, клопотання, позови, скарги до суду, зокрема про стягнення несплачених у добровільному порядку штрафів та пені.
Згідно з ч.7 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у разі несплати пені органи Антимонопольного комітету України стягують пеню в судовому порядку.
Відтак, введення в Україні воєнного стану не звільняє АТ "Житомирські ласощі" від обов'язку виконання ним вимог ст.56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме сплати пені за прострочення строку для оплати штрафу, накладеного рішенням АМКУ №48-р/тк від 03.10.2023, яке є обов'язкове до виконання, згідно ч.2 вказаної статті.
Згідно з п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.3, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2025, визначивши обґрунтованою сумою до стягнення з АТ "Житомирські ласощі" пені у розмірі 2014477,50 грн.
Із врахуванням приписів ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав зміни судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Житомирські ласощі" на рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2025 у справі №906/605/25 - задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 17.07.2025 у справі №906/605/25 змінити та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:
"1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомирські Ласощі" (10003, Житомирська область, місто Житомир, вул. Покровська, будинок 67, ід. код 00382071) у дохід загального фонду Державного бюджету України (отримувач: ГУК у м. Києві / Солом'янський район, код отримувача (ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA278999980313090106000026010, код класифікації доходів бюджету: 21081100) - 2014477,50 грн пені.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Житомирські Ласощі" (10003, Житомирська область, місто Житомир, вул. Покровська, будинок 67, ід. код 00382071) на користь Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ід. код 00032767) 24173,73 грн витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.".
3. Стягнути з Антимонопольного комітету України (03035, місто Київ, вул.Митрополита Василя Липківського, будинок 45, ід. код 00032767) на користь Акціонерного товариства "Житомирські Ласощі" (10003, Житомирська область, місто Житомир, вул.Покровська, будинок 67, ід.код 00382071) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 281,66 грн.
4. Господарському суду Житомирської області видати судові накази.
5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "03" жовтня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.