ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
03 жовтня 2025 року Справа № 918/1061/24(450/2263/24)
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Коломис В.В. , суддя Тимошенко О.М.
без виклику сторін
розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1061/24(450/2263/24)
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 (повний текст - 22.04.2025) у справі №918/1061/24(450/2263/24) (суддя Марач В.В.)
за зустрічним позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3
про визнання попереднього договору купівлі-продажу недійсним
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.25 у справі №918/1061/24(450/2263/24) апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Господарського суду Рівненської області від 14.04.2025 у справі №918/1061/24(450/2263/24) за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу квартири залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
04.08.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Костюченка Станіслава Адамовича через систему "Електронний суд" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення. У заяві просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму понесених витрат по оплаті професійної правничої допомоги у розмірі 20000 гривень, а розгляд заяви провести без участі ОСОБА_1 та його представників.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 заявника повідомлено, що згідно з табелем обліку робочого часу Комп'ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду" суддя-член колегії Тимошенко О.М. з 04.08.2025 по 05.09.2025 включно перебуває у відпустці. Згідно з п.8.9 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, у разі надходження заяви/заяв про відвід суду (судді), клопотань про прийняття додаткового судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок, роз'яснення судового рішення, про повернення судових витрат, заяви про відмову від позову чи мирової угоди, про відмову від апеляційної скарги в т.ч. за участю іноземних осіб, заяви про поворот виконання рішення під час відсутності раніше визначеного головуючого судді (судді-доповідача) та/або судді-члена колегії, повторний автоматизований розподіл таких клопотань (КДМ) не проводиться. Таким чином, розгляд заяви буде здійснено після фактичного виходу всієї колегії суддів на роботу.
Ухвалою суду від 12.09.2025 розгляд заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича про ухвалення додаткового рішення у справі №918/1061/24(450/2263/24) - призначено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу, за наявності, надати суду свої заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення - протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
Копію ухвали вручено ОСОБА_2 22.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення АТ "Укрпошта" №0610280053662.
З огляду на викладене, останній день строку на подання заперечень на заяву - 29.09.2025.
З огляду на викладене, останній день строку (з урахуванням вихідних) на подання заперечень на заяву - 29.09.2025.
Станом на 03.10.2025 таких заперечень від ОСОБА_2 до суду не надходило.
Відповідач не скористався правом надати суду свої заперечення на заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Костюченка Станіслава Адамовича про ухвалення додаткового рішення, що не перешкоджає розгляду такої заяви.
Розглянувши заяву, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як встановлено ст.16 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18.
Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції надано копії договору про надання правової допомоги, ордеру, акту здачі-приймання послуг правничої допомоги.
Як вбачається з поданих доказів, між ОСОБА_1 та АО “Лінія права» укладено Договір про надання правової допомоги. Згідно пункту 1.1. Договору АО “Лінія права» бере на себе зобов'язання надати Замовнику правову допомогу при розгляді Північно-західним апеляційним господарським судом справи №918/1061/24(450/2263/24) про визнання удаваним попереднього договору, визнання укладеним договору купівлі-продажу майнових прав та визнання майнових прав та зустрічних позовних заяв. Пунктом 3.2 Договору сторони встановили фіксовану вартість гонорару, що становить 20000 (двадцять тисяч) гривень.
Згідно Акту здачі-приймання загальна вартість наданих адвокатських послуг становить 20000 грн.
Колегія суддів приймає до уваги, що Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.
Отже, у даній справі вартість правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником відповідача часу, а отже, розмір витрат є визначеним, та становить 20000,00 грн.
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам, в іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду при розгляді справи №910/13071/19.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20 викладено висновки, згідно з яким для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд дійшовши висновку про часткове задоволення заяви, що заявлені до стягнення витрати на правничу допомогу є неспіврозмірними з критеріями розумності і обґрунтованості таких витрат, та скористався, з посиланням на частину п'яту статті 129 ГПК України, правом суду не присуджувати (не розподіляти) стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, врахувавши при цьому недоведення доказами їх фактичності, неминучості, необхідності саме в тому розмірі, який відповідач та адвокат обумовили.
Разом з тим, суд зазначає про відсутність втручання суду в договірні відносини між відповідачем та адвокатом за укладеними договорами про надання правової (правничої) допомоги, позаяк обов'язок виконання прав і обов'язків за цими договорами не змінюється і не припиняється у зв'язку з покладенням судом судових витрат на правничу допомогу на позивача не в повній сумі, про яку домовились відповідач та адвокат (постанови Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №910/20792/20, від 14.06.2022 у справі №904/4876/21, від 22.06.2022 у справі №904/7334/21, від 30.05.2022 у справі №904/7347/21).
Колегія суддів встановила, що обсяг доводів сторін спору та обсяг матеріалів справи у суді апеляційної інстанції є практично тотожним такому ж обсягу доводів та матеріалів, які були досліджені та проаналізовані під час розгляду цієї справи у суді першої інстанції, а тому надання правової допомоги у суді апеляційної інстанції не потребувало від адвоката правового аналізу значного обсягу законодавства, судової практики, матеріалів справи оскільки такі дії вже було проведено під час розгляду справи у суді першої інстанції.
Заявлений розмір витрат у сумі 20000,00 грн колегія суддів вважає неспіврозмірним із складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами), часом, витраченим адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданим адвокатами послуг та виконаними роботами.
Оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, колегія суддів дійшла висновку, що сума відшкодування витрат позивача за зустрічним позовом на правничу допомогу, пов'язана з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 10000,00 грн є співмірною, і, відповідно, покладається на ОСОБА_2 .
У решті витрат, пов'язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 10000,00 грн слід відмовити.
Керуючись ст.ст.126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Заяву представника ОСОБА_1 задоволити частково.
2. Стягнути з Січкара Володимира Михайловича ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІН НОМЕР_2 ) 10000 (десять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог - відмовити.
4. Господарському суду Рівненської області видати наказ на виконання цієї постанови.
5. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст додаткової постанови складено 03.10.2025.
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Коломис В.В.
Суддя Тимошенко О.М.