вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" жовтня 2025 р. Справа№ 927/373/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Хрипуна О.О.
Кравчука Г.А.
розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін)
матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 (повний текст складено і підписано 24.06.2025)
у справі № 927/373/25 (суддя - Кузьменко Т.О.)
за позовом Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем»
про стягнення 99 052 грн. 11 коп.
17.04.2025 року до Господарського суду Чернігівської області через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява від Чернігівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Тупичівської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Інтерференц систем» про стягнення коштів в сумі 99 052,11 грн, з яких 94 875 - основна заборгованість, 3 358,33 грн - інфляційні нарахування та 818,78 грн - 3% річних.
Прокурор у прохальній частині позову просив також стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Вимоги обґрунтовані неналежним виконанням договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 в частині передання позивачу у повному обсязі товару купівлі-продаж якого є предметом вказаного договору, у зв'язку з чим вартість не отриманого бензину А-95 Євро у кількості 1725 л за ціною 55 грн/л підлягає поверненню на підставі статей 670, 693 ЦК України.
08.05.2025 відповідачем подано відзив на позов, відповідно до якого останній проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що:
- за доводами, викладеними в позовній заяві, починаючи з 01 січня 2025 року та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично недопоставлено 1 725 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 94875 грн. 00 коп., проте, жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту невиконання саме відповідачем свого обов'язку не надано;
- позивачем взагалі не надано талони, щодо яких зазначена неможливість отримання товару (невідпуск) пального, тому не можливо встановити, що позивач не може отримати товар саме за талонами, що були передані відповідачем на виконання умов спірного договору. Також не можливо встановити цілісність даних талонів, відсутність пошкоджень, дефектів стрічки, термін дії тощо;
- він критично відноситься до результатів неодноразового виїзду уповноважених осіб сільської ради за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів, якими встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові записки та проведено фотофіксацію, оскільки дані документи складені безпосередньо позивачем та містять підписи осіб, повноваження яких взагалі не можливо встановити та їх зв'язок із підприємством. На підставі даних документів не можливо встановити факт відмови автозаправної станції (місця поставки товару) від здійснення відпуску товару. Дані документи не містять підпису співробітників АЗС чи їх будь-яких письмових пояснень про відмову.
- позивачем не надано жодного документу на підтвердження неможливості відпуску товару на АЗС, а також не надано доказів звернення до відповідача з претензією;
- позивач невірно трактує правову природу перерахованих грошових коштів, оскільки визначає їх як передоплату.
У відповіді на відзив прокурор зазначив про те, що:
- доводи відповідача є суперечливими, оскільки з одного боку представник стверджує, що товар (бензин А-95 Євро-5) передано позивачу і підтвердженням є видаткові накладні та платіжні доручення, а з іншого підтверджує, що на підставі видаткових накладних фактично передані бланки дозволи (тобто талони), які лише дають право на отримання палива, але самі по собі не є товаром у розумінні договору та вимог чинного законодавства. Вищевикладене свідчить про те, що відповідач безпідставно ототожнює факт передачі талонів, які лише дають право на отримання бензину, із належним виконанням зобов'язань за договором щодо постачання пального;
- талони на пальне не є товаром у розумінні договору, оскільки лише підтверджують право їх власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту відповідного найменування і марки, які зазначені у них, тобто товару за який здійснено попередню оплату замовником, талони засвідчують право на отримання раніше оплаченого пального, яке тимчасово зберігається у постачальника;
- на підтвердження направлення відповідачу претензії до матеріалів справи долучено копію конверта з відміткою про повернення за закінченням терміну зберігання.
У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача, як таких, що є необґрунтованими і безпідставними та не відповідають фактичним обставинам справи, вказавши, що:
- через недобросовісні дії відповідача рада опинилась у ситуації, яка змусила провести незаплановані закупівлі та додаткові витрати грошових коштів місцевого бюджету;
- оскільки представником відповідача ставляться під сумнів: наявність у позивача невикористаних талонів на бензин А-95 Євро-5, виданих відповідачем; факти направлення позивачем листа-претензії відповідачу на електронну пошту останнього та поштовим відправленням; наявність зв'язку з Тупичівською сільською радою підписантів службових записок щодо відсутності палива та непрацюючого стану АЗС позивач долучив докази на підтвердження своїх заперечень.
В інших аргументах заперечення позивача аналогічні запереченням прокурора, викладеним у відповіді на відзив.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що позивач не надав на розгляд суду жодних доказів своїм твердженням, зокрема про отримання талонів від відповідача за номерами, перелік яких наведений позивачем до позовної заяви та що позивачем не доведено взагалі факт відмови у видачі оплаченого товару.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25 позов задоволено повністю.
Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що:
- предметом спірного договору є саме поставка товару - паливно-мастильних матеріалів, а талон, у розумінні пункту 2.3. укладеного правочину, - є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару;
- відповідачем на підставі видаткових накладних № 1333 від 29.08.2024, № 2098 від 28.11.2024 передано паливні талони бензину А-95 на загальну суму 302 500 грн. вартість яких позивачем на підставі платіжних інструкцій № 1734 від 02.09.2024, № 1735 від 02.09.2024, № 2493 від 02.12.2024 та № 2495 від 02.12.2024 оплачена у повному обсязі;
- з Реєстру невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю від 26.08.2024 № 74 вбачається, що станом на 31.03.2025 залишок невикористаних талонів/карток складає 136 шт на 1725 літрів бензину А-95 Євро-5;
- починаючи із 01.01.2025 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично не допоставлено Тупичівській сільській раді 1725 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 94 875,00 грн. За результатами неодноразового виїзду уповноважених осіб сільської ради за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів встановлено, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають, про що складено відповідні службові записки та проведено фотофіксацію.
З огляду на встановлені матеріалами справи обставини та враховуючи подані докази, місцевий суд відхилив доводи відповідача стосовно того, що видаткові накладні є доказом поставки саме бензину на підставі договору, оскільки:
- умовами спірного договору, передбачений обов'язок відповідача видати замовнику Товар на АЗС постачальника або його партнерів (додаток № 2) з використанням карток або талонів тощо;
- технічною документацією, що є Додатком № 1 до спірного договору, визначено найменування Товару Бензин А-95 (картки, талони тощо), що не узгоджується з аргументами відповідача.
Також суд першої інстанції критично оцінив твердження відповідача щодо: недоведення позивачем та прокурором факту невиконання саме відповідачем умов спірного договору; відсутності доказів на підтвердження обставини, які саме талони були надані відповідно до умов договору; ненадання жодного документу на підтвердження неможливості відпуску товару на АЗС.
Крім того суд першої інстанції встановивши, що позивач, як орган місцевого самоврядування, протягом тривалого періоду часу не здійснював ефективних заходів, направлених на захист інтересів держави, дійшов висновку про те, що прокурором правомірно вжито представницькі заходи в даній справі відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».
Не погоджуючись із вказаним рішенням, 14.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» через Електронний кабінет в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» у встановлений процесуальний строк звернулось з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що вказане рішення прийнято судом першої інстанції з суттєвим порушенням вимог чинного законодавства України, пославшись на те, що:
- при розгляді спору суд не врахував наявні в матеріалах справи документи, не врахував, що позивачем не надано доказів придбання у відповідача талонів, копії яких ним надано у додатках до відповіді на відзив, а також належних доказів не можливості відпуску (отримання) товару, і, як наслідок суд першої інстанції невірно надав оцінку наявним в матеріалах справи документам. При цьому видаткові накладні № 1333 від 29 серпня 2024 року та № 2098 від 28 листопада 2024 року, не містять інформації про те, які талони були передані відповідачем на виконання умов спірного договору;
- в свою чергу відсутність документу, що підтверджує факт передачі саме цих талонів від відповідача позивачу не було враховано при винесенні рішення судом першої інстанції;
- оплата товару здійснюється за фактом поставки. В даному випадку, умовами спірного договору не передбачений порядок оплати у вигляді здійснення попередньої оплати. Дана умова є визначальною для обрання способу захисту начеб то порушеного права відповідно до ЦК України;
- відповідно до умов спірного договору - товаром є саме бензин А-95, а бланки-дозволи (тобто талони) є лише способом отримання такого товару, а тому відповідачем була здійснена поставка товару у повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи документах, наданих Позивачем та виконані усі зобов'язання за спірним договором, однак судом першої інстанції були відхилені дані твердження;
- позивачем не надано жодного документу на підтвердження неможливості відпуску товару на АЗС - наприклад, акт про відмову працівників АЗС відпустити паливо за талонами, пояснення працівників/керівництва АЗС щодо неможливості відпуску за талонами, листи або будь-яких інших документів, що підтверджують факт неможливості отримання пального;
- ним не було порушено умови спірного договору в частині виконання зобов'язань щодо поставки товару, тому застосування відповідальності за порушення умов такого договору в даному випадку є безпідставним.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2025 справа № 927/373/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Гончаров С.А., Тищенко О.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; надано Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору в сумі 3 633 грн. 60 коп. у встановленому порядку.
На виконання вимог вищезазначеної ухвали, скаржник 25.07.2025 подав заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція кредитового переказу грошей № 2907 від 25.07.2025 про сплату 3 633 грн. 60 коп., в призначенні платежу вказано: «Судовий збір за позовом ТОВ ТД ІФС, на рішення від 24.06.2025 у справі № 927/373/25, Північний апеляційний господарський суд».
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 № 09.1-08/1794/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 927/373/25 у зв'язку з перебуванням суддів Тищенко О.В., Гончарова С.А., які не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці у період з 28.07.2025 по 01.08.2025.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 справа № 927/373/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Кравчук Г.А., Хрипун О.О.
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн, 00 коп. * 100 = 302 800 грн. 00 коп.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 302 800 грн. 00 коп., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Кравчук Г.А., Хрипун О.О.) справу № 927/373/25; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
06.08.2025 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, обґрунтовуючи це наступним:
- в апеляційній скарзі зазначено, що факт отримання талонів на відповідну суму прямо підтверджується в позовній заяві. При цьому апелянт наголошує, що відповідно до умов договору - товаром є саме бензин А-95, а бланкидозволи (тобто талони) є лише способом отримання такого товару. Отже, викладені в апеляційні скарзі доводити є суперечливими, оскільки з одного боку апелянт стверджує, що товар (Бензин А-95 Євро-5) передано позивачу про що свідчать видаткові накладні та платіжні доручення, а з іншого - підтверджує, що на підставі видаткових накладних фактично передано не товар, а бланки-дозволи (тобто талони), які лише дають право на отримання палива, але самі по собі не є товаром у розумінні договору та вимог чинного законодавства. Вищевикладене може свідчити про те, що апелянт не розмежовує поняття «талон» / «товар» та, як наслідок, ототожнює передачу талонів із передачею самого товару та «належним виконанням договору»;
- отримання замовником талону вказує на попередню оплату певної кількості пального відповідного оператора АЗС, у зв'язку із чим, підписання сторонами видаткових накладних не свідчить про передачу постачальником замовнику товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають право покупцеві на отримання відповідної кількості пального за договором, який фактично має бути отриманим на АЗС постачальника;
- на підставі службових записок, складених довіреними особами Позивача (у розумінні п. 2.2. спірного договору), та підтвердженої фотофіксації, беззаперечно встановлено факт припинення роботи АЗС постачальника та неможливості отримання пального за талонами, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором з боку постачальника. При цьому, спроби відповідача поставити під сумнів повноваження осіб, якими складено доповідні записки є безпідставними з огляду на погоджене сторонами визначення «довіреної особи»;
- на АЗС постачальника будь-які працівники відсутні, а тому отримання підписів, пояснень або складання актів із залученням працівників АЗС є фактично неможливим, що додатково підтверджує обґрунтованість використання службових записок довірених осіб позивача як єдиного можливого та допустимого засобу фіксації факту відсутності можливості отримання пального;
- відповідачем не надано доказів того, що АЗС, які визначені у Додатку № 2 до спірного договору, працювали станом на 31.12.2024, тобто здійснювався відпуск товару, як не надано доказів того, що ним передавались позивачу картки/талони тощо відмінні від тих, які перелічує позивач, а також інших будь-яких доказів, які б підтверджували його доводи і заперечення.
Станом на дату ухвалення постанови інших пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження, а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті.
У період з 04.08.2025 по 22.08.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці.
Крім того, у період з 21.09.2025 по 28.09.2025 суддя Хрипун О.О., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебував у відрядженні, а у період з 29.09.2025 по 30.09.2025 - у відпустці.
Враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, те, що на даний час такий стан продовжений, справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзивів, інших письмових пояснень, заслухавши пояснення представника учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню, з наступних підстав.
Як встановлено місцевим судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 01.08.2024 Тупичівською сільською радою на веб-порталі публічних закупівель «Prozorro» оприлюднено оголошення про відкриті торги з особливостями, щодо закупівлі товару «Бензин А-95 Євро-5 (ЄЗС ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти)» у кількості 5500 літрів, очікуваною вартістю 302 500 грн з ПДВ (ID: UA 2024-08-01-010437-a).
Відповідно до форми річного плану закупівель на 2024 рік фінансування закупівлі здійснювалося за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету Тупичівської сільської територіальної громади.
Закупівлю проведено на виконання Державної цільової соціальної програми «Шкільний автобус», затвердженої постановою КМУ від 16.01.2003 № 31, з метою організація безпечного, регулярного і безоплатного перевезення учнів, дітей та педагогічних працівників дошкільних і загальноосвітніх навчальних закладів у сільській місцевості, поліпшення освітнього рівня населення, що проживає у такій місцевості, та раціонального використання кадрового потенціалу зазначених закладів.
Згідно реєстру тендерних пропозицій участь у відкритих торгах взяв один учасник ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем», із остаточною ціновою пропозицією 302500 грн з ПДВ.
Приймаючи участь у торгах, ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» надало Інформацію про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі та технічну специфікацію до предмета закупівлі № 10001 від 05.08.2024, якою засвідчило, що забезпечить заправку бензину у загальній кількості 5500 літрів по довірчим документам (талонам, скретч-картки) номіналом 10 л, 15 л, 20 л на АЗС/АЗК по Україні та наявність щонайменше однієї АЗС/АЗК в радіусі 25 км від місця поставки товару, а саме: Чернігівська обл., Чернігівський р-н, с. Тупичів, вул. Чернігівська, 75.
Також у складі тендерної пропозиції учасником надано Інформаційну довідку № 10007 від 05.08.2024, якою гарантовано, що термін дії талонів на паливо складає не менше шести місяців з дня передачі товару (видаткової накладної), з можливістю безкоштовної пролонгації їх дії, у разі їх невикористання протягом шестимісячного строку.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» надано Гарантійний лист №10010 від 05.08.2024 про отримання палива із запропонованих ним АЗС за талонами/скретч-картами, які будуть поставлені за укладеним договором.
Відповідно до протоколу щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 14.08.2024 № 81С, переможцем закупівлі UA:2024-08-01-010437-a визначено ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» та прийнято рішення про намір укласти договір з останнім.
Зважаючи на викладене, 26.08.2024 між Тупичівською сільською радою та ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» укладено Договір про закупівлю № 74.
Сторони підписали договір на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі», а на момент його підписання погодили всі істотні умови предмет, ціну та строк виконання зобов'язань, відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 ГК України та Закону України «Про публічні закупівлі».
Відповідно до п. 1.1. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024, постачальник зобов'язується у 2024 році відповідно до умов, зазначених в договорі та технічної специфікації (додаток № 1), передавати замовнику товар на АЗС постачальника чи його партнерів (додаток № 2) з використанням карток або талонів тощо, а замовник зобов'язується приймати у власність товар та оплачувати його вартість (ціну) в порядку та на умовах визначених в цьому договорі.
Найменування товару: «Бензин А-95 Євро-5 (ЄЗС ДК 021:2015: 09130000-9 Нафта і дистиляти)». Номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в технічній специфікації (додаток № 1) до даного договору (п. 1.2. Договору).
Згідно із п. 2.3. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 картка/талон це документ встановленого зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право замовника та/або уповноваженого ним користувача на одержання певної кількості та певної марки пального на АЗС. Карта/талон надає право замовнику або довіреній особі отримати товар на АЗС. Картка/талон не є платіжним документом, що підтверджує оплату товару.
Відповідно до п. 4.1. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 загальна ціна цього договору становить 302 500,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 50 416,67 грн.
Технічною специфікацією (додаток № 1) до Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 визначено, що постачальник зобов'язується поставати замовнику бензин А-95 (картки, талони, тощо) у кількості 5500 л, шляхом відпуску нафтопродуктів на АЗС постачальника чи його партнерів партіями, за ціною 55,00 грн за одиницю товару з ПДВ на загальну суму 302 500,00 грн з ПДВ.
Згідно із п. 6.1. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 поставка за договором здійснюється постачальником цілодобово по картці/талону тощо з АЗС постачальника чи його партнерів, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору. Картка/талон не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Картка/талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні такої картки/талону на АЗС протягом терміну дії такої картки/талону.
Пунктом 6.6. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 визначено, що термін дії талону не менше шести місяців з дня передачі товару (видаткової накладної).
Замовник сплачує вартість товару протягом 10 робочих днів з дня отримання рахунку та видаткової накладної за наявності бюджетних коштів. Підставою для оплати є рахунок та видаткова накладна постачальника на кожну поставлену партію (п. п. 5.1., 5.2. Договору про закупівлю № 74).
Відповідно до п. 7.2.2. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 замовник має право отримувати товар на АЗС постачальника та АЗС, що входять у систему безготівкових розрахунків за картками/талонами постачальника.
Згідно із п. 7.3.1., 7.3.5. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару замовнику у кількості, за якістю і на умовах встановлених цим договором. Забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним картки/талону на певній АЗС.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором. Сторона, яка порушила господарське зобов'язання, визначене цим договором та чинним законодавством України, зобов'язана відшкодувати завдані збитки стороні, чиї права або законні інтереси порушено (п. п. 8.1., 8.2. Договору про закупівлю № 74).
Відповідно до п. 11.1. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного виконання його умов сторонами.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору про закупівлю № 74 згідно видаткової накладної № 1333 від 29.08.2024 ТОВ «Торговий дім «Інтерференц систем» передано замовнику паливні талони бензину А-95 на 3000 літрів загальною вартістю 165 000,00 грн з ПДВ, які оплачено позивачем у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 1734 від 02.09.2024, № 1735 від 02.09.2024, та фактично використано останнім на АЗС відповідача.
Згідно з видатковою накладною № 2098 від 28.11.2024 сільською радою отримано паливні талони бензину А-95 на 2 500 літрів загальною вартістю 137 500,00 грн з ПДВ, які оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжними інструкціями № 2493 від 02.12.2024 та № 2495 від 02.12.2024.
На підставі отриманих талонів, згідно видаткової накладної № 2098 від 28.11.2024, на АЗС Відповідача Тупичівській сільській раді відпущено лише 775 літрів.
Як зазначено прокурором, починаючи із 01.01.2025 та станом на даний час, на АЗС постачальника та його партнерів Позивачу відмовляють у відпуску пального, у зв'язку із чим постачальником фактично недопоставлено Тупичівській сільській раді 1725 літрів бензину А-95 Євро-5 на суму 94 875,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що уповноваженими особами сільської ради були здійснені неодноразові виїзди за місцем розташування АЗС постачальника та його партнерів. За результатами цих виїздів були складені відповідні службові записки та проведено фотофіксацію, що свідчать про те, що заправні станції не працюють, є закритими та палива не відпускають
Як вбачається із Реєстру невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю від 26.08.2024 № 74, станом на 31.03.2025 залишок невикористаних талонів/карток складає 136 шт на 1725 літрів бензину А-95 Євро-5, зокрема:
- 10 літрів * 60 штук за №№ з 303526609700 по 303526609759;
- 10 літрів * 13 штук за №№ з 303526609761 по 303526609773;
- 15 літрів * 13 штук за №№ з 303112388891 по 303112388903;
- 15 літрів * 40 штук за №№ з 303112388910 по 303112388949;
- 20 літрів * 10 штук за №№ з 303611737750 по 303611737769.
Тупичівською сільською радою 28.01.2025 направлено відповідачу лист-претензію № 02-19/91 від 20.01.2025, відповідно до якої остання просила відповідача провести поставку 1725 літрів бензину А-95 Євро-5 або повернути попередньо сплачені кошти в сумі 94875,00 грн.
Направлення претензії здійснювалося на адресу, визначену у Договорі про закупівлю № 74: м. Київ, вул. Василенка Миколи, буд.14Г, що підтверджується копією конверту та фіскального чеку № 1515004840562 від 28.01.2025.
Як свідчать матеріали справи, відповіді на претензію відповідач не надав, поставку 1725 літрів бензину А-95 Євро-5 чи повернення попередньо сплачених коштів в сумі 94875,00 грн - не здійснив.
Скаржник у своїй апеляційній скарзі зазначив, що відповідно до умов договору - товаром є саме бензин А-95, а бланки-дозволи (тобто талони) є лише способом отримання такого товару, а тому Відповідачем була здійснена поставка Товару у повному обсязі підтверджується наявними в матеріалах справи документах, наданих Позивачем та виконані усі зобов'язання за Договором, однак судом першої інстанції були відхилені дані твердження.
Колегія суддів апеляційної інстанції критично ставиться до вказаних тверджень скаржника, у зв'язку наступним:
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
За своєю правовою природою Договір про закупівлю № 74, даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 ЦК України.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі статтями 662, 692 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до пункту 1.2 Договору про закупівлю № 74 предметом закупівлі є Товар - Бензин А-95, тоді як картка/талон є лише спеціальним документом встановленого зразка та форми, одноразового використання та дозволяє його пред'явнику отримувати на АЗС певної кількості та певної марки пального. Карта/талон надає право замовнику або довіреній особі отримати товар на АЗС(п.2.3. договору).
Згідно із п. 6.1. Договору про закупівлю № 74поставка за договором здійснюється постачальником цілодобово по картці/талону тощо з АЗС постачальника чи його партнерів, перелік яких міститься в додатку № 2 до договору. Картка/талон не є засобом розрахунків/платежів між сторонами. Картка/талон містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт замовника при наданні такої картки/талону на АЗС протягом терміну дії такої картки/талону.
Відповідно до п. 6.4. Договору про закупівлю № 74строк передачі карток/талонів - протягом двох робочих днів з дати отримання попередньої оплати.
Тобто, товар, що є предметом закупівлі(Бензин А-95), не був фізично переданий позивачу, а передані лише картки/талони, частина з яких не була використана(отоварена).
В Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики України від 20.05.2008 №281/171/578/155, міститься визначення поняття "талон", відповідно до якого це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За загальним правилом для отримання товару на АЗС покупець пред'являє оператору АЗС картку (талон) на пальне. Оператор АЗС здійснює відповідну ідентифікацію талону/картки на пальне, здійснює фактичну передачу (видачу) товару відповідної марки та кількості, після чого талон / картка на пальне залишається у оператора, що є підтвердженням факту отримання покупцем товару зі зберігання відповідного асортименту та кількості.
Отже, покупець як власник талонів/карток на пальне, отриманих від постачальника, володіє законним правом на отримання на АЗС, визначених угодою товарів (пального) по талонах/картках у кількості, маркуванні, визначеному у талонах на пальне.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі №903/666/22.
У зв'язку з наведеним колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що предметом спірного договору є саме поставка товару - паливно-мастильних матеріалів. Натомість талон, у розумінні пункту 2.3. укладеного правочину, - є лише документом, який надає замовнику право на отримання товару.
Як вбачається із Реєстру невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю від 26.08.2024 № 74, станом на 31.03.2025 залишок невикористаних талонів/карток складає 136 шт на 1725 літрів бензину А-95 Євро-5, зокрема:
- 10 літрів * 60 штук за №№ з 303526609700 по 303526609759;
- 10 літрів * 13 штук за №№ з 303526609761 по 303526609773;
- 15 літрів * 13 штук за №№ з 303112388891 по 303112388903;
- 15 літрів * 40 штук за №№ з 303112388910 по 303112388949;
- 20 літрів * 10 штук за №№ з 303611737750 по 303611737769.
Тобто, відповідач наразі продовжує зберігати у себе бензин А-95 у кількості 1725 літрів, а позивач не отримав даний товар у зазначеній кількості відповідно до умов договору.
Згідно із п. 7.3.1., 7.3.5. Договору про закупівлю № 74 постачальник зобов'язаний забезпечити передачу товару замовнику у кількості, за якістю і на умовах встановлених цим договором. Забезпечити наявність пального за першою вимогою замовника по факту пред'явлення ним картки/талону на певній АЗС.
Водночас, відповідач порушив умови Договору про закупівлю № 74 у частині поставки товару, так як позивач не отримав товар (бензин А-95) у кількості 1725 літрів, при тому, що відповідно до пункту 6.2 Договору строк передачі товару - до 31.12.2024.
В порушення умов Договору про закупівлю № 74 на АЗС постачальника та його партнерів, які визначено додатком 1 до Договору про закупівлю № 74, позивач не в змозі отримати пальне, оскільки заправні станції не працюють, закриті, працівники на АЗС відсутні, що підтверджується службовими записками уповноважених осіб замовника та проведеною ними фотофіксацією.
При цьому колегія суддів апеляційної інстанції критично відноситься до тверджень скаржника, що вказані документи носять суто інформаційний характер, є внутрішніми документами органу місцевого самоврядування та не фіксують певний факт, у зв'язку з таким:
Відповідно до п. 2.2. Договору про закупівлю № 74, під терміном «довірена особа» замовника («фактичний держатель», «пред'явник картки/талону») сторони розуміють будь-яку особу, якій замовник передав картки/талони і тим самим уповноважив її на вчинення дій по отриманню товару від імені та за рахунок замовника. Сторони погоджуються вважати, що кожен, хто пред'являє картку/ талон є уповноваженим представником (повіреним) замовника на отримання товару за цим договором.
Таким чином, на підставі службових записок, складених довіреними особами позивача (у розумінні п. 2.2. Договору про закупівлю № 74), та підтвердженої фотофіксації, беззаперечно встановлено факт припинення роботи АЗС постачальника та неможливості отримання пального за талонами, що свідчить про неналежне виконання зобов'язань за договором з боку постачальника.
При цьому, погоджене сторонами визначення «довіреної особи» виключає сумніви у наявності повноважень у осіб, якими складено доповідні записки, на, власне, складання таким записок.
Крім того, встановлення відсутності на АЗС постачальника будь-яких працівників, унеможливлює отримання підписів, пояснень або складання актів із залученням працівників АЗС, що додатково підтверджує обґрунтованість використання службових записок довірених осіб позивача як єдиного можливого та допустимого засобу фіксації факту відсутності можливості отримання пального.
За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як встановлено вище, відповідно до п. 11.1. Договору про закупівлю № 74 від 26.08.2024 цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024, а в частині розрахунків до повного виконання його умов сторонами.
Відповідачем не надано доказів того, що АЗС, які визначені у Додатку № 2 до Договору про закупівлю № 74, працювали станом на 31.12.2024, тобто здійснювався відпуск товару, як не надано доказів того, що ним передавались позивачу картки/талони тощо відмінні від тих, які перелічує позивач, а також інших будь-яких доказів, які б підтверджували його доводи і заперечення.
Про неможливість подання відповідних доказів відповідач не зазначав, клопотань про їх витребування також не заявляв.
Отже, оскільки строк дії переданих позивачу й невикористаних талонів на загальну суму 94875,00 грн закінчився і відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами Договору про закупівлю № 74 не здійснив їх заміну чи пролонгацію, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку з передачі оплаченого товару на вказану суму. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити по таке.
З Реєстру невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю від 26.08.2024 № 74 вбачається, що станом на 31.03.2025 залишок невикористаних талонів/карток складає 136 шт на 1725 літрів бензину А-95 Євро-5 вартість 94 875 грн.
При цьому, умовами спірного договору не визначено, що сторони, окрім видаткової накладної, мають складати акти приймання-передачі, реєстри, тощо, що містять інформацію про перелік талонів із ідентифікуючими ознаками (номерами) отриманих від відповідача.
Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 ГПК України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини 1, 2 статті 73 ГПК України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
У частині 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частинами 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Колегія суддів звертає увагу, що обов'язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).
Законом України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» (набув чинності 17.10.2019), зокрема, внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується в висновком місцевого суду щодо того, що Реєстр невикористаних карток/талонів на бензин А-95 Євро-5 за Договором про закупівлю № 74, станом на 31.03.2025 - є належним доказом, оскільки відповідачем взагалі не надано доказів того, що ним передавались позивачу картки/талони тощо відмінні від тих, які перелічує позивач, а також інших будь-яких доказів, які б підтверджували його доводи і заперечення.
Також скаржник в своїй апеляційній скарзі звернув увагу суду на те, що оплата товару здійснюється за фактом поставки. В даному випадку, умовами Договору про закупівлю № 74 не передбачений порядок оплати у вигляді здійснення попередньої оплати. Дана умова, на думку скаржника, є визначальною для обрання способу захисту начеб то порушеного права відповідно до ЦК України.
Щодо таким тверджень скаржника колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне:
Як встановлено вище, зі змісту Договору про закупівлю № 74 слідує, що товар мав бути переданий до 31.12.2024, проте доказів передачі товару, а саме Бензину А-95 в кількості 1725 літрів - матеріли справи не містять.
Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов'язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов'язки перед платником.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).
Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у справі № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення вартості не отриманого бензину А-95 Євро у кількості 1725 л за ціною 55 грн/л.
Отже, оскільки доказів поставки товару чи повернення позивачу вартості не отриманого бензину А-95 Євро у кількості 1725 л за ціною 55 грн/л в розмірі 94875,00 грн. відповідач не надав, доводів позивача не спростував, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми - є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 818,78 грн та інфляційних втрат в сумі 3 358,33 грн., слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем свого обов'язку щодо повернення позивачу коштів, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати на прострочену суму грошових зобов'язань, в тому числі і 3 % річних та звернутися за їх стягненням до суду.
Також судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлених до стягнення 3358,33 грн інфляційних нарахувань та 818,78 грн 3% річних, які також є обґрунтованими, а тому правомірно задоволені судом першої інстанції.
Щодо представництва інтересів держави прокурором колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:
- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);
- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).
Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже відповідно до положень ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.
Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
«Нездійснення захисту» має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 905/803/18).
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
При цьому прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
У цій справі прокурор звернувся до Господарського суду Чернігівської області в інтересах держави в особі Тупичівської сільської ради. В обґрунтування звернення із вказаним позовом Прокурор зазначає, що неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами договором призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.
Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон), місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.
З відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, вбачається, що Рада за своєю організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 10 вказаного Закону встановлено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 22 Бюджетного кодексу України (далі - БК України) головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.
Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.
Згідно зі статтею 26 БК України контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.
Відтак, Рада, у розумінні вказаної статті БК України, є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля за спірним договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків бюджету, зобов'язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.
За таких обставин колегія суддів вважає, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі.
З матеріалів справи слідує, що 03.03.2025 Тупичівська сільська рада звернулася до Чернігівської окружної прокуратури з листом № 02-19/291 у якому повідомила про порушення інтересів держави у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором про закупівлю № 74 та просила посприяти у вирішенні вказаної проблеми.
За результатами опрацювання повідомлення Тупичівської сільської ради від 03.03.2025 № 02-19/291 окружною прокуратурою встановлено порушення законодавства у бюджетній сфері та сфері публічних закупівель, про які листом від 03.04.2025 проінформовано сільську раду, з проханням надати відомості про вжиття заходів щодо усунення зазначених порушень, у тому числі у судовому порядку.
Відповідно до листа Тупичівської сільської ради від 07.04.2025 № 02-18/426 у зв'язку із важким фінансовим становищем сільська рада не має можливості самостійно звернутися до суду з метою усунення виявлених порушень.
Вказане свідчить про неналежне здійснення Тупичівською сільською радою заходів щодо захисту власних інтересів та призводить до порушення інтересів держави у бюджетній сфері та у сфері публічних закупівель і, відповідно до положень ст. 131-1 Конституції України, покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді, шляхом пред'явлення даного позову.
Прокурор листом від 09.04.2025 № 55-77-2983ВИХ-25 у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомив раду про намір звернутися з позовом до суду в інтересах держави в особі позивача про стягнення з Товариства спірної суми заборгованості.
За таких обставин, зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом та враховуючи те, що прокуратурою було дотримано порядок, передбачений ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтерференц систем» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2025 у справі № 927/373/25 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст судового рішення складено 02.10.2025.
Головуючий суддя О.В. Яценко
Судді О.О. Хрипун
Г.А. Кравчук