79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" вересня 2025 р. Справа №909/696/23
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Зварич О.В.,
Матущак О.І.,
Секретар судового засідання: Фарина Х.І.
представники сторін:
від скаржника: Шаповалов В.В.,
від боржника: Кошовський С.В.,
від кредитора: ТОВ “Карпатенерготранс» - Кобельник О.С.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Харківобленерго" б/н від 21.04.2025 (вх. №01-05/2219/25 від 22.04.2025)
на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 (повний текст ухвали складено 28.03.2025)
у справі №909/696/23 (суддя Рочняк О.В.)
за заявою: Акціонерного товариства "Харківобленерго" вул. Плеханівська,149, м. Харків, 61037
про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" вул. Галицька, будинок 67, офіс 402, м. Івано-Франківськ,76019
Короткий зміст вимог заяви і ухвали суду першої інстанції.
30.08.2023 Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Західні енергетичні транзити", ввів процедуру розпорядження майном боржника, призначив розпорядником майна арбітражного керуючого Кошовського С.В.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 16.11.2023 визнано ТОВ "Західні енергетичні транзити" банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Кошовського С.В.
07.01.2025 через систему "Електронний кабінет" від ТОВ "Карпатенерготранс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від 07.01.2025 (вх.№169/25), в якій товариство просить суд визнати грошові вимоги ТОВ "Карпатенерготранс" до ТОВ "Західні енергетичні транзити" в сумі 34 666 558 грн 73 коп., які включити до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу та в першу чергу судовий збір у сумі 6 056 грн.
Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/696/23 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" з грошовими вимогами від 07.01.2025 (вх.№169/25 від 07.01.2025) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" задовольнити. Визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" в розмірі 34 666 558,73 грн, як вимоги четвертої черги та 6 056,00 грн судового збору за подання заяви з грошовими вимогами, як вимоги першої черги. Зобов'язано ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" (код ЄДРПОУ 35276957) арбітражному керуючому Кошовському Сергію Васильовичу включити визнані судом грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" до реєстру вимог кредиторів.
Ухвала мотивована тим, що зобов'язання між сторонами виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ « Західні енергетичні транзити», грошові вимоги ТОВ « Карпатенерготранс» до боржника є конкурсними. ТОВ "Карпатенерготранс" вправі було оплатити ТОВ "Західні енергентичні транзити" судовий збір за розгляд справи в адміністративному суді, проте доказів повернення заявнику цих коштів матеріали справи не містять та ліквідатором боржника доводів ТОВ "Карпатенерготранс" не спростовано, крім того, доказів повернення грошових коштів заявнику суду не надано, відтак суд першої інстанції дійшов до висновку, що грошові вимоги ТОВ "Карпатенерготранс" до ТОВ "Західні енергетичні транзити" в розмірі 34 666 558 грн 73 коп. є обґрунтованими.
Щодо застосування позовної давності місцевий господарський суд вказав, що заявлені грошові вимоги є конкурсними, а тому строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту відкриття щодо нього провадження у справі про банкрутство незалежно від настання строку їх виконання настав з дня відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Західні енергетичні транзити" та офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство (30.08.2023), а отже, грошові вимоги до боржника заявлено в межах строку позовної давності, а тому підстави для задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Західні енергетичні транзити" про застосування строку позовної давності відсутні.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись з даною ухвалою, Акціонерне товариство "Харківобленерго" оскаржило таке в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/696/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ТОВ “КАРПАТЕНЕРГОТРАНС» з кредиторськими вимогами до Боржника.
Зазначає, що жодних підтверджуючих (первинних) документів (договорів фінансової допомоги, позики) заявником не надано, що не відповідає вимогам підвищеного стандарту доказування та саме по собі призначення платежу у платіжному документі, за відсутності відповідних первинних документів, підписаних обома сторонами, не може бути достовірним доказом того, що між сторонами дійсно існують будь-які договірні правовідносини, оскільки цю графу заповню сам платник.
28.07.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатенерготранс" надійшов відзив вих. № 02-32/124 від 28.07.2025 (вх. № 01-04/5809/25) на апеляційну скаргу в якому заявник зазначає, що ТОВ “Західні енергетичні транзити» отримавши кошти від ТОВ “Карпатенерготранс» і не повернувши їх, фактично погодилося з призначенням платежу, зазначеним в платіжному документі: надання фінансової допомоги згідно договору про № 005 від 28.04.2016.
04.08.2025 від ліквідатора боржника арбітражного керуючого Кошовського С.В. надійшов відзив вих. 110/60 від 04.08.2025 (вх. №01-04/5965/25), в якому арбітражний керуючий зазначає, що заявником не подано документів, якими обґрунтовується заборгованість, а тому неможливо встановити усіх необхідних обставини справи, зокрема, за умовами договорів сторонами могло бути визначено, що у випадку неповернення коштів у певний строк заборгованість прощається/списується тощо або що зобов'язання припиняється іншим шляхом за домовленістю сторін. Стосовно суми 242 558 грн коп., заявленої як сплачений судовий збір за позовом боржника до податкового органу, то на думку ліквідатора боржника, ця сума взагалі не може об'єктивно бути підтверджена без належного встановлення обставин здійснення заявником такої видаткової операції.
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Зварич О.В. та Матущак О.І.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 23.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Харківобленерго" б/н від 21.04.2025 (вх. №01-05/2219/25 від 22.04.2025) на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/696/23 та призначено до розгляду на 06.08.2025.
Ухвалою суду від 06.08.2025 відкладено розгляд справи на 23.09.2025.
В судовому засіданні 23.09.2025 представник скаржника та ліквідатор боржника підтримали доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній. Представник ТОВ “Карпатенерготранс» заперечив доводи апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
За змістом статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) грошовим зобов'язанням є зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України, зокрема до грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Стаття 1 цього Кодексу визначає, що кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема, статтями 45, 46, 47 КУзПБ., згідно яких
- конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство;
- до заяви в обов'язковому порядку додаються, зокрема, документи, які підтверджують грошові вимоги до боржника;
- заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду.
Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду.
За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.
У постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 911/2711/22 наведено висновок, відповідно до якого, аналіз норм статей 1, 45, 47 КУзПБ свідчить про те, що з моменту офіційної публікації оголошення про відкриття щодо боржника провадження у справі про банкрутство є таким, що фактично настав, строк виконання усіх зобов'язань боржника, які виникли до моменту порушення щодо нього провадження у справі про банкрутство, і незалежно від настання строку їх виконання, кредитори за такими зобов'язаннями зобов'язані заявити грошові вимоги до боржника у справу про банкрутство з додержанням тридцятиденного строку від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 22.11.2022 у справі № 911/2548/20.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.12.2020 у справі №904/1693/19 вказала, що при визначенні статусу кредиторських вимог (конкурсні чи поточні) у справі про банкрутство має враховуватися насамперед момент виникнення вимоги, а не строк її виконання, відтак вимоги кредиторів, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, є конкурсними незалежно від строку виконання грошових зобов'язань боржника.
07.01.2025 через систему "Електронний кабінет" після проведення попереднього засідання у справі про банкрутство та після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом від ТОВ "Карпатенерготранс" надійшла заява з грошовими вимогами до боржника від 07.01.2025 (вх.№169/25), в якій товариство просить суд визнати грошові вимоги ТОВ "Карпатенерготранс" до ТОВ "Західні енергетичні транзити" в сумі 34 666 558 грн 73 коп., які включити до реєстру вимог кредиторів в четверту чергу та в першу чергу судовий збір у сумі 6 056 грн.
Господарським судом встановлено, що на підтвердження вимог заявником подано банківську виписку по рахунку ТОВ "Карпатенерготранс" за період з 25.08.2015 по 25.07.2024.
Як вбачається з банківської виписки по рахунку ТОВ "Карпатенерготранс", 29.04.2016 ТОВ "Карпатенерготранс" перерахував ТОВ "Західні енергетичні транзити" 34 400 000 грн з призначенням платежу "надання фінансової допомоги згідно договору №005 від 28.04.2016, а за період з 31.05.2016 по 30.09.2016 - 24000 грн з призначенням платежу "фінансова допомога згідно договору".
За твердженнями ліквідаторів кредитора та боржника, відповідні договори фінансової допомоги у них відсутні.
Також господарським судом встановлено, що 07.08.2017 ТОВ "Карпатенерготранс" перераховано УДКСУ у Печерському р-ні м. Києва в загальному 242558 грн 73 коп., з призначенням платежу: Судовий збір за позовом ТОВ "Західні енергетичні транзити", Окружний адміністративний суд міста".
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі № 911/2498/18; від 13.09.2022 у справі № 904/6251/20);
Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов'язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, який здійснює розгляд справи про банкрутство. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17.
Розглядаючи кредиторські вимоги, суд має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з'ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов'язання (див. висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18, постанова Верховного Суду у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 15.03.2023 у справі №904/10560/17).
Для унеможливлення загрози визнання судом у справі про банкрутство фіктивної кредиторської заборгованості до боржника, суду слід розглядати заяви з кредиторськими вимогами з застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення обґрунтованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника кредиторських вимог покладається обов'язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанова від 07.08.2019 у справі №922/1014/18).
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Згідно з п.п. 1 п. 59 "Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України", затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 №75, (Положення), банк обов'язково має складати на паперових та/або електронних носіях клієнтські рахунки та виписки з них.
В п. 60 Положення визначено, що особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
Відповідно до п. 62 Положення, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до п. 63 Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити:
1) назву документа (форми);
2) дату складання;
3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи;
4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта;
5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Згідно з п. 52 Положення первинні документи, які не містять обов'язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку.
Виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Однак, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції неправомірно та із порушенням ст.ст. 76-78 ГПК України прийнято до уваги єдину банківську виписку по рахунку ТОВ "Карпатенерготранс" за період з 25.08.2015 по 25.07.2024 як єдиний належний, допустимий та достовірний доказ здійснення ТОВ "Карпатенерготранс" господарських операції щодо перерахування на рахунок ТОВ "Західні енергетичні транзити" 34 424 000 грн фінансової допомоги згідно договорів про надання фінансової допомоги, а також перерахування судового збору за ТОВ "Західні енергетичні транзити", оскільки остання не містить обов'язкових реквізитів передбачених п.п. 5 п. 63 Положення, в зв'язку з чим, не може бути також підставою для бухгалтерського обліку.
Інших належних, допустимих та достовірних доказів, які б підтверджували здійснення ТОВ "Карпатенерготранс" господарських операції щодо перерахування на рахунок ТОВ "Західні енергетичні транзити" 34 424 000 грн фінансової допомоги згідно договорів про надання фінансової допомоги, а також перерахування судового збору у розмірі 242 558,73 грн за ТОВ "Західні енергетичні транзити" матеріали справи не містять та кредитором не подано, чому суд першої інстанції не надав належної правової оцінки.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатенерготранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" у розмірі 34 666 558,73 грн слід відхилити.
Щодо застосування позовної давності.
03.03.2025 ліквідатором було подано заперечення б/н від 03.03.2025 (вх. №3410/25) на заяву з кредиторськими вимогами до боржника в яких заявив про застосування строку позовної давності та просив суд першої інстанції застосувати до заявлених вимог наслідки порушення строку позовної давності та відмовити у визнанні заявлених вимог до боржника.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.
Дотримання строку звернення до суду є однією з умов реалізації права на позов і пов'язано з реалізацією права на справедливий судовий розгляд. Інститут позовної давності запобігає виникненню стану невизначеності у правових відносинах.
Позовна давність забезпечує юридичну визначеність правовідносин сторін та остаточність рішень, запобігаючи порушенню прав відповідача. Питання щодо поважності причин пропуску позовної давності, тобто наявність обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача причин унеможливлювали або істотно утруднювали подання позову, вирішуються судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (постанова Верховного Суду від 09.04.2025 у справі №760/18065/22).
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).
Отже, оскільки грошові вимоги ТОВ « Карпатенерготранс» не підтверджені належними та допустимими доказами та є необґрунтованими, позовна давність в даному випадку не застосовується.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) не з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З врахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/696/23 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення, яким необхідно відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатенерготранс» з грошовими вимогами від 07.01.2025 (вх.№169/25 від 07.01.2025) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити", відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатенерготранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" у розмірі 34 666 558,73 грн, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" належить задовольнити.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Харківобленерго" б/н від 21.04.2025 (вх. №01-05/2219/25 від 22.04.2025) - задоволити.
2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 20.03.2025 у справі №909/696/23 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатенерготранс» з грошовими вимогами від 07.01.2025 (вх.№169/25 від 07.01.2025) до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити". Відхилити грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпатенерготранс» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Західні енергетичні транзити" у розмірі 34 666 558,73 грн.
3. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Повний текст постанови складено та підписано 03.10.2025
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Зварич О.В.,
Матущак О.І.