79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"03" жовтня 2025 р. Справа №921/277/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Судді Скрипчук О.С.,
Зварич О.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного підприємства "Вестхім" б/н від 15.07.2025 (вх. №01-05/2300/25 від 24.07.2025)
на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 (повний текст рішення складено 16.07.2025)
та матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" б/н від 13.08.2025 (вх. №01-05/2486/25 від 14.08.2025)
на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 (повний текст рішення складено 01.08.2025)
у справі №921/277/25 (суддя Шумський І.П.)
за позовом - Приватного підприємства "Вестхім"
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан"
про стягнення грошових коштів в сумі 51370,61 грн
В порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Короткий зміст вимог заяви і рішення суду першої інстанції.
Приватне підприємство "Вестхім" звернулось до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" про стягнення грошових коштів в сумі 1186370,61 грн, а саме: 1135000 грн основного боргу; 11194,52 грн - 3% річних; 40176,09 грн - інфляційних нарахувань.
Позов обґрунтовано тим, що між ПП "Вестхім" та ТОВ "Медичний центр "Віасан" був укладений договір № 1 від 28.01.2025, за умовами якого ПП "Вестхім" надано ТОВ "Медичний центр "Віасан" грошові кошти в сумі 1135000 грн в якості поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" 13.05.2025 перерахував на рахунок позивача Приватного підприємства "Вестхім" грошові кошти в сумі 1 135000 грн, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копію платіжної інструкції №4348 від 13.05.2025, у призначенні платежу якої зазначено: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 28.01.2025».
Наслідком цього мало місце звернення позивача до суду із заявою від 03.06.2025 про зменшення позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з відповідача 11 194,52 грн - 3% річних та 40 176,09 грн - інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.07.2025 у справі №921/277/25 відмовлено у задоволені позову.
Рішення мотивовано тим, що судом встановлено, що відповідач здійснив повернення коштів в сумі 1 135000 грн не у встановлений договором строк. Таким чином, передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 не підлягають нарахуванню на суму 1 135000 грн позики, надання якої було предметом договору №1 від 28.01.2025. згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
22.07.2025 від Приватного підприємства "Вестхім" до Господарського суду Тернопільської області надійшла заява про стягнення судових витрат, відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача 60000,00 грн витрат на правничу допомогу. На підтвердження надання послуг професійної правничої допомоги заявником долучено копії: акту приймання - передачі наданих послуг від 03.06.2025; платіжної інструкції №132 від 10.06.2025 на суму 20000 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 у справі №921/277/25 задоволено частково клопотання представника Приватного підприємства "Вестхім" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" на користь Приватного підприємства "Вестхім" 20'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти вимог клопотання відмовлено.
Додаткове рішення мотивовано, тим що дослідивши матеріали справи, пов'язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, а також застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для винесення додаткового рішення у справі про часткове задоволення клопотання та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, Приватне підприємство "Вестхім" оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 24.07.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 у справі №921/277/25 та прийняти нове рішення , яким задоволити позовні вимоги.
Зазначає, що судом встановлено, що відповідач здійснив повернення коштів в сумі 1135000 грн не у встановлений договором строк. Також вказує, що Закон № 2120-IX, яким додано п. 18 у прикінцеві положення ЦК України, дані правовідносини стосуються фізичних осіб, в яких наявні правовідносини із кредиторами при отриманні споживчих кредитів, а також правовідносин, які регулюються ЗУ "Про захист прав споживачів". Стверджує, що сума основного боргу в розмірі в сумі 1 135 000,00 гривень відповідачем погашена із затримкою. Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
08.08.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" подано відзив б/н від 11.08.2025 (вх. №01-04/6153/25) на апеляційну скаргу в якому заявник зазначає, що після звернення позивача з позовом до суду, відповідач 13.05.2025 року перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 135 000 грн на підтвердження чого у судді першої інстанції надав до матеріалів справи копію платіжної інструкції № 4348 від 13.05.2025, у призначенні платежу якої зазначено: «повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 28.01.2025».
Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Скрипчук О.С. та Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Вестхім" б/н від 15.07.2025 (вх. №01-05/2300/25 від 24.07.2025) на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 у справі №921/277/25, апеляційну скаргу вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Медичний центр Віасан» оскаржило таке в апеляційному порядку. Апеляційна скарга надійшла на адресу Західного апеляційного господарського суду 14.08.2025. В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29 липня 2025 року по справі № 921/277/25 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні заяви Приватного підприємства “Вестхім» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Медичний центр Віасан» про ухвалення додаткового рішення відмовити в повному обсязі.
Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, вказує на те, що їх розмір має бути документально обґрунтований та відповідати критеріям розумної необхідності таких витрат. Також вказує, що в даній справі подача позову була явно передчасною, так як до моменту подання позову ще не минув розумний строк для добровільного врегулювання, підтвердженням чого, якраз і являлися дії скаржника, пов'язані із виконанням договірних зобов'язань.
Відповідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями від 14.08.2025 вказану справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Панова І.Ю., суддів Скрипчук О.С. та Зварич О.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" б/н від 13.08.2025 (вх. №01-05/2486/25 від 14.08.2025) на додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 у справі №921/277/25 та об'єднано розгляд апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" та Приватного підприємства "Вестхім" в одне апеляційне провадження апеляційні скарги вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відводів суддям в порядку ст.ст. 35, 36, 37 ГПК України на адресу суду не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України.
У відповідності до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами, і визначеними відповідно до них правовідносинами, вбачається, що:
Між Приватним підприємством "Вестхім" (надалі - позикодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" (надалі - позичальником) 28.01.2025 укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1 (надалі - договір), відповідно до умов п. 1.1 якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі передбаченому в п.2.1 цього договору, а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором.
У п. 2.1 договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 1135000 грн.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору сторонами обумовлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику у повному розмірі на 3 (три) місяці.
Згідно з п. 2.4 договору перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.
Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку (п.2.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п.2.3 цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку, або зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту перерахування коштів, що позичалися, на поточний рахунок позикодавця, або оформленням відповідних документів (актів) взаємозаліку (п. 3.5 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
На виконання умов договору позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1135000 грн згідно з платіжною інструкцією №4823 від 29.01.2025.
За період прострочення платежу з 01.01.2025 по 30.04.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" понесено інфляційні втрати в сумі 40 176,09грн крім того, з 01.01.2023 по 30.04.2024 позивачем нараховано відповідачу 3% річних в сумі 11 194,52 грн.
Неналежне виконання відповідачем взятого на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів в сумі 1135000 грн стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 1 135000 грн основного боргу, а також нарахованих за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 3% річних в сумі 11194,52 грн та інфляційних в сумі 40176,09 грн.
В оскарженні додаткового рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 зазначає, що 22.07.2025 позивачем подано заяву б/н від 21.07.2025 р. (вх. №5357) про ухвалення додаткового рішення, у якій просив стягнути з Відповідача 60 000 грн витрат на правову допомогу. В якості додатків до заяви від 21.07.2025 року заявником долучено копії: акту приймання передачі наданих послуг від 03.06.2025 року; платіжної інструкції №132 від 10.06.2025 року на суму 20 000 грн. Мотивувавши тим, що судом першої інстанції не було враховано одну з основних засад (принципів) господарського судочинства а саме, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Вважає, що додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 р. по справі № 921/277/25 є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку із неправильним застосуванням норм процесуального права, яке підлягає скасуванню.
При перегляді рішення господарського суду колегія суддів Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (стаття 509 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи, між Приватним підприємством "Вестхім" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" був укладений договір №1 від 28.01.2025, за умов якого Приватне підприємство "Вестхім" надано ТОВ "Медичний центр "Віасан" грошові кошти в сумі 1 135 000 грн в якості поворотної фінансової допомоги, строк повернення якої настав. Судом встановлено, що відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1 135 000 грн згідно з платіжною інструкцією №4348 від 13.05.2025 не встановлений договором строк.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно до п.1 статті 1046 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Згідно до умов укладено Договору, якого позикодавець надає позичальнику грошові кошти у вигляді поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 135 000 грн а позичальник зобов'язується повернути надану поворотну фінансову допомогу в порядку та на умовах, передбачених даним договором укладеним між сторонами у справі договір за своєю правовою природою є договором позики.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем перераховано відповідачу грошові кошти в сумі 1 135000 грн згідно з платіжною інструкцією №4823 від 29.01.2025.
У п. 2.1 договору зазначено, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України у розмірі 1135000 грн.
Поворотна фінансова допомога надається позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 договору).
У п. 2.3 договору сторонами обумовлено, що поворотна фінансова допомога надається позичальнику у повному розмірі на 3 (три) місяці.
Згідно з п. 2.4 договору перерахування грошових коштів здійснюється позикодавцем на поточний рахунок позичальника.
Поворотна фінансова допомога вважається наданою позикодавцем позичальнику з моменту перерахування коштів на розрахунковий рахунок, що підтверджує виписка з банку (п.2.5 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору поворотна фінансова допомога підлягає поверненню на вимогу позикодавця, але не пізніше сплину останнього дня строку визначеного в п.2.3 цього договору.
Згідно з п. 3.4 договору повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на особовий рахунок позикодавця в установі банку, або зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Відповідно до п. 8.1 договору даний договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами їх зобов'язань за договором.
Поворотна фінансова допомога вважається повернутою з моменту перерахування коштів, що позичалися, на поточний рахунок позикодавця, або оформленням відповідних документів (актів) взаємозаліку (п. 3.5 договору).
Відповідач взятих на себе зобов'язань не виконав щодо повернення грошових коштів в сумі 1135000 грн стало підставою для звернення позивача до суду з вимогою про відновлення його порушених прав, шляхом стягнення 1135000 грн боргу, а також нарахованих за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 3% річних в сумі 11194,52 грн та інфляційних в сумі 40176,09 грн.
Після звернення позивача з позовом до суду, відповідач 13.05.2025 перерахував на рахунок позивача грошові кошти в сумі 1135000 грн, на підтвердження чого останній надав до матеріалів справи копію платіжної інструкції №4348 від 13.05.2025, у призначенні платежу якої зазначено: “повернення поворотної фінансової допомоги згідно договору №1 від 28.01.2025».
Внаслідок цього позивач звернувся до суду із заявою від 03.06.2025 про зменшення позовних вимог, у якій він просив суд стягнути з відповідача 11194,52 грн - 3% річних та 40176,09 грн - інфляційних нарахувань.
Згідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 2 статті 1049 ЦК України передбачено, що позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржником вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як зазначено господарським судом, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який досі триває.
Згідно з пунктом 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється:
1) у періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;
2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит, тобто договори, відповідно до яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем);
3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22, від 12.06.2024 у справі №910/10901/23 та від 02.07.2025 у справі №906/356/24.
Згідно положень п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, суд приходить до висновку про те, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги №1 від 28.01.2025 розповсюджується дія п. 18 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.
Враховуюче вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що три проценти річних та інфляційні втрати, нараховані за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 не підлягають нарахуванню на суму 1135000 грн позики, надання якої було предметом договору №1 від 28.01.2025, які передбачені ч.2 ст. 625 ЦК України.
Щодо оскарження додаткового рішення господарського суду колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
У частинах першій, другій статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 126 зазначеного Кодексу для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.
Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується судом апеляційної інстанції, представництво інтересів позивача у справі, що розглядалася господарським судом здійснювалось адвокатом - Хоптійом М.В.
Як вбачається із матеріалів справи в якості додатків до заяви від 21.07.2025 заявником долучено копії: акту приймання - передачі наданих послуг від 03.06.2025; платіжна інструкція №132 від 10.06.2025 на суму 20000 грн.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями статті 129 ГПК України, є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Виходячи із системного аналізу положень частини восьмої статті 129, частини третьої статті 126 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару детальний опис робіт, виконаних під час надання правової допомоги не потрібен (Постанова Верховного Суду у справі № 640/18402/19 від 28.12.2020).
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 звертає увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Господарським судом встановлено, що 01.05.2025 між Приватним підприємством "Вестхім" (надалі - клієнтом) та Адвокатським бюро "Хоптій та Партнери" (надалі - виконавцем) укладено договір про надання правової допомоги №01/05-25-1 (надалі - договір), відповідно до розділу 1 якого клієнт доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати юридичну допомогу, складати необхідні процесуальні документи, позовну заяву та здійснювати представництво в Господарському суді Тернопільської області за позовом Приватного підприємства "Вестхім" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан на користь ПП “Вестхім» основного боргу в розмірі 1135000 грн, за період з 29.01.2025 до 01.05.2025, 3 % річних в розмірі 11194,52 грн., збитки із врахуванням індексу інфляції за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 в розмірі 40176,09 грн.
Згідно з пунктом 1 розділу 2 договору клієнт уповноважує виконавця надати юридичну допомогу, складати необхідні процесуальні документи, позовну заяву та здійснювати представництво в Господарському суді Тернопільської області щодо вищевказаного спору.
У пункті 4 розділу 2 договору виконавець зобов'язався надати юридичні послуги: робити адвокатські запити; надавати юридичні консультації; готувати необхідні документи; позовні матеріали; здійснювати представництво в судах.
У пункті 1 розділу 3 договору сторонами обумовлено, що вартість послуг щодо складання процесуальних документів, підготовки позовної заяви, представництва в суді першої інстанції складає 60000 грн, а їх оплата здійснюється протягом 15 днів після підписання договору.
Відповідно до пункту 1 розділу 5 договору він набуває чинності з моменту його підписання і діє 3 роки.
03.06.2025 між сторонами у двосторонньому порядку складено та підписано акт приймання - передачі наданих послуг, відповідно до п. 1 якого виконавець надав замовнику юридичні послуги відповідно до договору про надання правової допомоги №01/05-25-1 від 01.05.2025, а замовник прийняв надані послуги, а саме:
- виконавцем вивчено матеріали справи, судову практику, та підготовлено позовну заяву про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" на користь ПП "Вестхім" основного боргу в розмірі 1135000 грн, за період з 29.01.2025 до 01.05.2025, 3% річних в розмірі 11194,52 грн, збитки із врахуванням індексу інфляції за період з 29.01.2025 до 01.05.2025 в розмірі 40176,09 грн;
- виконавцем підготовлено заяву про забезпечення позову;
- 12.05.2025 у справі № 921/277/25 винесено ухвалу, якою частково задоволено заяву Приватного підприємства "Вестхім" про забезпечення позову та накладено арешт в межах ціни позову 1186370,61 грн до вирішення справи по суті на грошові кошти, які знаходяться на рахунках в банківських установах та належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан";
- Товариством з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" згідно платіжної інструкції №4348 від 13.05.2025 проведено оплату 1135000 грн на рахунок Приватного підприємства "Вестхім";
- підготовлено заяву в порядку ст. 46 ГПК України;
- підготовлено заяву про повернення судового збору.
Відповідно до п. 2 акту приймання - передачі вартість послуг за період з 01.05.2025 до 03.06.2025 становить 60000 грн.
Зміст п. 3 акту приймання - передачі вказує на те, що замовник до виконавця немає жодних претензій по якості, повноті, строках та обсягу послуг в цілому.
Згідно з платіжною інструкцією №132 від 10.06.2025 позивач перерахував адвокатському бюро грошові кошти в сумі 20000 грн.
Враховуючи викладене колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до ст. ст.123, 126, 129 ГПК України, виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що сторонами договору від 01.05.2025 про надання правової допомоги №01/05-25-1 погоджено гонорар адвоката у фіксованому розмірі, заперечення відповідача щодо розміру заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, беручи до уваги виникнення спору з вини відповідача, наявні в матеріалах справи докази, враховуючи характер спору, принципи співрозмірності заявлених до стягнення витрат на правову допомогу ціні позову, та їх розумності, з урахуванням ч.9 ст.129 ГПК України, позивачу підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 20000 грн.
Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України).
На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 та додаткове рішення Господарського суду Тернопільської області від 29.07.2025 у справі №921/277/25 ґрунтуються на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстави для їх скасування відсутні, а зазначені в апеляційних скаргах доводи скаржників не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути достатньою підставою для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.
Судові витрати в суді апеляційної інстанції.
Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги Приватного підприємства "Вестхім" на рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 слід залишити за скаржником.
Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Вестхім" б/н від 15.07.2025 (вх. №01-05/2300/25 від 24.07.2025) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Медичний центр "Віасан" б/н від 13.08.2025 (вх. №01-05/2486/25 від 14.08.2025) - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2025 та додаткове рішення від 29.07.2025 у справі №921/277/25 - залишити без змін
3. Судовий збір за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий суддя Панова І.Ю.,
Суддя Скрипчук О.С.,
Зварич О.В.