Іменем України
29 вересня 2025 року м. Кропивницький
справа № 387/1482/24
провадження № 22-ц/4809/750/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Дуковського О.Л.
судді: Дьомич Л.М., Письменного О.А.
Розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» на заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року, у складі головуючого судді Солоненко Т.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позову позивач вказував, що 27.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №762040240 у формі електронного договору з використанням електронного підпису на суму 6750, 00 грн, кредитна лінія надається на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом.
Позивач зазначав, що право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «Таліон Плюс» на підставі укладеного 28.11.2018 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» договору факторингу № 28/1118-01 (з урахуванням додаткових угод до нього).
Вказував, що у подальшому, 30.10.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладеного договір факторингу №05/0820-01 (з урахуванням додаткових угод), яке в свою чергу відступило право вимоги ТОВ «Юніт капітал» на підставі укладеного 30.09.2024 договору факторингу №3009/24.
Посилався на те, що у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 24009,75 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється.
Просив стягнути із відповідача зазначену заборгованість на користь позивача.
Заочним рішенням Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, а позов задовольнити.
Зазначає, що фактичне відступлення прав вимоги не прив?язується виключно до моменту укладення кредитного договору, а відбувається на підставі реєстру, який містить перелік прав вимоги, що можуть виникати як до, так і після укладення договору факторингу.
Крім того позивач вказує на те, що між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено ряд додаткових угод, якими продовжено строк дії договору, а тому вважає, що на момент укладення кредитного договору договір факторингу від 28.11.2018 був чинним.
Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи категорію та складність даної справи, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.05.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №762040240 в електронній формі.
Згідно зазначеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 6750,00 грн.
Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV87В4Е.
Згідно із п. 1.7 договору вбачається, що кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником.
Згідно п.1.9. за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом виключно на період строку визначеного в п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.9.3 сторони погодили, у разі якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, передбаченому п.1.8 договору, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (а.с. 37-39).
На підтвердження факту укладення договору позивачем надано довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення (а.с. 47).
На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано: лист АТ «Таскомбанк» №3980/47.1-БТ від 08.08.2024 , за змістом якого згідно листа №26/07/24 від 26.07.2024 АТ «Таскомбанк» надає підтвердження, що в рамках договору про організацію взаємодії при переказі коштів фізичним особам №48 від 18.07.2019 банком було здійснено переказ грошових коштів 27.05.2021 на рахунок 5274-10хх-хххх-3797 у розмірі 6750 грн; копію платіжного доручення №23079а50-5b50-4b6d-b350-09de1259cc44 про перерахунок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» отримувач ОСОБА_1 переказ коштів згідно договору №762040240 від 27.05.2021 у сумі 6750,00 грн (а.с.56,57).
Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором 762040240 ОСОБА_1 станом на 27.07.2021 має заборгованість у розмірі 14850,00 грн, що складається із заборгованості за тілом у розмірі 6750,00 грн та за процентами у розмірі 8255,25 грн (а.с. 22).
Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №762040240 ОСОБА_1 станом на 10.10.2024 має заборгованість у розмірі 24009,75 грн, що складається із заборгованості за простроченим тілом 6750,00 грн та заборгованості за простроченими відсотками 17259,75 грн (а.с. 24).
28.11.2018 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.1.3, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а.с. 59-62).
28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с.67-70, 73, 74, 75).
За змістом довідки ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вих. №762040240/ФК від 02.10.2024, 27.07.2021 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором №762040240 від 27.05.2021 укладеного з ОСОБА_1 ТОВ «Таліон Плюс» згідно укладеного договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 34).
Згідно розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №762040240 ОСОБА_1 станом на 31.07.2023 має заборгованість у розмірі 24009,75 грн, що складається із заборгованості за тілом у розмірі 6750,00 грн та за процентами у розмірі 17259,75 грн (а.с. 23).
Згідно витягу з Реєстру права вимоги №144 від 27.07.2021, клієнт ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступив факторові ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги заборгованості в сумі 15005,25 грн згідно кредитного договору №762040240, до боржника ОСОБА_1 (а.с.76-77).
05.08.2020 ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» уклали договір факторингу №05/0820-01 на строк до 05.08.2020, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.78-80).
03.08.2021, 30.12.2022 між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» укладено додаткові угоди №2, №3 до договору факторингу №05/0820-01 від 05.08.2021, за умовами яких продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 та 30.12.2024 відповідно (а.с.84,85).
Згідно витягу з Реєстру права вимоги №10 від 31.07.2023, клієнт ТОВ «Таліон Плюс» відступив факторові ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» право вимоги заборгованості в сумі 24009,75 грн згідно кредитного договору №762040240, до боржника ОСОБА_1 (а.с. 11-12).
30.09.2024 ТОВ «Юніт Капітал» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанси» уклали договір факторингу №3009/24 на строк до 30.09.2026, за яким клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с.13-16).
Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу №3009/24 від 30.09.2024, клієнт ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» відступив факторові ТОВ «Юніт Капітал» право вимоги заборгованості в сумі 24009,75 грн згідно кредитного договору №762040240, до боржника ОСОБА_1 (а.с. 19-20).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції послався на те, що продовження сторонами строку дії договору від 28.11.2018 внаслідок укладення додаткових угод та укладення у подальшому реєстру прав вимоги до конкретного боржника не свідчить про набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки станом 2018 рік ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало право вимоги до відповідача, оскільки кредитний договір було укладено лише 27.05.2021.
Суд першої інстанції наголосив на тому, що чинним законодавством не заборонено відступлення майбутніх вимог, але це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 914/868/17).
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції у повному обсязі, а доводи апеляційної скарги не спростовують таких висновків.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати за договором про відступлення права вимоги № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, як і за іншими договорами факторингу.
Тому, вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права.
Тому, доводи позивача, який посилається на договір факторингу, укладений у 2018 році, тоді як кредитний договір був укладений у 2021 році, тобто після відступлення прав вимоги, є безпідставними.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Отже, за приписами чинного законодавства відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, та за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином, що існувала на момент переходу цих прав , що узгоджується із правовою позицію викладеною у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 914/868/17.
Відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія, як заінтересована сторона, повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З цього слідує, що майбутня вимога може бути предметом договору факторингу лише в тому разі, коли існує зобов'язання, визначене певним договором, але строк платежу за яким ще не настав.
В справі, що розглядається, на момент укладення договору факторингу (2018 році), на який посилається позивач, і який на його думку дає йому право вимоги, зобов'язань відповідача перед ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» не існувало, оскільки кредитний договір між ними був укладений лише 27.05.2021.
Отже, право вимоги за зобов'язаннями, що виникли в 2021 році, не можуть бути предметом договору факторингу від 2018 року.
Встановивши, що передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, суд правильно та обґрунтовано констатував, що позовні вимоги до ОСОБА_1 є безпідставними.
З огляду на вказане, суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив обґрунтовано.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 03 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.Л. Дуковський
Судді: Л.М. Дьомич
О.А. Письменний