ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18423/25
провадження № 6/753/485/25
"01" жовтня 2025 р. Дарницький районний суд м. Києва під головуванням судді Осіпенко Л.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Петрової Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дарницького районного суду м. Києва подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу, -
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Олефір О.О. звернувся до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 - ОСОБА_1 .
В обґрунтування посилається на те, що у нього на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису № 3602 виданого 06.10.2008 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Наталією Вячеславівною.
Зі змісту виконавчого напису вбачається, що з ОСОБА_1 вирішено стягнути на користь ОСОБА_2 несплачену в строк заборгованість на підставі Договору позики 20.12.2006 року, що посвідчений нотаріально, а саме: 1) суму позики, строк повернення якої настав 21.04.2007 року, що складає 320 675,00 грн.; 2) неустойка у розмірі 34 734,10 грн.; 3) три проценти річних від простроченої суми, що складає - 15 140,06 грн.; 4) індекс інфляції, що складає 108 708, 83 грн., а всього у розмірі 679 257,99 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2019 у справі № 640/7552/19 у виконавчому написі № 3602 від 06.10.2008, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарчук Н.В., змінено стягувача з ОСОБА_2 на ОСОБА_3 .
Приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Наконечним І.М. було винесено постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт майна боржника та ін., які були відправлені за місцем проживання боржниці рекомендованими листами та повернуті АТ "Укрпошта" за закінченням терміну зберігання. Також боржниці направлялись виклики приватного виконавця, які були відправлені за місцем проживання боржника рекомендованим листом та повернуті АТ "Укрпошта" за закінченням терміну зберігання.
Водночас боржниці ОСОБА_1 відомо про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_1 та наявність непогашеної заборгованості, оскільки у своїх письмових поясненнях вона повідомляє, що не ухиляється від сплати боргу, а не може його виконати. В обґрунтування боржниця ОСОБА_1 зазначає, що вона не працює, майна не має, та в неї відсутні кошти на погашення заборгованості, що не відповідає матеріалам виконавчого провадження.
Так, з моменту відкриття виконавчого провадження, боржниця неодноразово виїжджала за межі України, а саме: 04.11.2023 року, 10.08.2023 року, 12.01.2023 року, 07.11.2022 року, 08.06.2022 року, 24.04.2021 року.
На неодноразовий перетин кордону необхідні значні фінансові кошти, які могли бути використані на погашення заборгованості, а тому наведене свідчить про ухилення боржницею від виконання зобов'язань, передбачених вимогами чинного законодавства.
ОСОБА_1 є працездатною особою, має можливість працювати та отримувати заробітну плату (дохід), систематично перетинає кордон України (відповідно має доходи на пересування, проживання, тощо), заміжня, проте з моменту вчинення виконавчого напису (2008 рік) не вчиняє жодних дій спрямованих на виконання зобов'язання, не з'являється на виклики приватного виконавця з кінця 2021 року, не надає інформацію про належне їй майно та місцезнаходження майна на яке можливо звернути стягнення та виконати зобов'язання.
Вжиті протягом 6 (шести) років заходи з примусового виконання боржницею виконавчого листа у виконавчому провадженні НОМЕР_1 не призвели до задоволення вимог стягувача та до погашення боргу.
Невжиття боржником в даному випадку будь-яких заходів щодо виконання обов'язку, встановленого виконавчим написом, її бездіяльність у вигляді відсутності намірів та активних дій зі сплати заборгованості, залишення території України під час здійснення виконавчого провадження, свідчить про ухилення від виконання зобов'язань, покладених на неї виконавчим написом, та є підставою для застосування такого виключного заходу забезпечення виконання виконавчого напису, як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа. Вказана міра є пропорційною меті її застосування та може змусити боржника виконати свої зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.
У судове засідання приватний виконавець Олефір О.О. не з'явився, про дату, час та місце розгляду подання повідомлений належним чином, його неявка не перешкоджає розгляду подання.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подання та додані до нього докази, суд дійшов таких висновків.
Як встановлено судом, постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Наконечного Ігоря Михайловича від 22.11.2019 року відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого напису, який вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назарук Наталії Вячеславівною від 06.10.2008 за реєстровим №3602 року (а.с. 17-18).
У виконавчому провадженні НОМЕР_1 стягувачем є ОСОБА_3 , боржником - ОСОБА_1 .
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, постановою від 22.11.2019 року з боржника стягнуто основну винагороду; постановою від 13.02.2020 року накладено арешт на кошти боржника; постановою від 11.06.2020 року накладено арешт на майно боржника; 20.07.2020 року здійснено виклик приватного виконавця; постановою від 08.09.2021 року накладено арешт на майно боржника; повідомлено про вчинення кримінального правопорушення; постановою від 09.03.2021 року звернуто стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника (а.с. 19-26, 31-37).
11.08.2020 року боржник ОСОБА_1 подала приватному виконавцю заяву, в я кій вона зазначила, що вона не ухиляється від погашення боргу та знаходиться в скрутному матеріальному становищі (а.с. 27-28).
Станом на 23.07.2021 року, наявність грошових коштів на її банківських рахунках, за рахунок яких можливо було б погасити існуючу заборгованість, не встановлена (а.с. 41-46, 52, 53).
Крім того, постановою від 05.07.2021 року накладено арешт на кошти боржника; 19.08.2021 року здійснено виклик приватного виконавця; постановою від 08.09.2021 року накладено арешт на майно боржника (а.с. 48, 54-57).
14.12.2021 року на рахунок приватного виконавця було зараховано кошти у розмірі 1 000,00 грн., боржник згідно заяви від 09.12.2021 року зобов'язалась виплачувати заборгованість добровільно (а.с. 58-60, 61-62).
22.12.2022 року між приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Наконечним Ігорем Михайловичем та приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Олефіром Олександром Олександровичем укладено Договір №1 про заміщення приватного виконавця, діяльність якого зупинена (у разі тимчасової відсутності виконавця, що триває понад 10 календарних днів) (а.с. 10-11).
У відповідності до п. 1.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених ст. 42 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», замовник зобов'язується за погодженням з стягувачем передати виконавцю виконавчі провадження, що перебувають на виконанні.
Згідно з повідомленням № 74 від 22.12.2022 року, у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра О.О. на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 зі стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за договором позики (а.с. 13, 62).
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження НОМЕР_1, постановою від 20.05.2025 року накладено арешт на кошти ОСОБА_1 ; 20.05.2025 року здійснено виклик приватного виконавця; 27.05.2025 року здійснено виклик приватного виконавця (а.с. 64-73).
Листи з копією постанови про арешт коштів боржника та викликами приватного виконавця повернулись з відмітками «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 29.08.2025 року ОСОБА_1 одружена (а.с. 50-51), офіційно ніде не працевлаштована (а.с. 75), не здійснює підприємницьку діяльність (а.с. 78) наявність грошових коштів на її банківських рахунках, за рахунок яких можливо було б погасити існуючу заборгованість, не встановлена (а.с. 74), у власності нерухомого та рухомого майна не має (а.с. 77, 78-80).
Як вбачається з відповіді на запит № 288199230 від 20.08.2025 року до Державної прикордонної служби України щодо перетину боржником державного кордону, ОСОБА_1 перетинала кордон декілька разів, а саме: 24.04.2021 року - виїзд, 02.05.2021 року - в'їзд, 08.06.2022 року - виїзд, 09.10.2022 - в'їзд, 07.11.2022 - виїзд, 07.01.2023 року - в'їзд, 12.01.2023 року - виїзд, 23.07.2023 - в'їзд, 10.08.2023 року - виїзд, 27.10.2023 року - в'їзд, 04.11.2023 року - виїзд (а.с. 75-76).
З наданих матеріалів зведеного виконавчого провадження НОМЕР_1 вбачається, що станом на даний момент заборгованість боржницею не погашена.
Ухилення боржника від виконання зобов'язань, слід розуміти як будь-які навмисні, свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо), і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
При цьому, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї, має намір вибути за межі України саме з метою невиконання цього рішення.
Суд зазначає, що саме на момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржниці від виконання зобов'язань повинен вже відбутись і бути об'єктивно наявним та доведеним, що має вбачатись з матеріалів виконавчого провадження. Однак, враховуючи докази долучені приватним виконавцем до подання та встановлені судом обставини, суд вважає, що з останніх не вбачається факту ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов'язань.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України № 64/2022 на території України введено воєнний стан.
Посилання в поданні виконавця на перетин державного кордону, як на доказ ухилення від виконання рішення суду, суд вважає необґрунтованим. Так, з відповіді Державної прикордонної служби від 20.08.2025 року вбачається, що до введення на території України воєнного стану факт перетину ОСОБА_1 кордону України з огляду на невелику тривалість поїздки не можна вважати ухиленням від виконання зобов'язань.
Перетин боржником державного кордону України у період загальномаштабного вторгнення також на думку суду не можна розцінити як свідоме ухилення від обов'язку виконання судового рішення.
Ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених рішення суду є оціночним поняттям. Невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання - має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів визначається судом.
Обґрунтування необхідності у тимчасовому обмеженні права на виїзд за межі України з метою забезпечення повного та своєчасного виконання зобов'язань посиланням на перетин кордону, зокрема у період збройної агресії, та наявність непогашеної заборгованості на думку суду недостатньо для застосування такого крайнього заходу впливу на боржника, як обмеження у праві виїзду за межі України.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду боржника не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Водночас, з матеріалів подання не встановлено, що приватним виконавцем вжито всіх можливих заходів щодо примусового виконання рішення суду, зокрема, не здійснено заходи щодо виходу виконавця за місцем проживання боржниці, не складено відповідні акти.
Тобто, приватний виконавець передчасно звернувся з поданням до суду про вжиття крайнього заходу забезпечення здійснення виконавчого рішення суду - обмеження боржника у його конституційному праві - праві виїзду за кордон.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». Згідно ч. 3 зазначеної статті на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі «Гочев проти Болгарії» (рішення від 26 листопада 2009 року) Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Крім того, не надано приватним виконавцем і будь-яких доказів, які б давали підстави вважати, що боржник може виїхати за кордон на постійне місце проживання, при цьому не виконавши зобов'язань.
За змістом статті 81 ЦПК України та пункту 19 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» саме на виконавця покладено обов'язок надання доказів стосовно наявності навмисного чи іншого свідомого ухилення боржника від виконання обов'язків за рішенням суду, та доведення перед судом їх переконливості. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 82 ЦПК України).
На даний час таке обмеження порушуватиме право боржниці вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах будь-якої держави.
Враховуючи викладене, оскільки приватним виконавцем на момент звернення до суду з поданням, не надано доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язання, суд не вбачає підстав для задоволення подання.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 89, 260, 261, 353-355, 441 ЦПК України, суд,-
У задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Олефіра Олександра Олександровича про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документу - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. У разі скасування цієї ухвали заява вважається поданою в день первісного звернення до суду.
Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Осіпенко Л.М.