Справа № 638/19280/25
Провадження № 1-кс/638/2527/25
Іменем України
01 жовтня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
слідчого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
підозрюваного - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001171 від 29.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лабінськ, Краснодарського краю, рф, українець, громадянин України, який має середню освіту, одружений, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 , який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України,-
01.10.2025 року до Шевченківського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001171 від 29.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування за №12025221070001171 від 29 вересня 2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи неодноразово судимим, в останнє Жовтневського районного суду м. Кривий ріг, Дніпропетровської області від 12.07.2024 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 309 КК України до 3 роки позбавлення волi, на підставі ст. 75, ст. 76 КК України 2001 року від відбування покарання звільнений із іспитовим строком на 2 роки.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 , що солдата ОСОБА_5 відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу зазначеної військової частини,
Відповідно до приписів ст.ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», на момент вчинення злочину, сержант ОСОБА_5 вважається військовослужбовцем, який проходить військову службу за контрактом.
Вимоги ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують солдата ОСОБА_5 захищати Вітчизну, суверенітет і територіальну цілісність України.
У відповідності до вимог ст.ст. 9, 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (зі змінами), ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 551-XIV, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та інше.
Пунктом 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком; на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Згідно вимог ст.ст. 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків він зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Статтями 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, визначено необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною радою України, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу.
Однак, солдат ОСОБА_5 під час проходження військової служби, в порушення вищезазначених нормативно-правових актів вирішив стати на злочинний шлях.
Так, 28 вересня 2025 року близько 19:00 год., точний час в ході досудового розслідування встановити не виявилось за можливе, ОСОБА_5 , перебуваючи поряд з шиномонтажем, розташованого за адресою: Харківська область, м. Ізюм, вул. Гайдамацька, 7, де знаходячись автомобіля марки Volkswagen моделі Тransporter, 1992 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_7 , з хуліганських мотивів, у ОСОБА_5 виник прямий умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу.
Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_5 підійшов до вищезазначеного автомобіля, відчинивши пасажирські двері дістав пляшку з мастилом, яке знаходилось в автомобілі облив сидіння та за допомогою запальнички, принесеної із собою, підпалив вказану рідину, в результаті чого автомобіль було знищено вогнем.
Після цього, ОСОБА_5 з місця вчинення злочину зник та своїми протиправними діями завдав гр. ОСОБА_8 матеріальну шкоду, сума якої наразі встановлюється.
29.09.2025 року о «13» годині «40» хвилин ОСОБА_5 було фактично затримано та складено протокол в порядку ст. 208 КПК України.
Згідно вимог ст. ст. 42, 276-278 КПК України 29.09.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру, у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Вина ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Слідчий вважає, що у даному випадку існують ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , проходить військову службу у військовій частині, яка в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території України, що створить умови для його переховування від органу досудового розслідування та суду в інших областях України, враховуючи, що суворість покарання за кримінальне правопорушення, наслідки та ризик втечі для підозрюваного у цьому випадку можуть бути визнаними як менш небезпечними ніж покарання і процедура виконання покарання. Крім того, вказані обставини утворять складності явки або запізнення підозрюваного до органу досудового розслідування та суду.
Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи не в умовах ізоляції може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, може самостійно або заручившись підтримкою інших осіб, своїх співслужбовців здійснити вплив на свідків, понятих, як благаючі або умовляючи їх, так і маючи безперешкодний доступ до вогнепальної зброї за допомогою якої може погрожувати свідкам, понятим, експертам, щоб вони відмовились від своїх показань, які вони надали на досудовому розслідуванні та в подальшому будуть надавати при судовому розгляді з метою уникнути покарання за вчинений злочин.
Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення судового слідства. Зокрема, достовірність перевірки підстав неявки до органу досудового розслідування або суду вимагатимуть від сторони обвинувачення певного часу, що в свою чергу призведе до необґрунтованого затягування строків досудового розслідування та створить можливості для ОСОБА_5 , незаконно впливати, на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні. В той же час останній перебуваючи на волі не буде позбавлений можливості з використанням мобільних телефонів, тощо здійснювати вплив на інших учасників кримінального провадження.
На думку слідчого, більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також забезпечити належну йому поведінку.
Прокурор у судовому засіданні підтримав вказане клопотання, просив суд його задовольнити та обрати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з визначенням розміру застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів.
Захисник у судовому засіданні заперечував проти клопотання, зазначив, що відсутні докази наведених прокурором ризиків. ОСОБА_5 не робив спроб переховуватися, вину визнає. Просив обрати більш м'який запобіжний захід.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника та просив надати йому можливість продовжити службу в Збройних Силах України.
Суд, заслухавши доводи прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та додані до нього матеріали, дійшов висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.
Під час розгляду даного клопотання судом встановлено, що в провадженні слідчого відділу Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001171 від 29.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України
29.09.2025 року о 13 год 40 хв ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було затримано за адресою: Харківська область, м. Ізюм, поблизу будинку по просп. Незалежності, буд. 35, в порядку ст. 208 КПК України, що підтверджується протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 29.09.2025 року.
29.09.2025 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України як то запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 2, ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї (надалі Конвенція) є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Стаття 17 Закону України № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права, а стаття 18 цього Закону визначає порядок посилання на Конвенцію та практику Суду.
Положеннями ст. ст. 5, 18 Конвенції передбачено, що нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення. Обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.
Згідно Постанови № 14 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.12.2014 року «Про узагальнення судової практики застосування судами першої та апеляційної інстанції процесуального законодавства щодо обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначений термін «обґрунтована підозра», який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Європейський суд з прав людини роз'яснює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вищевказаного кримінального правопорушення підтверджується зібраними доказами, зокрема: протоколом огляду місця подій, протоколом допиту потерпілого, протоколами допиту свідків, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, протоколом проведення слідчого експерименту.
З досліджених вищевказаних доказів вбачається, що підозра у вчиненні ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є обґрунтованою.
Положеннями статті 29 Конституції України гарантовано право на свободу та особисту недоторканність. Відповідно до цієї статті передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином та карається позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.
Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів» в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи.
Слідчий суддя, вивченням матералів справи та заслухавши пояснення учасників встановив, що підозрюваний підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, має двох неповнолітніх дітей, проте їх не утримує та не проживає з ними, з дружиною також не проживає, раніше неодноразово судимий, останній раз вироком Жовтневського районного суду м. Кривий Ріг, Дніпропетровської облісті від 12.07.2024 року за ч. 2 ст. 309 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волi строком на 3 років, також звільнено на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. Крім того, 26.08.2024 року до Жовтневського районного суду м. Кривий ріг, Дніпропетровської області направлено обвинувальний акт за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 309 КК України.
На думку суду, прокурором в судовому засіданні обгрунтовано наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Санкція статті, якою передбачена відповідальність за кримінальне правопорушення, що йому інкримінується, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років. Враховуючи те, що підозрюваному вже призначено покарання за останнім вироком у вигляді 3 років позбавлення волі та звільнено від відбування з іспитовим строкм, а також те, що ОСОБА_5 проходить військову службу, яка в будь-який час може змінити місце дислокації в іншу область внаслідок проведення бойових дій на території Україн, існує імовірність того, що підозрюваний з метою уникнення від покарання, буде переховуватися від органу досудового розслідування або суду. ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, на що також вказує наявність судимостей у ОСОБА_5 . Крім того, також, існує ризик, що підозрюваний може незаконно впливати на свідків, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни ними показань. У сукупності всі ці обставини є суттєвими в контексті ст. 177 КПК України, та можуть сприяти ухиленню від кримінальної відповідальності за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м'яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде недостатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, слідчим суддею, відповідно до ст. 178 КПК України, враховано: 1) тяжкість злочину, за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 10 років); 2) вік (є повнолітнім, тому має повну кримінально-процесуальну дієздатність); 3) стан здоров'я - відомостей про наявність захворювань, які б перешкоджали утриманню в установі попереднього ув'язнення не надано; 4) відсутність міцних соціальних зв'язків у підозрюваного; 5) неодноразове притягнення до кримінальної відповідальності. Ці обставини оцінені слідчим суддею як такі, що не є стримуючими факторами для застосування підозрюваним перешкод у проведенні досудового розслідування або для вчинення інших злочинів, а тому є недостатніми для застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу.
Враховуючи фактичні обставини та вагомість наявних доказів вчинення ОСОБА_5 вказаного вище кримінального правопорушення, характер вчиненого діяння, особу підозрюваного ОСОБА_5 , наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваним та його захисником під час розгляду даного клопотання не наведено доводів та не надано належних доказів, що свідчать про необґрунтованість пред'явленої підозри та наявність підстав для обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Згідно ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Слідчий суддя, розглянувши матеріали клопотання, оцінивши всі ризики вважає за можливе визначити розмір застави для підозрюваного, у сумі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, з урахуванням ризиків, визначених ст. 177 КПК України.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, який може бути ним внесений у будь-який момент, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 184, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221070001171 від 29.09.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів до 27 листопада 2025 13 години 40 хвилин включно.
Строк тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту фактичного затримання в порядку ст. 208 КПК України, тобто з 29 вересня 2025 року з 13 год 40 хв.
Визначити суму застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн., яку можливо внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (рахунок UA208201720355299002000006674, МФО 820172, код отримувача 26281249, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, призначення платежу застава згідно КПК по справі № 638/19280/25 від____________, за (ПІБ)_________________(Шевченківський районний суд м. Харкова).
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, який буде встановлено та в якому він проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Визначити 2-місячний термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави має бути наданий уповноваженій службовій особі Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, яка не може тривати більше одного робочого дня, уповноважена службова особа Державої установи «Харківський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повідомити усно і письмово слідчого СВ Ізюмського РУП ГУНП в Харківській області, прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та слідчого суддю Шевченківського районного суду м. Харкова.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Роз'яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Зобов'язати прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону негайно повідомити близького родича, члена сім'ї ОСОБА_5 або іншу особу за вибором підозрюваного про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали складений 01.10.2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1