справа № 362/1252/21
провадження № 2/362/1928/25
01.10.25 року
Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі судді Поповича О.В. розглянув у порядку письмового провадження в м. Василькові за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Носенко Галини Анатоліївни
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
про визнання незаконною та скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Суд установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Носенко Галини Анатоліївни (далі - відповідач), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просить визнати незаконною та скасувати Постанову від 15 січня 2021 року № H/02-14 про відмову у вчиненні нотаріальної дії приватним нотаріусом Носенко Г.А. Васильківського районного нотаріального округу Київської області.
В обґрунтування позову зазначає про незгоду з відмовою відповідача у видачі свідоцтва з огляду на недотримання відповідачем вимог законодавства.
Суд ухвалою від 09 березня 2021 року відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 08 листопада 2022 року суд залучив до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог, щодо предмету спору, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Ухвалою від 15 лютого 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Ухвалою від 14 вересня 2023 року суд залучив до участі в справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовну заяву передано для розгляду судді Поповичу О.В.
Ухвалою від 24 березня 2025 року суд прийняв справу до свого провадження, вирішив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження.
Від ОСОБА_2 надійшла заява, а якій остання повідомила про необхідність задоволення позовних вимог, просила розглядати справу без її участі.
Від представника ОСОБА_4 надійшли пояснення, за змістом яких остання повідомляє, що поданий ОСОБА_1 позов безпідставним, спрямованим на незаконне збільшення своєї частки у вказаному майні, та порушення спадкових та майнових прав ОСОБА_4 , просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Від ОСОБА_2 надійшли заперечення на пояснення ОСОБА_4 , в яких третя особа повідомляє, що з доводами останньої не згодна та просить задовольнити позовну заяву. Зазначає, що спірне нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя померлого та її матері - ОСОБА_5 , які згідно зі статті 63 СК України, як дружина та чоловік мали рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. На даний час, спадкоємці жодного з подружжя не можуть успадкувати зазначену нежитлову будівлю у зв?язку з невизначенням частки спадкодавців у вказаному майні.
Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило. Надійшла заява про розгляд справи без його участі.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 , батько позивача.
До майна померлого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Носенко Галиною Анатоліївною заведена спадкова справа №21/2020.
Спадкоємцями померлого, які прийняли спадщину є ОСОБА_1 (позивач), ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Позивач звернувся до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Носенко Галини Анатоліївни з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на частку нежитлової будівлі за номером АДРЕСА_1 , яка належала його батьку.
Згідно з відомостями, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, нежитлова будівля належала ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Васильківською районною державна адміністрацією Київської області 30 липня 2001 року.
Постановою від 15 січня 2021 року № Н/02-14 приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Носенко Галина Анатоліївна відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Підставою для такої відмови визначено те, що:
1) документу, що підтверджує право власності ОСОБА_6 на вказану житлову будівлю спадкоємці надати не змогли;
2) вказана нежитлова будівля набута ОСОБА_6 за час перебування у шлюбі з ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , до майна якої заведено спадкову справу 07 листопада 2020 року за № 49/2020. Спадкоємцем ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_4 , яка прийняла спадщину, оскільки постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. 28 листопада 2020 року ОСОБА_4 подала заяву, в якій вона просить видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 (одну другу) частку нежитлової будівлі за номером АДРЕСА_1 , яка належала її матері ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності. У вказаній вище заяві ОСОБА_4 також повідомила, що має намір звернутися до суду з метою визначення частки ОСОБА_5 в спільному майні.
Наведені обставини, на думку відповідача, є перешкодою для видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, оскільки немає можливості беззастережного визначення розміру часток спадкоємців у спадщині до того як буде визначена частка померлого в спільному майні.
Вважаючи таку відмову незаконною позивач звернувся із даним позовом до суду.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкове майно, щодо якого виник спір, становить нежитлова будівля, магазин-бар за адресою АДРЕСА_1 , набута спадкодавцем 30 липня 2001 року на підставі свідоцтва про право власності.
Разом із тим, як вбачається з копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 30 грудня 1983 року, наявній у матеріалах спадкової справи, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 перебувають в зареєстрованому шлюбі.
Згідно з частинами першою, другої статті 355, частиною першою статті 356 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади.
За приписами статті 357 ЦК України частки в праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом, якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна.
Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Відповідно до роз'яснень, наведених у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі смерті співвласника частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними. Частка померлого співвласника не може бути змінена за рішенням суду.
Згідно з частиною першою статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки. Таким чином, у разі смерті одного з учасників права спільної сумісної власності, передусім необхідно визначити частку померлого у спільному майні, яка і буде об'єктом спадкування.
Відтак належить припустити, що для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті учасників спільної сумісної власності, справа про визначення належної кожному частки вирішуватиметься в суді.
Враховуючи, що презумпція спільності права власності подружжя на вищевказаний спадковий об'єкт, який набутий спадкодавцем в період шлюбу, позивачем не спростована, суд приходить до висновку, що такий об'єкт є спільною сумісною власністю померлого подружжя.
Підстави для відмови у вчиненні нотаріальних дій, нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії, визначені статтею 49 Закону України «Про нотаріат».
Згідно зі статтею 49 Закону України «Про нотаріат» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною третьою статті 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріусу або посадовій особі, яка вчиняє нотаріальні дії, забороняється безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальних дій.
Нотаріус зобов'язаний мотивувати свої дії, направлені на відмову у вчиненні нотаріальної дії. При цьому, нотаріусу заборонено лише безпідставно відмовляти у вчиненні нотаріальної дії (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 473/1878/19 (провадження № 61-20469сво19)).
Суд вважає, що оскаржувана постанова нотаріуса є правомірною, оскільки нотаріальна діяльність в якості свого предмета має безспірні справи щодо реалізації цивільних прав, як наслідок, нотаріус позбавлений можливості самостійно встановити розмір (склад) спадкового майна померлої особи, за умови наявності спору між особами, які подали заяву про прийняття спадщини та результати вирішення якого можуть безпосередньо вплинути на нього. До того ж суд наголошує на тому, що в протилежному випадку видача позивачеві свідоцтва про право на спадщину могло призвести до порушення майнових прав інших спадкоємців.
Крім того, КЦС ВС у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 227/5540/18 указав на таке.
Відповідач є обов'язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб'єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.
Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних цій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії.
Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.
Отже, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову.
Керуючись статтями 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
залишити без задоволення позов ОСОБА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення: 01 жовтня 2025 року.
Суддя О.В. Попович