Справа № 209/4903/25
Провадження № 2/209/1832/25
/ ЗАОЧНЕ /
02 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського з позовною заявою звернулося Акціонерне товариство «Універсал-Банк», в інтересах якого діє представник Мєшнік К.І до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал-Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.03.2019 у розмірі 93800,23 грн станом на 08.04.2025 та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В обґрунтування позову представник позивача посилається на те, що 22.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 22.03.2019. АТ «Універсал Банк» пропонує необмеженому колу фізичних осіб резидентів України скористатися банківськими послугами щодо продуктів monobank Universal Bank, для чого пропонує приєднатись до опублікованих на сайті Банку Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank Universal Bank. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердила, що ознайомилася та отримала примірники у мобільному додатку зазначених вище документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. В частині 6 Анкети відповідач просить вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку. Вона засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку з метою засвідчення їй дій згідно з Договором. Визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтвердила, що всі наступні правочини можуть вчинятися нею та/або Банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису. В частині 11 Анкети відповідач просить усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору. На підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у розмірі 40000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти на погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі).
Станом на 27.12.2023 у відповідача прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим на підставі п.п.5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов відбулось Істотне порушення клієнтом зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27.12.2023 направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідач на контакт не виходила, не вчиняла жодної дії на погашення заборгованості, в зв'язку з чим та відповідно до п.5.18, 5.19 кредит 26.01.2024 став у формі «на вимогу». На залишок простроченої заборгованості Банк нарахував неустойку, передбачену Тарифами.
Станом на 08.01.2025 заборгованість відповідача перед АТ «Універсал Банк» за договором становить 93800,23 грн, в тому числі: загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 93800,23 грн; заборгованість за пенею 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання 0,00 грн.
Покликаючись на статті 509, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22.03.2019 у розмірі 93800,23 грн. станом на 08.04.2025 та судові витрати у розмірі 3028,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 07 серпня 2025 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін про слухання справи на 17 вересня 2025 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 17 вересня 2025 рокурозгляд цивільної справи відкладено на 02 жовтня 2025 року.
Представник позивача АТ «Універсал Банк» Мєшнік К.І. в судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти ухвалення заочного рішення. Також представником позивача подано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 51), а також трекінгом доставки 0601193283580.
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлялася та викликалася до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без її участі не заявила, відзив проти позову не надала.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використала наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явилася в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подала відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до вимог ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, з'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам в цілому, назначає наступне.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що 22.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг (Monobank). Відповідно до умов анкети-заяви банк відкрив позичальникові поточний рахунок у гривні та надав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на цей поточний рахунок (а.с.16).
В анкеті-заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 проставлянням власноручного свого підпису під цією анкетою-заявою підтвердила, що ця анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, з якими вона ознайомилась, погодилась та отримала у мобільному додатку, складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтвердила та зобов'язалась виконувати його умови.
Також, у п.6 анкети-заяви від 22.03.2019 ОСОБА_1 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем (за цифрово-словесним шифром, зазначеним у заяві), що буде використовуватися для накладення електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором та є рівнозначним аналогом її власноручного підпису.
До позовної заяви банк додав витяг з Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, щодо продуктів monobank (а.с.17-23), та паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank (а.с.22-28).
Як вбачається із довідки АТ «Універсал Банк» про наявність рахунку від 08.04.2025, ОСОБА_1 у АТ «Універсал Банк» видано платіжну картку № НОМЕР_2 за типом Картка Чорна, картка активна до 09/24 та відкрито картковий рахунок № НОМЕР_3 та (а.с.14).
Згідно довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого ліміту, ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «monobank» від 22.03.2019 року за карткою № НОМЕР_1 станом на 08.04.2025 встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 10000 грн, який у подальшому був збільшений до 40000 грн. (а.с.15).
З наданого розрахунку заборгованості слідує, що в рахунок погашення заборгованості відповідач ОСОБА_1 , вносила кошти (а.с.6-10).
Окрім того, позивачем надано інформацію щодо руху коштів по картці № НОМЕР_1 рахунок № НОМЕР_3 від 08.04.2025 за період з 23.03.2019 по 08.04.2025, з якої вбачається, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, активно користувалась такими коштами та частково сплачувала заборгованість (а.с.12-13-оберт).
Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін'юсту від 12.04.12 р. № 578/5, а також позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц, якою крім того зроблено висновок, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій, а тому є належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, Банком надані до суду саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за Кредитним договором, які є належними доказами заборгованості ОСОБА_1 .. У виписці по руху коштів чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, а також факти використання відповідачем грошей, а отже й отримання кредитної картки, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Із виписки вбачається, що відповідач користувалася кредитними коштами, а також частково сплачувала заборгованість за договором.
Між сторонами виник спір щодо належного виконання відповідачем кредитних зобов'язань та наявності правових підстав для стягнення заборгованості в судовому порядку. Встановленим судом фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються нормами ЦК України.
У позові АТ «Універсал Банк» посилається на те, що 22.03.2019 ОСОБА_1 , підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодилася з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані їй для ознайомлення.
Проте, наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг відповідачем не підписані, а тому з огляду на їх мінливий характер, вони не можуть вважатись складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін. До того ж Умови і правила надання банківських послуг надані позивачем до позову в редакції, що діє з 27.11.2021 року, а не в редакції, що діяла на момент укладення договору ОСОБА_1 22.03.2019, а тому не можуть вважатись належним доказом.
Підписана відповідачем анкета-заява до договору про надання банківських послуг, містить лише її анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання нею певної банківської послуги.
Що стосується наявного в матеріалах справи паспорта споживчого кредиту Чорної картки monobank, то суд зауважує, що у даному випадку паспорт споживчого кредитування, який у Законі України «Про споживче кредитування» трактується як інформація, яка надається споживачеві перед укладенням договору про споживчий кредит, в силу позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20, може свідчити тільки про ознайомлення відповідача з можливістю зміни умов кредитування, надання можливості порівняти різні пропозиції кредитодавця, але аж ніяк не може бути підтвердженням того, на які саме умови вона дала згоду. Крім того, паспорт споживчого кредитування, який долучений до справи, не містить жодного підпису відповідача: ні власноручного, ні електронного, а відповідна графа з назвою "підпис споживача" є незаповненою.
Верховний Суд у постанові від 23.05.2022 року у справі №393/126/20 акцентує увагу на необхідності розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитовця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. За таких обставин Верховний Суд вбачає наявні підстави для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 02.12.2020 року у справі №284/157/20-ц, від 18.11.2020 у справі №313/346/20 та від 26.12.2019 у справі №467/555/19 про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
Позивач зазначав, що факт ознайомлення відповідачем з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank та тарифів, їх підписання відповідачем відповідно дост.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що відповідач була ознайомлена саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом споживчого кредиту, а відтак відсутні правові підстави вважати їх складовою кредитного договору від 22.03.2019, укладеного шляхом підписання анкети-заяви.
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч.2ст.530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 22.03.2019 року на підставі договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у межах визначеного банком ліміту 40000, 00 грн. шляхом зарахування на поточний рахунок.
Звертаючись до суду з позовом, банк на підтвердження наявності заборгованості та його розміру подав до суду розрахунок заборгованості станом на 08.04.2025. При цьому, як слідує з наданого позивачем розрахунку, незважаючи на відсутність погодження між сторонами у визначеній законом формі істотних умов договору щодо розміру процентів за користування кредитом, про що зазначалось вище, АТ «Універсал Банк» здійснювалось нарахування та списання відсотків не відповідно до положень ч.1ст. 1048 ЦК України (на рівні облікової ставки НБУ), а у збільшеному розмірі 37,2%, за рахунок коштів, внесених відповідачем в рахунок погашення заборгованості.
Так, за період з 30.04.2019 року до 30.09.2023 року банком були нараховані відсотки на залишок поточної заборгованості за кредитом в загальному розмірі 71269,14 грн., зокрема: 30.04.2019 - 236,94 грн; 31.05.2019 - 332,23 грн; 30.06.2019 - 324,16 грн., 31.07.2019 - 335,48 грн., 31.08.2019 - 335,85 грн; 30.09.2019 - 639.18 грн; 31.10.2019 - 653,56 грн; 30.11.2019 - 338,38 грн; 31.12.2019 - 338,15 грн; 31.01.2020 - 327,84 грн; 29.02.2020 - 301,50 грн; 31.03.2020 - 323,00 грн; 30.04.2020 - 306,67 грн; 31.05.2020 - 308,85 грн; 30.06.2020 - 444,10 грн; 31.07.2020 - 683,46 грн; 31.08.2020 - 967,22 грн; 30.09.2020 - 124,50 грн; 31.10.2020 - 1289,15 грн; 30.11.2020 - 1226,24 грн; 31.12.2020 - 1274,75 грн; 31.01.2021 - 1279,75 грн; 28.02.2021 - 1164,11 грн; 31.03.2021 - 1280,99 грн; 30.04.2021 - 1249,86 грн; 31.05.2021 - 1288,30 грн; 30.06.2021 - 1251,93 грн; 31.07.2021 - 1297,25 грн; 31.08.2021 - 1288,70 грн; 30.09.2021 - 1240,50 грн; 31.10.2021 - 1291,99 грн; 30.11.2021 - 1254,88 грн; 31.12.2021 - 1283,60 грн; 31.01.2022 - 1268,54 грн; 28.02.2022 - 1144,01 грн; 31.03.2022 - 1335,29 грн; 30.04.2022 - 769,19 грн; 31.05.2022 - 904,15 грн; 30.06.2022 - 1859.39 грн; 31.07.2022 - 2065,90 грн; 31.08.2022 - 2179,37 грн; 30.09.2023 - 2218,28 грн; 31.10.2022 - 2380,79 грн; 30.11.2022 - 2420,45 грн; 31.12.2022 - 2569,62 грн; 31.01.2023 - 2578,27 грн; 28.02.2023 - 2397,64 грн; 31.03.2023 - 2730,48 грн; 30.04.2023 - 2626,33 грн; 31.05.2023 - 2689,25 грн; 30.06.2023 - 2573,94 грн; 31.07.2023 - 2645,40 грн; 31.08.2023 - 2817,28 грн; 30.09.2023 - 2812,50, які відповідачем повністю сплачено, що відображено у відповідній графі розрахунку заборгованості.
Зазначаючи про наявність заборгованості за тілом кредиту, позивач самовільно включив в неї нараховані відсотки, які фактично погашені позичальником, за рахунок чого збільшив заборгованість за тілом кредиту на 71269,14 грн.
Встановивши, що анкета-заява від 22.03.2019 не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь АТ «Універсал Банк» усієї суми, яка визначена ним у позовній заяві, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття позичальником умов і тарифів кредитування, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованостей (процентів) підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Аналогічна позиція з цього приводу висловлена Верховним Судом в постанові від 18.05.2022 року у справі №697/302/20. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17).
Отже, заборгованість за тілом кредиту становить 22531,09 грн., з розрахунку: (93800,23 грн.- 71269,14 грн (відсотки, які безпідставно погашалися АТ «Універсал Банк» за рахунок тіла кредиту, шляхом щомісячного списання з рахунку позичальника)).
Таким чином, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті у повному обсязі, а також вимоги ч.2 ст.530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в розмірі 22531,09 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги слід задовольнити частково.
Розподіл судових витрат.
Згідно статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01 січня 2025 року складає 3028,00 грн.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 3 028 грн. 00 коп.
Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення заборгованості з відповідача в загальному розмірі 22531,06 грн.
Отже, процентне співвідношення задоволених вимог становить 24,02, % ((22531,09 грн. задоволені вимоги) / ( 93800,23 грн. заявлені позовні вимоги )*100%).
З цих задоволених вимог підлягає сплаті судовий збір у сумі 727 грн. 33 коп. (3 028,00 грн. сплачений судовий збір *24,02 %), який підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 12, 13, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 211, 247, 263-265, 274, 280-289, 353-355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» (суму заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 22 березня 2019 року у розмірі 22531 (двадцять дві тисячі п'ятсот тридцять одна) гривня 09 копійок станом на 08.04.2025, яка складається з загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк», судовий збір в розмірі 727 (сімсот двадцять сім) гривень 33 копійки.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк, ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19.
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ).
Дата складення судового рішення 02 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА