Справа № 209/4416/25
Провадження № 2/209/1676/25
/ЗАОЧНЕ /
02 жовтня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді - Левицької Н.В.,
за участі секретаря судового засідання - Погрібної О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
До Дніпровського районного суду міста Кам'янського через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», в інтересах якого діє представник Столітній М.М. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість, які виникла на підставі Договору факторингу № 24.05/2024 загальною сумою 30398,25 грн, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 3999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 18878,26 грн, нараховані Позивачем проценти за 94 календарних днів - 7520 грн. Заборгованість, яка виникла на підставі Договору факторингу № 27.05/24Ф загальною сумою 7141,65 грн, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 1500 грн, суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором 2746,2 грн., нараховані Позивачем проценти за 97 календарних днів - 2895,45 грн, загальною сумою заборгованості 37539,90 грн, судовий збір у розмірі 2422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн.
Стислий виклад позовних вимог.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 01.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Так, укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний застосунок «Credit 7». Електрона ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки правильності введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду, що є електронним підписом клієнта. Згідно умов, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки згідно умов договору. Сторони погодили наступні умови договору: тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 4000 грн (п.1.2. Договору), строк кредиту - 360 днів: з 01.09.2023 по 26.08.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. договору). ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера - «Універсальні платіжні рішення» про перерахування коштів.
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна», як клієнтом, та позивачем ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 24/05/2024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Після укладення договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу ані на рахунок первинного кредитора, ані позивача. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає в загальному розмірі 22878 грн 25 коп., з яких: 3999,99 грн - тіло кредиту, 18878 грн 26 коп. - нараховані проценти первісним кредитором, 7520 грн 00 коп. - нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів.
Окрім цього, 04.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7237614 про надання споживчого кредиту. Так, укладення кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт ТОВ «Авентус Україна».
Електрона ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в Особистий кабінет, шляхом перевірки правильності введення одноразового ідентифікатора у вигляді коду, що є електронним підписом клієнта. Згідно умов, встановлених договором, ТОВ «Авентус Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки згідно умов договору. Сторони погодили наступні умови договору: сума кредиту складає 1500 грн (п.1.3. Договору), строк кредиту - 360 днів: з 04.11.2023 по 29.10.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів (п. 1.3. договору). ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 1500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою платіжного провайдера - «Пейтек Україна» про перерахування коштів.
25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна», як клієнтом, та позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача по Кредитному договору перед позивачем не сплачена і складає в загальному розмірі 7141 грн 65 коп., з яких: 1500 грн - тіло кредиту, 2746 грн 20 коп. - нараховані проценти первісним кредитором, 2895 грн 45 коп. - нараховані позивачем проценти за 97 календарних днів.
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування з ТОВ "ФК «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «ФК « Фінтраст Капітал».
Покликаючись на статті ЦПК України позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитними договорами в загальному розмірі 37 539,90 гривень, суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15 000,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 04 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 24 липня 2025 року та задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 24 липня 2025 року розгляд справи відкладено на 15 вересня 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
У судове засідання представник позивача не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача.
Суд вважає за можливе слухати справу за відсутністю представника позивача згідно вимог ч.3 ст. 211 ЦПК України.
У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулись на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с. 181, 189).
Про проведення судового засідання відповідач також повідомлявся та викликався до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини своєї неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не заявив, відзив проти позову не надав.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (ч. 3 ст. 131 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач не використав наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явився у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у його відсутності до суду не надходило. Відповідачем не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
У відповідності до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Враховуючи достатність доказів та те, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, відповідач не подав відзив, а представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов до переконання, що є всі правові підстави провести заочний розгляд даної справи, про що прийнята відповідна ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Норми права, які підлягають застосуванню при вирішенні спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Частиною 1 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦПК України учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги». Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 2 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно з ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
У постанові Верховного суду України від 17 січня 2020 року, справа №916/2286/16, предметом договору факторингу може бути лише право грошової вимоги (як такої, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги).
Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.
Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Якщо право вимоги відступається «за номінальною вартістю» без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносини факторингу відсутні, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов'язанні (ч. 3 ст. 656 ЦК України).
Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.
Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченою в договорі, право вимоги за яким передається.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №31/160(29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
При визначенні дійсності вимоги підлягають застосуванню норми статті 204 ЦК України, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 9017/317/19, від 09 липня 2019 року у справі № 903/849/17.
Обов'язковим аспектом щодо дійсності вимоги є підставність виникнення вимоги (стаття 11 ЦК України), як елементу зобов'язального правовідношення (стаття 502 ЦК України) на момент відступлення та підтвердження вимоги відповідними доказами. Дійсною для передачі також є вимога, яка виникла, але строк виконання цієї вимоги ще не настав.
Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Фактичні обставини справи, встановлені судом та мотиви, з яких виходить суд при ухваленні рішення.
Судом встановлено, що 01.09.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а.с. 57-66).
У відповідності до п.п. 1.1 Договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток «Credit7». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення пароля до особистого кабінету.
Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 4000 грн, строком на 360 днів з встановленою стандартною процентною ставкою у розмірі 2.0% в день (п.п. 1.2., 1.3., 1.4.1.), що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» (а.с.53).
Сторони узгодили орієнтовну реальну процентну ставку - 30341,06 % річних та орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі - 32800 грн (п.п. 1.5.1., 1.6.1. Договору).
Відповідно до п.п. 2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки)НОМЕР_2 .
Згідно до п.п. 2.2. Договору, дата надання кредиту 01.09.2023 або 02.09.2023.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Договорі.
Пунктом 5.1.3. Договору передбачено, що ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення.
До матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладеним у Договорі № 3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2023 (а.с. 67-69).
Сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3946427 від 01.09.2023, згідно якого погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 54).
Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_2 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Е182.
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор) укладений договір факторингу № 24/05/2024, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 78-88).
24.05.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» складений Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 24/05/2024, в якому зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 5647, після виконання фактором вимог пункту 1.2. Договору Факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей. Реєстру Боржників передано у повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу 24/05/2024 від 24.05.2024, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. 154-155).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу 24/05/2024 від 24.05.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3946427 у розмірі 22878 грн 25 коп., з яких: 3999 грн 99 коп. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 18878 грн 26 коп. - сума заборгованості за процентами (а.с. 52).
Позивачем в межах строку дії договору у період з 25.05.2024 по 26.08.2024 (94 календарних дні) нараховано проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 7520 грн: 3999,99 грн * 2.% = 80 грн * 94 календарних днів = 7520 грн 00 коп., що передбачено п.1.4. Договору № 3946427 від 01.09.2023.
Також, 04.11.2023 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №7237614 про надання споживчого кредиту (а.с. 30-35).
У відповідності до п.п. 1.1 Договору, укладання кредитного договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через Веб-сайт або мобільний додаток «CreditPlus». Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаного при вході, та/або шляхом перевірки правильності ведення пароля до особистого кабінету.
Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредит у сумі 1500 грн, строком на 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів, з встановленою стандартною процентною ставкою у розмірі 1,99% в день (п.п. 1.3., 1.4., 1.4..), (а.с.30)., що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек Україна» (а.с.166-168).
Сторони узгодили орієнтовну реальну процентну ставку - 29653,85 % річних та орієнтовну загальну вартість кредиту у розмірі - 12246 грн (п.п. 1.7.1., 1.81. Договору), (а.с. оберт 13).
Відповідно до п.п. 2.1. Договору, Товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки)НОМЕР_1 (а.с. 31).
Згідно до п.п. 2.2. Договору, дата надання кредиту 04.11.2023 або 04.11.2023.
Порядок обчислення (нарахування) процентів, пролонгація, порядок повернення кредиту та сплата процентів, права та обов'язки сторін обумовлені в підписаному сторонами Договорі.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта, але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення (а.с.14 -оберт).
До матеріалів справи долучений паспорт споживчого кредиту, в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладеним у Договорі № №7237614 про надання споживчого кредиту від 04.11.2023 (а.с. 37-38-оберт).
Сторонами також підписано Додаток № 1 до Договору про надання споживчого кредиту №7237614 від 04.11.2023, згідно якого погоджено таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с. 35 -оберт).
Підписання вказаних документів здійснено ОСОБА_1 шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором - А2314.
25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» (Клієнт) та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (Фактор) укладений договір факторингу № 25.07/24-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі боржників, який формується згідно Додатку № 1 та є невід'ємною частиною Договору (а.с. 77-85).
25.07.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ "Фінансова компанія «Фінтраст Україна» складений Акт прийому-передачі Реєстру Боржників за договором факторингу № 25.07/24-Ф, в якому зазначено, що клієнт передав, а фактор прийняв Реєстр Боржників в кількості 4088, після виконання фактором вимог пункту 1.2. Договору Факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором щодо боржників стосовно заборгованостей. Реєстру Боржників передано у повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу 25.07/24-Ф від 25.07.2024, будь-яких зауважень до зазначеного Реєстру немає (а.с. оберт - 84).
Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу 25.07/24-Ф від 25.07.2024, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7237614 у розмірі 4246 грн 20 коп., з яких: 1500 грн 00 коп. - сума заборгованості за основою сумою боргу, 2746 грн 20 коп. - сума заборгованості за процентами (а.с. 27).
Позивачем в межах строку дії договору у період з 25.07.2024 по 29.10.2024 (97 календарних днів) нараховано проценти за стандартною процентною ставкою у сумі 2895 грн 45 коп.: 1500,00 грн * 1,99% = 29 грн 85 коп. *97 календарних днів = 2895 грн 45 коп., що передбачено п.1.4. та п. 1.5.1 Договору № 7237614 від 04.11.2023.
Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
10.12.2024 відбулась державна реєстрація позивача та змінено найменування позивача з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Реєстраційні дії щодо зміни найменування Позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної вмісті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань №1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи, Договір № 4466048 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 12.03.2024 підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення відповідачем Договору №3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2023 з ТОВ «Лінеура Україна» та договору № 7237614 про надання споживчого кредиту від 04.11.2023 з ТОВ «Авентус Україна» правонаступником яких є ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», із дотриманням вимог статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
З наданої відповіді АТ «Універсал Банк» від 26.07.2025, отриманої судом 22 вересня 2025 року на виконання ухвали суду від 04 квітня 2025 року, картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 . Також згідно відповіді банку 01.09.2023 на вказану картку був зарахований платіж у сумі -4000, що повністю співпадає з датами укладення кредитних договорів та додаткової угоди.
ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за вищевказаними договорами виконали в повному обсязі, а саме - надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договорами. Відповідач не виконав своїх зобов'язань та не погасив кредитну заборгованість.
З аналізу долучених до матеріалів справи доказів підтверджений факт відступлення права грошової вимоги ТОВ «Лінеура Україна» за договором факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 на користь ТОВ "Фінансова компанія «Фінстаст Україна»та ТОВ «Авентус Україна» за договором факторингу 25.07/24-Ф від 25.07.2024 до боржника ОСОБА_1 за зазначеними вище кредитними договорами.
Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3946427 від 01.09.2023 року, що укладений між ОСОБА_1 і ТОВ «Лінеура Україна», Договір факторингу № 24/05/2024, що укладений 24.05.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», а також договір №7237614 про надання споживчого кредиту від 04.11.2023 укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна» та договір факторингу 25.07/24-Ф від 25.07.2024 укладеного між ТОВ «Авентус Україна» і ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідачем ОСОБА_1 не оспорені, в установленому законом порядку недійсними не визнані, а тому у силу положень ст. 204 ЦК України указані договори підлягають до виконання. .
За таких обставин суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2023 та за договором №7237614 про надання споживчого кредиту від 04.11.2023 обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно положень ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Також представник позивача просить відшкодувати позивачу понесені ним витрати на правничу допомогу.
Розглянувши вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 на його користь витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., суд дійшов до висновку про їх часткове задоволення, виходячи з такого.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3).
Частиною 4 ст. 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., заявки №8781 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, акту № 8781 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, з яких вбачається, що витрати на правову допомогу склали 15000,00 грн..
Розглянувши надані позивачем документи, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, суд виходить з того, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Подібні висновки щодо підтвердження витрат, пов'язаних із оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
З огляду на викладене, дослідивши наявні в матеріалах справи, докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, а також обсяг виконаних адвокатом робіт (фактично представником позивача складено тільки позовну заяву, по справі було три судових засідання, у яких представник позивача участі не приймав), суд, керуючись принципами розумності, співмірності, справедливості та верховенства права, дійшов до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу до 7500,00 грн.
Щодо сплати судового збору.
Відповідно до ч 1, 2ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З платіжної інструкції № 7095 від 11 червня 2025 року установлено, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн (а.с. 22).
Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє в повному обсязі, то з відповідача у відповідності до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати в розмірі 2422,40 грн на користь позивача.
З огляду на викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 9922,40 грн. (на професійну правничу допомогу - 7500,00 грн та витрати на сплату судового збору - 2422,40 грн.).
На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст.141, 247, 259, 263-265, 279, 280-289 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №3946427 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 01.09.2023 загальною сумою 30398 (тридцять тисяч триста дев'яносто вісім) гривень 25 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі - 3999,99 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 18878,26 грн., нараховані позивачем проценти за 94 календарних днів - 7520,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором №7237614 про надання споживчого кредиту 04.11.2023 загальною сумою 7141 (сім тисяч сто сорок одна) гривня 65 копійок, яка складається з: заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі - 1500,00 грн., суми заборгованості за процентами нарахованих процентів первісним кредитором - 2746,20 грн., нараховані позивачем проценти за 97 календарних днів - 2895,45 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», понесені судові витрати, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7500,00 грн., а всього 9922,40 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять дві ) гривні 40 копійок.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено відповідачем в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ 44559822, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Дата складення повного судового рішення 02 жовтня 2025 року.
Суддя Наталія ЛЕВИЦЬКА