02 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/20386/24 пров. № А/857/1878/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Ільчишин Н.В.
Гуляк В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №380/20386/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, -
місце ухвалення судового рішення м. Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїЧаплик І.Д.
дата складання повного тексту рішенняНе зазначено
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій, в якому просила зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити їй перерахунок підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком згідно з п. “г» ст. 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення», починаючи з 05.05.2018, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2024 підвищення до пенсії в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г» ч. 1 статті 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позовних вимог відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що підвищення відповідно до ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, та членам їх сімей яких було примусово переселено, з 01.09.2008 виплачуються у розмірі визначеному Постановою №654 "Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян". Згідно з п.п. 2 п. 4 Постанови № 654 встановлено: репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії підвищення проводиться у розмірі 54,40 грн., а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 грн. Водночас, зміни до постанови № 654 не внесено, а тому розміри підвищень не змінились. Розмір пенсійної виплати станом на 01.08.2024 становить 10340,35 грн., в т. ч. 43,52 грн. підвищення як члену сім'ї репресованих, яких у подальшому було реабілітовано. Отже, Головне управління діяло в рамках закону, в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Про розгляд апеляційної скарги позивач повідомлений шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на поштову адресу позивача, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач, як особа, яка необґрунтовано зазнала політичних репресій та була реабілітована, має право на підвищення пенсії на 50 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення», а отже Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області необґрунтовано відмовило позивачу у нарахуванні підвищення пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Суд першої інстанції дійшов висновку, що перерахунок підвищення пенсії за віком, згідно пункту “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» слід здійснювати з 01.08.2024.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з довідкою Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 06 листопада 1991 року №4/5-23536 громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 були виселені 22 жовтня 1947 року з конфіскацією майна із села Іваново-Янів Старосамбірського району Львівської області і по постанові особливої наради при МДБ СРСР від 6 лютого 1948 року визначені на спецпоселення в Челябинську область, звідки вони звільнені 4 березня 1960 року.
Крім того з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . Нам час її виселені разом із сім'єю ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилося 7 років.
06.02.1959 між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 . Після укладення шлюбу присвоєно прізвища: чоловіку - ОСОБА_6 , дружині - ОСОБА_6 .
Згідно із копією посвідчення № 61/8-Р та посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою від 01.08.2024, у якій просила встановити підвищення до пенсії як громадянину, який необґрунтовано зазнав політичних репресій і згодом був реабілітований у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г» статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Листом від 16.08.2024 №19879-21192/Н-52/8-1300/24 відповідач повідомив позивача, що розмір пенсії за віком померлого годувальника, з якого обчислюється пенсія у зв'язку з втратою годувальника, обчислено згідно із Законом 1058 з урахуванням страхового стажу роботи 63 роки 06 місяців 08 днів, коефіцієнт стажу - 0,63500 та із середньомісячної заробітної плати - 25480,05 грн. (7994,47 грн. показник середньої заробітної плати, який враховується для обчислення пенсії х 3,18721) за період роботи з 01.01.1959 по 31.12.1963, індивідуальний коефіцієнт заробітку - 3,1 8721. Розмір пенсії за віком померлого годувальника, з якого обчислюється пенсія у зв'язку з втратою годувальника станом на 01.08.2024 становить 20384,04 грн., а саме: 16179,83 грн. - розмір пенсії за віком годувальника (25480,05 грн. х 0,63500); 897,18 грн. - доплата за 38 років понаднормового стажу (2361 грн. х 38 %); 3307,03 грн. - доплата до пенсії відповідно до ст. 8 Закону 345. Розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника станом на 01.08.2024 становить 10340,35 грн., а саме: 10192,02 грн. - розмір пенсії у зв'язку з втратою годувальника (20384,04 грн. х 50 %); 43,52 грн. - надбавка членам сімей реабілітованих; 66,43 грн. - підвищення дітям війни; 92,10 грн. - компенсаційна виплата 80-ти річним. 53,72 грн. - обмеження в індексації з 01.03.2023.
Не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
З метою відновлення історичної справедливості, встановлення порядку реабілітації репресованих осіб та осіб, які потерпіли від репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, відновлення їхніх політичних, соціальних, економічних та інших прав, визначення порядку відшкодування шкоди, завданої таким особам внаслідок репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років, недопущення повторення злочинів тоталітарних режимів, прийнято Закон України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» від 17.04.1991 № 962-XII, (назва в редакції Закону № 2325-VIII від 13.03.2018) (далі - Закон № 962-XII).
За змістом статті 1 Закону № 962-XII, в редакції, чинній на час реабілітації позивача, визначено вважати реабілітованими осіб, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі “двійками», “трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством Української РСР до набрання чинності Законом СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 1958 року.
Визнано реабілітованими також громадян, засуджених за: - антирадянську агітацію і пропаганду за статтею 7 Закону СРСР “Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25 грудня 195 року і статтею 62 Кримінального кодексу Української РСР (2001-05, 2002-05 ) в редакціях до прийняття Закону Української РСР від 28 жовтня 1989 року “Про затвердження Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 14 квітня 1989 року “Про внесення змін і доповнень до Кримінального і Кримінально-процесуального кодексів Української РСР»; - поширення завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад, тобто за статтею 187-1 Кримінального кодексу Української РСР; - порушення законів про відокремлення церкви від держави і школи від церкви, посягання на особу та права громадян під приводом справляння релігійних обрядів, якщо вчинені дії не були поєднані з заподіянням шкоди здоров'ю громадян чи статевою розпустою.
Підлягають реабілітації також особи, щодо яких з політичних мотивів застосовано примусові заходи медичного характеру.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» №2325-VIII від 13 березня 2018 року (далі - Закон №2235-VIII) внесені зміни до Закону № 962-XII.
Відповідно до статті 1-1 Закону № 962-XII репресована особа - особа, яка зазнала репресій з мотивів та у формах, визначених цим Законом; члени сім'ї - чоловік або дружина репресованої особи, діти репресованої особи, у тому числі повнолітні або усиновлені, батьки, вітчим, мачуха репресованої особи, усиновлювач, опікун, піклувальник, а також інші родичі або особи, які на момент здійснення репресій проживали з репресованою особою однією сім'єю і були пов'язані спільним побутом.
Згідно статті 1-2 Закону № 962-XII реабілітованими визнаються особи, зокрема, стосовно яких до 24 серпня 1991 були здійснені репресії у формах, визначених статтею 2 цього Закону, за рішенням іншого репресивного органу, якщо встановлено факт здійснення репресій проти таких осіб з класових, національних, політичних, релігійних, соціальних мотивів.
Статтею 2 Закону № 962-XII формою репресії визнано вислання - примусове виселення особи з місця її проживання з встановленням заборони на проживання у визначеній місцевості або примусове виселення чи переселення особи з місця її проживання в іншу місцевість або за межі СРСР.
Направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку - застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими “ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо.
Статтею 4 Закону №962-XII передбачено поновлення реабілітованих в усіх громадянських правах, у тому числі в праві проживання у населених пунктах і місцевостях, в яких вони постійно проживали до репресій, поширивши це право на членів їх сімей.
Відповідно до пункту 6 розділу XV “Прикінцеві положення» Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися на день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з пунктом “г» частини 1 статті 77 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII призначені пенсії підвищуються репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» від 16 липня 2008 року № 654 репресованим особам, яких у подальшому було реабілітовано, до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачуються замість пенсії, підвищення проводиться в розмірі 54,4 гривні, а членам їх сімей, яких було примусово переселено - 43,52 гривні.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до вимог статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй.
Закон України “Про пенсійне забезпечення» має вищу юридичну силу, ніж Постанова Кабінету Міністрів України від 16 липня 2008 року №654, а тому застосуванню в даному випадку підлягає саме вказаний Закон.
Враховуючи вказане, виходячи із визначених загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що підвищення до пенсії позивачу повинно обчислюватися не на підставі Постанови Кабінету Міністрів України №654, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав, а відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення», який має вищу юридичну силу.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 10 жовтня 2018 у справі № 446/1549/16-а, від 21 листопада 2018 у справі № 446/1563/16-а, від 31 жовтня 2019 у справі №442/6456/17, від 04 березня 2020 у справі №446/1566/16-а.
Разом з цим з довідки Управління внутрішніх справ виконавчого комітету Львівської обласної ради народних депутатів від 06 листопада 1991 року №4/5-23536 убачається родина позивача: громадяни ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та позивач - ОСОБА_4 були виселені 22 жовтня 1947 року з конфіскацією майна із села Іваново-Янів Старосамбірського району Львівської області і по постанові особливої наради при МДБ СРСР від 6 лютого 1948 року визначені на спецпоселення в Челябинську область, звідки вони звільнені 4 березня 1960 року.
Крім того з матеріалів справи убачається, що ОСОБА_7 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час її виселені разом із сім'єю ІНФОРМАЦІЯ_2 їй виповнилося 7 років.
Згідно даної довідки на підставі ст. 3 Закону України №962-ХІІ вищевказані особи - реабілітовані.
Згідно із копією посвідчення № 61/8-Р та посвідчення серії НОМЕР_2 позивач має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років».
З наведеного видно, що позивач є членом сім'ї репресованої особи, яку згодом реабілітовано, в розумінні Закону №962-ХІІ із змінами, внесеними Законом №2325-VIII.
Отже апеляційний суд зазначає, що позивач не належить до категорії репресованих осіб, як помилково встановлено судом попередньої інстанції, а є членом сім'ї репресованої особи, а тому колегія суддів вказує про наявність у позивача права на підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому пунктом «г» статті 77 Закону № 1788-XII із розрахунку 25% мінімальної пенсії за віком, як члену сім'ї репресованої особи, а не 50 % як репресованій особі, яку було реабілітовано.
З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального і процесуального права, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, через що судове рішення підлягає скасуванню у частині задоволеної позовної вимоги з прийняттям нового, яким адміністративний позов задовольнити частково.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити частково.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №380/20386/24 - скасувати у частині позовних вимог, які були задоволені та прийняти у цій частині постанову, якою обумовлені позовні вимоги задовольнити частково, а зокрема:
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01.08.2024 підвищення до пенсії в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до пункту “г» ч. 1 статті 77 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ “Про пенсійне забезпечення» з урахуванням раніше виплачених сум.
У решті рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі №380/20386/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк