30 вересня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/11040/24 пров. № А/857/5802/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Гуляка В.В., Матковської З.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року (судді Плахтій Н.Б., ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/11040/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоком» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області у якому просить визнати протиправним та скасувати податкове-повідомлення рішення від 05.07.2024 №00185280902 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в сумі 1000000,00 грн.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням Головне управління ДПС у Волинській області подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.
Згідно статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «Автоком» зареєстроване як юридична особа 15.07.2022, основним видом діяльності якого є транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.179-181, 183-191).
Згідно витягу №1903104500024 з реєстру платників податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість 01.12.2018.
На підставі наказу №1971-п від 28.05.2024 працівниками ГУ ДПС у Волинській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Автоком» за місцем здійснення господарської діяльності (зберігання пального) за адресою: Ковельський район, село Старовойтове, вулиця Прикордонників, будинок 40а.
За результатами фактичної перевірки складено акт від 06.06.2024 (реєстраційний номер №03/14870/09-02/32887140 від 07.06.2024), відповідно до висновків якого встановлено порушення позивачем пп.230.1.2, п.230.1 ст.230 ПК України (а.с.27-31).
Не погодившись із висновками перевірки, позивач подав на зазначений акт заперечення від 14.06.2024 №37 (а.с.36-41).
Листом від 01.07.2024 №2806/12/03-20-09-02-12 «Про розгляд заперечення» за результатами розгляду вказаних заперечень ГУ ДПС у Волинській області повідомило позивача, що висновки акту фактичної перевірки від 07.06.2024 №03/14870/09-02/32887140 не підлягають скасуванню, а заперечення на акт перевірки є таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі вказаного акту перевірки ГУ ДПС у Волинській області 05.07.2024 прийнято податкове повідомлення-рішення форми «ПС» №00185280902, згідно із яким на підставі пункту 128-1.2 статті 128.1 ПК України до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 1000000,00 грн.
Зазначене рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку шляхом подання до ДПС України скарги від 18.07.2024 №47.
Рішенням ДПС України від 17.09.2024 №27991/6/99-00-06-03-01-06 скаргу ТОВ «Автоком» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 05.07.2024 №00185280902 - без змін.
Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Згідно підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, (1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, (2) а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Абзацом третім пункту 81.1 статті 81 ПК України врегульовано, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу.
Таким чином, ПК України закріплює таку обов'язкову вимогу щодо змісту наказу про проведення перевірки як необхідність відображення підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.
Вирішуючи питання дотримання відповідачем процедури проведення фактичної перевірки в аспекті достатності відображення в наказі підстав для її проведення, суд виходить з того, що відповідно до наказу від 28.05.2024 №1971-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Автоком» підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «Керуючись пп.19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст.19.1, пп.20.1.9, 20.1.10, п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80, пп.69.2 п.69 Підрозділу 10 Розділу ХХ ПК України з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального».
Верховний Суд у своїх постановах, але не виключно, від 11.07.2023 у справі №240/959/20, від 05.07.2023 у справі №460/2663/22, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 25.01.2019 у справі №812/1112/16, від 05.11.2018 у справі №803/988/17, від 22.05.2018 у справі №810/1394/16, від 20.03.2018 у справі №820/4766/17 зауважив, що підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як у сукупності, так і кожна окремо, а саме: - наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання, та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. У цьому випадку достатньо самого факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
У постановах Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №640/21536/19, від 17.12.2020 у справі №520/12028/18, від 11.06.2019 у справі №1440/2045/18 уточнено і розширено підхід щодо застосування підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як підстави для призначення фактичної перевірки. При здійсненні такого призначення контролюючий орган повинен зазначити одну із підстав, визначених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, й у разі, якщо такою підставою є наявність та/або отримання інформації про порушення платником податків вимог законодавства, конкретизувати останню.
Верховний Суд (зокрема, але не виключно, викладені у постановах від 11.07.2022 у справі №120/5728/20-а, від 21.12.2022 у справі №500/1331/21) формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов'язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки кожна з них не обов'язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.
Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб'єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб'єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 06.12.2023 у справі №500/1429/22.
Викладене у наказі формулювання «з метою здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального» відповідає правовій підставі, закріпленій у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.
Самого лише факту покладення на податковий орган обов'язків із здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин достатньо для проведення фактичної перевірки, тому суд відхиляє доводи позивача про протиправність проведення фактичної перевірки.
Стосовно безпосередньо порушень ТОВ «Автоком», які встановлені під час фактичної перевірки, то суд враховує наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податкового кодексу України.
Згідно пп.14.1.6 п. 14.1 ст. 14 ПК України акцизний склад - це: а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів; б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
Цією ж нормою (абзац шостий) встановлено, що не є акцизним складом, зокрема, приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб'єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Передбачений цією нормою виняток застосовується при сукупності умов, а саме: (1) загальна місткість розташованих на території (в приміщенні) ємностей не перевищує 200 кубічних метрів; (2) суб'єкт господарювання (власник або користувач такого приміщення або території) отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів; (3) пальне використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і суб'єкт господарювання не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.
Відсутність однієї з наведених умов виключає можливість визнання відповідної території/приміщення не акцизним складом. Відповідно, у випадку, якщо протягом календарного року суб'єкт господарювання отримує пальне в обсягах, що перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), він зобов'язаний до часу, коли буде здійснена господарська операція, в результаті якої виникнуть обставини, які зумовлять обов'язок реєстрації акцизного складу, зареєструвати останній. Тобто, саме з моменту, коли платник податків вже достеменно знає, що відпадає хоча б одна з обов'язкових умов, передбачена абзацом шостим підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, він зобов'язаний здійснити реєстрацію акцизного складу.
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №160/15431/21.
З аналізу норми пункту «б» підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК України слідує висновок, що обсяг отриманого суб'єктом господарювання протягом календарного року пального визначається сумарно по всіх приміщеннях та/або територіях, на яких розміщені ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального.
Якщо загальний обсяг отримання пального протягом календарного року перевищить 1000 куб. м., то такий суб'єкт господарювання повинен буде зареєструвати акцизні склади на всіх своїх територіях, де розміщується пальне.
Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 11.10.2023 у справі №420/4383/23.
Згідно пп.14.1.224 п.14.1 ст.14 ПК України розпорядник акцизного складу - суб'єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб'єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.
Відповідно до пп.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.
Згідно пп.230.1.2 п.230.1 ст.230 ПК України акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.
Акцизні склади, на яких здійснюється діяльність з переробки нафти, газового конденсату, природного газу та їх суміші, з очищення коксового газу, з метою вилучення цільових компонентів (сировини), що передбачає повний технологічний цикл їх переробки в готову продукцію (пальне), повинні бути обладнані лише витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску готової підакцизної продукції (пального) наливом з такого акцизного складу.
Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.
Паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.
Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов'язані зареєструвати: а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі; б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.
Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.
Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.
Порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах та/або місцях виробництва окремих видів продукції
Згідно пункту 128-1.2. статті 128-1 ПК України відсутність з вини платника податку реєстрації акцизних складів у системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового платником податку - розпорядником акцизного складу - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 1000000 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 2000000 гривень.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 15.06.2022 ТОВ «Автоком» зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального та 12.09.2022 реєстрація позивача платником вказаного податку була анульована за його заявою, що підтверджується витягом з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового.
ГУ ДПС у Волинській області було видано ТОВ «Автоком» наступні ліцензії на господарську діяльність, пов'язану із паливом: ліцензія на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03100414202100145 від 21.09.2021, термін дії з 09.10.2021 до 09.10.2026 (а.с.169-170), яку було переоформлено 05.10.2023 (а.с.171-172); ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202200798 від 17.06.2022, термін дії з 05.07.2022 року до 05.07.2027 року (а.с.173-174).
Згідно із витягом з розпорядження від 19.09.2022 №61-р ліцензія на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі №990614202200798 була анульована за заявою суб'єкта господарювання 19.09.2022 (а.с.175).
В ході її проведення відповідач обстежив місце зберігання пального, що розташоване за адресою: Волинська область, Ковельський район, с.Старовойтове, вул.Прикордонників, 40А, та встановив, що на даному місці зберігання пального розташовано резервуар для зберігання пального об'ємом 10 м. куб. з паливороздавальною колонкою, а також 5 резервуарів ємністю 133 м. куб. кожен з паливороздавальною колонкою та з 2 рукавами для наливу пального з резервуару в автоцистерну.
Податковий орган стверджує, що ТОВ «Автоком» як суб'єкт господарювання - платник акцизного податку на місці зберігання пального, що розташоване на території за адресою: Волинська область, Ковельський район, село Старовойтове, вулиця Прикордонників, 40А, маючи у власності ємності для навантаження-розвантаження та зберігання пального, загальна місткість яких становить 675 м. куб., не здійснив реєстрації акцизного складу в системі електронного адміністрування пального та спирту етилового.
Зазначена обставина лягла в основу висновку про порушення позивачем вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України та стала підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1000000,00 грн відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України.
Цистерна для зберігання пального об'ємом 10 м. куб. була придбана позивачем на підставі договору №02/08-21 від 21.08.2021, укладеного із ПАТ «Луцькавтодор» (а.с.72-74) та поставлена згідно із видатковою накладною №РН-000188 від 10.09.2021 (а.с.75).
Даний резервуар виступає об'єктом ліцензії на право зберігання пального (виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки) №03100414202100145 від 21.09.2021.
Згідно із додатком №1 «Витяг з Єдиного реєстру акцизних накладних по ТОВ «ТД Альянс Ойл» за період з 01.01.2021 по 28.05.2024 максимальний обсяг придбаного позивачем пального у вказаний період становив 8168,03 л (8,168 м. куб.) (а.с.32), що не перевищує допустимого об'єму 10 м. куб.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує, що на його балансі знаходиться лише одна паливо-роздавальна колонка, яка застосовується в роботі при використанні 10 куб. м. ємності, що стверджується оборотно-сальдовою відомістю та актом про ведення заправної колонки в експлуатацію від 31.08.2022.
Відтак, вказана заправна колонка була придбана позивачем на підставі договору поставки №546-0622 від 29.06.2022, специфікації №1 від 29.06.2022 до вказаного договору (а.с.80) та отримана позивачем разом із комплектуючими на підставі видаткових накладних №1409 від 04.07.2022 та №1456 від 21.07.2022.
Оплата відповідного товару підтверджується платіжними дорученнями від 04.07.2022 №355 та від 21.07.2022 №433.
Також постачальником проведено монтажні роботи по встановленню заправної колонки, що стверджується актом приймання монтажних робіт № 1410 від 04.07.2022 тв відповідачем не заперечуються.
Штрафні санкції згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням фактично були застосовані до позивача, як розпорядника акцизного складу, у зв'язку із наявністю 5 резервуарів ємністю 133 м. куб. кожен (загалом 665 м. куб.) з паливороздавальною колонкою та з 2 рукавами для наливу пального з резервуару в автоцистерну.
Як вбачається із матеріалів справи, згідно наданого для перевірки наказу від 02.05.2022 №020522-03 «Про введення в експлуатацію основних засобів та ІНМА» (а.с.92) та акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № 00000000013 від 02.05.2022 (а.с.93-94) з 02.05.2022 позивачем було введено в експлуатацію обладнання для зливу бітуму прямим методом первісною вартістю 10002539,89 грн та вказано, що вище зазначені об'єкти відповідають технологічним вимогам, технічний стан - придатні до експлуатації, доробок (доопрацювання) не потребують.
Зазначене обладнання для зливу бітуму складається із 5-ти бітумних ємностей, кожна об'ємом 133 м3, кожна з яких має свій серійний номер і номер в обліку, а саме: ємність бітумна 133 м3, зав. M21030439, облік МІ, 2020р.в. -1 од.; ємність бітумна 133 м3, зав. M21030438, облік M2, 2020р.в.-1 од.; ємність бітумна 133 м3, зав. M21030440, облік M3, 2020р.в. -1 од.; ємність бітумна 133 м3, зав. М21030441, облік М4, 2020р.в. -1 од.; ємність бітумна ІЗЗм3, зав. M21030442, облік М5, 2020р.в. - 1 од.
Вказані бітумні ємкості були поставлені позивачу на підставі видаткової накладної №РН-000163 від 31.08.2021 в кількості 2 шт. та видаткової накладної № РН-0020 від 29.04.2022 в кількості 3 шт.
Також в матеріалах справи наявні технічні паспорти на зазначені ємності.
В ході проведення перевірки було встановлено, що вказане обладнання було передано ТОВ «ТД Альянс Ойл» у строкове платне користування відповідно до договору оренди обладнання від 01.08.2022.
Між ТОВ «Автоком» (орендодавець) та ТОВ «ТД Альянс Ойл» (орендар) був укладений договір оренди обладнання б/н від 01.08.2022 (а.с.156-158), згідно із п.1.1. якого орендодавець зобов'язується передати орендарю у строкове платне користування обладнання: ємність наземна 133 м3, зав. №21030439, облік№1, 2020р.в. -1 од.; ємність наземна 133 м3, зав. №21030438, облік№2, 2020р.в. -1 од.; ємність наземна 133 м , зав. №21030440, облік №3, 2020р.в. -1 од.; ємність наземна 133 м3, зав. №21030441, облік №4, 2020р.в. -1 од.; ємність наземна 133 м, зав. Я°21030442, облік №95, 2020р.в. -1 од. (далі - «об'єкти»), а орендар зобов'язаний прийняти їх, використовувати на умовах оренди та своєчасно і повністю сплачувати орендну плату, на умовах та у строки, встановлені Договором.
Відповідно до п. 1.2. вказаного договору користування об'єктами здійснюється лише за місцем їх розташування в селі Старовойтове Ковельського району Волинської області по вулиці Прикордонників, 40а. Переміщення (перевезення, транспортування) об'єктів за межі їх місця розташування забороняється.
Згідно п.1.3. договору цільове призначення об'єктів - для тимчасового розміщення наливного рідкого вантажу.
На виконання умов вказаного договору та згідно із актом приймання-передачі обладнання в оренду від 01.08.2022 позивач передав, а ТОВ «ТД Альянс Ойл» прийнято вказане обладнання в оренду.
Відповідно до пункту 7.2. договору оренди обладнання від 01.08.2022 було визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2022, що є також терміном оренди.
Між ТОВ «Автоком» (орендодавець) та ТОВ «ТД Альянс Ойл» (орендар) на аналогічних умовах був укладений договір оренди обладнання від 02.01.2023 та підписаний акт приймання-передачі обладнання в оренду від 02.01.2023.
Зі змісту оскаржуваного податкового-повідомлення рішення вбачається, що порушення у вигляді відсутності з вини платника податку реєстрації акцизного складу мало місце у 2022 році.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується, що з 01.08.2022 позивач не використовував вказані 5 резервуарів ємністю 133 м. куб. кожен (загальним об'ємом 665 м. куб.), оскільки передав їх у користування ТОВ «ТД Альянс Ойл».
Відповідач також фактично не заперечує, що вказаними ємностями загальним об'ємом 665 куб. м. для зберігання, навантаження-розвантаження та реалізації пального користується ТОВ «ТД Альянс Ойл».
Таким чином, оскільки 5 резервуарів ємністю 133 м. куб. кожен були передані позивачем в оренду іншому суб'єкту господарювання, у ТОВ «Автоком» не виникає обов'язок з реєстрації зазначених вище місць зберігання як акцизних складів.
Разом з тим, відповідачем не встановлено та матеріали справи не місять доказів використання позивачем цих ємностей саме для зберігання пального в період з 02.05.2022 (момент введення в експлуатацію обладнання для зливу бітуму) по 01.08.2022 (момент укладення договору оренди).
Наявність у позивача в період з 17.06.2022 по 19.09.2022 ліцензії на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, лише засвідчує право останнього на здійснення відповідної діяльності, проте не свідчить про фактичне здійснення такої діяльності.
Також, судом першої інстанції вірно встановлено, що ТОВ «Автоком» було зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального лише 15.06.2022, про що свідчить витяг з реєстру платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового (а.с.176). Тому, станом на 02.05.2022 ТОВ «Автоком» не було зареєстроване платником акцизного податку та не мало ліцензії на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі.
Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, колегія суддів дійшла висновку та вважає недоведеним факт порушення товариством вимог підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 ПК України щодо не реєстрації акцизного складу у 2022 році, оскільки доказів використання позивачем 5 резервуарів ємністю 133 м. куб. кожен для навантаження, розвантаження та зберігання саме пального у вказаний період відповідач суду не подав, а доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Крім цього, у контексті оцінки решти доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 02 січня 2025 року у справі №140/11040/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді В.В. Гуляк
З.М. Матковська
Повний текст постанови складено 30.09.2025