01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/560/24 пров. № А/857/3091/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 380/560/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїМричко Н.І.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просив суд:
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити йому (з урахуванням 49271,01 грн попередньо виплаченої суми): посадовий оклад за 3 тарифним окладом у сумі 6430,00 з 01 по 05 жовтня 2023 року; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 544%, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням солдата та надбавки за вислугу років з 01 по 05 жовтня 2023 року; грошову допомогу на оздоровлення, передбачену наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2008 року за 2023 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до розділу 24 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року та п.6 наказу Міністра оборони України від 03.01.2022 року №30; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 460 у розмірі 76% місячного грошового забезпечення.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що відповідачем виплачено йому 49271,01 грн. Проте, відповідачем протиправно не виплачено йому посадовий оклад за 3 тарифним окладом у сумі 6430,00 з 01 по 05 жовтня 2023 року; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 544%, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням солдата та надбавки за вислугу років з 01 по 05 жовтня 2023 року; грошову допомогу на оздоровлення, передбачену наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2008 року за 2023 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до розділу 24 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року та п.6 наказу Міністра оборони України від 03.01.2022 року №30; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 460 у розмірі 76% місячного грошового забезпечення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 380/560/24 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким його позов задовольнити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, без урахування всіх обставин, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що при вирішенні спору суд фактично змінив зміст наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 284, де розмір посадового окладу за 3 тарифним розрядом встановлено в сумі 6430 грн. При цьому суд при вирішення спору взяв на себе функцію виправлення помилки в наказі. Зазначає, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися коштом осіб, яких вони стосуються. Аналогічні висновки викладені у рішенні ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України».
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін. Вказує, що в пункті 4 своєї апеляційної скарги апелянт стверджує, що в наказі командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284, визначений йому посадовий оклад складає 6 430,00 грн. Таке твердження апелянта є необґрунтованим, оскільки військовою частиною НОМЕР_2 було здійснено виготовлення витягу із цього наказу, що був долучений до відзиву на позовну заяву, згідно якого посадовий оклад апелянта складає 2640,00 грн. (дві тисячі шістсот сорок гривень 00 копійок). Долучений Апелянтом до позовної заяви витяг не відповідає наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284, а тому просить суд оцінити такий доказ як недостовірний та відхилити його. Також, військовою частиною НОМЕР_2 у своєму відзиві було математично підтверджено розмір посадового окладу у сумі 2640,00 грн., що додатково спростовує позицію апелянта у цьому питанні.
Також зазначає, що твердження апелянта про фактичну зміну судом наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284 не відповідає дійсності, оскільки будь-яких фактичних змін у наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284 суд при ухваленні оскаржуваного рішення не вносив.
Стверджує, що будь-яких помилок при виданні наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284 допущено не було. Оскільки, посадового окладу у розмірі 6 430,00 грн. існувати не може, у зв'язку з тим, що такому розміру посадового окладу не відповідає жоден тарифний розряд, що визначений Додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704. Тобто, навіть помилково, апелянту не могли визначити розмір посадового окладу, якого немає у штаті військової частини НОМЕР_2 та який відповідає рівню посадових окладів командування вищого штабу .
Також вважає, що застосування висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ справа «Рисовський проти України» у адміністративній справі є не релевантним, оскільки у даному випадку військовою частиною не було допущено помилку, а апелянтом не було фактично набуто нового права, на противагу справі, що розглядалася ЄСПЛ, де заявником було набуто право користування земельною ділянкою (Державний акт на право користування землею).
ОСОБА_1 подав до суду заяву про виклик свідків: командира військової частини НОМЕР_2 підполковника ОСОБА_2 , начальника ІТВ військової частини НОМЕР_2 старшого лейтенанта ОСОБА_3 , вважаючи, що вони зможуть підтвердити виклад обставин, про правдивість та достовірність отриманого ним поранення 06.03.2023р. під час участі у бойових діях та правдивість видачі Довідки виданої в/ч НОМЕР_2 від 14.07.2023 року № 1686/1830 про безпосередню участь колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, в період з 01.03.2023 по 24.03.2023р. та правдивість і достовірність визначених документів, справжність підпису та печатки на документах з метою подальшої верифікації підпису експертною організацією.
Суд звертає увагу на те, що предметом спору у цій справі є спірність розміру посадового окладу ОСОБА_1 який було взято для розрахунку грошового забезпечення при його звільненні, тому з'ясування обставин які зазначені в заяві ОСОБА_1 не стосуються предмету цього спору, у зв'язку з чим така не береться судом до уваги і суд відмовляє у її задоволенні.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 вересня 2025 року задоволено клопотання Військової частини НОМЕР_1 про заміну відповідача у справі та замінено первісного відповідача по справі № 380/560/24 - Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що розмір посадового окладу позивача за 3 тарифним розрядом складає 2620, 00 грн. З огляду на фактичні обставини справи, судом не встановлено порушення прав позивача щодо нарахування та виплати спірного грошового забезпечення.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 від 07.02.2024 № 39 позивача зараховано на всі види грошового забезпечення, вважати таким, що справи і посаду прийняв, приступив до виконання службових обов'язків за посадою, встановлено посадовий оклад в розмірі 2730, 00 грн на місяць за 4 тарифним розрядом.
Наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 284 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Вважаючи достатніми підстави для зобов'язання Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (з урахуванням 49271,01 грн попередньо виплаченої суми): посадовий оклад за 3 тарифним окладом у сумі 6430,00 з 01 по 05 жовтня 2023 року; щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 544%, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням солдата та надбавки за вислугу років з 01 по 05 жовтня 2023 року; грошову допомогу на оздоровлення, передбачену наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2008 року за 2023 рік; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до розділу 24 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року та п.6 наказу Міністра оборони України від 03.01.2022 року №30; одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 460 у розмірі 76% місячного грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України від 20.12.1991 № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон України № 2011-XII).
Відповідно до частин першої-четвертої статті 9 Закону України № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Судом встановлено, що наказом командира Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 №284 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. справи 43).
Відповідно до вказаного наказу Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 284 наказано виплатити позивачу:
- посадовий оклад за 3 тарифним розрядом в сумі 2640,00 грн (дві тисячі шістсот сорок гривень) з 01 по 05 жовтня 2023 року;
- щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 578%, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням солдата та надбавки за вислугу років з 01 по 05 жовтня 2023 року;
- одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 460 у розмірі 76% місячного грошового забезпечення.
Підставою звернення до суду із позовом є не виплата позивачу грошового забезпечення виходячи з посадового окладу в розмірі 6430,00 грн.
До матеріалів позовної заяви позивач долучив копію з наказу №284 від 05.10.2024 (арк. справи 6-7) з якого видно різницю між буквеним та цифровим виразами у сумі посадового окладу, а саме цифровим виразом зазначено суму "6430,00", а буквеним виразом зазначено "дві тисячі шістсот сорок гривень 00 копійок".
З цього приводу суд зазначає таке,
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 року №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704», яка набрала чинності 20.05.2023 року, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», шляхом викладення абзацу 1 в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постанова Кабінету Міністрів України №481 набрала чинності 20.05.2023.
Відповідно до наказу Військової частини НОМЕР_2 від 05.10.2023 № 297 позивач має право на виплату посадового окладу за 3 тарифним розрядом.
Відтак, 1762 грн * 1.5 тарифний коефіцієнт за 3 тарифним розрядом = 2640 грн з урахуванням округлення.
Як видно з картки особового рахунку позивача за 2023 рік (арк. справи 42) розмір посадового окладу позивача за вересень 2023 становить 2640,00 грн за листопад 2013 року 425,81 грн (за період з 01 жовтня по 05 жовтня 2023 року).
Також з долученого відповідачем до матеріалів справи наказу № 284 від 05.10.2023 видно, що посадовий оклад позивача становить 2640,00 грн (а. с 284). Доказів оскарження означеного наказу матеріали справи не містять.
Таким чином, розмір посадового окладу позивача за 3 тарифним розрядом складає 2640,00 грн.
Окрім того, до виплати, згідно з карткою особового рахунку позивача за 2023 рік, позивачу належало 49270,99 грн (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за особливі умови проходження служби, премія, грошова допомога на оздоровлення, одноразова грошова допомога при звільненні).
Виплата відповідачем 49271,01 позивачем не заперечується.
З огляду на фактичні обставини справи, судом не встановлено порушення прав позивача щодо нарахування та виплати посадового окладу за 3 тарифним з 01 по 05 жовтня 2023 року; щомісячної премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 544%, надбавки за особливості проходження військової служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військовим званням солдата та надбавки за вислугу років з 01 по 05 жовтня 2023 року; грошової допомоги на оздоровлення, передбачену наказом Міністра оборони України № 260 від 07.06.2008 року за 2023 рік; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, відповідно до розділу 24 наказу Міністра оборони України № 260 від 07.06.2018 року та п.6 наказу Міністра оборони України від 03.01.2022 року №30; одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби відповідно до постанови Кабінету міністрів України № 460 у розмірі 76% місячного грошового забезпечення, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову
При цьому твердження апелянта про фактичну зміну судом наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284, колегія суддів апеляційного суду не приймає до уваги, оскільки будь-яких фактичних змін у наказ командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 05.10.2023 № 284 суд при ухваленні оскаржуваного рішення не вносив.
Щодо посилання апелянта на висновки ЄСПЛ, які викладені у рішенні по справі «Рисовський проти України», суд зазначає таке.
Застосування висновків, викладених у рішенні ЄСПЛ справа «Рисовський проти України» у адміністративній справі є не релевантним, оскільки у даному випадку апелянтом не було фактично набуто нового права, на противагу справі, що розглядалася ЄСПЛ, де заявником було набуто право користування земельною ділянкою (Державний акт на право користування землею).
Крім того, суд зазначає, що висновки, викладені у рішенні ЄСПЛ справа «Рисовський проти України» визначають, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам.
Тобто, Європейський суд з прав людини, навпаки легітимізує у рішенні ЄСПЛ справа «Рисовський проти України» можливість державних органів виправляти випадкові помилки. При чому така практика ЄСПЛ є сталою та підтверджується, наприклад, рішенням ЄСПЛ у справі «Москаль проти Польщі». В той же самий час, висновки Європейського суду з прав людини у справі «Рисовський проти України» не підлягають застосуванню у даній адміністративній справі у зв'язку із відсутністю помилки зі сторони державного органу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виклик свідків відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2024 року у справі № 380/560/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк