01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5003/24 пров. № А/857/7399/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/5003/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Львів
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїКисильова О.Й.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/5003/24 позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування ОСОБА_1 передбаченої Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати - 17.02.2024.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати матеріальної допомоги, допомоги на оздоровлення, індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати - 17.02.2024 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що при здійсненні нарахування грошового забезпечення позивачу відповідач діяв у чіткій відповідності до вимог пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704 та згідно з письмовим розпорядженням центрального органу виконавчої влади - телеграфного розпорядження Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479.
Стверджує, що абсолютно всі військові частини, військові установи та заклади беззастережно виконують вимоги Міністра оборони України. Протиправна бездіяльність у діях відповідача виключається повністю та спростовується документальними доказами - телеграфне розпорядження Міністра оборони України від 26.03.2018 № 248/1479.
Отже, на думку відповідача, твердження позивача щодо бездіяльності суб'єкта владних повноважень у вигляді пасивної поведінки є безпідставними та спростовуються доказами, долученими до відзиву. Крім зазначеного, відповідач просить суд звернути увагу на те, що згідно з Постановою № 704 права керівника (начальника установи) щодо визначення (встановлення розмірів) чітко регламентовані та визначені у п. 5 Постанови № 704.
З огляду на викладене, відповідач вважає, що довів належними та допустимими доказами факт відсутності протиправної бездіяльності, а також переконаний, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.08.2019 № 170 щодо проведення розрахунку при звільненні позивача, а саме - остаточного розрахунку при звільненні, виданий відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб"
Вказує на те, що оскільки позивач ОСОБА_1 тривалий час знаходиться закордоном, виникає сумнів у наявності письмової угоди про надання правничої допомоги між позивачем та його адвокатом, у зв'язку з чим, військова частина НОМЕР_1 просила суд перевірити наявність такої письмової угоди на підставі якої у адвоката Золотухіна Олександра Олександровича виникли повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні. Однак суд першої інстанції клопотання №2042 від 24.06.2024 не розглянув та не надав належного обґрунтування щодо даного клопотання. У зв'язку з вищевикладеним військова частина НОМЕР_1 просить суд апеляційної інстанції перевірити наявність такої письмової угоди на підставі якої у адвоката Золотухіна Олександра Олександровича виникли повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 в судовому засіданні.
Також вказує на те, що військовою частиною НОМЕР_1 разом з відзивом на позовну заяву було подано клопотання про розгляд справи з повідомленням та викликом сторін, а саме проводити розгляд справи за участі представника відповідача, помічника Командира військової частини з правової роботи майора юстиції Світозара Буричко. Всупереч чинного законодавства судом першої інстанції не було розглянуте дане клопотання, а рішення від 27.11.2024 проголошене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами та без належного обґрунтування щодо вищезазначеного клопотання.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на виконання рішень суду у справі № 380/24946/21 та №380/16849/21 відповідач 28.11.2023 виплатив заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 № 5630 та 17.02.2024 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн.
Тобто, виплата належних сум грошового забезпечення, що належали позивачу, відбулася після звільнення позивача з військової служби.
Таким чином, ураховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу суми грошового забезпечення за спірний період, суд вважав, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення по дату фактичної виплати заборгованості
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 23.08.2019 №170 майор ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 23.08.2019.
28.11.2023 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 у справі № 380/24946/21 відповідач виплатив на користь позивача заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 № 5630.
17.02.2024 на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2023 у справі № 380/16849/21 відповідач виплатив на користь позивача заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день фактичної виплати 17.02.2024, позивач звернувся до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України “Про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі - Порядок №159).
Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Згідно із статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Відповідно до норм статей 3, 4 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України прийнято Порядок № 159, відповідно до пункту 2 якого компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Як визначено в пункті 3 Порядку № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, в т.ч. заробітна плата (грошове забезпечення).
Згідно з пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
З системного аналізу правових норм слід зробити висновок, що основними умовами для виплати компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (в тому числі одноразової грошової допомоги) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статті 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку № 159 дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Аналогічний правовий висновок, викладений Верховним Судом у постановах від 29 березня 2023 року у справі № 120/9475/21-а, від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17.
Суд встановив, що на виконання рішень суду у справі № 380/24946/21 та №380/16849/21 відповідач 28.11.2023 виплатив заборгованість по матеріальній допомозі та допомозі на оздоровлення за 2014-2019 роки у сумі 26 881,31 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 27.11.2023 № 5630 та 17.02.2024 заборгованість з індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 у розмірі 82 870,83 грн.
З урахуванням того, що несвоєчасне нарахування і виплата остаточного розрахунку з позивачем відбулись з вини відповідача, тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з 2014 року по день її фактичної виплати - 17.02.2024.
Враховуючи вище наведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо доводів скаржника про перевірку наявності письмової угоди на підставі якої у адвоката Золотухіна Олександра Олександровича виникли повноваження представляти інтереси ОСОБА_1 , апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».
За приписами статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно частини другої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ордером є письмовий документ, що у випадках, установлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням і повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.
Згідно із пунктом 2 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41 (далі- Положення № 41), ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.
Судом встановлено, на підтвердження повноважень на представництво інтересів клієнта ОСОБА_1 у Львівському окружному адміністративному суді адвокат Золотухін Олександр Олександрович долучив до матеріалів позовної заяви ордер на надання правової допомоги серії ВС № 1115668 від 21.12.2021.
На думку колегії суддів, наявні на той час у справі матеріали повною мірою надавали суду першої інстанції можливість ідентифікувати особу, яка підписала позовну заяву та перевірити її повноваження на представництво інтересів позивача.
З приводу відхилення клопотання апелянта про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункти 6, 10 частини шостої статті КАС України).
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Також, частинами першою, другою статті 257 КАС України визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Так, за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах:
1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;
2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;
4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Із зазначених вище підстав вказана адміністративна справа підпадає під критерії справ незначної складності, а обсяг доданих до позову документів дозволяв розглянути її в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання, при тому, що матеріали адміністративної справи чітко відображали правові позиції учасників справи, їхні доводи і обґрунтування, а тому були достатніми для вирішення справи по суті позовних вимог та прийняття законного і обґрунтованого судового рішення.
При цьому суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність розгляду клопотання відповідача не вплинуло на законність вирішення спору по суті.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі № 380/5003/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк