01 жовтня 2025 рокуЛьвівСправа № 140/14794/24 пров. № А/857/8988/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Шевчук С. М.
суддів -Гуляка В. В.
Ільчишин Н. В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 140/14794/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
місце ухвалення судового рішення м.Луцьк
Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження
суддя у І інстанціїЛозовський О.А.
дата складання повного тексту рішенняне зазначена
І. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 140/14794/24 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2» з 01.07.2015 по 23.10.2017, з 01.02.2018 по 28.02.2018, з 06.11.2020 по 30.06.2021 та періоду роботи у Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 01.06.2020 по 22.09.2020.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи у Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2» з 01.07.2015 по 23.10.2017, з 01.02.2018 по 28.02.2018, з 06.11.2020 по 30.06.2021 та періоду роботи у Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 01.06.2020 по 22.09.2020 та здійснити з 26.11.2024 перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії, з урахуванням вказаного страхового стажу.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області судові витрати в розмірі 968 гривень 96 копійок.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, що згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу із системи персоніфікованого обліку (форма ОК-5) відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску за спірні періоди роботи позивача її роботодавцем - ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2» та ДП “Чортківський комбінат хлібопродуктів». Вказав, що зарахування зазначених періодів до страхового стажу можливе лише після сплати роботодавцем страхових внесків.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Про розгляд апеляційної скарги відповідач та представник позивача повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач фактично позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період, у зв'язку з невиконанням роботодавцем обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що з 30.07.2019 ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058).
Як слідує з матеріалів справи, при обчисленні розміру пенсії згідно з матеріалами пенсійної справи тривалість страхового стажу ОСОБА_1 складає 42 роки 5 місяців 9 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,42417). Для визначення розміру пенсії враховано середньомісячний заробіток 17804,56 грн, який взято за періоди роботи з 01.07.2000 по 30.06.2015 та з 01.10.2017 по 30.09.2019 з урахуванням середньої заробітної плати по Україні 7994,47 грн (індивідуальний коефіцієнт заробітку - 2,22711).
Враховуючи персональні дані щодо страхового стажу та заробітку розмір пенсійної виплати позивача на даний час складає 9345,91 грн, з них: 7552,16 грн - розмір пенсії за віком (17804,56 грн х 0,42417); 283,32 грн - доплата за 12 років понаднормативного стажу; 1510,43 грн - підвищення відповідно до частини 3 статті 29 Закону №1058.
При обчисленні розміру пенсійної виплати до страхового стажу ОСОБА_1 не враховано період роботи з 01.07.2015 по 23.10.2017, з 01.02.2018 по 28.02.2018, з 06.11.2020 по 30.06.2021 в Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2» та з 01.06.2020 по 22.09.2020 в Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів».
26.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України у Полтавській області із заявою про перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з врахуванням періодів роботи у Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2»з 01.07.2015 по 23.10.2017; з 01.02.2018 по 28.02.2018; з 06.11.2020 по 30.06.2021 та періоду роботи у Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 01.06.2020 по 22.09.2020.
У відповідь на вказану заяву, листом від 16.12.2024 №16561-15793/Ш-02/8-0300/24 ГУ ПФУ у Волинській області повідомлено про відмову в перерахунку пенсії з врахуванням спірних періодів роботи у зв'язку з тим, що інформація про сплату єдиного внеску за вказані періоди роботи у Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2»з 01.07.2015 по 23.10.2017; з 01.02.2018 по 28.02.2018; з 06.11.2020 по 30.06.2021 та періоду роботи у Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 01.06.2020 по 22.09.2020 відсутня, а тому зарахування зазначених періодів до страхового стажу можливе лише після сплати роботодавцем страхових внесків.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду із цим позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09.07.2023 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
Як визначено частиною 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до абзацу першого частини 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.
Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять, зокрема від роботодавців та застрахованих осіб (абзаци другий, четвертий, п'ятий частини першої статті 21 Закону № 1058-IV).
Як визначено у частині першій статті 1 Закону № 1058-IV, страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено статтею 20 Закону № 1058-IV.
Так, абзацом 1 частини 1 статті 20 Закону № 1058-IV передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Відповідно до частини 2 зазначеної статті обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно з частиною 10 статті 20 Закону № 1058-IV якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Нормами статті 106 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Аналіз наведених приписів законодавства свідчить про те, що обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, та вказані внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника таких внесків.
Страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної чи несвоєчасної сплати, означатиме порушення їх прав на призначення (перерахунок) пенсії.
Несплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом.
Суд зазначає, що позивач не може нести відповідальність у вигляді позбавлення права на включення періоду роботи до страхового стажу за порушення, вчинене роботодавцями, оскільки згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 березня 2020 року по справі №535/1031/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а.
З матеріалів справи, зокрема, записів трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 29.07.1978 вбачається, що позивач в період з 01.11.2000 по 23.10.2017 працювала на Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2», з 24.10.2017 по 30.06.2021 - на Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» (а. с. 11-12)
При цьому, факт роботи позивачем у Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2» з 01.07.2015 по 23.10.2017, з 01.02.2018 по 28.02.2018, з 06.11.2020 по 30.06.2021 та періоду роботи у Державному підприємстві “Чортківський комбінат хлібопродуктів» з 01.06.2020 по 22.09.2020 відповідачем не оспорюється.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправну відмову ГУ ПФУ щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи позивача та зобов'язання такий зарахувати.
Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі “Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Тому за наведених вище підстав, якими суд обґрунтував своє рішення, суд не бачив необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 325, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі № 140/14794/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. М. Шевчук
судді Н. В. Ільчишин
В. В. Гуляк