Справа № 240/9705/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шимонович Роман Миколайович
Суддя-доповідач - Боровицький О. А.
02 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Боровицького О. А.
суддів: Курка О. П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 мама п'ятьох дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5
17.07.2023 позивачка звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії відповідно до пункту 1 стаття 115 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З урахуванням принципу екстериторіальності, заяву позивача про призначення пенсії розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та прийнято рішення від 29.12.2023 №064150013051 про відмову у призначенні пенсії.
У вказаному рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 23 роки 4 місяці 1 день. За доданими документами до страхового стажу позивача не зараховано: період догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004 згідно зі свідоцтвом про народження від 20.05.2003 серія НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутня інформація про отримання допомоги по догляду за дитиною від органів соціального захисту. Для зарахування до страхового стажу періоду догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, необхідно уточнюючу довідку від управління соціального захисту населення про перебування на обліку та отримання допомоги по догляду за дитиною.
Також зазначено, що в наданих документах відсутня інформація про факт виховання дітей до 6-річного віку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того згідно свідоцтва про шлюб від 11.08.1999 серія НОМЕР_2 прізвище заявниці залишилось дошлюбне ( ОСОБА_7 ), а в свідоцтвах про народження дітей від 12.12.2000 серія НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.05.2003 серія НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 15.09.2005 серія НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 06.12.2011 серія НОМЕР_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначене прізвище матері ОСОБА_9 . Рекомендовано надати свідоцтва про зміну прізвища станом на 24.11.2000 року.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 Закону №1058-IV передбачено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку з 01.01.2004 по 31.12.2004, суд зазначає наступне.
Згідно з статтею 1 Закону №1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Наведене кореспондується положенням частини другої статті 24 Закону №1058-IV, за якими страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч.4 ст.24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.
За змістом ст. 181 Кодексу законів про працю України, що узгоджується з положеннями ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьох річного віку зараховується як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Отже, до загального стажу, що дає право на пенсію за віком, зараховується час догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку.
Згідно спірного рішення, позивачеві період догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зараховано, оскільки не надано уточнюючу довідку від управління соціального захисту населення про перебування на обліку та отримання допомоги по догляду за дитиною.
Так, згідно з пунктом 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній №637, визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта. У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення 3-річного віку, особою у заяві про призначення/перерахунок пенсії зазначається відповідна інформація.
Проте, слід вказати, що згідно пункту 11 Порядку №637 (чинного на момент виникнення спірних відносин), час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); документів про те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала.
Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 3-річного віку мати не працювала, і те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; відомості про відсутність в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців інформації про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, отримані в порядку взаємного обміну інформацією; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
Згідно матеріалів справи, до заяви про призначення пенсії від 17.07.2023 позивачем додавалось, окрім іншого, і свідоцтво про народження дитини - доньки ОСОБА_3 , видане 20.05.2003.
Доказів неправдивості або недостовірності відомостей, що зазначені у свідоцтві про народження серії НОМЕР_7 від 20.05.2003, відповідачем у рішенні про відмову у призначенні пенсії не наведено.
Таким чином, зазначене свідчить, що відмовляючи зараховувати до страхового стажу позивача період догляду за дитиною до трьох років, відповідач дійшов передчасних висновків, а отже відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Отже, відмова в зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду з 01.01.2004 по 31.12.2004, у якому позивач здійснювала догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є протиправною.
Разом з тим, відповідач у спірному рішенні зазначив про те, що в наданих документах відсутня інформація про факт виховання дітей до 6-річного віку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Крім того, згідно свідоцтва про шлюб від 11.08.1999 серія НОМЕР_2 прізвище заявниці залишилось дошлюбне ( ОСОБА_7 ), а в свідоцтвах про народження дітей від 12.12.2000 серія НОМЕР_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 20.05.2003 серія НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від 15.09.2005 серія НОМЕР_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , від 06.12.2011 серія НОМЕР_6 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зазначене прізвище матері ОСОБА_9 . Рекомендовано надати свідоцтва про зміну прізвища станом на 24.11.2000 року.
Проте, суд не погоджується з такими висновками пенсійного органу, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 2.17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), при призначенні пенсій жінкам, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до шестирічного віку, матерям осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до шестирічного віку, а також, у разі відсутності матері або за її згодою, чоловікам, які здійснювали виховання п'ятьох або більше дітей чи дитини з інвалідністю, факт народження дитини встановлюється на підставі свідоцтва про народження, а її виховання до зазначеного віку - на підставі свідоцтва про народження чи паспорта дитини.
Судом з'ясовано, що позивач на підтвердження факту народження п'ятьох дітей до заяви про призначення пенсії надала: свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_8 та його паспорт, свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , серії НОМЕР_9 та її паспорт, свідоцтво про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , серії НОМЕР_10 , свідоцтво про народження ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_11 , свідоцтво про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_12 .
У кожному з вказаних свідоцтв, позивач вказана матір'ю за прізвищем « ОСОБА_9 ». Прізвище « ОСОБА_9 » в актових записах про народження її дітей вказано на підставі паспорта громадянина України, виданого їй 17.10.2000 Бердичівським МРВ УМВД України в Житомирській області. Таке ж прізвище має й на даний час, що підтверджується паспортом громадянина України від 05.05.2014, виданого Бердичівським РС УДМС України в Житомирській області.
Разом з тим, розбіжність, на яку вказує відповідач, зумовлена тим, що згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 11.08.1999 після укладення шлюбу позивачу присвоєно прізвище « ОСОБА_7 ».
Проте, при зверненні до «паспортного столу» за проставленням лише відмітки про реєстрацію шлюбу, позивачу було замінено паспорт та видано новий на самовільно визначене прізвище « ОСОБА_9 ». Паспорт на нове прізвище видано 17.10.2000.
Таку помилку було виправлено у 2014 році шляхом офіційної зміни прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », що підтверджується свідоцтвом про зміну імені від 25.04.2014 та копією діючого паспорта громадянки України, виданого 05.05.2014.
Крім того, встановлено, що згідно п. 1 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року №2503-ХII, що було чинним на момент видачі позивачу у 2000 році паспорта на прізвище « ОСОБА_9 », паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України.
Аналогічні дані закріплені у нині чинній ч. 1 ст. 21 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус».
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» при реєстрації актів громадянського стану подається паспорт або паспортний документ заявника, а також документи, які підтверджують факти, що підлягають реєстрації. Згідно п. 2.5 Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 р. №52/5 (в редакції станом на 24.11.2000) реєстрація народження провадиться при пред?явленні: медичного свідоцтва про народження, паспорт, що посвідчує особи батьків (одного з них), документа, який є підставою для внесення відомостей про батька дитини (свідоцтво про одруження, заява матері, спільна заява матері та батька дитини, заява батька, рішення суду про встановлення батьківства). За відсутності свідоцтва про одруження підтвердженням зареєстрованого шлюбу може бути відмітка про його реєстрацію в паспортах або паспортних документах матері та батька дитини.
Як зазначає позивач, на момент реєстрації народження дітей вона мала паспорт на прізвище « ОСОБА_9 », відповідні медичні документи у розділі відомостей про матір заповнювались саме із зазначенням цього прізвища матері і реєстрація народження дітей здійснювалась за пред'явлення її паспорта на прізвище « ОСОБА_9 ».
Окрім того, паспорт від 17.10.2000 серії НОМЕР_13 , було позивачем пред'явлено при працевлаштуванні, отриманні соціальних послуг, що підтверджується записом у трудовій книжці про виправлення прізвища з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_9 », витягами з наказів про надання відпустки по догляду за дитиною від 16.07.2003 №224, від 07.11.2005 №407,від 05.09.2008 №300, від 04.09.2009 №264, від 07.09.2010 №160, довідкою про склад сім'ї.
Між тим, суд враховує, що у рішенні Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 07.11.2023 у справі №274/6470/23 ОСОБА_1 в частині щодо встановлення родинних відносин з дітьми відмовлено, у зв'язку з тим, що така обставина підтверджується свідоцтвами про народження дітей, де вона вказана матір'ю, що не викликає сумнівів, а тому не потребує встановлення в судовому порядку.
Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону №1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі п.4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 за №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно з нормами п.4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу норм пенсійного законодавства вбачається, що у зв'язку із зверненням позивача щодо призначення пенсії за віком управління зобов'язане перевірити, зокрема, чи має заявник стаж роботи. У свою чергу, суд перевіряє, зокрема, чи діяв ПФУ обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів направлення відповідачем запитів, листів та здійснення відповідачем інших повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів до страхового стажу.
Отже, зважаючи на те, що позивач досягла необхідного віку (50 років), у неї наявний необхідний страховий стаж (не менше 15 років) та вона надала разом із заявою від 27.12.2023 всі необхідні документи, які передбачені пунктом 2.18 Порядку №22-1, вона має право на призначення дострокової пенсії за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV.
Встановлені обставини справи в їх сукупності дають підстави для висновку, що рішення Головного управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.12.2023 №064150013051 про відмову у призначенні пенсії за віком позивачу є невмотивованим та необґрунтованим, оскільки прийняте без належної оцінки усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
При вирішенні вказаного спору, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 44 Закону № 1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1.
При цьому, 30.03.2021 набрала чинності постанова Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 № 25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України» (далі - Постанова правління № 25-1).
Зміни, внесені до Порядку № 22-1 на підставі Постанови правління № 25-1, передбачали застосування органами Пенсійного фонду України принципу екстериторіальному при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії з 01.04.2021.
Запроваджена у зв'язку із змінами, внесеними до Порядку № 22-1, технологія передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсії бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяви та де проживає пенсіонер.
Запровадження принципу екстериторіальності мало на меті досягнення таких результатів: єдиний підхід до застосування пенсійного законодавства; централізована прозора система контролю за діями фахівців, процесів призначення та перерахунку пенсій; мінімізація особистих контактів з громадянами; відв'язка звернень та їх опрацювання від територіального принципу; попередження можливих випадків зволікань у прийнятті рішення, а також оптимізація навантаження на працівників.
Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку № 22-1 заява про призначення пенсії подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
Згідно з пунктом 4.2 розділу IV Порядку № 22-1 після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає (перераховує) пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
Пунктом 4.3. розділу IV Порядку № 22-1 визначено, що рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
За приписами пункту 4.10 розділу IV Порядку № 22-1 після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.
Аналіз наведених вище положень Порядку № 22-1 свідчить про таке:
- сутність принципу екстериторіальності полягає у визначенні структурного підрозділу органу, що призначає пенсію, який формуватиме електронну пенсійну справу та розглядатиме по суті заяву про призначення пенсії, незалежно від місця проживання/перебування заявника чи місця поданням ним відповідної заяви, тобто без прив'язки до території;
- після опрацювання електронної пенсійної справи та прийняття рішення за наслідками розгляду заяви про призначення пенсії структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, (тобто територіального органу Пенсійного фонду України), визначений за принципом екстериторіальності, передає електронну пенсійну справу органу, що призначає пенсію, (тобто територіальному органу Пенсійного фонду України), за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії (п. 4.10);
- виплату пенсії проводить орган, що призначає пенсію, (тобто територіальний орган Пенсійного фонду України) за місцем фактичного проживання/перебування особи.
Так, у межах спірних правовідносин заява позивача про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та за результатом її розгляду прийнято спірне рішення.
Суд відмічає, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Варто відмітити, що Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов'язку щодо прийняття рішення за заявою позивача.
Враховуючи приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу IV Порядку № 22-1, суд зазначає, що належним відповідачем у частині позовних вимог щодо зобов'язання призначити пенсію є саме Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, яке за принципом екстериторіальності розглянуло заяву позивача та прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії.
Відповідний висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі № 240/16372/23.
З огляду на наведене, для відновлення порушеного права позивача слід скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, прийнявши від 29.12.2023 №064150013051 та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити позивачу пенсію за віком на підставі п.3 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, з 27.12.2023.
Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для його скасування не вбачається.
Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Боровицький О. А.
Судді Курко О. П. Ватаманюк Р.В.