Справа № 455/1889/25
Провадження № 3/455/1072/2025
Іменем України
02 жовтня 2025 року м.Старий Самбір
Суддя Старосамбірського районного суду Львівської області Пошивак Ю.П.,
розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли від Відділення поліції №1 Самбірського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області,
про притягнення до адмiнiстративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 -
за ч.1 ст.130 Кодексу України про адмiнiстративні правопорушення (КУпАП) -
ОСОБА_1 09.09.2025 року о 12 годині 54 хвилини в м.Старий Самбір по вул.Л.Галицького, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Рено Меган», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.09.2025 року справу передано для розгляду судді Пошиваку Ю.П.
Розгляд справи призначено на 16 годину 00 хвилин 02.10.2025 року.
В суд ОСОБА_1 , не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. 26.09.2025 року подав в канцелярію суду заяву, в якій просив провадження у справі закрити на підставі ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В письмових поясненнях зазначив, що він 09.09.2025 року, близько 13:00 год., на своєму автомобілі їхав разом із дружиною - ОСОБА_2 до м.Старий Самбір і був безпричинно зупинений працівниками поліції. Зазначив, що матеріалами справи про адміністративне правопорушення, працівниками поліції не було задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення ним, таких положень ПДР, які б давали право працівникам поліції безпричинно чіплятися до нього як водія. Таким чином він вважав, що не був зобов'язаний виконувати розпордяження працівників поліції, які склали протокол про адміністративне правопорушення для виконання свого показника, без будь-яких чітких та допустимих доказів по справі. Алкогольних напоїв 09.09.2025 року він не вживав. Окрім цього, з протоколом працівників поліції не був згідний, про що зазначив в ньому і поставив підпис про отримання примірника протоколу для себе. За пропозицією працівників поліції йому дихнути в прилад "Драгер", він знаючи як вони деколи з метою виконання показника недобросовісно виконують свої обов'язки, попросив їх, щоб вони надали сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки і коли він проходив відповідну калібровку у встановлений законом термін. На що йому відповіли, що йому це не потрібно та провокували на конфлікт, навмисно хотіли його відмови, щоб він відмовився дихати в «Драгер». Працівники поліції, не роз'яснивши йому права що саме він порушив, які правила дорожнього руху, почали висловлюватись термінами що якщо він з чимось не згідний то має право звертатися до суду. Коли він висловив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, працівники поліції сказали що вже запізно. Дихати в алкотестер (Драгер) він не захотів, оскільки знає про різні махінації з боку працівників поліції і не довіряє їм в таких ситуаціях і при отриманні протоколу про адміністративне правопорушення він заявив працівникам поліції на бодікамеру, що виявляє бажання пройти медичне освідування в медичному закладі, зокрема в Старосамбірській ЦРЛ. Згодом він разом з працівниками поліції на їхню вимогу сів у їхній автомобіль, залишивши свій автомобіль разом із своєю дружиною на узбіччі дороги. Вони поїхали в медичний заклад Старосамбірської ЦРЛ. Однак, проведення медичного освідування йому працівниками поліції не забезпечено оскільки працівники поліції зайшли в приміщення і сказали, що в даний час все закрито і освідування неможливо провести повернули його назад до його автомобіля, де на нього чекала дружина. Будь-якого направлення на медичне освідування працівники поліції йому також не вручали, не складали і не ознайомлювали його.
Вивчивши справу про адміністративне правопорушення, відеоматеріали, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, допиту свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Відповідно до положень ст.252 КУпАП - орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Оцінка доказів, в тому числі, і протоколу про адміністративне правопорушення, ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, на основі закону.
Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституціїі законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст.2 КУпАП, законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Закони України про адміністративні правопорушення до включення їх у встановленому порядку до цього Кодексу застосовуються безпосередньо.
Положення ст.7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з вимогами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.
Зі змісту ч.1 ст.130 КУпАП вбачається, що відповідальність за вказаною статтею передбачена за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року за № 1306 «Про правила дорожнього руху».
Згідно з п. 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Згідно п.1.3. та п.1.4 ПДР України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до п. 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язанні знати і неухильно дотримуватися вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», звертається увага судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно з вимогами підпункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій на вимогу поліцейського повинен пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Об'єктивним доказом належного виконання процедури огляду особи на стан сп'яніння у встановленому законом порядку є відеозапис події, оскільки головним завданням відеозапису є саме фіксування фактів та доказів, які засвідчують факт правопорушення.
За таких обставин, оскільки за змістом частини першої статті 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, є окремою підставою для притягнення до адміністративної відповідальності незалежно від того тверезий водій чи ні.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.130 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Аналізуючи докази по справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, суддею встановлено, що ОСОБА_1 на час інкримінованої події був особою, яка порушила п.2.5 Правил дорожнього руху.
Судом встановлено, що адміністративні правопорушення зафіксовані на відеозапис, який долучений до протоколу, та яким підтверджено обставини, які зазначені в протоколі та яким повністю зафіксовано правопорушення. Досліджений судом відеозапис досить інформативний, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, є послідовними, містить відомості про обставини, які мають значення для належного розгляду справи.
Підстави, які б давали можливість судді вважати, що вказані докази є сумнівними та неправдивими - відсутні, оскільки вони узгоджуються між собою та є такими, що повністю відповідають обставинам справи.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, визначено, що кожна особа має право на справедливий суд.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Аналогічні приписи містить Інструкція та Порядок.
Також, суддя звертає увагу, що поліцейський фактично виявляє ознаки стану алкогольного сп'яніння у водія транспортного засобу у залежності від власного їх розуміння. Наявність ознак алкогольного сп'яніння самі по собі не означають, що особа перебуває в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на зміст письмових матеріалів справи - акту, направлення, рапорту та відеозапису, ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського відмовився пройти огляд у встановленому законом порядку - як з використанням спеціального технічного засобу на місці зупинки транспортного засобу працівником поліції, так і у відповідному закладі охорони здоров'я.
Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 погодився на пропозицію поліцейського пройти огляд у встановленому законом порядку, під час розгляду справи не здобуто.
В дослідженому відеозаписі, який містяться на компакт-диску «DVD-R», також відображено та безсторонньо зафіксовано обставини події, а саме те, що поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер», від чого останній відмовився.
Окрім того, на відео зафіксовано неодноразову пропозицію поліцейського щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» і в медичному закладі. Однак ствердної відповіді від ОСОБА_1 не отримано. Лише після складання протоколу, коли працівники плоліції ознайомлювали ОСОБА_1 зі змістом протоколу, на словесну пропозицію особи, яка була присутня під час складання протоколу «скажи, що ти хочеш їхати в медичний заклад», ОСОБА_1 повідомив, що має бажання проїхати в медичний заклад. На що вищевказана особа, яка була присутня повідомила, що це буде використано в суді.
Слід також зазначити, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння за своїм правовим змістом є адміністративним правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє особі, щодо якої є підстави вважати, що вона керує транспортним засобом з ознаками сп'яніння, проявляти волевиявлення щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінням у встановленому законом порядку.
Факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння вже сам по собі утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння, зокрема, огляду на стан наркотичного сп'яніння, необхідно розуміти свідоме і категоричне небажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на її внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити вказаний огляд в силу існування певних мотивів відомих зазначеній особі та може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі, зокрема, шляхом вочевидь явного триваючого у часі ігнорування неодноразових вимог працівника поліції пройти такий огляд.
Працівником поліції ОСОБА_1 до складання стосовно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у чіткій та зрозумілій формі не менше ніж три рази було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою алкотестеру «Драгер» у закладі охорони здоров'я та від вказаної пропозиції ОСОБА_3 відмовився.
Посилання ОСОБА_1 на те, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення він висловив свою згоду пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, не має правового значення для вирішення питання про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки об'єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення полягає у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а за своєю юридичною природою, відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння є правопорушенням з формальним складом, тобто правопорушення є закінченим саме з моменту відмови особи від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Дослідженими в судовому засіданні доказами підтверджено, що водій ОСОБА_1 , який відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року № 1306, мав обов'язок на вимогу поліцейського пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння, ухилився від виконання вказаного обов'язку.
Будь-яких даних, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується вказаними вище доказами, судді не надано.
Підстав вважати ці докази такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку, і давали б підстави визнавати встановлені обставини недійсними, у суду немає.
Під час огляду відеозаписів було встановлено, що з боку працівників поліції відсутні будь-які ознаки упередженості до ОСОБА_1 . Дії працівника поліції в частині правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не оскаржував в передбаченому законом порядку. Заперечень до адміністративного матеріалу по складеному протоколу про адміністративне правопорушення не подав.
Стосовно всіх інших доводів ОСОБА_1 , то суддя зазначає, що Європейський суд з прав людини вказав, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов"язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00 від 18.07.2006 року).
Суддя звертає увагу на те, що норми чинного законодавства не передбачають, що будь-яке формальне недотримання вимог законодавства про адміністративні правопорушення під час складання протоколу про адміністративне правопорушення тягне необхідність визнання доказів недопустимим. Натомість національне законодавство та практика ЄСПЛ зобов'язує суд дати оцінку доказу з точки зору його допустимості з урахуванням того, чи допущене порушення КУпАП є істотним та яким чином воно перешкоджало й забезпеченню та реалізації прав і свобод особи.
Суддею не встановлено порушень фундаментальних прав і свобод ОСОБА_1 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Доводи, зазначені ОСОБА_1 в його поясненнях, не спростовують події правопорушення, не впливають на висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та не дають підстав для закриття провадження у справі з підстав, наведених захисником особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Більше того, ряд обставин на які посилається ОСОБА_1 у своїх письмових поясненнях про закриття провадження у справі, не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути взяті суддею до уваги і є, на думку судді, лише обраним способом захисту, спрямованим на ухилення від негативних наслідків протиправної поведінки.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та вина його доведена встановленими судом доказами «поза розумним сумнівом».
В ст.19 Закону України «Про міжнародні договори», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» вказано, що стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини.
Зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 21.07.2011 по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту.
У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12) ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, така доведеність може випливати із сукупності ознак чи не спростованих презумцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».
У відповідності до вимог ст.ст.251, 252 КУпАП, вважаю вище перелічені докази, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій притягуваного та визнання його винуватості. Протокол про адміністративне правопорушення, пояснення свідків не містять істотних розбіжностей, а інші матеріали справи підтверджують фактичні обставини справи.
Відповідно до норм діючого законодавства, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Інструкції № 1395 від 07.11.2015, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання, які долучаються до протоколу.
Матеріали справи не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час зупинки автомобіля та складанні протоколів про адміністративні правопорушення, щодо оскарження цих дій, як і не містять результатів такого оскарження.
Винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення доведена протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №448397 від 09.09.2025 року, рапортом поліцейського СРПП відділення поліції №1 Самбірського РВП ГУНП у Львівській області від 09.09.2025 року, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.09.2025 року, відеозаписом події від 09.09.2025 року, з яких відомо, що ОСОБА_1 09.09.2025 року о 12 годині 54 хвилини в м.Старий Самбір по вул.Л.Галицького, Самбірського району Львівської області, керував автомобілем, марки «Рено Меган», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння шкірного покриву обличчя, від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився.
Обставин, що пом'якшують відповідальність, не знаходжу.
Обставин, що обтяжують відповідальність, не знаходжу.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
У відповідності до ст.40-1 КУпАП слід стягнути з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, судовий збір в дохід держави в сумі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись ст.ст. 40-1, ч.1 ст.130, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та обрати йому стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Державної судової адміністрації України, судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Реквізити для оплати штрафу: отримувач коштів: ГУК у Львів.обл./Львів обл./21081300, ЄДРПОУ отримувача: 38008294, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA268999980313040149000013001, код класифікації доходів бюджету: 21081300.
Реквізити для оплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м.Києві /м.Київ/22030106, ЄДРПОУ отримувача: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106
Роз'яснити, що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У разі несплати штрафу у п'ятнадцятиденний термін, відповідно до вимог ст.ст.307, 308 КУпАП, з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником та прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Львівського апеляційного суду через Старосамбірський районний суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох місяців з дня її винесення. В разі оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.
Суддя Пошивак Ю.П.