Справа № 560/16226/24
Головуючий у 1-й інстанції: Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач: Моніч Б.С.
02 жовтня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Моніча Б.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати щорічної разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до частини п'ятої статті 12 закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Проте, на порушення вимог цього Закону відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", у 2024 році". Вважає, що після прийняття Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 №3-р/2020 набув право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі, передбаченому статтею 12 Закону №3551-XII. Зазначає, що відповідач на його звернення протиправно відмовив в нарахуванні та виплаті недоплаченої суми допомоги. Просить позов задовольнити.
ІІ. ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 разової грошової виплати до Дня Незалежності України за 2024 рік, як учаснику бойових дій, у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 разову грошову виплату до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учаснику бойових дій, відповідно до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", з урахуванням раніше виплачених сум.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Позивач - ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області та отримує пенсію по інвалідності з 07.04.1997 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", є учасником бойових дій, та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 29.11.2003.
Позивач звернувся до пенсійного органу із заявою щодо перерахунку та виплати у 2024 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Листом від 14.10.2024 відповідач повідомив, що постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про -жертви нацистських переслідувань", у 2024 році учасникам бойових дій грошова допомога визначена у розмірі 1000,00 грн. У серпні 2024 року через AT "Укрпошта" виплачені кошти в сумі 6414,00 грн, де 5414,00 грн - пенсія за серпень 2024 року та 1000,00 грн - разова грошова виплата до Дня Незалежності України. Підстави для перерахунку та виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в інших розмірах відсутні.
Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо виплати у 2024 році разової грошової допомоги до Дня Незалежності України у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з цим позовом.
IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що за своєю природою передбачена частиною 5 статті 13 №3551-XII виплата є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни. Відтак, запроваджену Законом №2983-ІХ разову грошову виплату до Дня Незалежності України за її правовою природою не слід вважати новим видом соціального забезпечення для осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги до Дня Незалежності України в 2024 році в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, як учасник бойових дій, що є підставою для задоволення позовних вимог.
V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що 14.05.2025 Велика Палата Верховного Суду у зразковій справі №440/14216/23 дійшла висновку, що територіальний орган Фонду, здійснивши грошову виплату відповідно до до ч. 5 ст. 13 Закону № 3551- ХІІ (в редакції Закону від 20.03.2023 № 2983-ІХ), яка є чинною як на момент виникнення спірних правовідносин, так і на час вирішення справи, і неконституційною не визнавалася, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених законом.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), а також, надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 46 Конституції України гарантує громадянам право на соціальний захист.
Відносини щодо соціального захисту ветеранів війни регулюються Законом №3551-XII. Статтею 13 цього Закону визначено пільги особам з інвалідністю внаслідок війни.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них передбачений статтею 12 Закону № 3551-XII, зокрема, однією із таких пільг є надання щорічної разової грошової виплати.
Така грошова виплата була запроваджена з 01.01.1999 шляхом внесення змін до Закону №3551-XII Законом від 25.12.1998 № 367-XIV «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»: статтю 12 доповнено частиною четвертою такого змісту: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком».
Надалі зазначена норма зазнавала неодноразових змін та була предметом конституційного контролю в Конституційному Суді України.
Статтею 29 Закону України від 19.12.2006 №489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі - Закон № 489-V), зокрема, установлено, що у 2007 році виплата щорічної разової допомоги відповідно до законів України №3551- XII та від 23.03.2000 №1584-III «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Закон № 1584-III) здійснюється у таких розмірах: інвалідам I групи - 450 гривень, інвалідам II групи - 360 гривень, інвалідам III групи - 300 гривень.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007, зокрема, статтю 29 розділу IV Закону № 489-V визнано такою, що не відповідає Конституції України з тих мотивів, що Верховна Рада України не є повноважною під час прийняття закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або у будь-який спосіб змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин та не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
Законом України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (Закон № 107-VI) положення статті 13 Закону № 3551-ХІІ щодо грошової допомоги інвалідам війни викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України».
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зазначені положення Закону № 107-VI щодо внесення змін до статті 13 Закону № 3551-ХІІ визнані неконституційними з тих мотивів, що внесення до законодавчих актів змін і доповнень та визнання законів такими, що втратили чинність, призвело до фактичного скасування чи звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод людини і громадянина.
Законом України від 28.12.2014 №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що окремі положення ряду законів України, в тому числі Закону № 3551-ХІІ, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, з огляду на наявні фінансові ресурси державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Внаслідок таких змін протягом 2014- 2022 років Кабінет Міністрів України ухвалював постанови, якими визначались фіксовані розміри щорічної разової допомоги до 5 травня, яка підлягала виплаті, зокрема, учасникам бойових дій.
Окремі з таких постанов були предметом судового оскарження і рішеннями судів у справах №640/9677/20, № 440/4157/21 та були визнані протиправними і нечинними.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 (справа №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 26 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачала, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Законом України № 2983-IX, який набрав чинності 15.04.2023, частину п'яту статті 12 Закону №3551-XII, викладено в новій редакції такого змісту:
«Щороку до Дня Незалежності України учасникам бойових дій виплачується разова грошова виплата у порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України в межах відповідних бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.».
Запроваджена Законом № 2983-ІХ разова грошова виплата до Дня Незалежності України за своїм змістом та ознаками (щорічна періодичність; разовий характер; обов'язковість виплати; коло осіб, на яких поширюється) є аналогічною разовій грошовій допомозі до 5 травня, що виплачувалася особам з інвалідністю внаслідок війни до внесення Законом № 2983-ІХ відповідних змін до частини п'ятої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.
Водночас частина п'ята статті 12 Закону № 3551-ХІІ в редакції Закону № 2983-ІХ була змінена, зокрема через заміну дати, до якої приурочена така грошова виплата.
21.07.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №754 «Деякі питання соціального захисту ветеранів війни та жертв нацистських переслідувань». Цією постановою, зокрема, затверджено Порядок здійснення у 2023 році разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (Порядок № 754).
Відповідно до пункту 3 цього Порядку грошова допомога виплачується учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2024 р. № 369 "Про встановлення розмірів разової грошової виплати до Дня Незалежності України, передбаченої Законами України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту і Про жертви нацистських переслідувань, у 2024 році установлено, що разова грошова виплата до Дня Незалежності України виплачується до 24 серпня 2024 р. у таких розмірах: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1000 гривень.
14 травня 2025 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у зразковій справі № 440/14216/23, предметом спору в якій було питання правомірності виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2023 рік особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України, а не у розмірі, обчисленому виходячи з мінімальних пенсій за віком згідно з попередніми редакціями Закону №3551-XII.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких ключових висновків:
Щорічна разова грошова виплата, передбачена Законом №3551-XII, є видом державної соціальної допомоги, має допоміжний характер і не є складовою конституційного права на соціальний захист (ст. 46 Конституції), яка не може бути скасована законом.
Верховна Рада України, прийнявши Закон №2983-IX та внісши зміни до Закону №3551-XII (зокрема, до статті 13), якими делегувала Кабінету Міністрів України право визначати порядок та розміри разової грошової виплати, діяла в межах своїх повноважень. Ці законодавчі зміни є чинними та неконституційними не визнавалися.
Положення статті 22 Конституції України щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод не поширюються на визначення розміру цієї конкретної допомоги, оскільки її розмір не є безпосередньо гарантованим Конституцією, а встановлюється законом.
Кабінет Міністрів України, встановлюючи розміри допомоги відповідними постановами, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений законом.
Попередні редакції Закону №3551-XII, які встановлювали розмір допомоги у кратному відношенні до мінімальної пенсії за віком, втратили чинність з набранням чинності Законом №2983-IX в частині визначення розміру цієї допомоги.
Органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діють правомірно.
Отже, на час виникнення спірних правовідносин, безпосередньо Законом №3551-XII, у редакції Закону №2983-IX, було передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до Дня Незалежності України в порядку та розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, тобто в даному випадку, відповідно до Постанови № 754.
Колегія суддів зазначає, що обставини справи №440/14216/23 є подібними до обставин справи, що розглядається, оскільки питання щодо виплати разової грошової допомоги до Дня Незалежності України особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, регулюється одним розділом ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме: Розділом III «Пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту».
В контексті викладених висновків Верховним Судом у справі №440/14216/23, колегія суддів зазначає, що виплата, передбачена ч.5 ст.12 Закону №3551-XII, за своєю природою є щорічною разовою грошовою допомогою і приурочення її виплати до різних дат, зміна порядку її виплати, не змінює її природи саме як грошової допомоги учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них.
Відтак, органи Пенсійного фонду України, здійснюючи виплату допомоги у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України на підставі чинної редакції Закону №3551-XII, діяли правомірно.
З огляду встановлені обставини справи та викладені висновки Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області виплативши позивачу як учаснику бойових дій щорічну разову грошову допомогу до Дня Незалежності України за 2024 рік у розмірі 1000 грн, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 12 Закону №3551-XII (в редакції Закону №2983-IX) та Постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2024 №369.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової постанови.
VII. ВИСНОВКИ СУДУ
Відповідно до частини 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з пункту 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області задовольнити повністю.
Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 01 травня 2025 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Моніч Б.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.