Справа № 240/23723/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна
Суддя-доповідач - Ватаманюк Р.В.
01 жовтня 2025 року м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Ватаманюка Р.В.
суддів: Сапальової Т.В. Капустинського М.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
позивач звернувся із позовом до Житомирського окружного адміністративного суду в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.09.2024 № 063950007444 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу період навчання в Житомирському ТУ-2 відповідно до диплому НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 22.07.1982; зарахувати до страхового стажу періоди роботи в російській федерації з 01.12.2004 по 03.05.2008, з 02.09.2008 по 27.06.2010, з 21.10.2010 по 27.09.2011, з 28.11.2011 по 05.11.2012, з 18.01.2013 по 29.10.2013, з 27.11.2013 по 18.10.2014, з 08.12.2014 по 19.10.2015, з 03.12.2015 по 18.11.2016, з 25.07.2017 по 15.12.2017, здійснити призначення, нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням довідки про заробітну плату від 06.10.2016 № 24 та довідки про заробітну плату від 04.06.2018 № 35, які видані ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво», з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, з 16.08.2024.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.01.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.09.2024 № 063950007444 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період навчання в Житомирському ТУ-2 відповідно до диплому НОМЕР_1 з 01.09.1981 по 22.07.1982 та періоди роботи в російській федерації з 01.12.2004 по 03.05.2008, з 02.09.2008 по 27.06.2010, з 21.10.2010 по 27.09.2011, з 28.11.2011 по 05.11.2012, з 18.01.2013 по 29.10.2013, з 27.11.2013 по 18.10.2014, з 08.12.2014 по 19.10.2015, з 03.12.2015 по 18.11.2016, з 25.07.2017 по 15.12.2017 та повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 18.09.2024.
У задоволенні решти позовних вимог, а саме щодо зобов'язання відповідача призначити пенсію з урахуванням довідки про заробітну плату від 06.10.2016 № 24 та довідки про заробітну плату від 04.06.2018 № 35 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , є громадянином України, що підтверджується паспортом № НОМЕР_3 , орган, що видав 1816, дата видачі 18.03.2019.
18.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою (з доданими документами) про призначення пенсії за віком.
Подана заява була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області за принципом екстериторіальності згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1.
26.09.2024 за наслідками розгляду заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Кіровоградській області було прийнято рішення № 063950007444, яким позивачу було відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу 30 років.
Також у вказаному рішенні вказано, що вік заявника складає 60 років. Страховий стаж становить 20 років 5 місяців 29 днів. Право на пенсійну виплату позивач набуде - 16.08.2029.
Крім того у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 згідно трудової книжки НОМЕР_4 , оскільки трудова книжка оформлена з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, а саме: відсутня дата диплому НОМЕР_1 на підставі якого внесено запис.
10.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою, в якій просив переглянути спірне рішення відповідача та призначити пенсію за віком.
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 22.10.2024 № 266086 повідомило позивачу, що з 01.01.2023 російська федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Отже, позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.12.2004 по 03.05.2008, з 02.09.2008 по 27.06.2010, з 21.10.2010 по 27.09.2011, з 28.11.2011 по 05.11.2012, з 18.01.2013 по 29.10.2013, з 27.11.2013 по 18.10.2014, з 08.12.2014 по 19.10.2015, з 03.12.2015 по 18.11.2016 та з 25.07.2017 по 15.12.2017 на підставі записів трудової книжки НОМЕР_5 .
Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , заповненої 06.08.1982, позивач з 01.09.1981 по 22.07.1982 навчався в Житомирському ТУ-2 (диплом НОМЕР_1 ).
Згідно із записами трудової книжки серії НОМЕР_5 , заповненої 01.12.2004, позивач у спірний період працював:
- з 01.12.2004 по 03.05.2008 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво»;
- з 02.09.2008 по 27.06.2010 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво»;
- з 21.10.2010 по 27.09.2011 - машиністом-кранівником в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво»;
- з 28.11.2011 по 05.11.2012 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво»;
- з 18.01.2013 по 29.10.2013 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельна компанія «Нове будівництво»;
- з 27.11.2013 по 18.10.2014 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельний холдинг «Нове будівництво»;
- з 08.12.2014 по 19.10.2015 - механізатором комплексної бригади на вантажно-розвантажувальних роботах в ЗАТ «Інвестиційно-будівельний холдинг «Нове будівництво»;
- з 03.12.2015 по 18.11.2016 - машиністом крану в ЗАТ «Інвестиційно-будівельний холдинг «Нове будівництво»;
- з 25.07.2017 по 15.12.2017 - машиністом крану (кранівником) в ЗАТ «Інвестиційно-будівельний холдинг «Нове будівництво».
Також робота позивача підтверджується довідками, виданими ЗАТ «Інвестиційно-будівельний холдинг «Нове будівництво» від 06.10.2016 № 24 та від 04.06.2018 № 35 про заробітну плату позивача та сплату страхових внесків.
Як убачається з форми РС-право - страховий стаж позивача складає 20 років 5 місяців 29 днів.
Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення в частині задоволення позову виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
На підставі вказаної норми апеляційний суд не надає правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову за такими доводами.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 в Житомирському ТУ-2 слугувало те, що у трудовій книжці серії НОМЕР_4 відсутня дата видачі диплому НОМЕР_1 , на підставі якого внесено запис.
Станом на час вчинення спірного запису в трудовій книжці позивача, діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням.
Абзацами першим, другим, четвертим пункту 2.2. Інструкції № 162 передбачалось, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства у присутності робітника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу. До трудової книжки вносяться відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.
Відповідно до п. 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1984 р., у графі 2 трудової книжки раніше встановленого зразка (1938 р.) записується "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 р.; "05.01.1984". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується адміністрацією того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу (пункт 2.5. Інструкції № 162).
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на підставі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.8. Інструкції № 162).
При звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (абзац перший пункту 4.1. Інструкції № 162).
Згідно матеріалів справи трудова книжка позивача у спірний період, а саме з 01.09.1981 по 22.07.1982 не містить дати видачі диплому.
Разом з тим, всі записи трудової книжки корелюються між собою щодо хронологічної послідовності. Крім того, всі інші записи про спірні періоди роботи є чіткими, розбірливими, записані в хронологічному порядку без будь-яких виправлень чи помарок.
Отже, трудова книжка позивача містить необхідні записи про навчання/роботу у спірний період, відтак є достатнім підтвердженням про зайнятість останнього за відповідними посадами.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, згідно із якою відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення.
Такого ж правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21.02.2018 у справі №687/975/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а.
Крім того, пенсійний орган не обмежений в праві звертатись до організацій та установ будь-якої форми власності з запитами для отримання необхідних додаткових відомостей щодо питань призначення/перерахунку пенсії.
Таким чином, наявні правові підстави для визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови в зарахуванні періоду навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982 та зобов'язання зарахувати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області до страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 22.07.1982.
Щодо посилання відповідача про те, що періоди роботи в російській федерації з 01.01.1992 не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки російська федерація з 01.01.2023 припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, Україна вийшла із зазначеної Угоди 19.06.2023, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону № 1058, якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
13.03.1992 між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду: «виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава - учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав - учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення».
Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав-учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.
У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Згідно абзацу 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14.01.1993, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійною забезпечення» (надалі Постанова №1328) постановлено про вихід з Угоди про гарантії прав громадян-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 у м. москва.
Листом Міністерства закордонних справ України від 29.12.2022 №72/14-612-108210 повідомлено Міністерство юстиції України, що відповідно до пункту 11 Порядку ведення Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів та користування ним, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.04.2001 №376 (із змінами), після письмового повідомлення Виконавчого комітету Співдружності Незалежних Держав про рішення української сторони вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992 в м. москва, зазначений міжнародний договір України припинить свою дію для України 19.06.2023.
Міністерство юстиції України у повідомленні від 10.01.2023, яке опубліковано у Офіційному віснику України від 10.01.2023, підтвердило припинення Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 для України 19.06.2023.
Отже денонсація Угоди від 13.03.1992 означає, що вона припинила породження зобов'язань для сторін у майбутньому, але не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників цієї Угоди, які виникли в результаті її виконання, - вони зберігаються і після припинення вказаної Угоди.
При цьому закон не має зворотної дії в часі. До того ж не зарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, осіб які працювали за межами України, у зв'язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, - є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19.06.2018 у справі №820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.
Отже, до набрання чинності Постановою КМУ №1328, Україна як держава-учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.
Крім того відповідно до частини першої статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов'язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов'язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.
При цьому, відповідно до частини другої статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Відтак, Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача в російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття стажу.
За таких обставин періоди роботи позивача з 01.12.2004 по 03.05.2008, з 02.09.2008 по 27.06.2010, з 21.10.2010 по 27.09.2011, з 28.11.2011 по 05.11.2012, з 18.01.2013 по 29.10.2013, з 27.11.2013 по 18.10.2014, з 08.12.2014 по 19.10.2015, з 03.12.2015 по 18.11.2016, з 25.07.2017 по 15.12.2017 мають бути зараховані до його страхового стажу, відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії відповідача щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу роботи позивача вказаних періодів є протиправними та з метою належного і ефективного способу захисту порушеного права необхідно зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу роботи позивача періоди з 01.12.2004 по 03.05.2008, з 02.09.2008 по 27.06.2010, з 21.10.2010 по 27.09.2011, з 28.11.2011 по 05.11.2012, з 18.01.2013 по 29.10.2013, з 27.11.2013 по 18.10.2014, з 08.12.2014 по 19.10.2015, з 03.12.2015 по 18.11.2016, з 25.07.2017 по 15.12.2017 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_6 від 01.12.2004.
Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 26.09.2024 №063950007444, яким відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є протиправним та підлягає скасуванню.
Відтак колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області повторно розглянути заяву позивача від 18.09.2024 про призначення пенсії за віком після зарахування відповідачем спірних періодів роботи.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Ватаманюк Р.В.
Судді Сапальова Т.В. Капустинський М.М.