Провадження № 22-ц/803/6190/25 Справа № 206/2470/24 Головуючий у першій інстанції: Румянцев О. П. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.
17 вересня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Красвітної Т.П.,
суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.,
за участю секретаря Сахарова Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Румянцева О.П. від 18 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Наталія Сергіївна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Наталія Сергіївна, про визнання причин пропуску строку для прийняття спадщини поважними, визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом,-
У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з даним позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на те, що 21 квітня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, яка складається з наступного: земельної ділянки розміром 544,0 кв.м. та 443,0 кв.м. та 57/100 частки житлового будинку позначеного літерою «А-1» та загальною площею 62,6 кв.м., примикають житловий будинок В-1 загальною площею 33,4 кв.м., у тому числі житловою площею 19,4 кв.м., літня кухня - Б, убиральня - Ж, сарай - Г, сарай (тим час) - Б, убиральня - З, вхід в погріб - Н, сарай - О, душ - П, інші споруди К - 1-10, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до ст.1261 ЦК України, за спадщиною після смерті ОСОБА_3 звернулась позивачка та син ОСОБА_3 від першого шлюбу, а саме: ОСОБА_2 , у зв'язку з чим позивач і ставить вимогу до відповідача, оскільки останній претендує на спадщину від померлого, проте останній пропустив шестимісячний строк, встановлений для прийняття спадщини, оскільки заяву було подано 29 березня 2023 року. Також в даній заяві відповідачу було роз'яснено п.3 постанови КМУ від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини. Проте вважає, що строк для прийняття спадщини відповідачем пропущено у зв'язку з наступним. Зазначає, що позивач, як дружина спадкодавця є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, оскільки відповідач пропустив строк для прийняття спадщини та є таким, що спадщину не прийняв. Виходячи з того, що відповідачем також подано заяву про прийняття спадщини з пропуском строку встановленого ч. 1 ст. 1270 ЦК України, та є ймовірність того, що ним може бути отримане свідоцтво про право на спадщину з урахуванням того, що він пропустив строк та повинен вважатися таким, що спадщину не прийняв, порушується її право власності, а саме щодо отримання свідоцтва про право на спадщину за законом як єдиної спадкоємиці після смерті її чоловіка на все належне йому майно. Тому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 з 57/100 частини домоволодіння, що розташоване за адресою по АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з житлового будинку позначеного літерою «А-1» та загальною площею 92,4 кв.м., у тому числі житловою площею 62,6 кв.м., примикають житловий будинок В-1 загальною площею 33,4 кв.м., у тому числі житловою площею 19,4 кв.м., літня кухня - Б, убиральня - Ж, сарай - Г, сарай (тим час) - Б, убиральня - З, вхід в погріб - Н, сарай - А, сарай - О, душ - П, інші споруди К - 1-10 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки розміром 0,0544 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0004, земельну ділянку розміром 0,0349 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0017 та земельної ділянки розміром 0,0094 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0018, які розташовані на території АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Із зустрічним позовом до суду звернувся ОСОБА_2 , обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3 - батько ОСОБА_2 .. 31.10.2006 року батьком позивача за зустрічним позовом укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, а саме 57/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 та договір купівлі-продажу земельних ділянок розміром 0,544 га, а також 0,0443 га, призначених для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. Зазначене майно було придбане ОСОБА_3 за власні кошти - від продажу його частки квартири за адресою по АДРЕСА_2 та його власних заощаджень. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача за зустрічним позовом. 29 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріусу Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька та 13 грудня 2024 року отримав постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, оскільки у спадкоємця відсутні документи, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, а саме у ОСОБА_2 відсутні на руках правовстановлюючі документи на частину житлового будинку та земельні ділянки за адресою по АДРЕСА_1 на ім'я померлого ОСОБА_3 . Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 не надає ані ОСОБА_2 , ані нотаріусу оригінали правовстановлюючих документів на майно, що належало померлому. А тому, об'єктивної можливості оформити у нотаріуса спадщину після смерті батька ОСОБА_2 не має, оскільки правовстановлюючі документи померлого ОСОБА_3 знаходяться у ОСОБА_1 , зауважував, що документи не загублені, а ОСОБА_1 не визнає право ОСОБА_2 на спадщину після смерті батька, тому він змушений звертатись за судовим захистом порушеного права із зустрічним позовом. У встановлений законом шестимісячний строк ОСОБА_2 не звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини з наступних причин: необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили ОСОБА_2 перешкоди у тому, щоб своєчасно у передбачений ст.1270 ЦК України, подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька та загальновідомими обставинами, які не потребують доказування, відповідно до ст.82 ЦПК України є введення воєнного стану Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, який продовжений понині. Таким, чином існували об'єктивні, непереборні істотні труднощі, які перешкоджали ОСОБА_2 в шестимісячний строк звернутися до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Обставина нечіткості норм національного законодавства щодо строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану є загальновідомою та достатньою підставою для надання йому додаткового строку для прийняття спадщини. Тому такі зміни строків прийняття спадщини також вплинули на можливість своєчасного звернення до нотаріуса Позивачем за зустрічним позовом (Відповідачем за первісним позовом) із заявою про прийняття спадщини, до того ж приватним нотаріусом була прийнята заява про прийняття спадщини відповідно до діючого на той час законодавства, оскільки у зв'язку із збройною агресією у спадкоємців виникали труднощі з подання заяв про прийняття спадщини у передбачений ЦПК України строк. Тому позивач за зустрічним позовом просив визнати причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини поважними; визначити ОСОБА_2 додатковий строк терміном в три місяці з часу набрання рішенням суду законної сили для подачі до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася після смерті його батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на: 1/2 частку з 57/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0544 га кадастровий номер: 1210100000:09:070:0004; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0349 кадастровий номер: 1210100000:09:070:0017; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0094 кадастровий номер: 1210100000:09:070:0018.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом - задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на 57/200 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з житлового будинку позначеного літерою «А-1» та загальною площею 92,4 кв.м., у тому числі житловою площею 62,6 кв.м., примикають житловий будинок В-1 загальною площею 33,4 кв.м., у тому числі житловою площею 19,4кв.м., літня кухня - Б, убиральня - Ж, сарай - Г, сарай (тим час) - Б, убиральня - З, вхід в погріб - Н, сарай - А, сарай - О, душ - П, інші споруди К - 1-10 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину земельних ділянок: розміром 0,0544 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0004; розміром 0,0349 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0017; розміром 0,0094 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0018, які розташовані на території АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом - задоволено частково. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 57/200 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з житлового будинку позначеного літерою «А-1» та загальною площею 92,4 кв.м., у тому числі житловою площею 62,6 кв.м., примикають житловий будинок В-1 загальною площею 33,4 кв.м., у тому числі житловою площею 19,4кв.м., літня кухня - Б, убиральня - Ж, сарай - Г, сарай (тим час) - Б, убиральня - З, вхід в погріб - Н, сарай - А, сарай - О, душ - П, інші споруди К - 1-10, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на частину земельних ділянок: розміром 0,0544 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0004; розміром 0,0349 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0017; розміром 0,0094 га, кадастровий номер 1210100000:09:070:0018, які розташовані на території АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог та ухвалення в цій частині нового судового рішення про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог в повному обсязі.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення у повному обсязі з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів, виходячи з наступного.
Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки розміром 0,544 га, призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010610400215, кадастровий номер земельної ділянки 1210100000:09:070:0004 (84515005), державного акту на право приватної власності на землю ІУ-ДП №012604 Д*№ 035309 код ДЗК 84515004, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міськради 15.02.2001 року № 351, розміром 0,0443 призначеної для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №035309 від 19.04.2001 року (а.с. 19-20 т.1).
Також, 31 жовтня 2006 року між ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу частини житлового будинку, а саме 57/100 частин домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 . До 57/100 частин житлового будинку шл.блок. будинку, розташованих на земельній ділянці площею 1679,0 кв.м. (по фактичному користуванню, з них: держакт на земельну ділянку площею 544,0 кв.м. на підставі свідоцтва про право на спадщину від 04.08.2005 за №1-1199 виданий ОСОБА_4 , держакт на земельну ділянку площею 443,0 кв.м. на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міськради від 15.02.2001 за №351 виданий ОСОБА_5 ), позначеного у плані літерою «А-1», та загальною площею 92,4 кв.м., у тому числі житловою площею 62,6 кв.м., примикають: житловий будинок В-1 - шл. бл., загальною площею 33,4 кв.м., у тому числі житловою площею 19,4 кв.м., літня кухня Б - шл. блок., убиральня Ж - дерев., сарай Г - шл.блок., сарай (тим.час.) Е - дер., убиральня З - мет., вхід в погріб Н - цегла., сарай Л - дер., сарай О - цегла., душ П, інші споруди - К-1-10 (а.с. 21-22 т.1).
Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, 21 квітня 2012 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб (а.с. 29 т.1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер у м. Дніпро, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданим Чечелівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м.Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), актовий запис №1173 (а.с. 30 т.1).
Відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 є сином померлого ОСОБА_3 (а.с. 199 зворот т.1).
З копії спадкової справи №92/2022, відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , вбачається, що позивачка за первісним позовом ОСОБА_1 звернулася із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. 17 серпня 2022 року (а.с.185 т.1).
29 березня 2023 року ОСОБА_2 звернувся до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С. із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 197 т.1).
Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 13 грудня 2024 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтв про право на спадщину за законом на 57/200 частин житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями та на 1/2 частину земельних ділянок, розташованих за адресою по АДРЕСА_3 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька ОСОБА_3 (а.с. 12 т.2).
Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами 1,3 статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).
За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. У випадку, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Аналогічні роз'яснення викладені в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування».
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі, закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі №314/2550/17, провадження № 61-41480св18.
Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.
Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі №6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі №6-1486цс15 та у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2018 року у справі №372/2383/16-ц, від 22 травня 2019 року у справі №351/2403/17; від 20 лютого 2020 року у справі №419/3788/17; від 16 березня 2020 року у справі №644/5098/17; від 17 березня 2020 року у справі №683/2587/18.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини після ОСОБА_3 сплив 10.12.2022 року.
В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 вказує, зокрема, на запровадження карантину, встановленим з метою запобігання поширенню гострої респіративної хвороби COVID-19 в України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» з дня оголошення карантину зупиняється перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.
Але, вказана норма не стосується передбаченого ч. 1 статті 1270 ЦК України шестимісячного строку для звернення для прийняття спадщини.
Нотаріуси виконують виключно делеговані державою функції, не є суб'єктами господарювання, а тому на нотаріат не поширювалася постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Нотаріальні контори, нотаріуси продовжували роботу під час карантинних обмежень.
Відповідно до пунктів 2.1, 3.5 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, спадкова справа заводиться нотаріусом за місцем відкриття спадщини на підставі поданої (або такої, що надійшла поштою) першою заяви (повідомлення, телеграми), що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна. Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса.
ОСОБА_2 не був позбавлений можливості засвідчити свою заяву про прийняття спадщини у будь-якого нотаріуса за своїм місцем проживання та надіслати її засобами поштового зв'язку за місцем відкриття спадщини.
Крім того, у зазначений період з 10.06.2022 до 10.12.2022 року на території України не застосовувались жорсткі обмежувальні карантинні заходи, які б унеможливлювали звернення особи до нотаріуса, чи вчинення інших необхідних дій для прийняття спадщини.
Таким чином, самий лише факт оголошення карантинних обмежень у період з 10.06.2022 до 10.12.2022 року, враховуючи вид та характер таких обмежень, не доводить поважності причин порушення позивачем за зустрічним позовом шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Колегія наголошує, що позивач за зустрічним позовом не посилається на його особисту непрацездатність чи хворобу, які б перешкоджали йому вчинити дії щодо прийняття спадщини, відповідні докази суду не надані; викладене підтверджується змістом зустрічної позовної заяви, поясненнями представника позивача за зустрічним позовом у судовому засідання апеляційного суду та підтверджується письмовими матеріалами справи.
В обґрунтування причин поважності пропуску строку для прийняття спадщини позивач також посилався на введення воєнного стану відповідно до Указу Президента № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», подальшим продовженням воєнного стану та воєнними діями, що відбуваються на території України.
Колегія звертає увагу, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для автоматичного визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, адже такою підставою можуть бути лише обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану, які унеможливили звернення спадкоємця до уповноважених органів із заявою про прийняття спадщини протягом установленого законом строку, у даному випадку з 10.06.2022 до 10.12.2022 року. Тобто, внаслідок воєнного стану в зазначений період мають виникнути об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця, які перешкодили останньому звернутися із заявою про прийняття спадщини. Лише такі обставини у розумінні положень частини третьої ст.1272 ЦК України є поважними.
Таких обставин ОСОБА_2 не навів та відповідних доказів не надав.
Судом встановлено, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Дніпро. У вказаному обласному центрі з початку повномасштабного вторгнення та по цей час активні бойові дії не велись та не ведуться, евакуація мешканців не оголошувалась, що є загальновідомими фактами; державні нотаріальні контори, приватні нотаріуси роботу, у зв»язку з воєнним станом, не припиняли. Про залучення позивача за зустрічним позовом до участі у бойових діях, перебування в окупації, тощо - ОСОБА_2 не зазначає; відповідно до змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 проживає саме у місті Дніпро. Отже, позивачем за зустрічним позовом не наведено обгрунтування та не надано доказів неможливості прийняття спадщини через введення в Україні воєнного стану та ведення повномасштабної війни.
Згідно змісту зустрічної позовної заяви, ОСОБА_2 не вказані інші обставини, які б обгрунтовували поважність порушення ним шестимісячного строку для прийняття спадщини.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, встановивши, що ОСОБА_2 порушив шестимісячний строк звернення із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ; приймаючи до уваги, що позивачем за зустрічним позовом не наведено обгрунтування та не надано доказів непереборних обставин, які перешкоджали його зверненню із такою заявою до нотаріуса протягом встановленого законом строку, - колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини саме з підстав недоведеності поважності причин порушення шестимісячного строку на прийняття спадщини.
Слід звернути увагу, що у пункті 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» було зазначено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
В той же час, Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, безпідставно застосував до спірних правовідносин вказаний вище пункт 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», що призвело до неправильного висновку суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 не пропущено строк для прийняття спадщини.
Згідно матеріалів спадкової справи, заведеної приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Хорошманенко Н.С., після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час смерті спадкодавець був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 (а.с. 184 - 203 т. 1). Згідно відомостей №603334 від 22.05.25 з Єдиного державного демографічного реєстру, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 зареєстрований у квартирі АДРЕСА_4 (а.с. 51 т.1). У відзиві відповідача за первісним позовом ОСОБА_2 вказано, що він зареєстрований та проживає у будинку АДРЕСА_5 (а.с. 204 - 208 т.1). Відповідно до змісту зустрічної позовної заяви, позивач ОСОБА_2 не стверджує, що на час смерті спадкодавця був зареєстрований чи постійно проживав разом з ним; підстави для застосування вимог ч. 3 ст. 1268 ЦК України позивачем за зустрічним позовом не наведені.
Вирішення спору щодо визнання права власності на майно в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадкоємцем спадщини. Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі №751/8397/16-ц.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення зустрічного позову в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини з підстав відсутності поважних причин порушення строку прийняття спадщини, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення похідних зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання за ним в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_3 права власності на 1/2 частку з 57/100 частини домоволодіння, розташованого за адресою по АДРЕСА_1 ; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0544 га кадастровий номер: 1210100000:09:070:0004; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0349 кадастровий номер: 1210100000:09:070:0017; 1/2 частку земельної ділянки площею 0.0094 кадастровий номер: 1210100000:09:070:0018.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом, колегія зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.1 та ч. 6 ст. 367 ЦПК України).
Згідно ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Зі змісту положень ст. 48 ЦПК України вбачається, що відповідачем є особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (частина друга статті 1272 ЦК), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 15 липня 2020 року в справі №759/3515/19.
Предметом первісного позову є право позивачки на спадкове майно, тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Після спливу строків, зазначених у ч.ч. 1, 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.
Визначення відповідачів, предмету та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц; від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц; від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц; від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 15 травня 2019 року у справах №№552/91/18, 554/9144/17).
На стадії апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості замінити первісного відповідача належним відповідачем або залучити до участі в справі іншу особу, як співвідповідача.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши, що позов ОСОБА_1 щодо визнання права власності на частку майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ) пред»явлений лише до відповідача ОСОБА_2 , який у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини спадщину не прийняв; приймаючи до уваги, що до участі у справі судом першої інстанції не було залучено у якості належного співвідповідача особу, яка є спадкоємцем та прийняла спадщину або територіальну громаду в особі Дніпровської міської ради, - колегія дійшла висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на частку майна в порядку спадкування слід відмовити з наведених вище підстав.
Відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не установив у повному обсязі фактичні обставини у справі, не надав належної оцінки представленим у справі доказам, помилково не встановив факту порушення ОСОБА_2 , без поважних причин, шестимісячного строку на прийняття спадщини після смерті батька, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, про що детально зазначено вище. Зважаючи на викладене, колегія дійшла висновку про наявність підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги, скасування рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 рокуу повному обсязі та постановлення нового судового рішення про відмову у задоволенні первісного та зустрічного позовів.
За змістом ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що в задоволенні вимог первісного та зустрічного позовів відмовлено, сплачений судовий збір за подання позовів покладається на кожного з позивачів відповідно.
Крім того, враховуючи оскарження ОСОБА_1 рішення місцевого суду також в частині частково задоволених зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 щодо визнання за ним права власності на частину домоволодіння та земельних ділянок, оскільки рішення в цій частині скасоване та у задоволенні даних зустрічних позовним вимог ОСОБА_2 відмовлено, з останнього на користь відповідачки за зустрічним позовом підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого ОСОБА_1 судового збору за подання апеляційної скарги щодо оскарження рішення у вказаній частині в сумі 8776,86 грн ((1592,83 грн + 4258,41 грн) х 150%).
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні первісного та зустрічного позовів у повному обсязі.
Сторони, за наявності підстав, не позбавлені можливості, на захист своїх прав та законних інтересів, звернутись до суду з іншим позовом до належного кола відповідачів, за іншого обгрунтування.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 березня 2025 року та додаткове рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 червня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю, визнання права власності на 1/2 частину нерухомого майна та визнання права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 з 57/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та на 1/2 частину земельних ділянок кадастровий номер 1210100000:09:070:0004, кадастровий номер 1210100000:09:070:0017, кадастровий номер 1210100000:09:070:0018, що розташовані по АДРЕСА_1 - відмовити.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання причин пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини поважними, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності у порядку спадкування за законом на 1/2 частку з 57/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 та на 1/2 частку земельних ділянок кадастровий номер 1210100000:09:070:0004, кадастровий номер 1210100000:09:070:0017, кадастровий номер 1210100000:09:070:0018 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 8776 (вісім тисяч сімсот сімдесят шість) грн 86 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 30 вересня 2025 року.
Головуючий Т.П. Красвітна
Судді В.С. Городнича
М.Ю. Петешенкова