Провадження № 22-ц/803/7448/25 Справа № 175/4248/23 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.,
суддів: Єлізаренко І.А., Макарова М.О.,
за участю секретаря - Піменової М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро
апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2
на рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишок Сервіс» про зобов'язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання, -
У серпні 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Затишок Сервіс» (далі - ТОВ «УК «Затишок Сервіс») про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення невиплаченої орендної плати.
Позовні вимоги позивачі обґрунтовували тим, що 01 січня 2021 року представники ТОВ «УК «Затишок Сервіс» не попередивши власників відключили від електропостачання нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . Власниками зазначеного приміщення є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Вони неодноразово зверталися до ТОВ «УК «Затишок Сервіс» з метою вирішити питання про підключення зазначеного нежитлового приміщення до електропостачання, однак зазначене питання так і не вирішено, що змусило позивачів звернутися до суду з даним позовом.
Ураховуючи викладене, позивачі просили суд: визнати незаконними дії ТОВ «УК «Затишок Сервіс» по відключенню 01 січня 2021 року від електропостачання приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної часткової власності; зобов'язати ТОВ «УК «Затишок Сервіс» в особі директора Ванжі М.С. поновити електропостачання до приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовлено.
У поданій 06 червня 2025 року апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що ТОВ «УК «Затишок Сервіс» є неналежним відповідачем у справі, оскільки саме позивачам належить обирати склад учасників справи та осіб, до яких пред'являються позовні вимоги. Вважають, що саме ТОВ «УК «Затишок Сервіс» є належним відповідачем у справі, оскільки діями саме цього товариства порушуються права позивачів. Також вказують, що оскаржуване рішення не містить належного аналізу правових підстав для відмови у задоволенні вимог позивачів.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачів, просив її залишити без задоволення, через те, що обставини якими апелянти обґрунтовували свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.
Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, довідками про доставку смс-повідомлення та отримання документів в Електронному суді.
Разом з тим, поштові відправлення, адресовані позивачам повернулись не врученими з відмітками на конвертах про те, що адресати відсутні за вказаними адресами.
Відповідно до частин першої та третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
У судовому засіданні представник відповідача ТОВ «УК «Затишок Сервіс» - Биковець О.В. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги позивачів, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, були належним чином завчасно повідомлені про час та місце слухання даної справи апеляційним судом, що підтверджується довідками про доставку смс-повідомлення у додаток «Viber», які були отримані ними 16 червня 2025 року (а.с.225, 226).
Причини неявки позивача ОСОБА_1 суду не відомі.
23 вересня 2025 року до апеляційного надійшло клопотання позивачки ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи у зв'язку з її участю у благодійних заходах, які проводить БО «БФ «Карітас Донецьк» з 29 вересня 2025 року по 01 жовтня 2025 року, на підтвердження чого надала довідку № 16 від 18 вересня 2025 року, видану БО «БФ «Карітас Донецьк» про те, що ОСОБА_2 працює у вказаній благодійній організації на посаді соціального працівника.
В силу положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 даної Конвенції (§66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі “Смірнова проти України»).
Крім того, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
Колегія суддів звертає увагу, що доказів щодо неможливості бути присутнім в судовому засіданні через зайнятість у благодійних заходах в обґрунтування поданої заяви позивачем ОСОБА_2 не було надано, додана до заяви довідка лише підтверджує те, що вона працює в БО «БФ «Карітас Донецьк». Тобто, доказів поважності причин її неявки в судове засідання позивачкою не було надано.
Також судом враховується, що сторона позивача має право користуватися правничою допомогою та не позбавлена права мати представника в суді.
Матеріали справи містять достатньо доказів для її розгляду.
Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду даної справи без участі належним чином повідомлених учасників справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна № 2166005812214 власником 1/10 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 . Дата державної реєстрації права власності 09 червня 2020 року (а.с.11).
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №2166005812214 власником 9/10 нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації права власності 09 червня 2020 року (а.с.12).
До 12 квітня 2024 року послуги з управління будинком, спорудами та прибудинковою територією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , здійснювало ТОВ «УК «Затишок Сервіс».
12 квітня 2024 року проведено державну реєстрацію Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Дніпровська Брама-Співдружності» та з цього часу вказане ОСББ надає послуги з управління будинком, спорудами та прибудинковою територією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.149-150).
За поясненням позивачів, 01 січня 2021 року працівники ТОВ «УК «Затишок Сервіс» не попередивши їх як власників відключили від електроенергії нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до договору управління № 1/3/ДБ від 27 вересня 2019 року про надання послуг з управління будинком, спорудами та прибудинковою територією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , ТОВ «УК «Затишок Сервіс», як управитель, зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком та прибудинковою територією, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору. В управління передається майно об'єкта, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної сумісної власності. Послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Перелік послуг та розмір щомісячної плати за послуги управління будинком, що надаються (в тому числі оплата житлових послуг, послуг щодо забезпечення енергопостачання місць загального користування та спільного загально будинкового обладнання) визначається у додатку № 3 до цього договору «Перелік послуг, розрахунок ціни на послуги з управління Будинком», який є його невід'ємною частиною. ТОВ «УК «Затишок Сервіс», як управитель має укласти з виконавцем послуги з постачання електричної енергії договір про постачання електричної енергії для освітлення місць загального користування, живлення ліфтів та забезпечення функціонування іншого спільного майна багатоквартирного будинку, забезпечувати виконання умов цього договору та контроль якості цих послуг (а.с.20-30).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги заявлені до неналежного відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Законом України «Про особливості здійснення права власності багатоквартирному будинку» від 14 травня 2015 року № 417-VIII визначено ряд понять, зокрема співвласник багатоквартирного будинку (далі співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку. Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. Спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Управитель багатоквартирного будинку (далі управитель) - фізична особа підприємець або юридична особа суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Комунальні послуги з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів (Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII).
Електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (Закон України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII).
Взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року № 312 (далі - Правила).
Відповідно до пункту 1.2.15 Правил роздрібного ринку електричної енергії на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Споживач має право, зокрема купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об'єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку; змінювати електропостачальника на умовах, визначених цим Законом та правилами роздрібного ринку; отримувати електричну енергію належної якості згідно з умовами договору та вимогами до якості електричної енергії (частина перша статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII).
Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу (пункти 1, 2, 3 частини першої статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII).
Встановлено, що до позову позивачами додано копію заяви-приєднання до договору споживача ОСОБА_2 про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії від 03 березня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 , та копію скарги на адресу АТ «ДТЕК Дніпровські електричні мережі» з приводу неукладення такого договору зі споживачем ОСОБА_2 станом на 13 липня 2021 року. Вказані обставини підтверджують факт того, що ТОВ «УК «Затишок Сервіс» не мало повноважень в даному випадку на підключення чи відключення, як стверджують позивачі у своєму позові, електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом економічної діяльності ТОВ «УК «Затишок Сервіс» (код ЄДРПОУ 42582100) є комплексне обслуговування об'єктів (а.с.58).
Відповідно до пункту 3.1 Статуту ТОВ «УК «Затишок Сервіс» метою діяльності Товариства є досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності шляхом здійснення управління нерухомим майном за винагороду, передача нерухомого майна в оренду, виробництво, торгівлі, посередництва, виконання робіт, надання послуг, тощо (а.с.59-67).
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами договору № 1/3/ДБ від 27 вересня 2019 року про надання послуг з управління будинком, спорудами та прибудинковою територією багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_2 , укладеного між співвласниками багатоквартирного будинку та ТОВ «УК «Затишок Сервіс», визначений перелік послуг, який входить до послуг управління і цей перелік не містить обов'язок відповідача здійснювати електропостачання позивачам в належне їм на праві власності нежитлове приміщення. Цим договором на відповідача покладено обов'язок здійснювати закупівлю електроенергії в постачальника для місць загального користування та спільного майна багатоквартирного будинку (а.с.20-30).
Колегія суддів виснує, що ТОВ «УК «Затишок Сервіс» не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа ТОВ «УК «Затишок Сервіс» не має свого власного споживання. ТОВ «УК «Затишок Сервіс», згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу електричної енергії. Ця електрична енергія постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема інженерно-технічних систем будинку, як то роботи індивідуального теплового пункту, котелень, підкачувальних насосів тощо) та для задоволення побутових (спільно-побутових) потреб співвласників (зокрема електропостачання ліфтів, освітлення місць загального користування та прибудинкової території тощо).
Таким чином, ТОВ «УК «Затишок Сервіс», як управитель багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, Дніпровський район, смт Слобожанське, вул. Співдружності, буд.1, корп.3, не є постачальником електроенергії до нежитлового приміщення позивачів, оскільки не має ліцензії на цей вид діяльності, не є власником мереж та не купує електричну енергію для її подальшого перепродажу мешканцям. Постачання електроенергії здійснюється ліцензованими постачальниками, а ТОВ «УК «Затишок Сервіс» відповідає за утримання будинку та спільне майно, а також за збір внесків на ці потреби від співвласників.
Згідно з частинами першою та третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Згідно з частинами першою-третьою статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача; якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі; після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.
За змістом наведеної норми цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред'явлення позову до частини відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Таким чином, якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє в задоволенні позову.
У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Разом з тим визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Верховний Суд у постанові від 17 травня 2021 року у справі № 309/2340/15 (провадження № 61-16776св20) зазначив, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад.
Належним відповідачем є така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, тоді як неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Отже, належним суб'єктним складом відповідачів є склад відповідачів, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/17792/17 (провадження № 12-280гс18).
Враховуючи наведене, якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (постанови Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 457/726/17, від 16 вересня 2022 року в справі № 642/2316/20).
Судом першої інстанції роз'яснювалось позивачам їх право подати заяву про заміну відповідача або залучення співвідповідача, однак позивачі наполягали на задоволенні позовних вимог у викладеній редакції та відмовилися від реалізації свого права, вважаючи ТОВ «УК «Затишок Cервіс» належним відповідачем.
Встановивши, що позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пред'явлений до неналежного відповідача - ТОВ «УК «Затишок Сервіс», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити електропостачання та визнання незаконним відключення від мережі електропостачання.
Отже, пред'явлення позову не до всіх належних відповідачів є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивачів права звернутися до суду з позовом із формуванням належного складу співвідповідачів.
Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду першої інстанції не спростовують.
Крім того, колегія суддів враховує, що висновки по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені судами за належного суб'єктного складу її учасників.
Колегія суддів не вдається до оцінки й аналізу інших доводів апеляційної скарги, оскільки позивачі не позбавлені права на звернення до суду з правильно визначеним суб'єктним складом учасників справи відповідно до сформульованих позовних вимог, які відповідатимуть передбаченому законом способу захисту відповідного права або законного інтересу, та довести ті обставини, на які вони, зокрема, посилалися у позовній заяві.
Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», пункт 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Водночас, заявниками апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які вони не змогли повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивачі надали пояснення та докази щодо обставин, на які вони посилалися як на підставу своїх вимог.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи викладене, колегія суддів проходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 30 вересня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: І.А. Єлізаренко
М.О. Макаров