Провадження № 22-ц/803/7387/25 Справа № 199/3252/25 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Макаров М. О.
30 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Макарова М.О.
суддів - Єлізаренко І.А., Свистунової О.В.
при секретарі - Сахарові Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву колегії суддів у складі Макарова М.О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. про самовідвід у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду, -
В провадженні Дніпровського апеляційного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за несвоєчасне виконання рішення суду.
29 вересня 2025 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подав до суду заяву про відвід колегії суддів у складі Макарова М.О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В..
Ухвалою колегії суддів Дніпровського апеляційного суду від 30 вересня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_2 - Рябчук Святослава Володимировича про відвід колегії суддів відмовлено.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 40 ЦПК України питання про самовідвід може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Як зазначено в рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Олександр Волков проти України», як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (ii) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності. У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється.
Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Тобто, згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини суд має забезпечити достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 6 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Як зазначено у Висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності судді, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.
Виходячи з наведеного вище, саме з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у безсторонності або об'єктивності колегії суддів Макарова М.О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В., враховуючи позиції Європейського суду з прав людини з приводу недовіри до суду, а також запобігання подальшого можливого впливу на колегію суддів, апеляційний суд вважає, що заява про самовідвід колегії суддів Макарова М.О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 2 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається у порядку, встановленому статтею 33 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 30, 33-41 ЦПК України, колегія суддів, -
Заяву колегії суддів у складі Макарова М.О., Єлізаренко І.А., Свистунової О.В. про самовідвід - задовольнити.
Справу передати до Дніпровського апеляційного суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини проголошені 30 вересня 2025 року.
Повний текст складено 02 жовтня 2025 року.
Головуючий суддя М.О. Макаров
Судді І.А. Єлізаренко
О.В. Свистунова