Провадження № 22-ц/803/7548/25 Справа № 180/377/25 Суддя у 1-й інстанції - Хомченко С. І. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» про відшкодування моральної шкоди
за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату»
на рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року,-
05 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - АТ "Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат») про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок виконання трудових обов'язків, посилаючись на те, що при виконанні трудових обов'язків, внаслідок нещасного випадку, позивач отримав виробничу травму, про що було складено Акт про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом. Оглядом МСЕК від 10.12.2013 року позивачу первинно встановлено 45% втрати професійної працездатності внаслідок трудового каліцтва. При повторному переогляді встановлено 45% втрати професійної працездатності та третя група інвалідності. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, позивач втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що він змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, лікування. Розмір моральної шкоди позивач оцінює в сумі 200 000 гривень, яку просить стягнути з відповідача (а.с. 1-3).
Рішенням Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.36-37).
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції, що мають значення для справи, просить змінити рішення суду, стягнувши з відповідача 200 000 грн. (а.с. 40-41).
В апеляційній скарзі відповідач АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», просить рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру суми моральної шкоди, стягнутої з відповідача, зменшивши її до 45 000 грн. з утриманням податку та обов'язкових платежів, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеністю позивачем тверджень і обставин на які він посилався, та ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильного застосування норм матеріального права (а.с. 42-46).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 1993 року по 06.12.2024 року працював на підприємстві відповідача.
19 травня 2013 року з ОСОБА_1 при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок чого отримав закритий оскольчатий перелом правої п'яточної кості, черепно-мозкову травму, струс головного мозку. За даним випадком складено акт за формою Н-1 від 09.09.2013 року.
Відповідно виписки із акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10.12.2013 року ОСОБА_1 при первинному огляді встановлено 45% втрати професійної працездатності у зв'язку із травмою на виробництві. При повторному огляді від 12.12.2024 року встановлено 40% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності.
Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що виробнича травма позивача, яка завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини АТ «Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, ступінь втрати ним професійної працездатності - 45%, третю групу інвалідності, встановленої безстроково, неможливістю відновлення попереднього фізичного стану, тяжкістю і незворотністю змін у буденному житті, необхідністю лікування, тривалого періоду роботи на підприємстві відповідача, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд визначає розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, у розмірі 100 000 грн., без утриманням податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, з того приводу, що позивач відчуває ВСД з панічними атаками помірної частоти і інтенсивності, сильне запаморочення, нудота, затерпання лівої половини обличчя та лівої руки, часті головні болі, почуття страху, тривоги, оніміння і різке посилення болю в правій нозі, утруднення при ходьбі, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів, що вимагає додаткових зусиль для продовження активного громадського життя та підтримання в належному стані здоров'я, він обмежений у вирішенні своїх побутових потреб, що порушує його нормальні життєві зв'язки; виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 100 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди, - суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення у даній справі не враховано тяжкості наслідків, які настали в здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрат працездатності, відсутності наявності динаміки покращення стану позивача, постійний характер страждань, колегія суддів відхиляє, оскільки суд першої інстанції з врахуванням зазначених обставин, вимог розумності і справедливості, вірно стягнув моральну шкоду в сумі 100 000 грн.
Доводи апеляційної скарги АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» щодо відсутності неправомірних дій з боку відповідача та недоведеності ступеню страждань позивача є безпідставними, оскільки в даному випадку вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу правопорушення, який є підставою для відшкодування моральної шкоди. В таких правовідносинах перевага надається встановленню обставин завдання шкоди саме на підприємстві відповідача та наявності моральних страждань працівника.
Доводи апеляційної скарги АТ “Марганецький гірничо-збагачувальний комбінат» про те, що суд першої інстанції своїм рішенням від 13.05.2025 року стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду без утримання податку та обов'язкових платежів є неправомірними та такими, що не відповідають діючим нормам Податкового кодексу України, колегія суддів не може прийняти до уваги, з огляду на наступне.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Тому визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Інші наведені у апеляційних скаргах доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).
За таких обставин рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, є правильним і обґрунтованим, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду, а тому колегія не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Докази та обставини, на які посилаються апелянти в апеляційних скаргах, були предметом дослідження у суді першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.
Оскаржуване рішення відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Акціонерного товариства «Марганецького гірничо-збагачувального комбінату» - залишити без задоволення.
Рішення Марганецького міського суду Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Судді: