Провадження № 22-ц/803/6328/25 Справа № 208/10922/24 Суддя у 1-й інстанції - Гречана В. Г. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
01 жовтня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.,
за участю секретаря - Триполець В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління «Покровське»
на рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року,-
03 жовтня 2024 року ОСОБА_1 подав до Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області позов до Приватного акціонерного товариства "Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди (далі - ПрАТ "Шахтоуправління «Покровське»). В обґрунтування позову зазначає, що позивач з 17 листопада 2008 року був прийнятий гірничим майстром підземним з повним робочим днем до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1»; з 07.09.2010 р. ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійськ-Західна №1» змінено найменування на Публічне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», 30.04.2015 року був звільнений. За час роботи на підприємстві ПАТ "Шахтоуправління «Покровське» з позивачем стався нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом про нещасний випадок форми Н-1 від 12 червня 2014 року та актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 12 червня 2014 року. Пунктом 6 Акту про нещасний випадок форми Н-1 від 27 грудня 2012 року вказані обставини за яких стався нещасний випадок, а саме: 28.05.14 р. о 18 годині 00 хвилин у 3 зміну начальник дільниці ПР - 3 ОСОБА_2 видав наряд (з 18 години 00 хвилин до 18 години 15 хвилин) ланці прохідників дільниці ПР -3 ОСОБА_3 (старший робітник), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на ведення БВР, прибирання гірничої маси у вибої вентиляційного хідника блоку 8-10. В нарядній дільниці ПР-3 (з 18 години 15 хвилин до 18 години 25 хвилин) під особостий підпис у книзі нарядів та наряд-путівці помічника начальника дільниці ОСОБА_1 був проведений інструктаж за темою: «Перевірка знань з ПЛА, застосуванню засобів індивідуального захисту та надання першої медичної допомоги». 0 19 годині 10 хвилин ОСОБА_1 разом з ланкою прохідників опустилися в шахту і напрвились до місця виконання змінного завдання - вентиляційний хідник блоку №8-10, куди прибули о 20 годині 05 хвилин. ОСОБА_1 виконав прийом-передачу зміни у гірничого майстра 2 зміни ОСОБА_7 (з 20 години 05 хвилин до 20 години 25 хвилин) після чого робітники приступили до виконання наряду. О 23 годині 00 хвилин робітники закінчили оббурювання вибою і підготували його під вибухові роботи. Потім ланковий прохідників дільниці ПР - 3 ОСОБА_3 почав виконувати видачу машини 2ПНБ-2Б своїм ходом. В момент руху борно редуктора правої нагребної лапи 2ПНБ-2Б вперлося в ковш машини МПК- 1600, яка знаходилася на відстані 5 метрів від вибою позаду машини 2ПНБ-2Б. ОСОБА_3 пересів з машини 2ПНБ -2Б на машину МПК- 1600, щоб здійснити її розворот для подальшого проходу машини 2ПНБ-2Б. З метою здійснення контролю за габаритами машини під час її розвороту ОСОБА_1 піднявся на задню частину машини МПК-1600. О 23 годині 15 хвилин, під час виконання розвороту машини МПК- 1600 ОСОБА_1 втратив рівновагу і впав з неї на грунт виробки і опинився між рамою металоарочного кріплення з правої сторони виробки і основою машини МПК -1600 і був придавлений машиною до арочного кріплення. ОСОБА_3 зупинив машину МПК- 1600 і разом з ОСОБА_5 підійшли до ОСОБА_1 , вивільнили його з-під основи машини МПК-1600 і поклали на ноші. Згідно висновків Акту розслідування нещасного випадку форми Н-5 встановлено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом. Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №299/108 позивач має скарги на болі в правому та лівому кульшових суглобах, лівій нижній кінцівки та лівій половині тазу, що підсилюються при русі, утруднення пересування, порушення функції опори й ходьби, порушення чутливості в лівій ступні, слабкість, нездужання. Ступінь втрати професійної працездатності позивача становить 50%. Просив суд стягнути з ПрАТ "Шахтоуправління «Покровське» відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві у розмірі 245 000, 00 грн. (а.с.1-10).
Рішенням Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ "Шахтоуправління «Покровське» про стягнення моральної шкоди - задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 110 000 (сто десять тисяч) гривень 00 копійок без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів. В іншій частині позовних вимог відмовлено також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.205-209).
Не погодившись із рішенням суду, ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявляє вимогу про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
В обґрунтування доводів скарги, зокрема зазначено, що сума моральної шкоди, яка стягнута за рішенням суду є завищеною та необґрунтованою. Крім того, з 16.01.2025 року ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», у зв'язку з військовою агресією проти України, внаслідок якої відбувається ведення активних бойових дій безпосередньо в районі місцезнаходження виробництва ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», за відсутності нормального та постійного забезпечення товариства енергоресурсами, для збереження життя та здоров'я персоналу, здійснило повне зупинення виробничого циклу, експлуатацію приміщень та обладнання наступних підрозділів. Судом першої інстанції стягнуто суму моральної шкоди, спричиненої професійним захворюванням, з формулюванням - «без стягнення податків та обов'язкових платежів», тобто судом порушено норми п.п. 14.1.180 пункту 14.1 ст. 14; п.п. 162.1.3 п. 162.1 ст. 162; та п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, норми ст. ст. 6 та 19 Конституції України (а.с. 215-222).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 17.11.2028 року прийнято на роботу до ВАТ «Вугільна компанія «Шахта Красноармійська-Західна-1».
30.04.2015 року звільнено за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я.
Згідно до Акту №60 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 28.05.2014 року, ОСОБА_1 має діагноз - закриті уламкові переломи лонних сідалищних кісток з обох сторін, бокової маси кресця зліва на рівні S1-S3 зі зміщенням, розрив заднього відділу сечівника, вид події - падіння потерпілого з висоти.
Згідно до Акту проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28.05.2014 року на ПАТ «Шахтоуправління «Покровське», особи, які причетні до нещасного випадку - ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10ААВ №441522, ОСОБА_1 є особою з другою групою інвалідності, трудоспроможний в спеціально створених умовах, може працювати вдома.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 10ААА №241521 від 30.04.2015 року, ОСОБА_1 має ступінь втрати професійної працездатності 70% первинно з 30.04.2015 року по 01.05.2016 рік.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АБ №0040465 від 05.05.2016 року, ОСОБА_1 має ступінь втрати професійної працездатності 70% повторно з 05.05.2016 року по 01.06.2017 рік.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії АБ №0046804 від 08.06.2017 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи, має ступінь втрати професійної працездатності 60% повторно з 08.06.2017 року по 01.07.2019 рік.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії 12ААА №150118 від 17.07.2024 року, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 3 групи трудове каліцтво, має ступінь втрати професійної працездатності 50% повторно по трудовому каліцтву 28.05.2014 року з 17.07.2024 року - безстроково.
Згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №1647/375 ОСОБА_1 має діагноз - структура постатичного від. уретри (рецидив), хронічний посттравматичний цистит у с. загострення.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №299/108 від 03.04.2024 року, ОСОБА_1 встановлено діагноз - поєднана травма. Стан після розриву уретри. Структурна хвороба. Рецидивна післятравматична облітерація бульбо-мембранозного відділу уретри. СПО 2х пластик по Хольцову, замісна букальна уретроплатикаю Консолідовані множині переломи кісток тазу. Післятравматичний двосторонній каксартроз 2 ст. виражений стійкий больовий синдром. Порушення функцій ходьби. Змішана контрактура в правому кульшовому суглобі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено порушення ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» норм трудового законодавства, що призвело до нещасного випадку а тому, саме на роботодавця покладається обов'язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходив з обставин отримання шкоди позивачем, наявності фізичних та душевних страждань, їх тривалість, істотність вимушених змін у способі життя позивача, необхідність проходження курсу лікування, обмеження життєвої активності позивача і необхідності додаткових зусиль для організації свого життя. Встановлено, що у зв'язку з нещасним випадком позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та він визнаний особою з інвалідністю ІІІ групи. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, у зв'язку з втратою професійної працездатності він постійно відчуває психологічний дискомфорт, фізичний біль. На переконання суду, виходячи з засад розумності, справедливості та об'єктивності з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню 110 000, 000 грн.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду 1 інстанції.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Частиною першої ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
У відповідності до ст. 4 Закону України «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань.
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснення, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Виходячи з викладеного, надавши належну оцінку представленим у справі доказам, у їх сукупності, стягнувши компенсацію в сумі 110, 000 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Зазначений висновок відповідає встановленим обставинам та узгоджується з положеннями статей 153, 237-1 КЗпП України.
Висновок суду підтверджується, зокрема, Актом №60 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом від 28.05.2014 року, Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 28.05.2014 від 12.06.2014 року.
Відповідач не оспорює факт перебування позивача в трудових відносинах.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що факт спричинення моральної шкоди доведено. Право на відшкодування моральної шкоди у позивача виникло з моменту встановлення йому стійкої втрати професійної працездатності, що підтверджується відповідними медичними документами. Висновками МСЕК, позивачу первинно встановлено 70% втрати працездатності, повторно з 05.05.2016 року по 01.06.2017 рік - 70%, повторно з 08.06.2017 року по 01.07.2019 рік - 60%, повторно по трудовому каліцтву 28.05.2014 року з 17.07.2024 року - безстроково - 50%, у зв'язку із чим заподіяння моральних страждань є доведеним.
Разом з тим, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, про те, що роботодавець ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», під час роботи позивача, допустив небезпечні та шкідливі фактори виробничого середовища, а саме розташування робочого місця на значній висоті відносно ґрунту ДСТО 12.0.000-74, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці».
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що присуджена сума відшкодування шкоди підлягає стягненню без відрахування податку та інших платежів з доходу фізичних осіб, виходячи з наступного.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Таким чином, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Тому визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди не відповідає засадам розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів не бере до уваги з вищенаведених підстав.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.). Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини справи, висновки суду відповідають обставинам справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Підстав для скасування чи зміни судового рішення не вбачається.
Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Шахтоуправління “Покровське» - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 02 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Повний текст постанови складено 02 жовтня 2025 року.
Судді: