Провадження № 11-сс/803/1860/25 Справа № 202/6520/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024041110000591 від 16 грудня 2024 року, про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Баку, одруженої, лікаря відділення неврології № 1 лікарні ім. Мечникова, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 358 КК України, -
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_7
підозрюваної ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_8
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді нічного домашнього арешту з покладенням відповідних обов'язків, строком дії до 11 жовтня 2025 року.
Слідчий суддя дійшов висновку, що підозра за ч. 2 ст. 358 КК України (видача завідомо підроблених офіційних документів), є обґрунтованою на стадії досудового розслідування, оскільки надані докази вказують на можливе внесення підозрюваною неправдивих відомостей до офіційного документа виписки з медичної картки.
В той же час, слідчий суддя вважав що підозра за ч. 1 ст. 114-1 КК України (перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період), є необґрунтованою , оскільки надані матеріали не містять достатніх доказів, що такі дії мали прямий причинно-наслідковий зв'язок з перешкоджанням діяльності Збройних Сил України.
Також слідчий суддя дійшов висновку, що навіть за умови наявності підозри за іншими статтями, сторона обвинувачення не довела достатньою мірою існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
В апеляційній скарзі з доповненнями:
- захисник ОСОБА_5 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою застосувати до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги по суті зазначає, що підозрювана не перешкоджає проведенню досудового розслідування.
Також зазначає, що підозрювана ОСОБА_6 працює лікарем відділення неврології № 1 лікарні ім. Мечникова та надає медичну допомогу пацієнтам цілодобово, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не позбавить її можливості працювати в лікарні.
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника ОСОБА_5 та підозрювану ОСОБА_6 , які просили задовольнити апеляційну скаргу, прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляції та залишити без змін ухвалу слідчого судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
За положеннями ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби і може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Так, за матеріалами, долученими до клопотання, вбачається, що 16 грудня 2024 року до ЄРДР за № 42024041110000591 внесені відомості за ч. 2 ст. 28 ч. 3 ст. 369-2 КК України. 04 липня 2025 року, за цим же ЄРДР, внесені відомості за ч. 1 ст. 366 КК України та 08 вересня 2025 року внесені відомості за ч. 1 ст. 114-1 КК України.
11 вересня 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 358 та ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, колегія суддів враховує, висновки слідчого судді про обґрунтованість підозри за ч. 2 ст. 358 КК України, оскільки надані докази, зокрема, висновок почеркознавчої експертизи, протоколи допитів, вказують на можливе внесення підозрюваною неправдивих відомостей до офіційного документа виписки з медичної картки.
Разом з цим, що стосується епізоду за фактом ч. 1 ст. 114-1 КК України, то слідчий суддя врахував, що надані докази (протоколи негласних дій, допити свідків) стосуються переважно факту підроблення документа, але не демонструють впливу на мобілізаційну готовність ЗСУ як інституції.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки на даному етапі кримінального провадження, надані матеріали не містять достатніх доказів, що такі дії підозрюваної ОСОБА_6 мали прямий причинно-наслідковий зв'язок з перешкоджанням діяльності Збройних Сил України.
В той же час необхідно врахувати, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з посиланням на те, що ризик переховування спростовується тим, що підозрювана є громадянкою України, має постійне місце проживання, роботу, сімейні зв'язки, раніше не судима, не намагалася уникнути слідства. Що стосується ризику знищення доказів, то слідчий суддя врахував, що більшість доказів уже вилучено під час обшуків, а підозрювана не має доступу до них. Інші ризики також були визнані судом недоведеними, а саме ризик впливу на свідків та продовження правопорушення.
Існування зазначених вище обставин у їх сукупності, виправдовують застосування до підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді нічного домашнього арешту, та більш м'які запобіжні заходи, як на це вказує захисник, зокрема у виді особистого зобов'язання, на даному етапі кримінального провадження не забезпечать належної процесуальної її поведінки, а тому застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час, є найбільш прийнятним за наявних умов.
Застосування саме такого запобіжного заходу у виді домашнього арешту в нічний час, відповідає вимогам вищевказаних норм закону, і, зокрема, правовій позиції, викладеній у рішенні Європейського суду у справі «Харченко проти України», та є у даному випадку достатнім дієвим механізмом контролю його поведінки під час здійснення досудового розслідування та відповідає завданням кримінального провадження.
Щодо доводів апеляційної скарги в тій частині, що підозрювана ОСОБА_6 працює лікарем відділення неврології № 1 лікарні ім. Мечникова та надає медичну допомогу пацієнтам цілодобово, а тому застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання не позбавить її можливості працювати в лікарні, то ці обставини існували і на момент вчинення інкримінованих останній кримінальних правопорушень, проте жодним чином не виступили стримуючим фактором в поведінці підозрюваної, а також не є такою суттєвою обставиною, яка свідчить про необхідність застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального законодавства, які б слугували підставами для скасування ухвали слідчого судді не встановлено, ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді нічного домашнього арешту відносно підозрюваної ОСОБА_6 , є законною, обґрунтованою, вмотивованою та такою, що не підлягає скасуванню, а тому, апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 422 КПК, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 15 вересня 2025 року у кримінальному провадженні № 42024041110000591 від 16 грудня 2024 року, про відмову в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 2 ст. 358 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4