Провадження № 11-кп/803/1793/25 Справа № 199/10810/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 вересня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9
представника потерпілого ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11
в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_12
представника потерпілого ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024040000001408 від 05.11.2024 року,за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_11 на вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року щодо
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -
В апеляційній скарзі захисник просить оскаржений вирок змінити в частині призначеного покарання та призначити ОСОБА_12 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 3 років позбавлення волі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог, не оскаржуючи фактичні обставини справи та доведеність вини ОСОБА_12 , у той же час зазначає про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Вважає, що судом при призначенні покарання не враховано достатньою мірою дані про особу останнього, а саме те, що він щиросердечно розкаявся у скоєному, скоїв злочин з необережності, раніше не судимий, має міцні соціальні зв'язки, добровільно відшкодував шкоду потерпілому в сумі 65 500 грн.
Акцентує увагу на тому, що на досудовому розслідуванні стороною захисту було вчинено дії, спрямовані на відшкодування потерпілим завданого збитку, шляхом усних бесід як із самими потерпілими, так і з їх представниками (адвокатами). На адресу потерпілого ОСОБА_14 та ОСОБА_15 були направлені листи з проханням зазначити суми спричиненого збитку із банківськими реквізитами для подальшого зарахування грошових коштів в рахунок відшкодування спричиненої матеріальної і моральної шкоди. Потерпілій ОСОБА_15 було відшкодовано завдану матеріальну і моральну шкоду в повному обсязі, про що міститься в матеріалах справи відповідна від неї розписка. Під час судового розгляду потерпіла ОСОБА_15 повідомила, що не має претензій морального або матеріального характеру до ОСОБА_12 , а цивільний позов заявляти не бажає.
Крім того, зазначає, що ОСОБА_12 активно сприяв досудовому розслідуванню, з перших днів надавав правдиві свідчення, жодного разу їх не змінював з метою уникнення в подальшому відповідальності. Приймав участь у слідчому експерименті, під час якого вказав всі обставини механізму ДТП, що і лягло в основу обвинувачення.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник потерпілого ОСОБА_16 просить апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року залишити без змін. Доводи апеляційної скарги вважає безпідставними і такими, що ґрунтуються на спотворених, перекручених та недостовірних відомостях Вказує, що під час досудового розслідування та розгляду справи у суді встановлено, що порушення ПДР України ОСОБА_12 вчинив саме умисно.
Акцентує увагу на тому, що ОСОБА_12 , будучи постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.11.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП позбавленим права керування транспортними засобами на строк 1 рік і не поновивши його у встановленому законодавством порядку, придбав легковий автомобіль, який неодноразово використовував у своїй діяльності ФОП, а саме неодноразово самостійно керував ним, не маючи відповідного права, протягом тривалого часу.
Також зазначає, що в апеляційній скарзі захисник вказує, що стороною захисту було направлено грошовий переказ у відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 65 000 грн. на адресу ОСОБА_14 . Разом із тим згадані кошти, направлені ОСОБА_14 переказом через Укрпошту, не належали і не належать ОСОБА_12 .
Вказує, що хоча під час допиту та у судових дебатах обвинувачений ОСОБА_12 й говорив, що визнає вину повністю, втім зазначав, що побачити дітей на пішохідному переході йому завадив автомобіль, що стояв перед пішохідним переходом з правого боку за напрямом його руху, оскільки він обмежував йому оглядовість проїзної частини дороги справа.
Оскарженим вироком суду ОСОБА_12 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 3 роки.
Вирішені питання про процесуальні витрати та долю речових доказів згідно із вимогами ст. 100 КПК України.
Цивільний позов ОСОБА_14 до ОСОБА_12 , Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» про відшкодування матеріальної, моральної шкоди - задоволено частково.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди - 2 000 000.00 гривень.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_12 на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди - 28 630.00 гривень.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування матеріальної шкоди - 10 500.00 гривень.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал страхування» на користь потерпілого ОСОБА_14 на відшкодування моральної шкоди - 48 000.00 гривень.
Обвинуваченого ОСОБА_12 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оскаржуються, 05 листопада 2024 року о 09 годині 11 хвилин, не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, керуючи технічно справним автомобілем «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , належить йому на праві власності, здійснював рух у світлий час доби по сухому асфальтобетонному покриттю вул. Симиренківській у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпро, з боку вул. Вітчизняної у напрямку до вул. В. Бабенка, проїжджа частина якої має дві смуги для руху в одному напрямку.
В процесі свого руху, у вказаний час, а саме 05 листопада 2024 року о 09 годині 11 хвилин, водій ОСОБА_12 , наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» Правил дорожнього руху України, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, будучи неуважним до дорожньої обстановки та її змінам, мав об'єктивну можливість виявити на вищезазначеному нерегульованому пішохідному переході пішоходів ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також автомобілі які, рухаючись попереду в суміжній правій смузі у попутному йому напрямку, перед вказаним нерегульованим пішохідним переходом зменшили швидкість свого руху до повної зупинки транспортних засобів, щоб надати дорогу групі пішоходів. Водій ОСОБА_12 своєчасно не зменшив швидкість руху керованого ним автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_3 та не зупинився, щоб дати дорогу групі пішоходів, серед яких були малолітні пішоходи ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 та переконатися, що на пішохідному переході немає пішоходів, тим самим створив останнім небезпеку руху, внаслідок чого о 09 годині 11 хвилин 05 листопада 2024 року в районі буд. № 78 по вул. Симиренківській, здійснив наїзд передньою центральною частиною керованого автомобіля «Ford Sierra» реєстраційний номер НОМЕР_1 на пішоходів ОСОБА_14 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , які перетинали проїзну частину вул. Симиренківська по нерегульованому пішохідному переході справа на ліво відносно напрямку руху автомобіля в складі групи малолітніх учнів-пішоходів під наглядом вчителів ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .
Своїми діями водій ОСОБА_12 грубо порушив вимоги п.п. 1.3., 1.5., 2.1 а), 2.3. б), та 18.4. Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
п. 1.3.: «Учасники дорожнього руху зобов?язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху України, а також бути взаємно ввічливими»;
п. 1.5.: «Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров?ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити підрозділ поліції, власника дороги або уповноважений ним орган»;
п. 2.1.: «Водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі:
а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
п. 2.3.: Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов?язаний:
б) «бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
п. 18.4.: «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».
Порушення вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_12 знаходиться в причинно-наслідковому зв?язку з настанням зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої малолітньому пішоходу ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: сумісної тупої травми тіла - ділянки осаднення з синцями у лівій лобно-тім?яній ділянці голови та на лівому стегні і лівій гомілці; синці переважно на тулубі ліворуч, лівій верхній та нижніх кінцівках переважно ліворуч; садно з синцем на правій нижній кінцівці; внутрішньошкіряні крововиливи у ділянці тазу; крововиливи у товщі м?яких покривних тканини голови ліворуч, під м?якими мозковими оболонками і у речовині головного мозку; кров у бічних шлуночках головного мозку; великовогнищеві крововиливи під плеврою легень з розповсюдженням на тканину переважно біля коренів та лівій легені; кров у черевній порожнині; крововиливи у лівому наднирнику та у навколонирковій клітковині ліворуч; розриви капсули та тканини лівої нирки та печінки; крововилив у м?язі серця у ділянці верхівки; крововиливи у стінки товстого кишківника та брижі; крововиливи та розміжження м?яких тканин на лівій бічній поверхні тулуба у нижній третині; переломи лівої стегнової та плечової кісток з крововиливами у м?яких тканинах, набряк речовини головного мозку; під ендокардом крововиливи у вигляді «язиків полум?я»; рідкий стан крові; крапкові крововиливи під плеврою легень і епікардом.
Від отриманих тілесних ушкоджень, малолітній ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув на місці дорожньо-траспортної пригоди, тобто 05 листопада 2024 року.
Вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень та знаходяться у причинному зв?язку з настанням смерті малолітнього ОСОБА_14 .
Малолітній пішохід ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синця з саднами на його тлі в лівій лобно-скроневій ділянці з переходом на волосисту частину голови; садна в поперековій області зліва з переходом на ліву сідницю; закритої травми лівого колінного суглобу з ушкодженням передньої хрестоподібної зв?язки (неповний розрив 2-3ст.) та неповного перелому («тріщини») латерального виростка великогомілкової кістки, синців на зовнішній поверхні лівої гомілки у верхній третині з переходом на колінний суглобу і на внутрішній поверхні лівої гомілки у верхній третині.
Вищезазначені тілесні ушкодження відносяться до категорії ушкоджень середньої тяжкості, що зумовлюють тривалий розлад здоров'я, строком понад 3 тижні (більш, як 21 день).
Необережні дії обвинуваченого ОСОБА_12 , які виразились у порушенні ним правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло смерть потерпілого ОСОБА_14 та спричинило потерпілому ОСОБА_18 середньої тяжкості тілесні ушкодження, судом кваліфіковано за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача; обвинуваченого ОСОБА_12 та захисника, які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні з викладених у ній підстав; прокурора, потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та представника потерпілого ОСОБА_10 які, кожен окремо, заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили вирок суду першої інстанції залишити без змін; представника потерпілого ОСОБА_13 , який вирішення апеляційної скарги залишив на розсуд суду; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши апеляційні доводи, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно із якими суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.
Так, відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 286КК України та доведеність його вини в апеляційному порядку не оспорюються, у зв'язку із чим відповідно до вимог ст. 404 КПК України судом апеляційної інстанції не переглядаються.
Аналізуючи доводи захисника щодо надмірної, на його думку, суворості призначеного обвинуваченому покарання, які зводяться до обгрунтування необхідності призначення останньому мінімального за розміром основного покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, колегія суддів не знаходить їх переконливими з огляду на наступне.
Так, за змістом ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Колегія суддів приходить до висновку про те, що при призначенні ОСОБА_12 покарання судом першої інстанції вказані вимоги закону про кримінальну відповідальність було виконано та достатньою мірою враховано обставини, що мають значення, а саме тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, що згідно ст. 12 КК України є тяжким злочином, скоєним з необережності; дані про особу обвинуваченого, який свою вину в інкримінованому кримінальному правопорушенні визнав, офіційно працевлаштований; частково добровільно відшкодував моральну та матеріальну шкоду одному з потерпілих; не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра; раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, проте відповідно до постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 17.11.2021 року за ч. 1 ст. 130 КУпАП був позбавлений права керування транспортними засобами на строк 1 рік та не звертався до Сервісного центру МВС України в порядку абзацу 4 п. 20 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами Затвердженого постановою КМУ №340 від 08.05.1993, як особа, позбавлена права на керування транспортними засобами, за поверненням посвідчення водія після обов'язкового проходження позачергового медичного огляду та складення теоретичного і практичного іспитів з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту; відсутність як обставин, що пом'якшують покарання, так і обставин, що його обтяжують.
Крім того, при призначенні покарання у виді позбавлення волі, із реальним його відбуванням, суд першої інстанції грунтовно врахував обставини вчинення злочину ОСОБА_12 , а саме грубість порушення ним ПДР України - наїзд автомобіля під його керуванням, за задовільних дорожніх умов, на пішоходів, що перебували у межах позначених дорожнім знаком 5.38.1 «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.1 «Зебра» ПДР України; тяжкість наслідків, що настали, у виді заподіяння смерті ОСОБА_14 та середньої тяжкості тілесних ушкоджень ОСОБА_18 . Суд правильно вказав, що дані обставини у сукупності виключають можливість застосування до обвинуваченого вимог ст. ст. 75, 76 КК України та призначення покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, із чим погоджується колегія суддів.
Також апеляційний суд зазначає, що судом першої інстанції вірно було враховано те, що призначення покарання із застосуванням вимог ст. 75 КК України та покладенням обов'язків за ст. 76 КК України не буде відповідати меті покарання, буде суперечити вимогам ст. 65 КК України і не сприятиме вихованню ОСОБА_12 зважаючи на фактичні обставини справи, які були встановлені судом першої інстанції і в апеляційному порядку не оскаржуються, а саме те, що обвинувачений грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, та його протиправні дії призвели до смерті ОСОБА_14 та спричинення середньої тяжкості ушкоджень ОСОБА_18 , тоді як відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя, здоров'я та безпека належать до найвищих соціальних цінностей.
Проаналізувавши наведені обставини у сукупності, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність призначення ОСОБА_12 основного покарання ближче до верхньої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, - у виді позбавлення волі строком на шість років шість місяців, з реальним його відбуванням, - та додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три роки, із чим апеляційний суд погоджується та вважає це покарання законним, справедливим, достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів, а належних і достатніх підстав для його пом'якшення за видом та/або розміром не вбачає.
Колегія суддів акцентує увагу на тому, що встановлені судом фактичні обставини скоєння кримінального правопорушення, зокрема факт керування ОСОБА_12 транспортним засобом, будучи позбавленим права керування ним у зв'язку із вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП; грубість допущеного порушення ПДР; здійснення обвинуваченим наїзду на групу малолітніх пішоходів, які рухалися по пішохідному переходу; наслідки вчиненого діяння у виді смерті одного із потерпілих та заподіяння тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості іншому потерпілому, - у своїй сукупності виключають призначення обвинуваченому менш суворого покарання, ніж визначене судом, оскільки таке покарання вочевидь не відповідало б тяжкості вчиненого діяння та його наслідкам.
Доводи апеляційної скарги захисника щодо суворості призначеного обвинуваченому ОСОБА_12 покарання колегія суддів оцінює критично з огляду на викладене, а також зважаючи на те, що наведені апелянтом обставини та відомості про особу обвинуваченого у сукупності не спростовують висновків суду першої інстанції. Крім того, ці доводи фактично полягають в оспорюванні реалізації судом його дискреційних повноважень щодо призначення покарання у межах, встановлених законом, оскільки не містять нових відомостей та полягають у переоцінці обставин, які були відомі суду першої інстанції, проаналізовані у вироку та дістали належну оцінку. На думку колегії суддів, ці обставини були враховані достатньою мірою при призначенні ОСОБА_12 покарання.
У зв'язку із вищенаведеним колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 403, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Вирок Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 березня 2025 року щодо ОСОБА_12 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4