Провадження № 33/803/2181/25 Справа № 175/1882/25 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
25 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря судового засідання Ворона Б.А. захисника адвоката Трофімчука В.В. розглянувши апеляційну скаргу захисника Трофімчука В.В. на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця,
якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення,-
Згідно постанови 10 грудня 2024 року о 07-50 год. в м. Краматорськ по бул. Краматорський біля буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч гривень 00 копійок) з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
З таким судовим рішенням не погодився захисник Трофімчук В.В. в інтересах ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
В обґрунтування клопотання поновлення строку на апеляційне оскарження вказує, що ОСОБА_1 та його захисник не були присутні під час розгляду справи, а його захиснику не було забезпечено участь у засіданні в режимі відеоконференції. Вказує, що постановою суду від 18.03.2025 заява захисника була задоволено, дозволено участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції. Копію постанови ОСОБА_1 не отримав у встановлений строк. Про її існування йому стало відомо лише 21.05.2025 через систему «Електронний суд» та Єдиний державний реєстр судових рішень. На момент закінчення строку оскарження він не знав про винесене рішення. Це підтверджує поважність причин пропуску строку. Просить суд визнати поважними причини пропуску строку та поновити йому право на оскарження постанови Дніпровського районного суду від 14.04.2025 року.
В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що постанову суду першої інстанції незаконною та такою, що винесена з грубими порушеннями права на захист. Зазначає, що розгляд відбувся без участі як ОСОБА_1 , так і його захисника, попри те, що суд своєю постановою дозволив участь у режимі відеоконференції. На думку апелянта, це є порушенням ст. 268 КУпАП та конституційного права особи на захист. Вказує, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам сторони захисту та не обґрунтував відхилення поданих письмових заперечень. У рішенні не наведено мотивів, які б пояснювали, чому суд відхилив доводи про відсутність складу адміністративного правопорушення, а також не було здійснено належної оцінки доказів, на які посилалася сторона обвинувачення. Вважає, що у матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у момент, зазначений у протоколі. Відеозапис, долучений до справи, за словами захисту, має фрагментарний характер, не містить моменту зупинки автомобіля, факту керування чи визнання цього факту самим ОСОБА_1 , натомість починається з повідомлення про його розшук. Крім того, відеоматеріали мають ознаки монтажу та не відповідають вимогам Інструкції МВС №1026, що, на думку апелянта, ставить під сумнів їхню достовірність та допустимість. Вважає, що ознаки наркотичного сп'яніння, зазначені у протоколі (звужені зіниці, блідість, тремтіння рук), фактично не підтверджені відеозаписом. Він наголошує, що поведінка ОСОБА_1 була адекватною, відповіді чіткими, а наявна блідість пояснюється важким перебігом хвороби (псоріаз), що підтверджується медичними документами та висновками оглядів, які не встановили стану сп'яніння. Вважає, що поліцейські не дотримали вимог статті 266 КУпАП. Зокрема, не доведено, що ОСОБА_1 пропонували пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів, і що він відмовився від цього. Крім того, відсутні дані про заклад охорони здоров'я, до якого його мали направити, і чи входив цей заклад до затвердженого переліку. Вказує, що відмова ОСОБА_1 від огляду в медичному закладі була пов'язана з браком часу, поганим самопочуттям, а також через повідомлення поліції про можливе його доставлення до ТЦК у разі негативного результату огляду. Це, на думку апелянта, вплинуло на прийняте рішення. Посилається на положення ст. 251 КУпАП та практику Верховного Суду, наголошуючи, що сам по собі протокол не є достатнім доказом вини. Він зазначає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт керування ОСОБА_1 автомобілем у стані наркотичного сп'яніння чи відмову від огляду за встановленим порядком, у матеріалах справи немає. Тому він вважає постанову суду незаконною та просить її скасувати, закривши провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. Просить скасувати постанову та закрити провадження за відсутністю складу правопорушення.
Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення доводи апеляційної скарги, вислухавши думку захисника, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Суд апеляційної інстанції вважає зазначені апелянтом причини пропуску строку апеляційного оскарження поважними та вважає за можливе визнати причину пропуску строку поважною та поновити строк апеляційного оскарження постанови.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
У разі відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Як вбачається з постанови суду першої інстанції, в судове засідання ОСОБА_1 та його представник не приймали участь. Представник ОСОБА_1 - адвокат Трофімчук В.В. надав до суду письмові заперечення.
Апеляційний суд зазначає, що виходячи з вимог національного законодавства у разі відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у двох випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Враховуючи той факт, що в матеріалах справи наявне клопотання сторони захисту про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції, яке згідно постанови Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 19 березня 2025 року судом першої інстанції задоволено. А також в матеріалах справи відсутні відомості про організацію відеоконференції за участю захисника Трофімчука В.В. у день розгляду справи 14 квітня 2025 року.
Апеляційний суд вважає поспішними висновки суду першої інстанції про можливість розгляду справи за відсутністю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності або її представника, який клопотав провести судовий розгляд за його участю у режимі відеоконференції.
З урахуванням цього слід визнати, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості реалізувати в суді, передбачені законом ст.268 КУпАП права, якими наділена особа, котра притягається до адміністративної відповідальності, що є безумовною підставою для скасування постанови суду.
За таких обставин постанова районного суду підлягає скасуванню, відповідно до ст.294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції скасовує постанову та приймає нову постанову.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи апеляційної скарги про те що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, не відповідають дійсним обставинам, а у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є безпідставними та спростовуються наявними доказами по справі.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 982098 від 10 грудня 2024 року, згідно якого 10 грудня 2024 року о 07-50 год. в м. Краматорськ по бул. Краматорський біля буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Диском з відеозаписами на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом, його зупинку, виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, а також висунення законної вимоги пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Водій відмовився від проходження зазначеного огляду.
Даними з рапорту працівника поліції про фактичні обставини вчинення скоєння адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки має фрагментарний характер, мають ознаки монтажу та не відповідають вимогам Інструкції, є необґрунтованими.
Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Також у апеляційного суду не виникає сумнівів щодо достовірності наявних відеозаписів у матеріалах справи або про їх монтаж, або підробку, апелянтами не надано доказів про протилежне та наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються наявними доказами по справі, зокрема вказаними вище відеозаписами, який фіксує ключові етапи події: сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинку, виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння та висунення законної вимоги пройти у встановленому порядку медичний огляд, також зафіксована відмова водія від проходження такого огляду.
Міркування апелянта, що на відеозаписах ознак сп'яніння не виявлено, поведінка ОСОБА_1 була адекватною, відповіді чіткими, а наявна блідість пояснюється важким перебігом хвороби (псоріаз), що підтверджується медичними документами та висновками оглядів, які не встановили стану сп'яніння, є безпідставними та носять суб'єктивний характер.
Оскільки право поліцейського виявляти водіїв із ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів унормовано Законами України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух»,постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року №1452/735 «Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
На підставі викладеного апеляційний суд зазначає, що ознаки сп'яніння встановлює поліцейський під час спілкування з водієм, та наявність таких ознак на думку поліцейського саме і є підставою для пропонування огляду на стан сп'яніння.
Доводи апеляційної скарги, що поліцейські не дотримали вимог статті 266 КУпАП, ОСОБА_1 не пропонували пройти огляд на місці за допомогою спеціальних технічних засобів і він не відмовився від цього, є безпідставними.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015р. у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я. Тобто, вимогами вказаної інструкції передбачено, що огляд водія з ознаками наркотичного сп'яніння проводиться в медичній установі, огляд на місці зупинки вимогами цієї інструкції передбачений тільки для виявлення стану алкогольного сп'яніння. Для виявлення стану наркотичного сп'яніння процедура огляду водія на місці зупинки не передбачена.
Доводи апеляційної скарги про відсутність даних про заклад охорони здоров'я, до якого мали направити ОСОБА_1 не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» від 11 листопада 2015 року встановлений порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, з аналізу даної інструкції вбачається, що форма направлення надається водієві у разі направлення його для проходження огляду на стан сп'яніння у медичному закладі, тобто у разі проходження водієм огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або відмови від проходження, форма направлення не видається.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, тому апеляційний суд не вбачає порушення поліцейськими порядку виявлення у водія стану наркотичного сп'яніння, а саме закону вимогу пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі.
Доводи апеляційної скарги, що відмова ОСОБА_1 від огляду в медичному закладі була пов'язана з браком часу, поганим самопочуттям, а також через повідомлення поліції про можливе його доставлення до ТЦК у разі негативного результату огляду, що вплинуло на прийняте рішення, є безпідставними.
У разі невиконання вимог п. 2.5 ПДР України передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд звертає увагу на те, що згідно диспозиції даної частини статті, для настання адміністративної відповідальності не має значення причина відмови особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції за виключенням обставин, які встановлені ст. 17 КУпАП.
Інші доводи сторони захисту є неспроможними, не підтверджуються матеріалами справи, тому судом відхиляються.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 10 грудня 2024 року о 07-50 год. в м.Краматорськ по бул. Краматорський біля буд. 13 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21013 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей, що не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, тремтіння пальців рук). Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Досліджені судом у сукупності докази підтверджують винність ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Дії вчинені ОСОБА_1 характеризуються умисною формою вини, складають підвищену суспільну небезпеку, становлять небезпеку дорожнього руху та несуть загрозу для його учасників.
Суд при накладенні адміністративного стягнення враховує особу ОСОБА_1 .
З метою виховання особи, запобігання нових проступків, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення передбачене санкцією частини 1 статті 130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі положень статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі, встановленому пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 605 (п'ятсот тридцять шість) гривень 60 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Поновити захиснику Трофімчуку В.В. строк на апеляційне оскарження.
Апеляційну скаргу захисника Трофімчука В.В. задовольнити частково.
Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 14 квітня 2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого за ч.1 ст.130 КУпАП, та притягнути його до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
Стягнути з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 605 (п'ятсот тридцять шість) гривень 60 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя