Провадження № 33/803/1878/25 Справа № 175/3522/25 Суддя у 1-й інстанції - Озерянська Ж. М. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
11 серпня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., за участю секретаря Шевченко В.В., захисника Берзінь С.Л. розглянувши апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
про скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно постанови 31 січня 2025 року о 20-41 год. в м. Краматорськ по вул. М.Петрика водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA 3 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння. (бліде обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності), на вимогу працівника поліції в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп'яніння відмовився. Водій скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2.5 ПДР України.
Постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік. Стягнуто судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
Не погодившись з постановою суду захисником Берзінь С.Л. в інтересах ОСОБА_1 оскаржив постанову.
В обґрунтування апеляційної скарги вважає, що оскаржувана постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, ухваленою з грубими порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вважає, що суд першої інстанції помилково встановив факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від огляду на стан сп'яніння. Вказує, що у матеріалах справи наявний лише один відеозапис з портативного службового відеореєстратора, але він неповний, із перервами тривалістю близько 27 та 25 хвилин, що суперечить вимогам Інструкції. На ньому відсутні кадри, де ОСОБА_1 перебуває за кермом автомобіля в русі. Другий відеозапис здійснений не службовим відеореєстратором, а камерою невідомого походження без інвентарного номера та звукової доріжки. Отже, зазначає, що обидва відеозаписи є недопустимими та неналежними доказами, отриманими з порушенням встановленого порядку. Зазначає, що у матеріалах справи відсутнє належне направлення на медичний огляд водія, передбачене Інструкцією, хоча в протоколі зазначено про відмову від проходження огляду у лікаря-нарколога. Це є істотним порушенням процедури. Вказує, що рапорт поліцейського є недопустимим доказом, оскільки цей поліцейський не був присутній при складанні протоколу та не зафіксований на жодному відеозаписі. Зазначає, що рапорт складено зацікавленою особою та без об'єктивного підтвердження іншими доказами, що ставить під сумнів його достовірність. Вважає, що у справі відсутні належні, допустимі та достатні докази вчинення адміністративного правопорушення, а вина ОСОБА_1 не доведена поза розумним сумнівом. Вказує, що відповідно до ст. 288 КУпАП ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору, за подання до суду адміністративного позову про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, судовий збір не сплачується у порядку та розмірах, установлених Законом про судовий збір. Просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Сторони про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Перевіривши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку сторони захисту, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст.283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії АБА № 010224 від 31 січня 2025 року згідно якого 31 січня 2025 року о 20-41 год. в м. Краматорськ по вул. М.Петрика водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом MAZDA 3 державний номер НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння. (бліде обличчя, тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає дійсності), на вимогу працівника поліції в порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України від проходження в установленому порядку медичного огляду для визначення стану сп'яніння відмовився. Водій скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 2.5 ПДР України.
Диском з відеозаписами на якому зафіксовано факт керування транспортним засобом, його зупинку працівниками поліції, повідомлення водієві причини зупинки, виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння, а також висунення законної вимоги пройти у встановленому порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння. Водій відмовився від проходження зазначеного огляду, після чого було складено протокол про адміністративне правопорушення та ознайомлено його з його змістом.
Даними з рапорту працівника поліції про фактичні обставини по справі.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги, що суд не надав належної правової оцінки матеріалам справи, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не мають під собою підґрунтя, оскільки суд першої інстанції належним чином дотримався вимог ст. 245 КУпАП, повно та всебічно дослідив сукупність всіх доказів у справі.
Доводи апеляційної скарги, що наявний відеозапис не можна визнати доказом вчинення адміністративного правопорушення, оскільки він є не безперервним, постійно переривається, є неповним та не відображає всіх обставин події, є необґрунтованими. Відеозаписи як докази отримані в порядку, визначеному законом, зокрема ст.40 Закону України «Про Національну поліцію», ст.251 КУпАП, відповідно до вимог яких, доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а їх зміст з точки зору належності та допустимості оцінюється судом, виходячи із сукупності усіх наданих доказів.
Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівниками поліції за допомогою наявних у них технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від огляду на стан сп'яніння спростовуються наявними доказами по справі, зокрема вказаними вище відеозаписами, який фіксує ключові етапи події: сам факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , його зупинку, повідомлення причини зупинки, виявлення працівниками поліції ознак сп'яніння та висунення законної вимоги пройти у встановленому порядку медичний огляд, також зафіксована відмова водія від проходження такого огляду.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта про відсутність належного направлення на медичний огляд водія, оскільки Інструкція від 09.11.2015 № 1452/735 не передбачає необхідності такого вручення, а визначає повноваження поліцейського на доставлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я для проходження огляду на підставі такого направлення, у разі згоди на те, а в даній справі ОСОБА_1 відмовився від проходження такого огляду. Наведені апелянтом обставини не спростовують факт відмови ОСОБА_1 від проходження у встановленому законом порядку медичного огляду на виявлення стану наркотичного сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
Щодо доводів апелянта, що рапорт працівника поліції не може бути доказом, оскільки поліцейський не був присутній при складанні протоколу та поліцейський є зацікавленою особою, є безпідставними. Оскільки під час апеляційного розгляду не доведено відсутність поліцейського на місці події. Також суд апеляційної інстанції зазначає, що в розумінні ст. 251 КУпАП рапорт працівника поліції є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у рапорті працівника поліції містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, причини зупинки транспортного засобу, а тому є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.
Тому рапорт, долучений до матеріалів справи суд оцінює саме як джерело доказів.
Доводи апеляційної скарги, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, а рішення є незаконним та необґрунтованим не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та є безпідставними і розцінюються апеляційним судом, як спосіб захисту з метою уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 є недійсним, а долучені до нього матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді міського суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу захисника Берзінь С.Л. залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2025 року, у справі про адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя