Провадження № 22-ц/803/6825/25 Справа № 202/15014/23 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -
У серпні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 20 вересня 2003 року був зареєстрований шлюб між позивачем та ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
04 січня 2011 року шлюб між позивачем і відповідачем був розірваний на підставі рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2010 року.
22 березня 2011 року шлюб з відповідачем укладений повторно.
31 серпня 2022 року шлюб між сторонами знову розірваний.
Під час шлюбу вони разом із відповідачем та сином проживали у належній відповідачу та його матері квартирі АДРЕСА_1 .
Позивач зазначила, що в період шлюбу з відповідачем за спільні кошти був придбаний автомобіль марки «MAZDA CX-5», 2018 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зареєстрований за відповідачем 03.11.2020 та був відчужений ним без її згоди 15 грудня 2021 року.
Згідно з висновком ТОВ «Всеукраїнська оціночна компанія» від 20 липня 2023 року ринкова вартість автомобіля становить 914 220 грн.
Також під час шлюбу придбано наступну побутову та ком?ютерну техніку:
- духова шафа Hansa вартістю 5938 грн.;
- варильна поверхня Hansa вартістю 3969 грн.;
- холодильник Vestfrost вартістю 8555 грн.;
- гарнітура дротова вартістю 3399 грн.;
- НВЧ-піч соло Gorenje вартістю 1589,89 грн.;
- електричний чайник Gorenje вартістю 949 грн.;
- телевізор SAMSUNG вартістю 10798 грн.;
- комп?ютер GUBE Ryzen 5 вартістю 30 999 грн.;
- монітор 24.5*Acer Nitro вартістю 13 999 грн.;
- клавіатура дротова Hyper X вартістю 1799 грн.
Після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто згоди щодо поділу цього майна або компенсації його вартості.
Враховуючи зазначене, позивач просила суд визнати спільною сумісною власністю автомобіль марки «MAZDA CX-5», 2018 року випуску, колір білий, реєстраційний номер НОМЕР_2 та в рахунок компенсації 1/2 частини ринкової вартості автомобіля та іншого майна подружжя стягнути з відповідача на її користь грошові кошти в розмірі 432 740,45 грн., а також стягнути понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 4981 грн. та вартості експертного дослідження в розмірі 2500 грн.
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію 1/2 частини вартості транспортного засобу марки MAZDA модель СХ-5 у розмірі 208 282 грн. 50 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Стягнуто ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 2082 грн. 83 коп.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 20 вересня 2003 року.
Мають повнолітнього сина ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 23 грудня 2010 року шлюб між сторонами був розірваний.
22 березня 2011 року сторони повторно уклали шлюб.
Під час шлюбу сторони придбали автомобіль «MAZDA CX-5», 2018 року випуску, колір білий, який був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 03 листопада 2020 року.
Зазначений автомобіль був відчужений відповідачем під час шлюбу 15.12.2021.
Згідно з копією договору купівлі-продажу, оформленого в Територіальному сервісному центрі № 1242 РСЦ ГСЦ МВС, ціна продажу транспортного засобу склала 416 565 грн.
Шлюб між сторонами був офіційно розірваний за їх спільною заявою 31 серпня 2022 року.
При цьому позивачка разом із сином залишилася проживати у належній відповідачу та його матері квартирі за адресою: АДРЕСА_2 до часу продажу цієї квартири в травні 2023 року ОСОБА_4 .
Звернувшись із позовом про поділ майна подружжя та остаточно визначивши свої позовні вимоги, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь половину середньоринкової вартості автомобіля «MAZDA CX-5», 2018 року випуску, визначеної станом на 20.02.2024, в розмірі 783 546 грн., що становить 391 773 грн.
Окрім цього, в своєму позові позивач наполягала на стягненні з відповідача на її користь половини вартості наступного майна:
-духової шафи Hansa вартістю 5938 грн., варильної поверхні Hansa вартістю 3969 грн., холодильника Vestfrost вартістю 8555 грн., НВЧ-печі соло Gorenje вартістю 1589,89 грн., електрочайника Gorenje вартістю 949 грн., придбаних 16.03.2021;
-гарнітури дротової вартістю 3399 грн., яка придбана 07.12.2021;
-телевізора SAMSUNG вартістю 10599 грн., придбаного 23.11.2018;
-комп?ютера GUBE Ryzen 5 вартістю 30 999 грн., придбаного 02.09.2021;
-клавіатури дротової Hyper X вартістю 1799 грн., придбаної 03.08.2021;
-монітора 24.5*Acer Nitro вартістю 13 999 грн., придбаного 31.08.2022.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позов ОСОБА_1 у частині стягнення 1/2 частини вартості автомобіля слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивачки грошову компенсацію, виходячи з вартості автомобіля 416 565 грн., в розмірі 208 282,50 грн. Щодо поділу духової шафи Hansa, варильної поверхні Hansa, холодильника Vestfrost, НВЧ-піч соло Gorenje, електричного чайника Gorenje, телевізора SAMSUNG, гарнітури, комп?ютера, монітора, клавіатури, то суд вважав, що позов ОСОБА_1 у цій частині є недоведеним.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
У частині першій статті 61 СК Українипередбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Згідно зі статтею 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу (частина першастатті 69 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК Україниу разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина перша, другастатті 71 СК України).
У пунктах 22-24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановити обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясувати джерело і час його придбання.
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України тастаттею 372 ЦК України.
До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб (частина четвертастатті 65 СК України).
Отже, спільне майно подружжя за відсутності домовленості між ними, слід ділити порівну, з урахуванням обставин, що мають значення у справі, призначення речей, їх фактичного перебування у володінні одного з подружжя та намірів щодо володіння та використання майна кожним з подружжя.
Виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, провадження № 61-2446 св 18,від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, провадження № 61-8518 св 18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18.
Відповідно до статті 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основних свобод, Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до частини третьої статті 61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четвертастатті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, до складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї (частина четверта статті 65 СК України).
У випадку коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Вказаною постановою роз'яснено, що сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов'язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначенням кола об'єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. Поділу підлягає усе майно, що є у спільній сумісній власності подружжя.
Якщо автомобілі, придбані під час шлюбу сторін, є спільною сумісною власністю подружжя, проте відчужені його без згоди іншого із подружжя, на користь того подружжя, який не надав згоди на його відчуження, підлягає стягненню грошова компенсація вартості 1/2 частини спірного транспортного засобу, що узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц та від 05 жовтня 2020 року у справі №537/78/19, відповідно до яких, у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №554/8023/15 .
Із матеріалів справи вбачається, що 15 грудня 2021 року, тобто під час перебування сторін у шлюбі, зокрема їх спільного проживання однією сім'єю, цей транспортний засіб був відчужений на підставі договору купівлі-продажу за 416 565 грн., що за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України, станом на день продажу було еквівалентно 15429,19 доларів США (26,9985 грн. за 1 долар США).
Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що з відповідача на користь позивача в рахунок компенсації різниці вартості майна при його поділі слід стягнути 208 282,50 грн.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання спільним сумісним майном подружжя духової шафи та варильної поверхні Hansa, холодильника Vestfrost, НВЧ-піч соло Gorenje, електричного чайника Gorenje, телевізора SAMSUNG, гарнітури, комп'ютера, монітора, клавіатури, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи в частині необхідності визнання спільним сумісним майном подружжя зазначене вище майно, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6Конвенціїпрозахист правлюдиниіосновоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v.Ukraine) від 10.02.2010 року, заява №4909/04).
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 28 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “01» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “02» жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: