Провадження № 22-ц/803/7024/25 Справа № 202/930/25 Суддя у 1-й інстанції - Недобитюк Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
за участю секретаря судового засідання - Триполець В.О
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Авдіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою, -
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Губкіно, Малоархангельського району, Орловської області, з яким ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з 09.01.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане 09.01.1982.
В обґрунтування заяви зазначила, що фактично ОСОБА_2 зник у 2000 році і на даний час місце його перебування невідоме. Жодного разу він не телефонував, листів не писав, будь-яким іншим способом не повідомляв про місце свого перебування. Всі спроби встановити місце перебування чоловіка виявилися безрезультатними.
Метою оголошення ОСОБА_2 померлим є бажання заявниці отримати компенсацію за зруйноване внаслідок бойових дій житло за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця зазначила у заяві, що є співвласницею 1/4 частки квартири за зазначеною вище адресою. Заяву про реєстрацію факту пошкодження житла вона подала до Покровського відділення РУП Донецької області ЄРДР № 1-20-22-052-14-00000-68 від 27.05.2023.
На переконання заявниці, оголошення ОСОБА_2 померлим дозволить передати належну йому частку у спадщину його спадкоємцям (їй та спільним дітям) і таким чином завершити процедуру оформлення компенсації за зруйноване внаслідок бойових дій житло.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа - Авдіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи ( ОСОБА_2 ) померлою - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції було неповно та неправильно встановлено деякі обставини, що мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження і оцінки наданих суду доказів.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити.
Як вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 з 09.01.1982 року, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , яке видане 09.01.1982.
Від шлюбу заявниця та ОСОБА_2 мають двох дітей: доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
ОСОБА_2 поїхав до міста Сургут (російська федерація) на заробітки у 2000 році.
05.12.2024 рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова у справі № 641/4581/24, провадження № 2-о/641/155/2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Губкіно, Малоархангельського району, Орловської області визнано безвісно відсутнім з 08.04.2011.
Згідно з відповіді ГУ ДПС у Донецькій області №938/5/05/-99-12-03-08 від 05.03.2025, станом на 04.03.2025 інформація про доходи та подані податкові декларації ОСОБА_2 за період з квітня 2011 по січень 2025 року відсутня (а.с.66).
Допитана у якості свідка донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 підтвердила обставини, викладені у заяві про оголошення фізичної особи померлою, зазначивши, що її батько періодично виїжджав на заробітки на територію російської федерації. Одного разу він не повернувся додому і до цього часу інформації про його місце перебування немає. Подробиці ОСОБА_3 не пригадує, оскільки минуло багато часу.
Суд першої інстанції, встановивши, що заявницею не було надано належних та допустимих доказів для встановлення обставин, на підставі яких можливо було б зробити вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції .
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Згідно зі статтею 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
У частині першій статті 46 ЦК України зазначено, що фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців.
Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.
Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; 3) неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.
Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
У відповідності до пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України, у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Системний аналіз вказаних норм дозволяє дійти висновку, що сама по собі відсутність відомостей про місце перебування фізичної особи протягом трьох років у місці її постійного проживання не може бути підставою для оголошення цієї фізичної особи померлою. Суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина.
При цьому на наявність права, а не обов'язку суду оголосити фізичну особу померлою за умови відсутності у місці її постійного проживання відомостей про місце її перебування протягом трьох років прямо вказує зміст частини першої статті 46 ЦК України.
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду із вказаною заявою ОСОБА_1 зазначила, що фактично її чоловік, ОСОБА_2 , зник у 2000 році і на даний час місце його перебування невідоме.
За заявою ОСОБА_1 у грудні 2024 року ОСОБА_2 за рішенням суду було визнано безвісно відсутнім. У вказаному рішенні зазначено, що на звернення ОСОБА_1 начальником ВП № 2 ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області надано відповідь, з якої вбачається, що ОСОБА_2 державний кордон України не перетинав, до кримінальної чи адміністративної відповідальності не притягувався, померлим не значиться. Також в ході перевірки за обліками ІКС ІПНП встановлено, що останній з 08.04.2011 року знаходиться в розшуку за відділом поліції № 1 (м. Авдіївка) Покровського РУП ГУНП в Донецькій області. Визнання ОСОБА_2 безвісно відсутнім було необхідним заявнику для розірвання шлюбу.
Проведеними заявником заходами щодо розшуку ОСОБА_2 установити місце його перебування не вдалося за можливе.
Разом з тим, за змістом статті 305 ЦПК України, заява про оголошення фізичної особи померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцем перебування якої невідоме, або за місцем знаходженням її майна.
Незрозумілим є, оскільки в рішенні не зазначено, які саме докази мала б надати заявник на підтвердження своїх вимог.
Тривала, а саме понад двадцять років, відсутність ОСОБА_2 за місцем свого проживання, а також відсутність будь-якої інформації про нього протягом вказаного періоду дає підстави суду зробити вірогідне припущення про його смерть.
У статті 45 ЦК України зазначено, що якщо фізична особа, яка була визнана безвісно відсутньою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем її перебування або суд, що постановив рішення про визнання цієї особи безвісно відсутньою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
Колегія суддів виходить з того, що держава повинна захищати та сприяти реалізації законних прав, свобод та інтересів всіх своїх громадян.
Правом, яке держава має захищати та забезпечувати можливість для його реалізації, в даному випадку є право ОСОБА_3 на оголошення чоловіка померлим, що, у свою чергу, стане підставою для реалізації нею інших своїх прав та обов'язків.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпра від 30 квітня 2025 року скасувати, ухвалити нове рішення.
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Авдіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Губкіно, Малоархангельського району, Орловської області, від дня набрання постановою законної сили.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “01» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “02» жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: