Провадження № 22-ц/803/9667/25 Справа № 214/10662/24 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
про повернення апеляційної скарги
01 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Бондар Я.М.
Суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року, у справі за первісним позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Криворізької міської ради про зобов'язання вчинення дій,
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року залишено без розгляду клопотання представника відповідача Лісового Дениса Олександровича про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача у цивільній справі за первісним позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Криворізької міської ради про зобов'язання вчинення дій.
Залишено без розгляду клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача у цивільній справі за первісним позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Криворізької міської ради про зобов'язання вчинення дій.
ОСОБА_1 оскаржив зазначену вище ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року в апеляційному порядку.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 09 вересня 2025 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була помилково залишена без руху для сплати судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 353 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Відповідно до частини другої статті 352 ЦПК України ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
У частині першій статті 353 ЦПК України передбачено вичерпний перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду. У цьому переліку відсутня така ухвала, як ухвала про залишення без розгляду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача.
Отже, ухвала суду першої інстанції про залишення без розгляду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача не може бути оскаржена в апеляційному порядку до ухвалення рішення суду по суті спору й окремо від цього рішення. Тобто, оскарження такої ухвали в апеляційному порядку можливе разом з рішенням суду по суті спору.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду (частина друга статті 353 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, вона не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції (пункт 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України).
Таким чином, право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи їхніми процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду 4 липня 2018 року у справі №623/3792/15-ц).
У зв'язку із цим право на суд, одним із аспектів якого є право доступу, в аспекті апеляційного оскарження ухвали про залишення без розгляду клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, підлягає обмеженню, яке застосовується з легітимною метою та зберігає пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (див. Постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 12 вересня 2018 року у справі №752/1016/17 (провадження №61-19138сво18)).
Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі (зокрема права на апеляційне оскарження ухвал про відмову у задоволенні заяви про відвід судді), до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першій статті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження, визначені у пункті 4 частини п'ятої статті 357 ЦПК України.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі №522/1654/18 (провадження №61-15599св19).
Нормами п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 оскаржив до апеляційного суду ухвалу, яка не підлягає оскарженню окремо від рішення суду по суті спору, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги.
Керуючись п.4 ч.5 ст.357 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 серпня 2025 року, у справі за первісним позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Криворізької міської ради про зобов'язання вчинення дій, повернути ОСОБА_1 .
Копію ухвали та додані до апеляційної скарги матеріали повернути особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному поряду до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: