Провадження № 22-ц/803/8047/25 Справа № 220/1812/24 Суддя у 1-й інстанції - Волчек Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
01 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трубчанінов Станіслав Олегович, на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року у цивільній справі номер 220/1812/24 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У серпні 2023 року до суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утримання якої він сплачує аліменти на користь ОСОБА_2 в розмірі частини всіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 17.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, на підставі судового наказу №650/1801/24 виданого 17.04.2024 року Великоолександрівським районним судом Херсонської області. По здійсненню примусового виконання вищезазначеного судового наказу, державним виконавцем було відкрито виконавче провадження №75155797 та розпочато виконавчі дії.
Наразі обставини змінилися таким чином, що позивач не в змозі сплачувати аліменти на утримання своєї неповнолітньої доньки у вказаному розмірі. На даний час позивач перебуває у іншому шлюбі з ОСОБА_4 , який зареєстрований 24.01.2024 року у відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Винаймає двокімнатну квартиру, вартість якої, згідно договору оренди, становить 8000,00 грн. на місяць. Крім того, на теперішній час дружина перебуває у стані вагітності, що додатково потребує значних медичних затрат та затрат у майбутньому. На погіршення матеріального становища платника аліментів також впливає придбання за власні кошти необхідної військової бойової амуніції та медикаментів для власного захисту в хоні активних бойових дій. Вказує, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини від 6 до 18 років з 1 січня 2024 року в сумі 3196,00 грн. З урахуванням рівності батьківських обов'язків сума визначеного судом матеріального забезпечення дитини, ОСОБА_3 із врахуванням заробітної плати позивача, як військовослужбовця, в декілька разів перевищує рекомендований законодавством відповідний прожитковий мінімум, що безсумнівно не порушує право дитини на гідний рівень життя та відповідає принципу як найкращого забезпечення її інтересів. Тому, позивач вважає, що з нього підлягають стягнення аліментів в розмірі 1/6 частини заробітку, що становить
половину однієї третьої, яка підлягає стягненню на двох дітей.
Позивач просив суд зменшити розмір аліментів утримуваних з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на підставі судового наказу Великоолександрівського районого суду Херсонської області від 17.04.2024 року по справі №650/1801/24 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини від усіх його доходів щомісяця, але не менше ніж 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, відмовлено.
Із зазначеним рішенням не погодився позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трубчанінов С.О., подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року в справі №220/1812/24 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Доводами апеляційної скарги наведено, що оскаржуване судове рішення є незаконним та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.
Судом першої інстанції не було встановлено суми коштів, які витрачають на утримання дитини сторони індивідуально. Твердження суду про можливий дисбаланс між сторонами щодо забезпечення дитини у зв'язку із проживанням дитини з відповідачем не впливає безпосередньо на розмір аліментів, а входить у склад інших витрат на утримання дітей, викликаних особливими обставинами, регулюється ст. 185 СК України та не стосуються предмету даного позову.
При визначенні розміру аліментів закріплює за судом обов'язок враховувати саме наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Позивач, як військовослужбовець перебуває в особливих умовах, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, бере участь у бойових діях та несе значні матеріальні витрати на своє вимушене утримання з метою збереження власного життя та здоров'я.
Суд першої інстанції не врахував, що після відрахування обов'язкових фіскальних платежів та стягнення аліментів, у позивача, який перебуваючи в особливих, надважких умовах, не вистачає коштів на придбання вкрай необхідної військової амуніції не говорячи уже про медикаменти тощо.
Судом першої інстанції не було взято до уваги, що розмір аліментів, зокрема, обумовлюється фінансовими можливостями обох батьків, які в рівній мірі зобов'язані утримувати дитину, забезпечувати її потреби необхідні для її віку, розвитку тощо. При цьому, чинне сімейне законодавство передбачає достатнім розмір аліментів на утримання обома батьками однієї неповнолітньої дитини в сумі прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку. Крім того, мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України), а стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.
Від ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Морозов Є.Є., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідачка просила у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року - залишити без змін.
Судом було встановлено, що загальна частка доходів, що стягуються із заявника на утримання його дитини, не суперечить чинному законодавству, матеріальний стан позивача на даний час не погіршився, інших підстав, які дають можливість вирішити питання про зменшення розміру аліментів, позивачем не наведено.
Ніяких інших доводів щодо зменшення розміру аліментів, зокрема, зміна матеріального стану, погіршення стану здоров'я та інше, тобто доводи, які б дали суду можливість встановити, що позивач не в змозі сплачувати аліменти у визначеному рішенням суду розмірі, позивачем в ході розгляду справи не надано.
Посилання позивача на оренду квартири та сплату орендної плати в сумі 8000,00 грн, необхідність утримання своєї дружини та піклування про ненароджену дитину не звільняє його від обов'язку справно сплачувати аліменти, оскільки, право на утримання від позивача має не лише дружина, а й дитина, яка, на відміну від дружини, позбавлена можливості отримувати самостійний дохід.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 138, 141, 142, 142зв).
Від представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Морозова Є.Є. надійшло клопотання, в якому він просив при винесенні рішення врахувати наданий ним відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8-9).
Відповідно до судового наказу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17.04.2024 року в справі №650/1801/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 12-13).
28.05.2024 року постановою головного державного виконавця Великолепетинського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тереховою І.Д., відкрито виконавче провадження № 75155797 з виконання судового наказу №650/1801/24 виданого 17.04.2024 року Великоолександрівським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-15).
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 24.01.2024 року (а.с. 10-11)
Відповідно до договору найму житлового приміщення від 12.09.2024 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір оренди квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до умов договору орендна плата за користування житлом за один календарний місяць становить 8000,00 грн (а.с. 19).
Згідно з довідкою №226 вд 12.12.2024 року за підписом лікаря ОСОБА_5 перебуває на обліку у КНП ММР «Міська лікарня №5» у зв'язку із вагітністю. Термін вагітності 30 тижнів (а.с. 63зв).
Позивач перебуває на військовій службі (а.с. 16).
Згідно з наявною в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України інформацією, сформованої 26.12.2024 року, доходи ОСОБА_1 за 2024 рік становили 565841,04 грн (а.с. 64).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.
Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
У відповідності до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
Згідно з положеннями ст. 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до судового наказу Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 17.04.2024 року в справі №650/1801/24 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частини всіх видів заробітку, та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 17.04.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.
28.05.2024 року постановою головного державного виконавця Великолепетинського відділу державної виконавчої служби у Каховському районі Херсонської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Тереховою І.Д., відкрито виконавче провадження № 75155797 з виконання судового наказу №650/1801/24.
Позивач перебуває на військовій службі.
Згідно з наявною в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування Пенсійного фонду України інформацією, сформованої 26.12.2024 року, доходи ОСОБА_1 за 2024 рік становили 565841,04 грн.
ОСОБА_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 з 24.01.2024 року.
Судом першої інстанції було вірно встановлено, що матеріальний стан позивача на даний час не погіршився, інших підстав, які дають можливість вирішити питання про зменшення розміру аліментів, позивачем не наведено та доказів з цього питання не надано.
Самі факти перебування позивача у шлюбі або сплата ним орендної плати за житло чи перебування позивача на службі у ЗСУ не є достатніми підставами для зменшення розміру аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За таких обставин, виходячи з наведеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, про відмову у задоволенні позову про стягнення аліментів, оскільки позивачем не було надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження саме факту погіршення його матеріального стану, що може суттєво вплинути на розмір стягнутих аліментів, такі докази не були надані і апеляційному суду.
Крім того, судом першої інстанції правильно зазначено, що сторони не позбавлені права в майбутньому на звернення до суду з позовом про зміну розміру стягуваних аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану однієї з сторін, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них, а відповідачка також не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом про стягнення з позивача і додаткових витрат на дитину, якщо на те будуть наявні законні підстави.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є безпідставними, фактично зводяться до переоцінки доказів, що були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням ним відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Трубчанінов Станіслав Олегович, залишити без задоволення, рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді: